Ухвала

від 11.03.2024 по справі 263/7159/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЄУН № 263/7159/13

Провадження 6/201/15/2024

УХВАЛА

Іменем України

11 березня 2024 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Ковтун К.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпрі скаргузаяву ОСОБА_1 про визнаннявиконавчого документатаким,що непідлягають виконаннюпо цивільнійсправі запозовом Публічногоакціонерного товариства«Державний експортно-імпортнийбанк України»в особіфілії АТ«Укрексімбанк» ум.Маріуполі до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення нарахованихвідсотків закористування кредитом, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник зазначає, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.08.2013р. стягнуто солідарно з неї та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за нарахованими, але несплаченими відсотками по кредитному договору №77708С25 від 29.07.2008 року за період з 30.06.2010 року по 01.07.2013 рік в сумі 51 377 49 коп.

Рішення набрало законної сили, видано виконавчі листи.

В подальшому при пересилці виконавчий лист про стягнення із заявниці заборгованості втрачений, і банк звертався до суду із заявою про видачу його дублікату.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28.02.2019 відмовлено у видачі дубліката виконавчого листа по даній справі на суму боргу 51377,49 грн. через пропущення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Постановою Донецького апеляційного суду від 23.05.2019р. зазначена ухвала скасована, видано дублікати виконавчих листів по справі № 263/2877/2013 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за нарахованими, але несплаченими відсотками по кредитному договору №77708625 від 29.08.2008 за період з 30.06.2010 по 01.07.2013 в сумі 51 377 грн. 49 коп. та стягнення витрат по сплаті судового збору в сумі 256 грн. 89 коп. відносно боржника ОСОБА_1 .

Відтак стягувач до органу ВДВС мав подати дублікат виконавчого листу, але державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 72153968 (ідентифікатор для доступу 9748Д1062ГБЕ) на підставі виконавчого листа № 2/263/2877/201, виданого 08.10.2013р, без відмітки «Дублікат», тобто на підставі виконавчого документу, який було втрачено.

На підставі викладеного, просила визнати виконавчий лист, виданий Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області 08.10.2013р №2/263/2877/2013 щодо стягнення заборгованості у розмірі 51377,49 грн. з ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню та скасувати заходи примусового виконання прийнятих під час виконавчого провадження № 72153968 від 11.07.2023 року.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не сповістили. Їх неявка розгляду скарги не перешкоджає.

Суд, дослідивши матеріали скарги, дійшов наступних висновків.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.08.2013 у справі ЄУН 263/2877/2013 (провадження №2/263/2877/2013) позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Маріуполі до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Маріуполі заборгованість за нарахованими, але несплаченими відсотками по кредитному договору №77708С25 від 29.07.2008 року за період з 30.06.2010 року по 01.07.2013 рік в сумі 51377грн 49 коп., стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Маріуполі судовий збір з кожного по 256,89 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28.02.2019р. у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про видачу дублікату виконавчого документу, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 23.05.2019 зазначену ухвалу с скасовано, заяву Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено, видано дублікати виконавчих листів по справі № 263/2877/2013, виданих на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 09 серпня 2013 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за нарахованими, але несплаченими відсотками по кредитному договору №77708С25 від 29 липня 2008 року за період з 30 червня 2010 року по 01 липня 2013 року в сумі 51 377 (п`ятдесят одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 49 коп. та стягнення витрат по сплаті судового збору в сумі 256 грн.89 коп. відносно боржника ОСОБА_2 .

Стосовно боржника ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа банк видавати не просив, тому він (дублікат) і не видавався.

Матеріалами справи це підтверджено.

Посилання заявника на постанову Донецького апеляційного суду від 23.05.2019р. є хибним, а інших доказів видачі дублікату стосовно неї вона не подала.

Згідно матеріалів виконавчого провадження № 72153968, витребуваних судом, то відкрито воно на підставі виконавчого листа, виданого 08.10.2013р. Жовтневим районним судом м. Маріуполя.

Цей виконавчий лист пред`являвся до виконання неодноразово і неодноразово повертався.

11.10.2013р. п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (у редакції на момент повернення) (пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення);

23.02.2015р. - п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними);

14.09.2016р. ч. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними);

23.10.2018р. п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції на момент повернення) (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

21.12.2019р. п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Востаннє виконавчий лист повертався 14.02.2023р., і знову пред`явлений до виконання 03.07.2023р.

Після кожного пред`явлення до виконання строк пред`явлення виконавчого листа до виконання переривався 2013, 2015, 2016, 2018, 2019, 2023р., і в силу закону розпочинався спочатку (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження, який набрав чинності з 05.10.2016р.; і попередній у часі п.1 ч. 1 ст. 23 Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 2 ст. 451 ЦПК України передбачено, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (в редакції станом на 07.07.2023 на момент відкриття провадження) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частиною 5 передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відповідно до ч. 5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Заявниця оскаржувана постанову державного виконавця про відкриття провадження від 07.07.2023 і судовим рішенням, яке набрало законної сили, у задоволенні її скарги було відмовлено та наголошено судом, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання був встановлений до 10.09.2014р. В 2015р., 2016р. 2018р. та в 2020р. виконавчий лист повертався стягувачу, про що свідчать позначки на виконавчому листі. Отже, відбулося переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, а тому з огляду на положення ч. 5 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження», повторно стягувач мав право звернутися із виконавчим листом в межах строків, встановлених ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (три роки з моменту повернення виконавчого листа).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь- яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувана на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №2-4671/11.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально- правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказані підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, зазначені у Постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/14-ц (провадження № 61-1592св17).

Судом встановлено, що строк пред`явлення виконавчого листа переривався, виконавче провадження не було відкрите на підставі «дублікату», тому суд приходить до висновку, що заява боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не підлягає задоволенню.

Вимоги заявниці про скасування заходів примусового виконання рішення у виконавчому провадженні є передчасними та мають за наявності підстав розглядатися у межах скарги на дії або бездіяльність державного виконавця.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 13, 149,150,258-261, 263, 352-354, 432 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягають виконанню по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м. Маріуполі до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду впродовж 15 днів.

Повний текст ухвали буде складений впродовж п`яти днів.

Суддя: Д.О. Покопцева