Постанова

від 19.03.2024 по справі 227/1895/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2955/24 Справа № 227/1895/23 Суддя у 1-й інстанції - Корнєєва В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 227/1895/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чумак Ірина Миколаївна, та відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2024 року, яке ухвалено суддею Корнєєвою В.В.у містіДобропіллі Донецької області та повне судове рішення складено 11 січня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 більше 25 років пропрацював на підприємствах вугільної промисловості та піддавався впливу несприятливих умов праці, що призвело до погіршення стану здоров?я та виникненню певних професійних захворювань.

22.03.2023 року Клінікою професійних захворювань Інституту медицини праці ім.Кундієва Ю.І. НАМН України позивачу видано медичний висновок, відповідно до якого встановлено низку професійні захворювань:хронічна радікулопатія L5,S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступені зниження слуху (ІІ ст.) - за класифікацією ОСОБА_2 та Пономарьової Н Хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, дифузні пневмосклероз,ЛН І-ІІ ст.

Відповідно до вищезазначеного висновку ОСОБА_1 протипоказана робота в умовах впливу пилу, шуму та фізичних перевантажень.

Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явилися дані клініко-функціонального обстеження; динаміка захворювань, їх розвиток, період роботи; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці ОСОБА_1 від 17.02.2023, згідно якої позивач підлягав дії фізичного навантаження, робочої пози, нахилів тулуба, параметри яких перевищували допустимі величини; підлягав дії шуму, рівень якого перевищував ГДР, а також підлягав дії пилу, концентрації якого перевищували ГДК.

25 квітня 2023року, за результатами проведеного розслідування причин виникнення професійного захворювання, було складено акт за формою П-4.10 травня 2023року відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААА №139512 ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності та 65 % втрат працездатності за сукупністю (30% хронічна радикулопатія, 25% хронічний бронхіт, 10% хронічна приглухуватість), безстроково.

Відповідно до копії трудової книжки позивача 28.12.2021року його було звільнено з ВП «Шахтоуправління» Добропільське» ДП» Добропіллявугілля-видобуток» за станом здоров`я згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до акту форми П-4 від 25.04.2023 визначено, що професійне захворювання у позивача виникло за обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу і зокрема, через виділення концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії та генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування та ін..) та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму протирадикулітним поясом, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, та в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри.

Крім того, ушкодження здоров`я, за наслідком якого виникла втрата професійної працездатності (65%), відбулось у зв`язку з незабезпеченням належних та безпечних умов праці з боку роботодавця, внаслідок чого позивачу було спричинено моральні страждання у вигляді фізичних та душевних страждань, тому така моральна шкода має відшкодовуватись за рахунок роботодавця, яким є відповідач по справі.

ОСОБА_1 зазначає, що відчуває постійний біль у грудях, задуху при ходьбі, приступи ускладненого дихання, слабкість в тілі, у зв`язку з чим відмовився від пересування на далекі відстані, при зміні погоди задихається, постійно приймає ліки. Крім того, він відчуває постійний біль у спині, що позбавляє його можливості виконувати фізичну роботу. У нього виникло відчуття страху, що його здоров`я ніколи не відновиться. На сьогодні його стан погіршується. Він не може виконувати певні види робіт у побуті. Також через встановлену групу інвалідності він обмежений у виборі роботи.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров`я, ступінь втрати ним професійної працездатності та встановлення третьої групи інвалідності безстроково, останній оцінив розмір завданої йому моральної шкоди в 500000,00 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень та компенсацію понесених витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське» про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське» на користь ОСОБА_1 відшкодування нанесеної моральної шкоди в розмірі100 000 гривень 00 копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог позивача відмовлено.

Стягнуто з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське» на користь ОСОБА_1 відшкодування понесених позивачем судових витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

Стягнуто з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське» на користь держави судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1000 гривень 00 копійок.

Іншу частину судових витрат по справі - компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чумак І.М., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн, оскільки визначений судом розмір значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманих професійних захворювань, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що впливає на його моральний стан.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чумак І.М., до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач Державне підприємство«Добропіллявугілля-видобуток»Відокремлений підрозділ«Шахтоуправління «Добропільське»просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, як необґрунтовану.

В апеляційній скарзі Державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач фактично пропрацював у Державному підприємстві «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське» лише 4 місяці 10 днів, адже протягом роботи перебував у відпустці та на лікарняному. Не зрозумілою є позиціє позивача щодо непред?явлення вимог до інших роботодавців, де позивач пропрацював майже все життя та фактично отримав професійне захворювання. Вважає, що професійні захворювання позивача не могли виникнути раптово, а тому інформація зазначена в медичних довідка за останні два роки щодо його придатності до професії є недостовірною та саме це є причиною виникнення обстаивни, за якої позивачеві завдано шкоди.

Зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, а розмір моральної шкоди визначено без врахування конкретних обставин справи, засад розумності, виваженості й справедливості.

Відзив на апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське» не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Чумак І.М., яка підтримала апеляційну скаргу сторони позивача та просила ї задовольнити, залишивши без задоволення апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське», перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги, як позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3 , так і відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське», задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , починаючи з 16.04.1985, працював на різних підприємствах вугільної промисловості на роботах з повним робочим днем в шахті, в тому числі на підприємстві відповідача ВП «Шахтоуправління» Добропільське» ДП « Добропіллявугілля-видобуток» у період з 26.01.2021 року до 28.12.2021 року.

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання(отруєння) від 25.04.2023 року за формою П-4, складеного комісією, до складу якої входив також представник відповідача - заступник директора з охорони праці та промислової безпеки ВП «Шахтоуправління» Добропільське» ДП « Добропіллявугілля-видобуток» ОСОБА_4 , а також голова первинної організації ППВПУ ш.Добропільська ВП «Шахтоуправління» Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» ОСОБА_5 , хронічне професійне захворювання ОСОБА_1 виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, та генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, протирадикулітним поясом. ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК та в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри, а також через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, що б унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри. Комісією з проведення медичних оглядів закладів охорони здоров`я за період роботи ОСОБА_1 на ВП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток». стаж якого складає 20 років, своєчасно у терміни, передбачені вимогами Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ від 21.05.2007 р. №246 (далі Порядок 246). було забезпечено проведення медичних оглядів, але жодного разу комісією з проведення медичних оглядів закладів охорони здоров`я, враховуючи стаж його роботи в шкідливих умовах праці, даний працівник відповідно до п.2.18 Порядку 246 не був направлений на додаткові обстеження або консультації до спеціалізованих закладів охорони здоров`я, не запропоновані оздоровчі заходи, що призвело до несвоєчасного виявлення розвитку хронічних професійних захворювань.Недостатня забезпеченість засобами індивідуального та колективного захисту.Також в акті зазначено, що зметою ліквідації і запобігання виникненню хронічних професійних захворювань ОСОБА_6 - директору ВП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» пропонується: забезпечувати працівників, які зазнають впливу пилу в концентраціях перевищують гранично допустимі засобами індивідуального захисту у відповідності до галузевих норм, здійснювати контроль за використанням зазначених засобів індивідуального захисту працівниками (строк постійно), забезпечувати виконання комплексу протипилових заходів по шахті, у т.ч.застосування пилозмочуючих добавок під час гідропилопридушення, та посилити контроль за роботою засобів знепилення на робочих місцях(строк - постійно, одразу після відновлення ведення робіт з видобування вугілля та підготовчих робіт з проходження гірничих виробок),забезпечувати робітників певних професійних груп засобами індивідуального захисту від локальної вібрації та, за медичними показаннями, протирадикулітними поясами, здійснювати дієвий контроль за їх використанням (строк - постійно, одразу після відновлення ведення робіт з видобування вугілля та підготовчих робіт з проходження гірничих виробок), з урахуванням вимог технологічного процесу забезпечити достатню кількість засобів малої механізації (лебідки, талі та ін.) на робочих місцях, де за результами проведеної атестації робочих місць зафіксоване перевищення гранично допустимих рівнів фізичних навантажень (строк - постійно, одразу після відновлення ведення робіт з видобування вугілля та підготовчих робіт з проходження гірничих виробок), забезпечити контроль вібраційних параметрів гірничої техніки після проходження планово-профілактичного ремонту, монтажу та не менше 1 разу на рік у процесі експлуатації(строк - постійно, одразу після відновлення ведення робіт з видобування вугілля та підготовчих робіт з проходження гірничих виробок), додатково інформувати Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання заходів запобігання розвитку хронічних професійних захворювань та забезпечення нормалізації умов праці (строк -12.05.2023). Особами, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, зазначено - ОСОБА_7 - в.о. директора ВП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток», порушив статтю 8, статті 13 Закону України «Про охорону праці», п. 1.12, п. 1.8, п.3.9, п. 5.3.2, п. 8.1, п. 8.2, п.8.3, п.8.4 Державних санітарних правил та норм « Підприємства вугільної промисловості» ДСП 3.3.1.095-2002.

Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання(отруєння) від 25.04.2023 року за формою П-4 підписаний членами комісії без будь-яких заперечень.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 139512, позивачу ОСОБА_1 встановлено 65 % втрати професійної працездатності з 10.05.2023 року та 3 групу інвалідності, безстроково.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст.153,237-1КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями у 2023 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року та ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практичноможливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння)форми П-4 від 25.04.2023 року, хронічне професійне захворювання ОСОБА_1 виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, та генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, протирадикулітним поясом. ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК та в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри, а також через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, що б унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю. ОСОБА_1 виконував роботи в умовах вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри.

Особами, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, зазначено - ОСОБА_7 - в.о. директора ВП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток», порушив статтю 8, статті 13 Закону України «Про охорону праці», п. 1.12, п. 1.8, п.3.9, п. 5.3.2, п. 8.1, п. 8.2, п.8.3, п.8.4 Державних санітарних правил та норм « Підприємства вугільної промисловості» ДСП 3.3.1.095-2002.

Отже, роботодавецьДержавне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське»,під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від П-4від 25.04.2023року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач фактично пропрацював у Державному підприємстві «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське» лише 4 місяці 10 днів, адже протягом роботии перебував у відпустці та на лікарняному, а до інших роботодавці ним вимоги не заявлено, колегією суддів не приймаються, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання(отруєння) від 25.04.2023 року за формою П-4, складеного комісією, до складу якої входив також представник відповідача - заступник директора з охорони праці та промислової безпеки ВП «Шахтоуправління» Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» Марченко Д.І., а також голова первинної організації ППВПУ ш.Добропільська ВП «Шахтоуправління» Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» Березницький З.З., встановлено, що саме в.о. директора ВП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» є особою, що порушила законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, а тому ОСОБА_1 правомірно заявив вимоги до Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське» щодо відшкодування йому завданої моральної шкоди.

Спростовуються йдоводи відповідачащодо відсутностіпідстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення Державним підприємством «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн., суд виходив зобставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності та встановлення інвалідності.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 65% та визнано людиною з інвалідністю ІІІ групи безстроково, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, неможливість відновлення попереднього стану.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується виписним епікризом, що міститься в матеріалах справи, в якому зафіксований нестійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

У зв`язкуз вищевикладеним,колегія суддівне бередо увагидоводи апеляційнихскарг, як позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чумак І.М., так і відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління «Добропільське», про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Аргументи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чумак Ірина Миколаївна, та відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» - залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 19 березня 2024 року.

Головуючий:

Судді: