Ухвала

від 07.03.2024 по справі 705/1645/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/345/24 Справа № 705/1645/20 Категорія: ч. 2 ст. 307 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

про відкриття апеляційного провадження

07 березня 2024 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши на відповідність вимогам ст. 396 КПК України апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_3 на вирок Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 23.01.2024 р., -

В С Т А Н О В И В:

Цим вироком ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк відбування покарання рахувати з моменту вступу вироку в законну силу. Зараховано в строк відбування покарання строк перебування під ОСОБА_4 вартою з 23.04.2020 по день набрання вироком законної сили, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку день за день. Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 продовжений до вступу вироку в законну силу.

Питання про процесуальні витрати та речові докази судом вирішені відповідно до КПК України.

Не погоджуючись з вироком суду, захисниця ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, невірну оцінку доказів судом, прийняття до уваги судом доказів, які є явно недопустимими та неналежними. Так, апелянт зазначила, що суд у вироку вдався лише до фактичного перерахування доказів, які було долучено до матеріалів кримінальної справи, без оцінки того, що кожен доказ доводить та яким чином він підтверджує вину обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення. Суд не дослідив у нарадчій кімнаті доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів поданих прокурором та відсутність їх належності до доведення вини ОСОБА_4 поза розумним сумнівом.

На думку захисниці, витяг з ЄРДР не є окремим доказом стосовно доведеності вини, а має значення лише для оцінки інших доказів на предмет їх допустимості та сам по собі доказом бути не може. Витяг з ЄРДР мав бути оцінений в сукупності із такими доказами як протоколи огляду місця події від 11.07.2018 р. на предмет законності проведення таких дій до внесення відомостей в ЄРДР.

Що стосується протоколів огляду місця події від 11.07.2018 р. як єдиних доказів вчинення злочину, то суд їм будь-якої оцінки взагалі не надав та не звернув уваги на доводи сторони захисту.

Проведення обшуку особи під час проведення огляду місця події не передбачено і регулюється іншими нормами кримінального процесуального закону. Проаналізувавши протокол огляду місця події вбачається, що окрім особистого обшуку ОСОБА_4 в рамках даної слідчої дії більше слідчий нічого не проводив. Але й підстав для проведення обшуку ОСОБА_4 також не було, оскільки на той час ОСОБА_4 не була затриманою особою, обшук у приміщенні не проводився.

Слідчим фактично було проведено іншу дію, а не огляд місця події, відомості про вчинене кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР лише о 20:19:15 год. 11 липня 2018 р. Тобто, даний протокол в будь-якому випадку не може бути визнано допустимим доказом.

Крім того, що стосується протоколу огляду місця події від 11.07.2023 р., який було складено в період часу з 12:15 до 12:35 год., то захисниця звертає увагу на те, що згідно протоколу ОСОБА_4 зазначено як підозрювану, разом з тим, вказаного статусу обвинувачена, згідно матеріалів провадження, на той час не мала. Матеріали кримінального провадження не містять відомості про затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України. Повідомлення про підозру було вручено лише 3 жовтня 2018 р., а отже статус підозрюваної ОСОБА_4 отримала лише 3 жовтня 2018 р.

Суд зобов`язаний визнати отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права - істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод. Тобто докази, отримані за неналежного повідомлення особі її прав, є недопустимими.

Не надав належну оцінку доводам сторони захисту суд першої інстанції щодо протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 3.10.2018 р., відповідно до якого, судом надано дозвіл на отримання інформації саме з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , а фактично тимчасовий доступ було отримано до рахунку № НОМЕР_2 . Крім того, згідно протоколу тимчасового доступу до речей та документів вбачається, що доступ отримано 3.10.2018 р., тобто за межами строку дії ухвали, який закінчився 2.10.2018 р.

Перевіркою матеріалів встановлено, що апеляційна скарга подана з дотриманням встановленого порядку та строку, передбаченого ст. 395 КПК України, та відповідає вимогам ст. 396 КПК України.

Підстав для повернення апеляційної скарги та відмови у відкритті апеляційного провадження, згідно ст. 399 КПК України, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 398, 401 та 402 КПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисниці ОСОБА_3 на вирок Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 23.01.2024 р. стосовно ОСОБА_4 .

Надіслати копії ухвали про відкриття апеляційного провадження учасникам судового провадження разом з копією апеляційної скарги інформацію про права та обов`язки.

Встановити строк до 17.04.2024 р. для подання учасниками судового провадження заперечень на апеляційну скаргу.

Запропонувати учасникам судового провадження подати нові докази, на які вони посилаються.

Запропонувати учасникам судового провадження повідомити суд про особисту участь в судовому засіданні або про розгляд апеляційної скарги в режимі відеоконференції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_2