Постанова

від 27.02.2024 по справі 495/8151/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/163/24

Справа № 495/8151/19

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В.,Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Лупши В.В.,

учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Авторемсервіс", відповідачі - ОСОБА_1 , Приватне підприємство "Дронченко", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Одеська обласна філія комунального підприємства «Центр державної реєстрації»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційні скарги Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Авторемсервіс" та ОСОБА_5

на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2020 року, ухвалене Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у складі: судді Прийомової О.Ю. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемсервіс" до ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Дронченко", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» про визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів купівлі - продажу та усунення перешкод у користуванні майном,

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Авторемсервіс" звернулось до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що ТОВ «Авторемсервіс» є орендарем земельної ділянки площею 0,215 га та власником розташованих на ній будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , всупереч діючих будівельних, санітарних, протипожежних норм і правил самочинно зведені споруди впритул земельної ділянки та належних позивачу будинків відпочинку, що грубо порушує чинне законодавство, а також права та інтереси « ОСОБА_6 ».

Позивач неодноразово звертався до голови Затоківської селищної ради з вимогами вжити заходів щодо припинення діяльності самочинно споруджених «Будівель кафе з майданчиком» та «будівлі магазину», проте вказані вимоги залишились без реагування.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2013 року, з урахуванням ухвали суду від 14 січня 2014 року про виправлення описки, задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та визнано за кожним право власності на будівлю кафе з літнім майданчиком, а також фактично додатково визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності на три вбиральні, які влаштовані самочинно прямо в пляжній зоні.

З технічних паспортів вбачався зафіксований факт самочинного спорудження відповідачами «будівель кафе з майданчиками», при цьому площа цих кафе складає по 8 кв.м, а самі «будівлі» виконані з металевих каркасів, обшитих пластиком.

Також наявні матеріали свідчили про те, що Затоківський селищний голова від імені виконкому виніс три рішення, якими присвоєно юридичні адреси зазначеним самочинним конструкціям. При цьому сам голова не досліджував питання наявності дозвільної документації та їх будівництво та не встановлював володільця відповідної ділянки і її правовий статус.

Дізнавшись про вказані неправосудні рішення, які стосуються прав і охоронюваних інтересів товариства, позивач оскаржив їх до апеляційного суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року рішення Білгород-Дністровського міськрайоного суду Одеської області від 18 листопада 2013 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовлено.

Також постановою апеляційного суду від 11 липня 2019 скасовано ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2014 року про виправлення описки.

Згідно висновків Одеського апеляційного суду, три спірні споруди є самочинно побудованими у відсутність належних дозволів, узгоджених проектів будівництва кафе з істотними порушеннями протипожежних норм та у відсутність доказів введення в експлуатацію.

Розуміючи невідворотність скасування завідомо правосудного рішення від 18 листопада 2013 року та ухвали від 14 січня 2014 року, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 здійснили відчуження спірних споруд.

Зокрема, ОСОБА_1 передав до статутного капіталу ПП «Дронченко» на підставі акту приймання-передачі від 08 жовтня 2018 року будівлю кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 .

Спірним рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43492288 від 16 жовтня 2018 реєстратором КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» право власності на будівлю зареєстровано за ПП «Дронченко».

ОСОБА_2 , у свою чергу, переоформив незаконно набуте право власності на спірну будівлю кафе по АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 .

Спірне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43490988 від 16 жовтня 2018 року прийнято реєстратором КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації».

ОСОБА_4 05 липня 2017 року уклав з ОСОБА_5 два договори купівлі-продажу, за якими продав останньому дві 1/2 частини спірної споруди кафе по АДРЕСА_1 .

Надалі, державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37470428 від 09 жовтня 2017 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на будівлю кафе.

Таким чином, оскільки покладені в основу рішень про державну реєстрацію прав власності на спірні споруди за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2013 року та ухвала від 14 січня 2014 року скасовані постановами Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року, тому не існувало жодної правової підстави для реєстрації прав власності на спірні споруди за вказаними особами.

Посилаючись як на правову підставу своїх вимог на ст. 376 ЦК України, зазначаючи про відсутність правових підстав для визнання права власності на самочинно збудовані спірні об`єкти та їх подальшої експлуатації за відповідачами, побудову таких з порушенням норм ДБН та СНіП, протипожежних правил, що підтверджується листом ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій № 1118 від 08 листопада 2017 року щодо розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на відстані не менше 10 м від інших будівель та споруд, з грубим порушенням ТОВ «Авторемсервіс» як користувача суміжної земельної ділянки та будівель бази відпочинку з огляду на створення перешкод для функціонування бази відпочинку позивача, позивач просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери 43492288 від 16 жовтня 2018 року, 43490988 від 16 жовтня 2018 року, 37470428 від 09 жовтня 2017 року,

- визнати недійсним договор купівлі - продажу частки будівлі кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за номером 2309,

- визнати недійсним договор купівлі - продажу частки будівлі кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за номером 2311,

- зобов`язати відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ТОВ «Авторемсервіс» будівлями та спорудами бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та земельною ділянкою площею 0,215 га, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтування (знесення): будівлі кафе з літнім майданчиком літ. «А» в складу: торгівельне приміщення площею 8,40 кв.м, літній майданчик площею 50,0 кв.м, вбиральня літ. «К» площею 2,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлі-кафе з літнім майданчиком літ. «А» площею 58,4 кв.м, що складається з: торгівельного приміщення площею 8,4 кв.м, літнього майданчика площею 50,0 кв.м, вбиральні літ. «К1» площею 2,3 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1 ; будівля кафе з літнім майданчиком літ. «А» площею 58,2 кв.м, що складається з: торгівельного приміщення площею 8,2 кв.м, літнього майданчика площею 50,0 кв.м, вбиральні літ. «К2» площею 2,3 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1 ; будівлі магазину по АДРЕСА_2 . Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Також зазначив, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, саме відповідний орган державної влади може звертатись з позовом про знесення самочинного будівництва, й те лише після відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від проведення відповідної перебудови або неможливості такого.

Також зазначив, що як на підставу задоволення позову позивач посилається виключно на висновок експерта № 12/06 від 12 червня 2018 року, який не може бути взятий до уваги судом в якості належного доказу, оскільки в ньому не вказано, що він підготовлений для подання до суду та у ньому відсутнє посилання про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність. Тому, просив відмовити в задоволені позову ТОВ «Авторемсервіс».

Відповідач ОСОБА_1 також позов не визнав з огляду на недоведеність порушеного права та інтересу позивача в результаті укладання спірних правочинів, та відсутності обґрунтування та доведеності, які майнові та немайнові права позивача будуть відновлені в разі визнання недійсними спірних договорів.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемсервіс" до ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Дронченко", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації", ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» про визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів купівлі - продажу та усунення перешкод у користуванні майном задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Алексєєнко В.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43492288 від 16 жовтня 2018 року та № 43490988 від 16 жовтня 2018 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного нотаріуса Білгород-Дністровської міської держаної нотаріальної контори, індексний номер 35998638 від 05 липня 2017 року та № 36000285 від 05 липня 2017 року.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки будівлі кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за № 2309.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки будівлі кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за № 2311.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемсервіс" відмовлено. Вирішено судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2020 року частково: в частині задоволення позову ТОВ «Авторемсервіс» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будівлі кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 , укладеними між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та відмовити в цій частині у задоволенні позову. Доводами скарги є недоведеність позивачем свого порушеного права та інтересу в результаті укладення спірних договорів та необґрунтованість такого судом з огляду на те, що оспорювати договір може лише сторона правочину або інша заінтересована особа; скасування титулу продавця (рішення суду, на підставі якого продавець набув право власності) в момент укладення правочину не є безумовною підставою для визнання третьою особою недійсним цього правочину; судом не врахованого правову позицію ВП ВС у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 щодо захисту прав та інтересів у належний спосіб, який є ефективним, а позивачем не доведено, які майнові або немайнові права позивача будуть відновлені в разі визнання недійсними спірних правочинів.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Авторемсервіс», посилаючись на невідповідність рішення суду в наведеній частині нормам матеріального права та суперечності його нормам процесуального закону, просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора ін.. номер 37470428 від 09 жовтня 2017 року; зобов`язання відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ТОВ «Авторемсервіс» будівлями та спорудами бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та земельною ділянкою, площею 0,215 га, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтування (знесення); будівлі кафе з літнім майданчиком літ. «А» в складі: торгівельне приміщення площею 8,40 кв.м, літній майданчик площею 50,0 кв.м, вбиральня літ. «К», площею 2,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлі кафе з літнім майданчиком літ. А площею 58,4 кв.м, що складається з торгівельного приміщення площею 8,5 кв.м, літнього майданчику площею 50,0 кв.м, вбиральня літ. «К1», площею 2,4 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1 ; будівлі кафе з літнім майданчиком літ. «А» площе. 58,2 кв.м, що складається з: торгівельного приміщення площею 8,2 кв.м, літнього майданчику площею 50,0 кв.м, вбиральня літ. «К2», площею 2,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлі магазину по АДРЕСА_2 . В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Доводами апеляційної скарги є те, що позивач є законним орендарем суміжною із самовільно збудованими будівлями земельної ділянки, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в порушення діючих будівельних, санітарних, протипожежних норм і правил самочинно звели спірні конструкції на межі земельної ділянки та будинків відпочинку товариства, що грубо порушує протипожежне, санітарне та інше законодавство, а також майнові права й охоронювані законом інтереси ТОВ, створює останньому перешкоді в безпечному користуванні належним йому майном; судом не взято до уваги численні звернення позивача з питання самочинного будівництва до органу місцевого самоврядування, прокуратури, ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій та інших органів, та дійшов невірного висновку про те, що позовну вимогу про демонтаж спірних конструкцій вправі заявити лише відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування, чим фактично ухилився від вирішення справи та захисту порушеного права позивача; законом не ставиться право заявника на судовий захист від того, чи видавалися відповідачам компетентними органами влади приписи про необхідність усунення порушень законодавства і від того, чи відмовилися відповідачі на проведення такої перебудови. Оскільки відповідачі намагаються узаконити будівництво, яке несе в собі потенційну загрозу життю, здоров`ю людей, які знаходяться на базі відпочинку позивача, та відмовляються розібрати таке, то вказані об`єкти підлягають знесенню шляхом їх демонтування; відмова суду в частині позовних вимог щодо будівлі магазину по АДРЕСА_2 не є переконливою, оскільки суд не дав оцінки законності рішення державного реєстратора, не впевнився в дійсності, наявності та зміні рішення органу місцевого самоврядування № 66 від 21 квітня 2016 року, не витребував останнє та не переконався у його існуванні, тобто не з`ясував дійсні обставини справи.

Від ОСОБА_1 надійшли заперечення, в якій просить відмовити в повному обсязі в задоволенні апеляційної скарги Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Авторемсервіс" на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2020 року.

Справа перебувала у провадженні судді ОСОБА_7 .

Рішенням від 01 серпня 2023 року Вища рада правосуддя звільнила ОСОБА_7 з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Справа перебувала у провадженні судді Князюка О.В.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року цивільну справу за апеляційними скаргами Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Авторемсервіс" та ОСОБА_5 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2020 року прийнято до провадження.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 28 вересня 2023 року суддя ОСОБА_8 звільнений з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Із наведених підстав справу передано до провадження судді Назарової М.В., судді учасники колегії: Заїкін А.П., Погорєлова С.О. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023).

Розгляд справи був призначений на 23 жовтня 2023 року о 12-й год.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 листопада 2023 року вилучено суддів учасників колегії Заїкіна А.П., Погорєлова С.О., нові судді: Лозко Ю.П., Кострицький В.В.

Ухвалою суду від 20 листопада 2023 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського апеляційного суду на 27 лютого 2024 року о 12-й год.

Від ТОВ «Авторемсервіс» надійшла заява про розгляд справи без участі представника ТОВ «Авторемсервіс», позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Інші учасники процесу, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 такою, що підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Авторемсервіс" такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно договору оренди, укладеного 15 лютого 2006 року, Затоківська селищна рада як орендодавець надала, а ТОВ «Авторемсервіс» (орендар) прийняв на підставі рішення Затоківської селищної ради від 16 серпня 2005 року за № 1561 у довгострокову оренду терміном на 20 років земельну ділянку для експлуатації та обслуговування бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка знаходиться за адресою: Одеська область, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Центральний район.

За умовами п. 2 договору оренди від 15 лютого 2006 року, в оренду передавалась земельна ділянка загальною площею 0,215 га.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Авторемсервіс», згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 лютого 2005 року є власником будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 6833844 від 25 березня 2005 року та Інформаційною Довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 66909581 від 30 серпня 2016 року (а.с. 53, 55 т. 1).

Згідно технічного звіту щодо проведення робіт із землеустрою по визначенню зовнішніх меж земельної ділянки, на замовлення ТОВ «Авторемсервіс» виготовлено технічні паспорти на кожну споруду.

Листом Затоківської селищної ради № 249/01-27 від 05 квітня 2018 року повідомлено ТОВ «Авторемсервіс», що земельні ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за літ «А» закріплені за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на основі приватної власності на споруди кафе.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2013 року задоволено позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; визнано за ОСОБА_4 право власності на будівлю кафе з літнім майданчиком літ «А», площею в складі: торгівельне приміщення площею 8,40 кв.м, літній майданчик площею 50 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на будівлю кафе з літнім майданчиком літ «А», площею 58,4 кв.м, що складається з торгівельного приміщення площею 8.40 кв.м, літнього майданчику площею 50 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю кафе з літнім майданчиком літ «А», площею 58,2 кв.м, що складається з торгівельного приміщення площею 8.20 кв.м, літнього майданчику площею 50 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2014 року, заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про виправлення описки задоволено. Внесено виправлення в описовій, мотивувальній та резолютивній частині рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про розірвання договору надання послуг, зазначивши нерухоме майно як:

«будівля кафе з літнім майданчиком літ. «А» площею в складі: торгівельне приміщення площею 8,40 кв.м, літній майданчик площею 50,0 кв.м, вбиральня літ. «К» площею 2,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;

будівля кафе з літнім майданчиком літ. «А» площею 58,4 кв.м, що складається з: торгівельного приміщення площею 8,4 кв.м, літнього майданчику площею 50,0 кв.м, вбиральня літ. «К1» площею 2,0 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1 ;

будівля кафе з літнім майданчиком літ. «А» площею 58,2 кв.м, що складається з: торгівельного приміщення площею 8,2 кв.м, літнього майданчику площею 50,0 кв.м, вбиральня літ. «К2» площею 2,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ».

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року за апеляційною скаргою ТОВ «Авторемсервіс» заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 листопада 2013 року скасоване та ухвалене нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування договору надання послуг, зобов`язання не чинити перешкод у користуванні майном, визнання права власності - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року скасовано ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2014 року про виправлення описки.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено постановою Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року, матеріали справи не містять жодного належного доказу щодо надання земельної ділянки позивачам у користування/ власність, відсутні у матеріалах справи належні дозволи, належним чином узгоджені проекти будівництва кафе, відповідність їх будівництва вимогам ДБН та СНіП, докази введення їх в експлуатацію. Приміщення кафе побудовані з істотними порушеннями протипожежних норм. Спірні будівлі кафе є самочинно зведеними.

Натомість, відповідачі відчужили спірне майно.

ОСОБА_1 передав до статутного капіталу ПП «Дронченко» на підставі акту приймання - передачі від 08 жовтня 2018 року будівлю кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 .

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43492288 від 16 жовтня 2018 року реєстратором КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» право власності на будівлю зареєстровано на ПП «Дронченко».

ОСОБА_2 , у свою чергу, переоформив незаконно набуте право власності на спірну будівлю кафе по АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 .

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43490988 від 16 жовтня 2018року прийнято реєстратором КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації».

ОСОБА_4 05 липня 2017 року уклав з ОСОБА_5 два договори купівлі-продажу, за якими продав останньому по 1/2 частини спірної споруди кафе по АДРЕСА_1 .

Надалі, Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35998638 від 05 липня 2017 року та № 36000285 від 05 липня 2017 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на кожні 1/2 частину будівлі кафе з літнім майданчиком.

Також, матеріалами справи встановлено, що державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37470428 від 09 жовтня 2017 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на будівлю магазину, загальною площею 34, 2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказане вище підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Частково задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення державних реєстраторів індексні № 43492288 від 16 жовтня 2018 року, № 43490988 від 16 жовтня 2018 року, № 35998638 від 05 липня 2017 року та № 36000285 від 05 липня 2017 року, суд виходив із того, що державними реєстраторами не перевірено наявності правових підстав для такої реєстрації та наявність права власності у попередніх власників та відсутність у останніх права на відчуження будівель кафе з майданчиком з огляду на скасування рішення суду, на підставі якого ті набули право власності. Натомість рішення державного реєстратора індексний № 37470428 від 09 жовтня 2017 року проведено на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Відмовляючи у задоволенні позову про знесення самочинного будівництва, яке суд вважав встановленим з огляду на преюдиційність постанови Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року, суд на підставі положень ст. 376 ЦК України виходив із передчасності звернення позивача з такими вимогами за відсутності даних про можливість здійснення відповідної перебудови, відсутності доказів звернення позивача до ДАБК, видачі приписів відповідачам, тощо, а також того, що позивач не є власником земельної ділянки під розташованим спірним будівництвом.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»та частини 1статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Предметом апеляційного перегляду справи є оскаржуване рішення суду в частині щодо задоволених позовних вимог стосовно відповідача ОСОБА_5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35998638 від 05 липня 2017 року та № 36000285 від 05 липня 2017 року та визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки будівлі кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 , укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрованих в реєстрі за номерами 2309 та 2311 за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 та рішення суду щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора ін. номер 37470428 від 09 жовтня 2017 року, зобов`язання відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ТОВ «Авторемсервіс» будівлями та спорудами бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та земельною ділянкою, площею 0,215 га, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 шляхом демонтування (знесення) самочинних будівель кафе з іншими спорудами за апеляційною скаргою позивача, якому у задоволенні таких вимог відмовлено.

В іншій частині про задоволення позовних вимог ТОВ «Авторемсервіс» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери 43492288 від 16 жовтня 2018 року та № 43490988 від 16 жовтня 2018 року рішення суду не є предметом апеляційного перегляду за доводами апеляційних скарг.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_5 , колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першоїстатті 376 ЦКУкраїни житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376, стаття 391 ЦК України).

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Таким чином, збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Обраний позивачем спосіб захисту має бути передбачений законом або договором. Суду завжди необхідно враховувати, до яких наслідків призведе застосування того чи іншого способу захисту: чи призведе це до тієї кінцевої мети, яку прагне досягнути позивач, звертаючись до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 357/5084/21, провадження № 61-12494св23).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).

За правилами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності.

Водночас, як неодноразово зазначав Верховний Суд, сам по собі факт скасування рішення, що було підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав, оскільки судовий акт, який скасовано, не породжує жодних правових наслідків без вчинення подальших необхідних дій з боку, зокрема, власника земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт, та не означає автоматичного скасування державної реєстрації права власності попереднього власника чи повернення сторін у попередній стан (Постанова від 21 лютого 2024 року, справа № 201/4125/19).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) здійснено відступлення від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 263/18985/19, та вказано, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеногостаттею 376 ЦКУкраїни порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, у категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, провадження № 14-125цс20; від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, провадження № 14-188цс20).

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21; від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, провадження № 14-31цс22; від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, провадження № 14-91цс20).

Крім того, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Як вбачається із позовної заяви, позивач ТОВ «Авторемсервіс» в частині, що стосується відповідача ОСОБА_5 , перше заявляло позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора з індексним номером 37470428 від 09 жовтня 2017 року та визнання недійсними договорів купівлі-продажу, за якими ОСОБА_5 набув у власність в цілому будівлю кафе з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_2 .

Натомість, суд визнав протиправними та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного нотаріуса Білгород-Дністровської міської держаної нотаріальної контори, індексний номер 35998638 від 05 липня 2017 року та № 36000285 від 05 липня 2017 року, які не були предметом розглядуваної справи і щодо яких позивачем не заявлялися відповідні вимоги.

Не ґрунтуються на наведених нормах цивільного процесуального закону посилання суду на необґрунтованість вимог позивача про необхідність скасування рішення щодо державної реєстрації, індексний номер 37470428 від 09 жовтня 2017 року, оскільки її проведено на будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_2 не на підставі відчуження відповідачем ОСОБА_4 майна, а на підставі рішення органу місцевого самоврядування серія та номер 66, виданого 21 квітня 2016 року, технічного паспорту № б/н від 20 квітня 2017 року, видавник: ПП «Нерухомість Стройсервіс», і що в даному випадку буде правомірним визнати протиправною та скасувати рішення про державну реєстрацію, індексний номер 35998638 від05 липня 2017 року та № 36000285 від 05 липня 2017 року.

Наведена, на думку суду, необґрунтованість позовних вимог може бути підставою для відмови у задоволенні позову, а не застосування судом ч. 2 ст. 5 ЦПК України та самостійного визначення ефективного способу захисту та зміни предмету позову, про який позивач не заявляв.

Аналіз наведеного вище свідчить про те, що слушним є посилання відповідача ОСОБА_5 на неефективність обраного позивачем способу захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав шляхом скасування реєстраційного запису про його право власності, а також визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу по 1/2 частці будівлі кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 , укладених між ОСОБА_4 та ним, зареєстрованими в реєстрі за номерами 2309 та 2311, оскільки таке не забезпечить результату, якого домагається позивач.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача, то колегія суддів зазначає наступне.

Вимога ТОВ «Авторемсервіс» про скасування рішення державного реєстратора ін. номер 37470428 від 09 жовтня 2017 року про реєстрацію за відповідачем ОСОБА_5 права власності в цілому на спірну будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідає виниклим спірним правовідносинам та не ґрунтується на нормах, що регулюють такі, оскільки ефективним засобом (способом) захисту прав позивача має бути саме вимога про знесення самочинного будівництва.

Крім того, рішення державного реєстратора індексний № 37470428 від 09 жовтня 2017 року проведено на підставі рішення органу місцевого самоврядування, і є необґрунтовними доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не впевнився в дійсності, наявності та зміні рішення органу місцевого самоврядування № 66 від 21 квітня 2016 року, не витребував останнє та не переконався у його існуванні, тобто не з`ясував дійсні обставини справи, оскільки з огляду на засади цивільного судочинства диспозитивності та змагальності (ст. 12, 13 ЦПК України) суд в цьому випадку не має збирати докази, і по справі не вбачаються підстави для застосування судом вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України щодо перевірки добросовісності здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків щодо доказів.

11 жовтня 2019 року повноважний представник позивача директор ТОВ «Авторемсервіс» звернувся до суду першої інстанції із заявою про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду, клопотань не мав, всі докази ним надані суду (а.с. 102 т. 2).

Отже, вказане спростовує наведений довід апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджує правильний висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про знесення самочинного будівництва, а помилкові доводи апеляційної скарги позивача такого не спростовують.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Встановивши, що позивач, який не є власником земельної ділянки, на якій розташоване спірне будівництво і лише якому належить право безальтернативної вимоги щодо знесення самочинного будівництва, і він не заявляв вимог про проведення перебудови об`єктів самочинного будівництва та приведення їх у відповідність до вимог ДБН та СНіП, протипожежних правил, якими вказані вимоги обгрунтовані у спосіб, не пов`язаний із їх знесенням, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо неможливості здійснення перебудови об`єктів нерухомості відповідно до державних будівельних норм і правил, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для знесення спірних об`єктів.

Колегія суддів констатує, що право ТОВ «Авторемсервіс» звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, яке закріплене положеннями закону, зокрема статтями 391, 396 ЦК України, та як користувачем суміжної земельної ділянки, кореспондується з його обов`язками, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, щодо доведення своїх вимог.

Вказана невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою часткового задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_5 та скасування рішення суду в частині щодо вимог ТОВ «Авторемсірвіс» про визнання протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери 35998638 та 36000285 від 05 липня 2017 року та про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки будівлі кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 , укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрованих в реєстрі за номерами 2309 та 2311 та ухвалення в частині вимог про визнання вказаних договорів купівлі-продажу кафе з літнім майданчиком нового рішення про відмову у задоволенні позову. Щодо вимог про скасування визнання протиправними рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та їх скасування - індексні номери 35998638 та 36000285 від 05 липня 2017 року то в силу вимог диспозитивності колегія суддів позбавлена можливості вирішувати таке.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду за доводами апеляційної скарги позивача як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

У відповідності до вимог ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерозподіл судових витрат, стягнувши з позивача на користь відповідача ОСОБА_5 понесені і документально підтверджені витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1851 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Авторемсервіс" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2020 року в частині вимог ТОВ «Авторемсервіс» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного нотаріуса Білгород-Дністровської міської держаної нотаріальної контори, індексний номер 35998638 від 05 липня 2017 року та № 36000285 від 05 липня 2017 року, визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки будівлі кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 , укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрованих в реєстрі за номерами 2309 та 2311, скасувати.

Ухвалити в частині вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки будівлі кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 , укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрованих в реєстрі за номерами 2309 та 2311, нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторемсервіс» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсними договору купівлі - продажу частки будівлі кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрованого в реєстрі за номером 2309,

про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки будівлі кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за номером 2311 відмовити.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Авторемсервіс" (код ЄДРПОУ 32806495, адреса: 67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Автомобільна, 1) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1851 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 27 лютого 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко