Рішення

від 07.03.2024 по справі 509/3037/23

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

509/3037/23

2/154/152/24

заочне

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Лутая А.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Жолоб К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа - Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області,

ВСТАНОВИВ

02 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 18.05.2018 між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, від якого вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2020 року син проживає разом з позивачем за місцем реєстрації, а також з батьками позивача. Останні роки їх з відповідачем відносини погіршилися, вони практично не спілкуються, відповідач декілька разів приїжджала до сина, а з початку війни покинула країну та повертатися в найближчий час не планує. В останній приїзд відповідача до сина вони мали багато розбіжностей щодо спілкування, але за для благополуччя дитини досягли спільної згоди та уклали договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, яким встановили місце проживання дитини разом з батьком за адресою його реєстрації та визначили час спілкування з матір`ю.

Вказує, що відповідач ОСОБА_2 не працює, самостійного доходу не має, проживає за межами країни вже тривалий час, більше року. Сам він спритними напоями не зловживає, не має фізичних залежностей, є психічно здоровим, займається вихованням сина та забезпеченням дитини усіма необхідними засобами та потребами, оплачує харчування, одяг, позашкільні матеріали, дозвілля, лікування тощо. Дідусь та бабуся приймають немало важливу участь у житті онука. Дитина сприймає їх однією сім`єю та знаходиться в благонадійних умовах, умовах любові, турботи про неї, гідних умов життя та має все необхідне для розвитку та відпочинку. Як батько він весь час приділяє вихованню сина, його освіті, проводить з ним вільний час.

Позивач вважає, що за таких умов дитині й надалі буде краще проживати з батьком, а тому ним було прийнято рішення про звернення до суду із позовною заявою про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.07.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини передано на розгляд Володимир-Волинського міського суду Волинської області за підсудністю.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області суду від 05.10.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Станом на 07 березня 2024 року відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

Ухвалою суду від 06.12.2023 до участі у справі в якості третьої особи залучено службу у справах дітей Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, замість служби у справах дітей Овідіопільської селищної ради Одеського району.

Ухвалою суду від 03.01.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, справу розглядати за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи у судове засідання не з`явилися за невідомими суду причинами, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв та клопотань від них не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, без участі сторін, та представника третьої особи, так як про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч.4 ст.223 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на викладене, враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18.05.2018 року, що підтверджується копією свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

22 травня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали між собою нотаріально посвідчений Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, зареєстрований в реєстрі за №821.

Відповідно до п.1.2 вказаного Договору батьки домовились про місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про порядок здійснення батьківських прав матір`ю та батьком.

Місцем проживання дитини сторони визначили місце проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.3. Договору).

Згідно п.п. 4.1., 4.2. Договору він є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення і діє до часу настання повноліття дитини. Батьки зобов`язуються переглядати умови цього договору протягом 1 (одного) місяця з моменту настання таких обставин: по досягненні дитиною десятирічного віку; по досягненні дитиною чотирнадцятирічного віку.

Відповідно до наданої суду довідки №1 від 17.05.2023 року Молодіжненським закладом дошкільної освіти «Тополька» Великодолинської селищної ради Одеської області ОСОБА_3 зарахований в заклад з 31.08.2022 на підставі заяви від батька ОСОБА_1 від 17.11.2021.

У своєму листі №03-21/603-24 від 19.02.2024 орган опіки та піклування Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області повідомив суду про те, що його участь у даній справі не потрібна і надати висновок не уявляється можливим, оскільки з наданих судом документів не встановлено, що спір між батьками щодо місця проживання дитини дійсно присутній, тому що батьки діють за згодою згідно нотаріально завіреним договором. Батько дитини, ОСОБА_1 , на засіданні комісії підтвердив дію вказаного договору та повідомив комісію, що спір між ним та ОСОБА_2 відсутній.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За частинами 1, 2 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Отже, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом, має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Як встановлено в судовому засіданні дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час проживає за місцем проживання батька ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони уклали нотаріально посвідчений договір яким погодили місце проживання дитини з вказаною адресою. Позивач на комісії з питань захисту прав дитини підтвердив дію цього договору та вказав про відсутність у нього з ОСОБА_2 спору щодо місця проживання дитини.

Таким чином, суд встановив, що між сторонами відсутній спір щодо місця проживання малолітньої дитини, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Оскільки в позові відмовлено, на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 3,4,5,10,12,13,81,89,141,263-265, 280, 281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 18.03.2024.

Головуючий А.М.Лутай