Постанова

від 14.03.2024 по справі 686/26249/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/26249/23

Провадження № 22-ц/4820/632/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Чебан О.М.,

учасники справи: апелянтка ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2024 року (суддя Карплюк О.І.) за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної ради про стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Хмельницької обласної ради про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 17 вересня 2023 року вона звернулася до Хмельницької обласної ради з метою з`ясування кількості незаконно відчуженого майна громад Хмельницької області та отримала відповідь з переліком проданого майна Хмельницькою обласною радою на чотирьох аркушах паперу. ОСОБА_1 зазначала, що Хмельницька обласна рада порушує право власності територіальних громад Хмельницької області, в тому числі і її частину прав власності в цьому майні, оскільки майно у вищевказаному переліку було продано відповідачем без її нотаріально посвідченої згоди на такий продаж, без обласного референдуму серед жителів Хмельницької області.

На думку позивача, відшкодування моральної шкоди в даному випадку є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Крім того, Хмельницька обласна рада порушила конституційне право на правомірну, кваліфіковану і добросовісну діяльність посадових і службових осіб органу місцевого самоврядування та конституційне право споживача на доброякісну послугу від органів місцевого самоврядування.

Моральна шкода завдана позивачу внаслідок порушення її права власності в майні спільної власності територіальних громад Хмельницької області, а її розмір сформований нею за її внутрішнім переконанням внаслідок порушення її права.

Із урахуванням викладеного, позивачка просила суд стягнути із Хмельницької обласної ради на її користь п`ять мільйонів гривень моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2024 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами незаконного розпорядження комунальним майном і порушення свого цивільного права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги зазначено, що рішення суду винесено судом, який не є судом в розумінні ЄСПЛ, оскільки рішення суду винесено у строк понад 90 днів, що передбачені для розгляду справи нормами ЦПК України. На думку апелянта суд зобов`язаний був встановити правовий статус спільної власності територіальних громад Хмельницької області, юридичну можливість Хмельницької обласної ради розпоряджатись ним без відповідного закону про комунальне майно, здійснити ефективний юридичний захист порушеного права власності в майні спільної власності територіальних громад Хмельницької області.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Хмельницької обласної ради не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, оскільки зважаючи на судову практику у подібних правовідносинах, у цій справі не встановлено порушення прав позивача, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апелянтка ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Хмельницька обласна рада є представницьким органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області у межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами.

ОСОБА_1 проживає у м. Хмельницькому.

25 вересня 2023 року Хмельницькою обласною радою розглянуто заяву ОСОБА_1 від 17 вересня 2023 року та у межах компетенції та наявної інформації надано їй інформацію щодо переліку нерухомого майна, яке було відчужено з 21.05.1997 року (а.с.4-8).

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як передбачено ч. 1 ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Із положень ч. 2 ст. 10 Закону №280/97-ВР слідує, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (ст. 60 Закону №280/97-ВР).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.

Особа набуває право на відшкодування моральної шкоди внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.

Обласні ради є представницькими органами місцевого самоврядування, які від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

ОСОБА_1 обґрунтувала свої вимоги про відшкодування моральної шкоди тим, що Хмельницька обласна рада здійснює незаконне відчуження комунального майна, внаслідок чого порушено його право спільної сумісної власності на це майно.

Водночас, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що Хмельницька обласна рада вчинила відносно ОСОБА_1 неправомірні дії, які знаходяться у прямому причинному зв`язку із завданням останньому шкоди. Також відсутні докази про заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 і порушення її цивільного права.

За таких обставин суд першої інстанції правильно керувався тим, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Посилання ОСОБА_1 на доведеність вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався норм матеріального права, є помилковими.

Висновки суду першої інстанції відповідають установленим обставинам справи та не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, на які ОСОБА_1 вказує в апеляційній скарзі.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення підстав для розподілу судових витрат не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 березня 2024 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк