Рішення

від 14.03.2024 по справі 332/1203/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1203/23

Провадження № 2/332/49/24

Рішення

Іменем України

14 березня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

секретаря судового засідання: Мусаєва Р.Д.,

за участю:

представника позивачів: ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1: Фельського С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Авто», Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Авто», Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування позовних вимог ними зазначено, що вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2021 по справі № 336/1987/20 ОСОБА_4 , який на час дорожньо-транспортної пригоди, 07.02.2020, працював водієм у ТОВ «Фенікс-Авто», визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Внаслідок ДТП 07.03.2020 пішоходу ОСОБА_5 були завдані тяжкі тілесні ушкодження, що перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Під час розгляду кримінальної справи було встановлено, що 07.03.2020 ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з відповідачем 1, виконував обов`язки водія автобуса «Рута-20», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебував в оренді у ТОВ «Фенікс-Авто».

На 07.03.2020 автобус «Рута-20», д.н. НОМЕР_1 , був застрахований відповідачем 2, поліс серії АО № 4312600.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є синами загиблої ОСОБА_5 , постійно проживали разом, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки дітей, батьків.

Після смерті матері позивачі страждають як морально, так і фізично, оскільки відчувають великі цілком зрозумілі труднощі, життя позивачів у зв`язку зі смертю матері непоправно змінилось, у зв`язку зі смертю матері вони переживають надзвичайні страждання та негативні почуття.

З урахуванням наведеного позивачі оцінюють загальний розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквівалентні - 1 500 000,00 грн - кожному. Цю моральну шкоду просять стягнути з відповідача 1.

З відповідача 2 просять стягнути відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері ОСОБА_5 - 100 000,00 грн кожному; відшкодування витрат, понесених на спорудження пам`ятника матері - 21 870,00 грн та регламентні виплати в сумі 56 776,00 грн кожному з позивачів у рівних частках - по 28 388,00 грн.

Від відповідача ПрАТ «Просто-страхування» до суду надійшов відзив, в якому вони просять відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що потерпілими порушено строк подання заяви про страхове відшкодування, оскільки її не було подано протягом 3 років з моменту настання ДТП. Крім того, зазначають, що автомобіль, який став учасником ДТП не був забезпечений страховим полісом ПрАТ «Просто-страхування», у зв`язку з чим у страхової компанії не виникає обов`язку відшкодовувати будь-яку шкоду. Також вважали за необхідне застосувати строки позовної давності, до вимог позивачів та відмовити у задоволенні позову на цій підставі.

Також представником ПрАТ «Просто-страхування» надані відомості щодо фактично понесених судових витрат у зв`язку зі зверненням за правовою допомогою. Витрати позивача в загальній сумі складають 10 000,00 грн. Однак, оскільки в даному клопотанні не ставиться вимога щодо стягнення вказаної суми зі сторін по справі, ці витрати залишаються за відповідачем 2.

Від відповідача ТОВ «Фенікс-Авто» до суду також надійшов відзив, в якому вони просять відмовити у задоволенні позову в частині вимог до товариства з огляду на те, що ТОВ «Фенікс-Авто» на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застрахувало свою цивільно-правову відповідальність на абсолютно всі транспортні засоби та водіїв, які виконують роботу з перевезення пасажирів. Сплачує страхові внески відповідно до встановлених тарифів. Виконує свої обов`язки зі своєчасного повідомлення страхової про настання ДТП тощо. Законодавець визначив обсяг моральної шкоди, який підлягає сплаті у кожному конкретному випадку у разі настання ДТП. Вважає, що стягнення з товариства моральної шкоди у таких значних розмірах суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Посилаються на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові по справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 04.07.2018, зроблені у подібних правовідносинах.

У судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги та надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «Фенікс-Авто» заперечував щодо задоволення позову в частині вимог до товариства та просив відмовити у їх задоволенні. Навів обґрунтування своєї позиції аналогічні, викладеним у заявах по суті спору, наданих до матеріалів справи.

Представник відповідача ПрАТ «Просто-страхування» був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, однак до судового засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Третя особа ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, однак до судового засідання не з`явився, причину своєї неявки суду не повідомив, пояснень не подав.

З`ясувавши позицію учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2021 ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (справа № 336/1987/20, провадження № 1-кп/336/211/2021). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що була предметом розгляду вказаної справи, загинула ОСОБА_5 ОСОБА_4 призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. (а.с. 6-8).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30.11.2022 вирок суду залишений без змін, відтак, він набрав законної сили 30.11.2022 (а.с. 9-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон № 1961-IV) встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно положень п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.2 ст. 27 Закону № 1961-IV).

Відповідно до положень п. 27.2. ст. 27 Закону № 1961-IV, страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Разом з цим, згідно ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Згідно п. 27.4 ст. 27 Закону № 1961-IV, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

До матеріалів справи не долучено належних доказів спорідненості позивачів з постраждалою у ДТП ОСОБА_5 , оскільки з наданих свідоцтв про народження вбачається, що матір позивачів звуть ОСОБА_6 (а.с. 36, 38).

Крім того, до матеріалів справи не долучено належних доказів подання до страхової компанії заяви про виплату страхового відшкодування, а долучені документи викликають обґрунтовані сумніви, з огляду на наступне.

Долучений «Доказ своєчасного направлення та отримання відповідачем заяв про «страховий випадок», «про виплату страхового відшкодування за страховим полісом № АО4312600» (а.с. 33 - зворотний бік) не є офіційним документом, а тому суд позбавлений можливості перевірити номер поштового направлення, оскільки позивачами не долучено квитанції про поштове відправлення, а зі слів представника, така квитанція у них взагалі відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Страхова компанія зобов`язана розглянути заяву про страхове відшкодування у визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку, та у разі надання Страховику усіх необхідних документів передбачених положеннями закону - виплатити страхове відшкодування.

Тобто, порушення права позивачів на отримання страхового відшкодування мало б місце лише у тому разі, якщо б вони належним чином звернулись до страхової компанії у передбаченому законом порядку та не отримали належних виплат. Оскільки доказів цього суду не надано, не можна вважати, що будь-яке право позивачів є порушеним, невизнаним або оспорюваним.

Слід також зазначити про безпідставність заперечень з боку ПрАТ «Просто-страхування» щодо відсутності полісу страхування на автомобіль, яким керував ОСОБА_4 у момент настання ДТП.

Так, відповідно до договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № AО/4312600 застрахована відповідальність власника наземного транспортного засобу, автомобіля «Рута-20», номер кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 108).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль «Рута-20», р.н. НОМЕР_1 , має номер кузова, рами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (а.с. 109).

Відповідно до тимчасового реєстраційного талону ДХХ № НОМЕР_9 від 20.03.2018, автомобіль, що був учасником вищезазначеного ДТП, має номер кузова НОМЕР_4 та номер шасі НОМЕР_3 . При цьому у тимчасовому реєстраційному талоні зазначено такий самий реєстраційний номер НОМЕР_1 та номер кузова, рами НОМЕР_3 . Крім того, у тимчасовому талоні зазначений основний документ техпаспорт № НОМЕР_5 , що відповідає номеру свідоцтва про реєстрацію автомобіля учасника ДТП (а.с. 109).

Зазначене вказує на безпідставність твердження страхової компанії, що автомобіль Рута-20, р.н. НОМЕР_1 , не застраховано у ПрАТ «Просто-страхування».

Крім того, є безпідставним їх посилання на строки позовної давності, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 268 ЦК України визначено, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію (п. 3 ч. 1) та страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) (п. 5 ч. 1).

Щодо позовних вимог до ТОВ «Фенікс-Авто», то необхідно зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 04.07.2018 зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (п. 73).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування (п. 69).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність (п. 74).

З огляду на вказане, Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від висновку щодо застосування норми права, висловленого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15. Відповідно до цього висновку, страховик, який виплатив страхове відшкодування, мав право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Отже, Велика палата Верховного суду зробила акцент на необхідності підтримання інституту страхування вказавши, що особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, не несе відповідальності за завдану шкоду в межах лімітів страхових виплат. Тобто, виключно у разі перевищення ліміту страхування винуватець зобов`язаний сплачувати спричинену шкоду.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

Вирішив:

Позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ), які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Авто» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Добровольчих батальйонів, буд. 75, кв. 38, ЄДРПОУ 38285042), Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, ЄДРПОУ 24745673), третя особа - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складений 19.03.2024.

Суддя О.С. Яцун