Ухвала

від 18.03.2024 по справі 420/9909/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2024 року

м. Київ

справа №420/9909/23

адміністративне провадження №К/990/67/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглядаючи в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 420/9909/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНИ УКРАЇНИ» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду (головуючий суддя - О. О. Хурса) від 07 вересня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від (головуючий суддя - Н. В. Вербицька, судді: О. В. Джабурія, К. В. Кравченко) 01 грудня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНИ УКРАЇНИ» (далі - ТОВ «КРАНИ УКРАЇНИ», позивач) до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, скаржник), в якій просило визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС України в Одеській області № 2901-п від 26 квітня 2023 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Крани України»(код ЄДРПОУ 40489427)».

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Крани України» зазначило, що всупереч статті 80 Податкового кодексу України позивачу не повідомлено про реальну наявну та/або отриману в установленому законодавством порядку інформацію про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а здійснення функцій, визначених також законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Окрім того, позивач звертає увагу, що пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено обов`язкові відомості, які мають вказуватись у наказі про проведення перевірки, зокрема, підстави для її проведення. Позивач вважає, що під поняттям «підстава» слід розуміти не перелік положень Податкового кодексу України, а обставини, які згідно цих положень розкриваються та мають об`єктивно існувати.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року, позов ТОВ «Крани України» задоволено.

Судові рішення вмотивовані тим, що відповідачем в оскаржуваному наказі не зазначені підстави для проведення фактичної перевірки, зміст якого не надає можливості ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення фактичної перевірки, наявний в матеріалах справи доказ (доповідна записка) не був покладений в основу наказу, матеріали справи не містять інформації яка свідчить про порушення законодавства або про їх можливі порушення і в якому порядку вона була отримана. Враховуючи вказане, суди дійшли висновку, що фактична перевірка призначена без дотримання вимог підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, за відсутності підстав для її проведення.

На обґрунтування своїх висновків, зокрема, суд апеляційної інстанції, посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові 11 січня 2023 року у справі №160/2357/21.

Не погодившись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року, ГУ ДПС в Одеській області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «КРАЇНИ України».

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами не враховано, що стало підставою для призначення фактичної перевірки, на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Відповідач також наполягає на тому, що оскаржуваний наказ є правомірним, прийнятим згідно із вимогами чинного законодавства, а тому проведена перевірка є цілком законною.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: суди застосували норму права підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 803/1171/17, від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу від Товариства не надходило.

Під час розгляду справи Верховний Суд встановив, що ключовим питанням у цій справі є перевірка правильності висновків судів про порушення контролюючим органом процедури проведення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення, а саме чи наявний обов`язок в повному обсязі розкривати в наказі про призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податків законодавства. Отже, суд уважає, що дискусійним у цій справі є оцінка правомірності наказу з огляду на незазначення та недеталізації контролюючим органом нормативної (правової) підстави перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України - наявної та/або отриманої інформації про можливі порушення платником податків законодавства, конкретизації норми права, які, можливо, порушив платник з зазначенням доказів такого порушення (як фактичної підстави).

Колегія судів звертає увагу, що сталою є практика Верховного Суду, згідно з якою передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. При цьому для здійснення перевірки (податкового контролю) платника податків в наказі на проведення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої перевірки, має бути посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки. Доповідна записка, як підстава, яка підпадає під дію підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Так, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 520/3314/19 Верховним Судом висловлено правову позицію про протиправність наказу про проведення фактичної перевірки, внаслідок відсутності у наказі будь-яких посилань на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки. До того ж у вказаній постанові Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що доповідна записка не може обґрунтовувати правомірність Наказу, оскільки, податковим органом не доведено, що саме ця доповідна записка та наявна в ній інформація слугували підставою для прийняття спірного наказу, відсутня інформація, що в даному випадку податковий контроль необхідно було здійснювати саме в формі фактичної перевірки. Зазначено, що доповідна записка, як підстава, яка підпадає під дію підпунктів 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи;

у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року по справі № 820/4895/18 також викладено правову позицію про відсутність правових підстав для здійснення перевірки (податкового контролю) позивача на підставі наказу, у якому відсутні посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої. При цьому Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що посадові особи контролюючого органу не мали право приступити до проведення документальної виїзної перевірки позивача, оскільки у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючим органом встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі № 820/4893/18, в якій застосовані норми підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України до встановлених судами попередніх інстанцій у відповідних справах обставин щодо підстав (обставин) проведення (призначення) фактичної перевірки суб`єкта господарювання, зокрема і відповідність таких підстав зазначеним у наказі про проведення перевірки підставам (фактичним і правовим).

При касаційному розгляді даної справи суд касаційної інстанції вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищенаведених постановах Верховного Суду, з огляду на те, що у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України без розкриття змісту інформації, норми які порушуються платником податків та докази, які свідчать про такі порушення, та прийнятих за її наслідками рішень.

Визнання протиправним та скасування такого наказу за такого підходу до його оцінки утримує в собі надмірний формалізм. Покликання у наказі про призначення перевірки на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, що утримує в собі єдину підставу для призначення перевірки, можна вважати достатнім - і такий наказ не можна визнавати незаконним, оскільки таке формулювання не свідчить про порушення вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі даної справи на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.

Керуючись статтями 346, 347 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Справу № 420/9909/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАНИ УКРАЇНИ» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу - передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов