Ухвала

від 18.03.2024 по справі п/811/736/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2024 року

м. Київ

справа № П/811/736/17

адміністративне провадження № К/990/8841/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Приватного малого підприємства НВФ «КІТ» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі за позовом Приватного малого підприємства НВФ «КІТ» до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємства НВФ «КІТ» (далі також - ПМП «Кіт») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Кіровоградській області (далі також - Відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 12 квітня 2017 року.

Кіровоградський окружний адміністративний суд на підставі рішення від 28 лютого 2019 року позов задовольнив частково.

Це рішення залишене без змін на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року.

Верховний Суд згідно з постановою від 2 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції скасував, а справу передав на новий розгляд.

Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 20 вересня 2023 року позов задовольнив.

17 січня 2024 року Третій апеляційний адміністративний суд скасував рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року й у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи постанову, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції й свою позицію пояснив тим, що:

- висновки Відповідача про безтоварність задекларованих операцій обґрунтовано порушення постачальниками Позивача своїх податкових зобов`язань щодо декларування, інформація щодо економічної та фінансової неспроможності провадження господарської діяльності та наявність порушених кримінальних проваджень за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. Ці обставини підтверджені вироком Святошинського районного суду м.Києва у справі №759/557/17 від 5 липня 2017 року та ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2018 року у справі №335/14898/17;

- колегія суддів також бере до уваги дефектність первинних документів по спірним операціям та їх неузгодженість: не зазначення у товарно-транспортних накладних місця навантаження товару, що не дозволяє встановити місце його зберігання та перевірити складські приміщення; відсутність сертифікатів якості товару при визначенні умовами укладених угод відповідності товару вимогам якості та стандартам країни виробника;

- колегія суддів також враховує доводи відповідача про відсутність у постачальників основних засобів (нерухомого майна, транспортних засобів), трудових ресурсів та виробничих потужностей, необхідних для провадження господарської діяльності, порушення податкової дисципліни в частині виконання обов`язку декларування та звітування контролюючим органам;

- Позивач не надав доказів на спростування доводів Відповідача, що фактична реалізація певного товару Позивачу не підтверджена попереднім придбанням такого контрагентами-постачальниками. Постачальники Позивача придбавали продукти харчування (ковбаси в асортименті), цитрусові (мандарини, лимони, апельсини, гранат), яйця, молочні продукти, рибу, овочі, соняшник, пшеницю, ячмінь, газ, бензин, а постачали Позивачу наліпки, гаманці А-5, тримачі з навісним кріпленням, кабель-біндери.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -також - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Так, обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яка неправильно застосована судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у ній вказуються: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Подаючи ж касаційну скаргу на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен вказати норми права, які, на його думку, неправильно застосовані судами, й врегульовують саме спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування стояло перед судами попередніх інстанцій.

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19, постанові Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі №320/5555/20, постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року у справі №П/811/3183/15, ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі № П/811/3183/15, рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року року у справі № П/811/1761/16, постанові Третього апеляційного адміністративного суду у справі № П/811/1761/16 від 4 грудня 2018 року, постанові Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № П/811/1761/16 та іншим.

Передусім, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що передбачена пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстава касаційного оскарження визначає застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду.

З таких обставин, не відповідає вимогам процесуального законодавства посилання у касаційній скарзі на відповідну судову практику Третього апеляційного адміністративного суду та Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Позивач стверджує про неврахування апеляційним судом правового висновку Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року справі №160/3364/19, згідно з яким вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Втім, апеляційний суд, ухвалюючи постанову, свої висновки формував не лише не підставі викладених у відповідних судових рішеннях обставин в рамках кримінальних проваджень, а й з урахуванням інших фактичних даних, які, на думку апеляційного суду, свідчать про формування Позивачем необґрунтованої податкової вигоди за результатами операцій з відповідними суб`єктами господарювання .

Посилаючись на інші постанови Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки) скаржник не зазначає взаємозв`язку із посиланням: 1) на норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) який саме висновок у них викладено; 3) висновок суду апеляційної інстанції, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Слід зазначити, що висновки Верховного Суду у справах, пов`язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими і усталеними. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, які саме документи мають силу первинних, а які обставини можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Верховний Суд у своїх постановах послідовно дотримується позиції про обов`язок судів надавати оцінку обставинам та наданим на їх підтвердження доказами у їх сукупності.

З огляду на зміст рішення суду апеляційної інстанції у цій справі, відсутні підстави вважати, що воно суперечить зазначеним висновкам Верховного Суду, адже підставою для відмовою у задоволенні позову став висновок, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів не підтверджують реальність господарських операцій, які давали підстави для формування даних податкового обліку на підставі тих документів, які були складені Позивачем з його контрагентами.

Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень якими були задоволенні позови також не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Фактично, у касаційній скарзі скаржник висловлює незгоду саме зі здійсненою судом апеляційної інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України та не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із висновками, які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог або залишення певної частини позовних вимог без розгляду. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Також попередньо подану касаційну скаргу Позивача ухвалою від 22 лютого 2024 року Верховний Суд повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України визнавши недостатнім приведене у касаційній скарзі обґрунтування для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив усіх недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відтак, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного малого підприємства НВФ «КІТ» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі за позовом Приватного малого підприємства НВФ «КІТ» до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська