Рішення

від 18.03.2024 по справі 501/5346/23

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 18.03.2024

Справа № 501/5346/23

2/501/356/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року м. Чорноморськ Одеської області

Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого судді Смирнова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кочкіної О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (третя особа незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ») про визнання наказу незаконним, його скасування та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Предмет тапідстави позову:

-Поновити строк звернення до суду з позовом;

-Наказ директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за №236 від 21.07.2023р., в частині зупинення дії трудового договору з водієм автотранспортних засобі, автобуса довж. до7,5 м ОСОБА_1 визнати незаконним та скасувати;

-Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.08.2023р. по день ухвалення рішення суду;

-Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі.

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюваний наказ є незаконними оскільки, причиною видання оскаржуваного наказу, якою керувався директор ДП «МТП «Чорноморськ»», це наявність ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ.

Наказ є необґрунтований та не пов`язаний з абсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання ним роботи за своєю спеціальністю і кваліфікацією.

Окрім того, директором порту відповідно до наказу за №102-К від 16.06.2023 «Про заходи в період воєнного стану» залишено працювати на підприємстві 380 працівників від загального штату порту, що суперечить основній умові для призупинення дії трудового договору, якою є одночасна абсолютна неможливість надання роботи та абсолютна неможливість виконання роботи у зв`язку з військовою агресією.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву (а.с.32-36) в якому вказав, що позовні вимоги позивача не визнають в повному обсязі з наступних причин.

ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ДП «МТП «Чорноморськ» та обіймає посаду водія автотранспортних засобі, автобус довж.7.5м.

Наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» від 21.07.2023р. №236. У зв`язку з закінченням строку дії «Ініціативи з безпечного транспортування агропродукції через Чорне море», що призвело до неможливості забезпечення роботою працівників підприємства та підвищення ступеня небезпеки знаходження на всій території ДП «МТП «Чорноморськ» внаслідок обстрілів портової інфраструктури, керуючись ст..13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з ОСОБА_1 з 01.08.2023р. призупинено дію трудового договору на термін до припинення та скасування воєнного стану.

Представник третьої особи незалежної профспілки працівників морського торгового порту «Чорноморськ» надав суду письмові пояснення (а.с.28-30) в яких просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та розгляд справи проводити за його відсутності.

Свої пояснення представник третьої особи мотивує тим, що згідно ст..13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № від 15.03.2022р., призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Відповідно до вказаного закону основною умовою для призупинення дії трудового договору є одночасна абсолютна неможливість надання роботи та абсолютна неможливість виконання роботи у зв`язку з військовою агресією.

Відповідно до наказу директора порту за №102-К від 16.06.2023р. «Про заходи в період воєнного стану» залишено працювати на підприємстві 380 працівників .

Суд вивчивши доводи позивача, пояснення відповідача та доводи третьої особи по справі, дослідивши та перевіривши докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач працює в ДП «МТП «Чорноморськ» та обіймає посаду водія автотранспортних засобів, автобуса довж. до 7.5м. (а.с.9).

21.07.2023 наказом директора порту за №236 з 01.08.2023 призупинено дію трудового договору з окремими працівниками порту, в тому й числі, з позивачем ОСОБА_1 до припинення або скасування воєнного стану (а.с.10-11).

Згідно ч. ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Позивач в позовні заяві зазначає, що відповідач не ознайомив його з оскаржуваним наказом та про його існування він дізнався лише в жовтня 2023року, з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 29.12.2023р.

Враховуючи, що позивачу не було відомо про прийняття директором ДП «МТП «Чорноморськ» наказу від 21.07.2023р. за №236, що не спростував відповідач в своєму відзиві, то суд дійшов висновку, що з метою захисту трудових прав позивача слід поновити йому строк звернення до суду з цією позовною заявою.

Відповідно до змісту ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ, призупинення діїтрудового договору-це тимчасовеприпинення роботодавцемзабезпечення працівникароботою ітимчасове припиненняпрацівником виконанняроботи заукладеним трудовимдоговором узв`язку іззбройною агресієюпроти України,що виключаєможливість обохсторін трудовихвідносин виконуватиобов`язки,передбачені трудовимдоговором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Таким чином, аналізуючи зазначену норму матеріального права, до основної умови для призупинення дії трудового договору є одночасна абсолютна неможливість надання роботи та абсолютна неможливість виконання роботи у зв`язку з військовою агресією.

Відповідно до роз`яснень Міністерства економіки України в Листі за №4712-06/22838-09 від 09.05.2922, під абсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання працівником роботи слід розуміти:

- знищення виробничої, організаційної, технічної можливості, засобів виробництва або майно роботодавця в результаті бойових дій;

- їх функціонування є неможливим;

- переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе.

Окрім того, зазначена норма матеріального права вимагає від роботодавця обов`язкового обґрунтування наказу (розпорядження), в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Причиною видання наказу від 21.07.2023 за №236 про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками, якою керувався директор ДП «МТП «Чорноморськ»», це наявність ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ, та закінченням строку дії «Ініціативи з безпечного транспортування агропродукції через Чорне море».

Тобто, незважаючи на посилання відповідача в наказі на ст.13 Закону та закінчення транспортування агропродукції через Чорне море, наказ є необґрунтованим, носить формальний характер та не пов`язаний з абсолютною неможливістю надання відповідачем та виконання позивачем роботи за своєю спеціальністю і кваліфікацією.

Окрім того, директором порту відповідно до наказу за №102-К від 16.06.2023 «Про заходи в період воєнного стану» залишено працювати на підприємстві 380працівників відзагального штатупорту,в томучислі водіївавтобази Порту (а.с.12-14).

Також, суд бере до уваги, що управлінням інспекційної діяльності в Одеській області Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці у вересні місяці поточного року на Підприємстві здійснено позачерговий захід державного (нагляду) контролю з питань додержання законодавства про працю.

Під час заходів, встановлено не відповідність аналогічного наказу директора порту за №236 від 21.07.2023 «Про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками ДП МТП «Чорноморськ», встановлено не відповідність зазначеного організаційно-розпорядчого документу діючому нормативно-правовому регламентуванню даного питання (а.с.15-19).

Відповідно до ст. 22 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у межах своєї діяльності професійні спілки повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим Законом.

На період дії воєнного стану призупиняється діястатті 44Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та відповідні норми колективних договорів.

Відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.

Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у відповідності до вище зазначених норм матеріального права, враховуючи ті обставини, що під час воєнного стану профспілки позбавлені фінансових можливостей реалізації своїх соціальних програм для членів профспілок і їх родин, а призупинення дії трудового договору де-юре позбавляє працівників роботи та єдиного джерела існування, тому саме на Державу покладається зобов`язання забезпечити соціальні гарантії не нижче від прожиткового мінімуму встановленого законом для громадян з якими призупинено дію трудового договору, за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.

Адже, позбавлення засобів існування шляхом призупинення дії трудового договору на період дії військового стану, безпосередньо негативно впливає на людину, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, права і свободу та їх гарантії, які визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та є змістом і спрямованістю діяльності держави (ст.3 Конституції України).

Відповідно до змісту ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основними із засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство правата повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Згідно з вимогами ст.55 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов`язки.

Таким чином, при застосуванні нормативно правового акту локальної дії, що стосується прав і обов`язків працівників, саме на роботодавця покладається обов`язок на доведення працівникам порядку та механізму відшкодування працівникам грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України.

А тому, суд приходить до висновку, що відсутність в спірному наказі, в тому числі, доведення працівникам порядку та механізму забезпечення мінімальних соціальних гарантій у вигляді відповідного відшкодування працівникам грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, під час призупинення дії трудового договору, суперечить діючому нормативно-правовому регламентуванню та нормам прямої дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволеною в повному обсязі.

Що стосується доводів відповідача викладених у відзиві на позов, то суд відноситься до них критично, адже вони не спростовують встановлені факти та докази на підставі яких суд прийшов до відповідних висновків.

Відповідно до змісту ст.235 КЗпП України, У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином у відповідності до зазначеної норми матеріального права, порушені права працівника незаконними діями роботодавця (звільнення, переведення, відсторонення тощо) підлягають захисту шляхом їх поновлення та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно п.5 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за №100 від 08.1995р. зі змінами, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Так відповідно до бухгалтерської довідки Форми 2 за червень та липень місяці 2023 року, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає:

В червні 2023р. з/п 1942,08 грн., в липні 2023р. з/п. 647,36 грн.,

Середньомісячна заробітна плата складає: (1942,08 + 647,36) : 2 = 1294,72грн.

В червні 2023р. було 21р/з, в липні 2023р. було 22р/з, загальна кількість р/з складає: 43 р/з. (21+22). Середня кількість робочих змін складає: 21,5 р/з. (43:2).

Середньоденний заробіток працівника складає: 1294,72 : 21,5 = 60,21грн.

Загальна кількість робочих змін за час вимушеного прогулу з 01.08.2023р. по 18.03.2023р. складає 164,5 р/з. ((21.5 х 7) + 14).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.08.2023р. по 18.03.2023р. складає: 164,5 х 60,21 = 9904,54грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 9904,54грн.

Статтею 141ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом про визнання наказу незаконним, його скасування та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Морський торговельний порт «Чорноморськ» (третя особа Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ») про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №236 від 21.07.2023 в частині призупинення дії трудового договору з водієм автотранспортних засобів, автобуса довж. до 7,5 м ОСОБА_1 .

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (ЄДРПОУ 01125672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01.08.2023 по 18.03.2024 року в розмірі 9904,54 гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (ЄДРПОУ 01125672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1073,60 гривень.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В.Смирнов