Постанова

від 18.03.2024 по справі 380/10011/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/10011/23 пров. № А/857/25522/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (головуючий суддя Коморний О.І., м.Львів) у справі №380/10011/23 за адміністративним позовом Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

09.05.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Львівській області щодо винесення Рішення від 31.03.2023 №35/4 - 1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; визнати незаконним та скасувати Рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 31.03.2023 №35/4 - 1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Позов обґрунтовує тим, що Новокалинівське виробниче управління житлово-комунального господарства є комунальним підприємством, яке знаходиться на балансі Новокалинівської міської ради та надає послуги з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення, збору та вивозу твердих побутових відходів та послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, а відтак, є платником податку та внесене до ЄДРПОУ. Зазначає, що 31.03.2023 заступником начальника Головного управління Державної податкової служби у Львівській області Русланом Ганюком винесено Рішення № 35/4-1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яким було не дотримано та порушено порядок погашення податкового боргу комунального підприємства, яке було наручно вручене позивачу 25.04.2023 представником ГУ ДПС у Львівській області. Вказує, що 07.03.2023 року ГУ ДПС у Львівській області прийнято Рішення № 14 про опис майна у податкову заставу, яке направлено разом із супровідним листом від 10.03.2023 року № 7130/6/13-00-1-08-06, де зазначена інформація, що станом на 01.02.2023 року відповідно до інтегрованих карток платників податків заборгованість підприємства становить - 4570,8 тис. грн., а отже, просить терміново надати перелік рухомого та нерухомого майна, яке знаходиться на балансі підприємства для опису активів у податкову заставу. Листом № 71 від 28.03.2023 року позивачем надана вся необхідна інформація щодо переліку майна підприємства, згідно якої, балансова вартість Новокалиніського ВУЖКГ станом на 01.01.2023 року становить - 114924814,59 грн. та направлена на адресу відповідача. Повідомляє, що 25.04.2023 Новокалинівському ВУЖКГ для підписання акту опису майна у податкову заставу представником органу податкової служби було вручено акт, який належно не був заповнений та не був підписаний керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою), а його примірник не надався платнику податків, як цього вимагає Порядок застосування податкової застави податковими органами затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586. Однак, 31.03.2023 заступником начальника Головного управління Державної податкової служби у Львівській області Русланом Ганюком винесено Рішення № 35/4-1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яким не дотримано та порушено порядок погашення податкового боргу комунального підприємства, яке було наручно вручене позивачу 25.04.2023 представником ГУ ДПС у Львівській області.».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року адміністративним позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 31.03.2023 №35/4 - 1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що станом на 31.03.2023 року заборгованість Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства становила 4 716 359,91 грн. та виникла за платежем по податку на додану вартість та згідно зворотного боку облікової картки платника пеня на суму 142 515,00 грн. Вказує, що відповідно до приписів пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України у разі якщо податковий борг виник у разі несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належать такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду. Головним управлінням ДПС у Львівській області в особі Руслана Ганюка - заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області 31.03.2023 року прийнято рішення №35/4-1301 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішив здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки Новокалинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства. Податковим керуючим платника податків Новокалинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства призначено Василя Кардаша. Вказує, що 26.04.2023 року податковим керуючим складено акт №1 відмови Новокалинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства від стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків. Відповідно до п.91.4 ст. 91 Податкового кодексу України, уразі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Апелянт вважає, що Новокалинівським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства було здійснено перешкоджання виконанню податковим керуючим повноважень, а саме відмовлено у стягненні готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

05.02.2024 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що контролюючим органом не дотримано встановленого положеннями статті 96 Податкового кодексу України порядку погашення податкового боргу комунального підприємства, а саме не надано доказів звернення до органу місцевого самоврядування , до сфери управління якого належить майно Новокалинівського ВУЖКГ (є підприємство комунальної власності) з поданням щодо прийняття відповідного рішення як передбачено пунктом 96.1 статті 96 Податкового кодексу України. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Новокалинівське виробниче управління житлово-комунального господарства є комунальним підприємством, яке знаходиться на балансі Новокалинівської міської ради та надає послуги з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення, збору та вивозу твердих побутових відходів та послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, а відтак, є платником податку та внесене до ЄДРПОУ.

Відповідно до п.1.1 Статуту, Новокалинівське виробниче управління житлово-комунального господарства є комунальним підприємством, яке засноване на власності Новокалинівської територіальної громади за рішенням 111 сесії 1-го демократичного скликання Новокалинівської селищної ради №2 від 29.12.2000 року.

ГУ ДПС у Львівській області 07.03.2023 року прийнято Рішення № 14 про опис майна у податкову заставу, яке направлено разом із супровідним листом від 10.03.2023 року № 7130/6/13-00-1-08-06, де зазначена інформація, що станом на 01.02.2023 року відповідно до інтегрованих карток платників податків заборгованість підприємства становить - 4570,8 тис. гри., а отже, просить терміново надати перелік рухомого та нерухомого майна, яке знаходиться на балансі підприємства для опису активів у податкову заставу.

Листом № 71 від 28.03.2023 року позивачем надана інформація щодо переліку майна підприємства, згідно якої, балансова вартість Новокалиніського ВУЖКГ станом на 01.01.2023 року становить - 114924814,59 грн.

31.03.2023 заступником начальника Головного управління Державної податкової служби у Львівській області Русланом Ганюком винесено Рішення № 35/4 - 1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яке було наручно вручене позивачу 25.04.2023 представником ГУ ДПС у Львівській області.

Позивач не погодився з Рішення № 35/4 - 1301 від 31.03.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу та звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (ПК України) (п.1.1 ст. 1 ПК України).

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється положеннями статей 95 - 99 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств визначені ст. 96 ПК України.

За положеннями пункту 96.1 статті 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідно до пункту 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пункті 96.1 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Відповідно статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Для цього контролюючий орган звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 95.5 статті 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави. У такому випадку рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо вказані заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до справи не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів вжиття контролюючим органом усіх вказаних заходів щодо стягнення боргу. Оскільки позивач є підприємством комунальної власності, яке має непогашений податковий борг, а відповідачем не надано доказів звернення до органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить майно позивача, з поданням щодо прийняття відповідного рішення, як це передбачено положеннями пункту 96.1 статті 96 ПК України, то контролюючим органом не дотримано встановленого положеннями статті 96 ПК України обов`язкового порядку погашення податкового боргу комунального підприємства.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 820/899/17 та від 03.08.202022 у справі №520/6746/2020.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що стягнення коштів за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може мати місце не стосовно будь-якого податкового боргу, а лише того, що супроводжується наявністю додаткових умов, визначених статтею 95 Податкового кодексу України. Так, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за таких умов: виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; платнику податків направлено податкову вимогу, з дня надіслання якої минуло не менше 30 календарних днів; відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. Саме сукупність вказаних обставин обумовлює правомірність рішення контролюючого органу про стягнення коштів платника податків за рахунок готівки або з рахунків, які йому відкриті в банках, на погашення податкового боргу.

Оглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів вказує, що у ньому відсутні відомості про наявність податкового боргу із задекларованих зобов`язань, який не сплачено позивачем протягом 90 календарних днів з моменту його виникнення. При цьому, згідно із вказаним рішенням вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу, яка, однак, так само не визначена в оскаржуваному рішенні. Зазначена обставина, не узгоджується з вимогою закону для таких рішень щодо обов`язкового спливу строку 90 календарних днів, протягом яких не сплачено податковий борг.

Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 по справі №440/4736/19 вказав на необхідність чіткого і зрозумілого формулювання такого рішення в частині визначення, зокрема, конкретної суми, яка підлягає стягненню та підстави виникнення цього податкового боргу. Необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України знайшли відображення у постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №805/1427/17. У цій постанові Верховний Суд також зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.

Апеляційний суд зазначає, що оскаржуване у цій справі рішення Головного управління ДПС У Львівській, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого його прийнято, та надати докази щодо сплати відповідних податкових зобов`язань. Відсутність у рішенні Головного управління ДПС у Львівській області вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині 2 статті 2 КАС України.

Крім того, пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів. Стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу може відбуватися або (1) шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом, або (2) шляхом прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу про стягнення коштів: (а) за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або (б) коштів з рахунків такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей.

Другий спосіб реалізації контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу має свої обов`язкові умови, при дотриманні сукупності яких такий спосіб реалізації є правомірним, а саме: 1) виникнення податкового боргу внаслідок несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, 2) несплата грошових зобов`язань протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 3) відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. Такі умови дають підстави вважати, що основною особливістю такого заходу є безспірність суми податкового боргу за вимогою контролюючого органу.

Обидва способи реалізації контролюючими органами заходів з погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів можуть бути реалізовані при дотриманні вимог, передбачених пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України щодо попереднього направлення (вручення) податкової вимоги, який не встановлює різниці між способами стягнення коштів контролюючими органами: за судовим рішенням чи шляхом прийняття самостійного рішення керівником контролюючого органу.

Різниця полягає виключно в частині кількості днів, які мають сплинути після направлення податкової вимоги: 1) контролюючий орган набуває право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу (незалежно від виду податку і підстав виникнення податкового боргу) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 30 днів після направлення платникові податків податкової вимоги; 2) контролюючий орган набуває право на прийняття рішення про стягнення податкового боргу з самостійно задекларованих платником податків грошових зобов`язань після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, але не раніше ніж через 30 днів після направлення (вручення) платникові податків податкової вимоги.

Про необхідність зазначення конкретних сум у рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу свідчить те, що контролюючий орган має право пред`явлення платіжних інструкцій банкам на підставі такого рішення, отже рішення не може бути ані безмежним, ані невизначеним.

Платник податків також має право бути обізнаним про розмір грошових коштів, які за таким рішенням списуватимуться з рахунків у банках без його згоди та без звернення до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним Рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 31.03.2023 №35/4 - 1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу та його скасування.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 380/10011/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний