Рішення

від 13.03.2024 по справі 470/76/24

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/64/24

Справа № 470/76/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого: судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду смт. Березнегувате в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Березнегуватської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Ларічева Наталя Анатоліївна, про визнання права на майнові права в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2024 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на майнові права засновника фермерського господарства та визнання за фермерським господарством "Іскра" права постійного користування землею.

В позові зазначено, що на підставі рішення Лепетиської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області від 26 грудня 1992 року ОСОБА_3 надано у постійне користування земельну ділянку площею 49,75 га на території Лепетиської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області для ведення селянського (фермерського господарства) та видано державний акт, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 156. 23 березня 1994 року ОСОБА_3 створено фермерське господарство "Іскра" засновником та головою якого ОСОБА_3 являється одноособово. 31 жовтня 2019 року відділом у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області проведено інвентаризацію земель та виготовлено технічну документацію із землеустрою за результатами якої визначено площу спірної земельної ділянки, яка надана ОСОБА_3 у постійне користування для ведення фермерського господарства на підставі рішення Лепетиської сільської ради від 26 грудня 1992 року ,що становить 52,4387 га і присвоєно кадастровий номер ділянці 4821181700:09:000:0054 відомості про яку зареєстровані у Державному земельному кадастрі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входять майнові права як засновника фермерського господарства "Іскра" та право постійного користування земельною ділянкою площею 52,4387 га для ведення фермерського господарства. Спадщину позивачі своєчасно прийняли. Звернувшись до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу за оформленням спадкових прав та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначене спадкове майно, позивачам було надано роз`яснення, що нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину на майнові права засновника ф/г "Іскра" та на право постійного користування земельною ділянкою площею 52,4387 га у зв`язку з тим, що не можливо успадкувати після смерті засновника ф/г " Іскра " як цілісний майновий комплекс, бо не визначений склад майна цього господарства та відсутнє право власності на спірну земельну ділянку передану ОСОБА_3 у постійне користування. На підставі зазначеного просили суд визнати за ними право на майнові права засновника ф/г "Іскра", які належали ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за ф/г "Іскра" право постійного користування земельною ділянкою площею 52,4387 га, яка розташована на території Лепетиської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

05 лютого 2024 року ухвалою судді даний позов було залишено без руху, оскільки він був поданий з порушенням п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України. (а.с.47)

13 лютого 2024 року представник позивачів Дмитренко І.М. , який діє на підставі договорів про надання правової допомоги від 23 січня 2024 року, усунув недоліки позовної заяви та надав до суду роз`яснення нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Ухвалою судді від 20 лютого 2024 року у відкритті провадження за позовною вимогою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання за фермерським господарством "Іскра" права постійного користування земельною ділянкою було відмовлено, оскільки правовідносини в цьому спорі підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а відкрито провадження лише за вимогою позивачів про визнання права на майнові права в порядку спадкування за законом (а.с.59-60).

Представник позивачів Дмитренко І.М. в підготовче засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги позивачів підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Березнегуватської селищної ради в підготовче засідання надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.

Третя особа по справі яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Ларічева Н.А. до суду надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позовних вимог не заперечувала.

У відповідності до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

На підставі ч.2 ст.197 ЦПК України, оскільки від позивача та відповідача надійшли заяви про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази суд доходить наступного.

Судом встановлено, що на підставі рішення Лепетиської сільської ради народних депутатів від 26 грудня 1992 року громадянину ОСОБА_3 надано у постійне користування 49.75 гектарів землі в межах згідно з планом землевпорядкування для ведення селянського (фермерського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 156 (а.с.15-17).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 31 жовтня 2019 року, відділом у Березнегуватському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 04 листопада 2019 року зареєстровано земельну ділянку, загальною площею 52,4387 гектарів для ведення фермерського господарства, та присвоєно кадастровий номер 4821181700:09:000:0054. Власник земельної ділянки ОСОБА_3 . Підставою виникнення права є Рішення органу місцевого самоврядування рішення Лепетиської сільської ради народних депутатів Лепетиської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області 26 грудня 1992 року (а.с.18-28)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у м. Херсоні, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 13 вересня 2021 року за актовим записом № 1214 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.69).

Після його смерті відкрилась спадщина, в тому числі у вигляді права на майнові права фермерського господарства "Іскра", яке зареєстровано Березнегуватською районною державною адміністрацією 23 березня 1994 року, засновником та головою якого згідно Статуту, зареєстрованого зі змінами 29 листопада 2006 року державним реєстратором Березнегуватської РДА, є ОСОБА_2. (а.с.29-36).

Відповідно до ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг).

Нормою частини 1 ст.1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами 1-3 ст.1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Позивачі, як дружина та син спадкодавця, є спадкоємцями за законом першої черги, оскільки на момент смерті спадкодавця вони були зареєстровані із спадкодавцем за однією адресою, що вбачається з довідки про зареєстрованих осіб у житловому будинку (приміщенні) станом на 29 вересня 2021 року, наданої Департаментом адміністративних послуг Херсонської міської ради та вважаються такими, що прийняли спадщину після його смерті (а.с.91,93)

Зі спадкової справи № 30/2021, заведеної приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Ларічевою Н.А. від 20 вересня 2021 року вбачається, що спадкоємцями всього спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , є його син ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_1 (а.с.8-9,70).

12 лютого 2024 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Ларічевою Н.А відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що успадкування фермерського господарства, як цілісного майнового комплексу, або його частини, полягає не в спадкуванні права на участь, а в спадкуванні права на частку в статутному (складеному) капіталі, оскільки право на участь нерозривно пов`язане з особою спадкодавця і належить до прав та обов`язків, які не входять до складу спадщини та залежить від кола учасників фермерського господарства. За змістом наданого Статуту фермерського господарства "Іскра" встановлено, що складений капітал господарства не сформований, тобто визначити склад спадкового майна неможливо, а участь спадкодавця у створенні господарства належить до прав та обов`язків, які відповідно до норм цивільного права не входять до складу спадщини та рекомендовано звернутися з питання спадкування вказаного майна до суду.(а.с.95)

На час заснування фермерського господарства "Іскра" відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон України Про селянське (фермерське) господарство (у відповідній редакції).

Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. Право на створення селянського (фермерського) господарства мав кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, мав документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надавалося громадянам, які проживали в сільській місцевості і мали необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (ч.ч.1, 4 ст.2, ч.1 ст.4 вказаного Закону).

На час смерті засновника фермерського господарства "Іскра", діяв Закон України «Про фермерське господарство» №973-ІV (далі - Закон), згідно з яким майно фермерського господарства належить йому на праві власності (ч.1 ст.20 Закону); фермерське господарство та його члени відповідно мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину (пункт ч.1 ст.14 Закону); успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (ч.1 ст.23 Закону); фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші забов`язання (ч.1 ст.22 Закону); до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (ст.19 Закону).

Аналогічні норми містяться в ст.191 ЦК України, відповідно до якої підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про фермерське господарство", головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Згідно з ст.19 Закону України "Про фермерське господарство", до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (ч.1 ст.22 Закону України "Про фермерське господарство").

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (ст.23 Закону України ""Про фермерське господарство")

Пунктом 4 ст.35 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Судом встановлено, що після смерті засновника фермерського господарства "Іскра", позивачі як спадкоємці першої черги за законом, виявили бажання набути права засновника господарства та продовжити його діяльність.

У постанові від 21 січня 2020 року у справі №908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду вказала про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України «Про фермерське господарство».

На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України "Про господарські товариства" (в редакції від 02.11.2016 року), який у статті 55 передбачав, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, у фермерського господарства "Іскра" не має сформованого складеного капіталу та не має зареєстрованих майнових прав.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 був засновником, головою та кінцевим бенефіціарним власником фермерського господарства "Іскра", у якого немає сформованого статутного капіталу, а позивачі як спадкоємці першої черги за законом не відмовлялися від вступу до цього господарства, вважаються такими, що спадщину прийняли, то визнання за ними в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 права засновника фермерського господарства "Іскра" є ефективним способом захисту їх прав, як спадкоємців засновника, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в пункті 43 постанови від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц.

За таких обставин, суд доходить висновку, що визнання за спадкоємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 права засновника фермерського господарства "Іскра" в порядку спадкування за законом в судовому порядку є винятковим способом захисту їх прав, тому вбачаються підстави для задоволення даного позову.

На підставі ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, тому права засновника фермерського господарства належать позивачам у рівних частках.

Керуючись ст.ст.12, 13, 200, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Березнегуватської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Ларічева Наталя Анатоліївна, про визнання права на майнові права в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право засновника фермерського господарства «Іскра», код ЄДРПОУ 34515349, у обсязі, визначеному Статутом вказаного фермерського господарства, зареєстрованим Березнегуватською районною державною адміністрацією Миколаївської області 29 листопада 2006 року (номер запису 15041050001000501), по 1/2 частці за кожним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Березнегуватський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

Позивачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 08 серпня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 10 січня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

Відповідач: Березнегуватська селищна рада, місце знаходження: Соборно-Миколаївська площа, 10 смт. Березнегувате Миколаївської області, індекс 56203, код ЄДРПОУ 04375808;

Повний текст судового рішення складено 18 березня 2024 року.

Суддя С. А.Луста