Постанова

від 18.03.2024 по справі 300/6887/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6887/23 пров. № А/857/948/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року (головуючий суддя Кафарський В.В., м. Івано-Франківськ) у справі №300/6887/23 за адміністративним позовом ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» до Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06.10.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2023 № 006215/0707 у частині нарахування штрафних санкцій за розрахунками по експортному контракту від 11.06.2020 №2164/033/2020 з нерезидентом «Норм» (Гарадах, м. Баку, Азербайджан) у сумі 271630 грн.

Позов обґрунтовує тим, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.11.2022 по 30.04.2023. За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення 23.06.2023 №006215/0707, згідно із яким до позивача застосовано пеню у сумі 271630 грн. за порушення строку розрахунку по експортному контракту від 11.06.2020 №2164/033/2020 з нерезидентом «Норм» (Гарадах, м. Баку, Азербайджан). Також, зазначає, що відповідач невірно розрахував граничний термін поставки за ЗЕД контрактом. До перевірки платником податків було надано сертифікат про форс-мажорні обставини, який, на думку позивача, звільняє ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» від фінансової відповідальності за порушення валютного законодавства під час виконання умов експортного контракту від 11.06.2020 №2164/033/2020.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області від 23.06.2023 № 006215/0707 у частині нарахування ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» штрафних санкцій за розрахунками по експортному контракту від 11.06.2020 №2164/033/2020 з нерезидентом «Норм» (Гарадах, м. Баку, Азербайджан) у сумі 271630,01 (двісті сімдесят одна тисяча шістсот тридцять) гривень 01 копійка.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що на виконання умов експортного контракту від 11.06.2020 №2164/033/2020 позивачем здійснено поставку товару на користь нерезидента «Норм» на загальну суму 153795 грн. Разом із тим, станом на 30.04.2023 нерезидент «Норм» не здійснив оплату за поставлений товар, у зв`язку із чим за контрактом від 11.06.2020 №2164/033/2020 обліковується дебіторська заборгованості. Також, вказує на безпідставність посилань ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» щодо неможливості виконання зобов`язань у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, оскільки позивачем не надано доказів повернення митного товару на митну територію України.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Згідно із розрахунком-фактурою від 17.02.20222 №КО-0000048, на виконання контракту від 11.06.2020 №2164/033/2020 позивач здійснив відвантаження та відправку вантажу для нерезидента «Норм» (Гарадах, м. Баку, Азербайджан), а саме: мішок паперовий, двохшаровий + HDPE, 48 х 57 х 10 см, white SE х HDPE x SKS 39 225 шт., мішок паперовий, двохшаровий + HDPE, 48 х 57 х 10 см, white SE х HDPE x SKS 105 300 шт.

У подальшому транспортний засіб позивача з товаром «мішки паперові» за митною декларацією від 17.02.2022 №UA206060/2022/900074 фактично виїхав за межі митної території України 24.02.2022 о 03:01, що підтверджується відмітками Харківської митниці на товаросупровідних документах.

Відповідно до пояснень водія, який здійснював перевезення товару, паспортний та митний контроль на території російської федерації пройти не вдалося, оскільки з території російської федерації почався обстріл території України, у зв`язку із чим водій разом із вантажем повернулися на територію України.

Позивач у свою чергу неодноразово звертався до митних органів із проханням скасувати відмітку про перетин кордону про переміщення товару, водночас у скасуванні таких відміток йому було відмовлено.

Крім того, 20.04.2022 з 12:55 до 13:45 посадовими особами митного органу проводився переогляд товару «мішки паперові», за результатом якого встановлено відповідність оглянутих товарів даним, зазначеним у митній декларації за ознаками опис, кількість, всього місць, маркування.

У свою чергу, Головним управління ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову перевірку ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.11.2022 по 30.04.2023, за результатами якої складено акт від 19.05.2023 №5785/09-19-07-07/30721394.

Відповідно до вказаного акту, у ході проведення перевірки встановлено, що на рахунки підприємства не поступила валютна виручка від нерезидента «Норм» (Гарадах, м. Баку, Азербайджан) на виконання умов контракту від 11.06.2020 №2164/033/2020, у зв`язку із чим допущено порушення ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

На підставі висновків вказаного акту перевірки Головним управління ДПС в Івано-Франківській області прийнято-податкове повідомлення-рішення від 23.06.2023 №006215/0707, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 571 546 грн.

Детально розрахунок пені наведено у Додатку №4 до акту перевірки від 19.05.2023 №5785/09-19-07-07/30721394. Відповідно до вказаного розрахунку, пеню, у тому числі, нараховано за 73 дні прострочення граничного строку розрахунків з 17.02.2023 по експортному контракту від 11.06.2020 №2164/033/2020 з нерезидентом «Норм» (Гарадах, м. Баку, Азербайджан) на суму 271 630,01 грн.

Не погоджуючись із нарахуванням пені за порушення строків розрахунку по експортному контракту від 11.06.2020 №2164/033/2020 з нерезидентом «Норм» (Гарадах, м. Баку, Азербайджан), позивач звернувся до відповідача із скаргою від 04.07.2023 №64.

Рішенням від 31.08.2023 №25360/6/99-00-06-01-02-06 у задоволенні скарги було відмолено, а податкове повідомлення-рішення від 23.06.2023 №006215/0707 залишено без змін.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 23.06.2023 №006215/0707 у частині нарахування штрафних санкцій за розрахунками по експортному контракту від 11.06.2020 №2164/033/2020 з нерезидентом «Норм» (Гарадах, м. Баку, Азербайджан) у сумі 271 630 грн., позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (ПК України).

Відповідно до підп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України «Про валюту і валютні операції» (Закон №2473-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до абз. 2 п. 8 ст. 16 Прикінцеві та перехідні положення Закону №2473-VIII рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної ч. 5-6 ст. 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Колегія суддів вказує, що згідно із розрахунком нарахування пені за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними операціями, ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» нараховано пеню в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за період з 17.02.2023 до 30.04.2023 у розмірі 271630,01 грн.

Однак, згідно із п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення, визначені в абзацах другому дев`ятому цього пункту. Протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. На всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651. Тобто пеня платникам податків не нараховувалась з 01.03.2020 по 30.06.2023 включно, а нарахована за вказаний період пеня підлягає списанню.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-IX, в редакції від 01.01.2021, пп. 14.1.162 ПК України викладено в наступній редакції: « 14.1.162. пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Згідно з пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності; є контролюючий орган.

Аналізуючи наведене, апеляційний суд зауважує, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема ст. 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею. Таким чином, пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України, з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів пп. 14.1.162 п. 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, нарахування пені у період з 01.01.2021 суперечить положенням абз. 11 п. 52-1 підрозділу XX Перехідні положення ПК України.

Повертаючись до суті виявленого правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до фінансової відповідальності, суд вказує, що згідно із п.п. 6, 7 розділу ІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою НБУ від 02.01.2019 №7, банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за: 1) операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією; 2) операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару [а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у пп. 3 п. 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією; 3) імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом продукції, а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення продукції на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення продукції на територію України.

Банк перевіряє операції, не зазначені в підпунктах 1 - 3 пункту 6 розділу II цієї Інструкції, під час настання події (переказу резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента, отримання реєстру МД за відповідною операцією) і надалі банк не здійснює за ними валютний нагляд щодо дотримання резидентом граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів згідно з вимогами цієї Інструкції.

Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати: 1) оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів; 2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів. Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Згідно з п. 9 розділу ІІІ Інструкції №7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків: 1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог); 2) у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції; 3) у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», IM-72 «Безмитна торгівля», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД); 4) у разі імпорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - після пред`явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі); 5) у разі імпорту продукції без її увезення на територію України - після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за продаж нерезиденту продукції за межами України здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за продукцію) або подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором; 6) у разі заміни кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів - після зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом - первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів.

Вимоги пп. 1 п. 9 розділу III цієї Інструкції не застосовуються до операцій з експорту, імпорту товарів у разі дроблення операцій з експорту товару або дроблення валютних операцій.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів. Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Згідно із ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд в постановах 23.02.2022 у справі №922/2897/21, від 04.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні скаржник, який посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинен довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

28.02.2022 Торгово-промислова палата України на своєму сайті (https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf) офіційно розмістила лист №2024/02.0-7.1, яким на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відтак, колегією суддів враховано, що ТПП підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, із сертифікату від 30.08.2023 №262-08/23 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) слідує, що Івано-Франківською торгово-промисловою палатою підтверджено факт настання форс-мажорних обставин щодо обов`язку вчасно завершити експертну операцію за договором поставки від 11.06.2020 №2164/033/2020, укладеного між ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» та «Норм» (Гарадах, м. Баку, Азербайджан) після здійснення відправлення товару за межі митної території за митною декларацією від 17.02.2022 №UA206060/2022/900074 у термін до 18.02.2023. Даним сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини через широкомасштабну збройну агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, та закриття (простій) у роботі пунктів пропуску через митний кордон України, що призвело до неможливості перевезення вантажу через територію російської федерації, та у подальшому неможливості повернення валютної виручки за товар, який повернуто на митну територію України.

Оцінюючи вказаний доказ, апеляційний суд зазначає, що ТПП підтверджено що зазначені обставини для ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єкта господарської діяльності по контракту від 11.06.2020 №2164/033/2020.

Разом з тим, апелянт вважає, що позивачем не надано доказів повернення товару на митну територію України. Колегія суддів не погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.

ПрАТ «Сегежа Оріана Україна» зверталась до Івано-Франківської митниці із проханням скасувати митну декларацію від 17.02.2022 №UA206060/2022/900074, однак у скасуванні позивач було відмовлено, у зв`язку із тим, що скасувати відмітку про фактичне вивезення товару може лише митний орган, який її накладав. При цьому, у Харківської митниці, яка накладала відмітку про вивезення товару, інформація про зворотне ввезення на митну територію України товарів «мішки паперові», у зв`язку із встановленням простою у роботі Харківської митниці.

20.04.2022 з 12:55 до 13:45 посадовими особами митного органу проводився переогляд товару «мішки паперові», за результатом якого встановлено відповідність оглянутих товарів даним, зазначеним у митній декларації за ознаками опис, кількість, всього місць, маркування, що підтверджується відповідними актом.

Таким чином, нарахування пені позивачу у сумі 271 630 грн. за порушення строку розрахунку по експортному контракту від 11.06.2020 №2164/033/2020 з нерезидентом «Норм» (Гарадах, м. Баку, Азербайджан) є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 112 ПК України встановлені загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Так, відповідно до п. 112.1 ст. 112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а відповідно до із п. 112.2 ст. 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що документально підтверджені обставини за своєю сукупністю дають підстави вважати об`єктивно неможливим виконання зобов`язань з постачання товару за зовнішньоекономічним контрактом від 11.06.2020 №2164/033/2020, а порушення граничних строків виконання зобов`язань за операціями з експорту товарів мало місце з незалежних від сторін договору обставин. Таким чином, податковий орган неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі № 300/6887/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний