Постанова

від 30.09.2024 по справі 380/10011/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 380/10011/23

адміністративне провадження № К/990/33922/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (суддя Коморний О.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року (судді: Довга О.І. (головуючий), Глушко І.В., Запотічний І.І.) у справі № 380/10011/23 за позовом Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Новокалинівське виробниче управління житлово-комунального господарства (далі - позивач, платник податків, підприємство, Новокалинівське ВУЖКГ) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Львівській області) про визнання протиправними дій ГУ ДПС у Львівській області щодо винесення рішення від 31.03.2023 № 35/4-1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу та визнання незаконним та скасування рішення ГУ ДПС у Львівській області від 31.03.2023 № 35/4-1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.03.2023 заступником начальника ГУ ДПС у Львівській області винесено Рішення № 35/4-1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яким було не дотримано та порушено порядок погашення податкового боргу комунального підприємства, яке було вручене позивачу 25.04.2023 представником ГУ ДПС у Львівській області. Вказує, що 07.03.2023 ГУ ДПС у Львівській області прийнято Рішення № 14 про опис майна у податкову заставу, яке направлено разом із супровідним листом від 10.03.2023 № 7130/6/13-00-1-08-06, де зазначена інформація, що станом на 01.02.2023 відповідно до інтегрованих карток платників податків заборгованість підприємства становить - 4570,8 тис. грн, а, отже, просить терміново надати перелік рухомого та нерухомого майна, яке знаходиться на балансі підприємства для опису активів у податкову заставу. Листом № 71 від 28.03.2023 позивачем надана вся необхідна інформація щодо переліку майна підприємства, згідно якої, балансова вартість Новокалиніського ВУЖКГ станом на 01.01.2023 становить - 114 924 814,59 грн та направлена на адресу відповідача. Також зазначає, що 25.04.2023 Новокалинівському ВУЖКГ для підписання акту опису майна у податкову заставу представником органу податкової служби було вручено акт, який належно не був заповнений та не був підписаний керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою), а його примірник не надався платнику податків, як цього вимагає Порядок застосування податкової застави податковими органами затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Львівській області від 31.03.2023 № 35/4-1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи в частині позовні вимоги, дійшов висновку, що контролюючий орган не вжив усіх заходів щодо стягнення податкового боргу з позивача визначених чинним податковим законодавством, зокрема, судами зазначено, що відповідачем не надано доказів звернення до органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить майно позивача, з поданням щодо прийняття відповідного рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що стягнення коштів за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може мати місце не стосовно будь-якого податкового боргу, а лише того, що супроводжується наявністю додаткових умов, визначених статтею 95 Податкового кодексу України. Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій ГУ ДПС у Львівській області щодо винесення рішення від 31.03.2023 № 35/4-1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу суди дійшли висновку, що такі не підлягають задоволенню, оскільки належним і достатнім способом захисту прав позивача у цій справі є саме визнання протиправним рішення ГУ ДПС у Львівській області від 31.03.2023 № 35/4-1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу та його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Львівській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Новокалинівського ВУЖКГ у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Новокалинівське ВУЖКГ є комунальним підприємством, яке засноване на власності Новокалинівської територіальної громади за рішенням 111 сесії 1-го демократичного скликання Новокалинівської селищної ради № 2 від 29.12.2000, знаходиться на балансі Новокалинівської міської ради та надає послуги з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення, збору та вивозу твердих побутових відходів та послуг з утримання будинків та прибудинкових територій.

ГУ ДПС у Львівській області 07.03.2023 прийнято Рішення № 14 про опис майна у податкову заставу, яке направлено разом із супровідним листом від 10.03.2023 № 7130/6/13-00-1-08-06, де зазначена інформація, що станом на 01.02.2023 відповідно до інтегрованих карток платників податків заборгованість підприємства становить - 4570,8 тис. грн, а, отже, просить терміново надати перелік рухомого та нерухомого майна, яке знаходиться на балансі підприємства для опису активів у податкову заставу.

Листом № 71 від 28.03.2023 позивачем надана інформація щодо переліку майна підприємства, згідно якої, балансова вартість Новокалиніського ВУЖКГ станом на 01.01.2023 становить - 114 924 814,59 грн.

31.03.2023 заступником начальника ГУ ДПС у Львівській області Русланом Ганюком прийнято рішення № 35/4-1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яке було нарочно вручене позивачу 25.04.2023 представником ГУ ДПС у Львівській області.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Контролюючий орган обґрунтовує касаційну скаргу не врахуванням судами попередніх інстанцій того, що позивачем було виконано всі вимоги та вжито всіх заходів щодо стягнення коштів з рахунків позивача, а оскаржуване рішення прийнято відповідачем з урахуванням та у відповідності до положень статті 95 Податкового кодексу України. Так, контролюючий орган зазначає, що з урахуванням положень пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, що не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій та у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

12. У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги дійшли висновку про наявність правових підстав для їх часткового задоволення, зокрема, зазначаючи про те, що контролюючий орган не вжив всіх заходів щодо стягнення податкового боргу з позивача визначених чинним податковим законодавством. Суди попередніх інстанцій зазначили, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо вказані заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 Податкового кодексу України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього.

Суд зазначає про передчасність та помилковість таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податкового кодексу України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з положеннями підпунктів 16.1.1-16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний: 16.1.1. стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; 16.1.2. вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; 16.1.3. подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; 16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями пунктів 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з рахунків платника податків, відкритих у банках, небанківських надавачах платіжних послуг.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пунктів 88.1-88.2 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Положеннями пунктів 89.1, 89.2, 89.8 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає: 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; 89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позовні вимоги Новокалинівського ВУЖКГ про визнання протиправними дій ГУ ДПС у Львівській області щодо винесення рішення від 31.03.2023 № 35/4-1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, зазначили, що контролюючий орган не вжив всіх заходів щодо стягнення податкового боргу з позивача визначених чинним податковим законодавством. Суди попередніх інстанцій зазначили, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що відповідачем не було надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів вжиття контролюючим органом усіх вказаних заходів щодо стягнення боргу, а також вказали про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.

Суд вважає такі висновки передчасними та помилковими, оскільки судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано положень пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України в контексті спірних правовідносин.

Так, згідно з положеннями пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Тобто, з аналізу вказаних положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства вбачається, що за наявності відповідних обставин, а саме: якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені Податковим кодексом України строки, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган за рішенням його керівника (його заступника або уповноваженої особи) наділений правом для здійснення стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, без звернення до суду.

Так, у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Львівській області 07.03.2023 було прийнято рішення № 14 про опис майна у податкову заставу, яке направлено разом із супровідним листом від 10.03.2023 № 7130/6/13-00-1-08-06, де зазначена інформація, що станом на 01.02.2023 відповідно до інтегрованих карток платників податків заборгованість підприємства становить - 4570,8 тис. грн, а, отже, просить терміново надати перелік рухомого та нерухомого майна, яке знаходиться на балансі підприємства для опису активів у податкову заставу. Листом № 71 від 28.03.2023 позивачем надана інформація щодо переліку майна підприємства, згідно якої, балансова вартість Новокалиніського ВУЖКГ станом на 01.01.2023 становить - 114 924 814,59 грн. 31.03.2023 заступником начальника ГУ ДПС у Львівській області Русланом Ганюком прийнято рішення № 35/4-1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яке було нарочно вручене позивачу 25.04.2023 представником ГУ ДПС у Львівській області.

Водночас, Суд звертає увагу, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної оцінки доводам та доказам контролюючого органу, зокрема, що ГУ ДПС у Львівській області 31.03.2023 було прийнято оскаржуване рішення № 35/4-1301 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника саме відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, оскільки станом на 31.03.2023 заборгованість Новокалинівського ВУЖКГ становила 4 716 359,91 грн (матеріали справи не містять заперечень позивача щодо спірної суми податкового боргу), яка виникла за платежем по податку на додану вартість (згідно зворотного боку облікової картки платника пеня - на суму 142 515,00 грн) та визначена платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу.

Таким чином, за встановлених у цій справі судами попередніх інстанцій обставин справи, Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків щодо невиконання контролюючим органом вимог пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України при прийнятті оскаржуваного рішення.

Крім того, Суд зазначає, про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо неправомірного незастосування до спірних правовідносин контролюючим органом приписів статті 96 Податкового кодексу України, зокрема, щодо обов`язковості звернення контролюючого органу до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно платника податків (комунального підприємства) у якого наявний податковий борг з відповідним поданням, оскільки, такі застосовуються у окремо визначених випадках.

Так, положеннями пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; 96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; 96.1.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 96.1.4. прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 96.2.1. надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; 96.2.2. досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; 96.2.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 96.2.4. виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (пункт 96.2 статті 96 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Тобто, таке звернення контролюючого органу до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно платника податків (комунального підприємства) здійснюється вже після реалізації відповідного майна внесеного в податкову заставу, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, а не при прийнятті контролюючим органом рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу у порядку пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.

Водночас, констатуючи неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій вказаних норм матеріального права, Суд зазначає, що для правильного вирішення спірних правовідносин у цій справі, судами попередніх інстанцій не було встановлено наявності/відсутності за Новокалинівським ВУЖКГ вказаної контролюючим органом суми податкового боргу (з урахуванням умови, що такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати), а також відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість (що є однією з умов для контролюючого органу для застосування положень пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України).

13. Таким чином, Суд зазначає, що у справі, що розглядається, в контексті спірних правовідносин суди першої та апеляційної інстанцій не встановили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості здійснити касаційний перегляд справи із прийняттям остаточного судового рішення, яке б вирішило спір між сторонами, і реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що для виконання завдань адміністративного судочинства впроваджено принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

15. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вказаним вимогам не відповідають.

16. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

17. За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 380/10011/23 скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 31.03.2023 № 35/4-1301 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 380/10011/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер М.М. Гімон Р.Ф. Ханова