Постанова

від 24.09.2024 по справі 501/5346/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5166/24

Справа № 501/5346/23

Головуючий у першій інстанції Смирнов В.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Вадовської Л.М.,

Комлевої О.С.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - Марченка Дмитра Вікторовича на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 березня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Смирнова В.В., у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 доДержавного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ», про визнання наказу незаконним, його скасування та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

24.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі ДП «МТП «Чорноморськ5» третя особа: Незалежна профспілка працівників морського торговельного порту (далі НПП МТП) «Чорноморськ», в якому просив суд:

-поновити строк звернення до суду з позовом;

-наказ директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №236 від 21.07.2023 року, в частині зупинення дії трудового договору з водієм автотранспортних засобів, автобуса довж. до7,5 м ОСОБА_1 , визнати незаконним та скасувати;

-стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.08.2023 року по день ухвалення рішення суду;

-стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працює в ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді водія автотранспортних засобів, а саме: автобуса, довжиною 7,5 м.

Наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 236 від 21.07.2023 року було призупинено дію трудового договору з позивачем до припинення або скасування воєнного стану.

Позивач зазначав, що наказ №236 від 21.07.2023 року є незаконними, оскільки причиною його видання, якою керувався директор ДП «МТП «Чорноморськ»», це наявність ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ.

Наказ є необґрунтований та не пов`язаний забсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання ним роботи за своєю спеціальністю і кваліфікацією.

Окрім того, директором порту відповідно до наказу за №102-К від 16.06.2023 «Про заходи в період воєнного стану» залишено працювати на підприємстві 380 працівників від загального штату порту, що суперечитьосновній умові для призупинення дії трудового договору, якою є одночасна абсолютна неможливість надання роботи та абсолютна неможливість виконання роботи у зв`язку з військовою агресією.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18.03.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора ДП «МТП «Чорноморськ» №236 від 21.07.2023 року, в частині призупинення дії трудового договору з водієм автотранспортних засобів автобуса, довжиною до 7,5 м, ОСОБА_1

Стягнуто з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.08.2023 року по 18.03.2024 року в розмірі9904,54грн., а також судові витрати у розмірі 1073,60 грн. (а.с.66-68).

В апеляційній скарзі представник ДП «МТП «Чорноморськ» Марченко Д.В. ставить питання про скасування рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18.03.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.71-74).

Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с. 96-101, 106-108).

Також колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 24.09.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище.

У зв`язку з цим, повний текст судового рішення суду апеляційної інстанції складений 01.10.2024 року.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції значний час (а.с. 88), колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

При цьому колегією суддів враховано, що позивач ОСОБА_1 , а також представник НПП МТП «Чорноморськ» просили суд апеляційної інстанції розглянути справу за їх відсутності (а.с.108, 110).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно ч. 1 ст.233 КЗпП Українипрацівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихч.2 цієї статті.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач в позовній заяві зазначив, що відповідач не ознайомив його з оскаржуваним наказом та про його існування він дізнався лише в жовтні 2023 року, після чого звернувся до суду з даним позовом, а саме: 29.12.2023р.

Враховуючи, що позивачу не було відомо про прийняття директором ДП «МТП «Чорноморськ» наказу від 21.07.2023р. за №236, що не спростував відповідач у своєму відзиві, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з метою захисту трудових прав позивача слід поновити йому строк звернення до суду з цією позовною заявою.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ,призупинення діїтрудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж на період дії воєнного стану.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що до основної умови для призупинення дії трудового договору є одночасна абсолютна неможливість надання роботи та абсолютна неможливість виконання роботи у зв`язку з військовою агресією.

Відповідно до роз`яснень Міністерства економіки України в Листі за №4712-06/22838-09 від 09.05.2922, під абсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання працівником роботи слід розуміти:

- знищення виробничої, організаційної, технічної можливості, засобів виробництва або майно роботодавця в результаті бойових дій;

- їх функціонування є неможливим;

- переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе.

З матеріалів справи вбачається, що причиною видання наказу від 21.07.2023 за №236 про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками, якою керувався директор ДП «МТП «Чорноморськ»», це наявність ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ, та закінченням строку дії «Ініціативи з безпечного транспортування агропродукції через Чорне море».

Тобто, незважаючи на посилання відповідача в наказі на ст.13 Закону та закінчення транспортування агропродукції через Чорне море, наказ є необґрунтованим, носить формальний характер та не пов`язаний забсолютною неможливістю надання відповідачем та виконання позивачем роботи за своєю спеціальністю і кваліфікацією.

Крім викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що відповідно до наказу за №102-К від 16.06.2023 «Про заходи в період воєнного стану», директором порту залишено працювати на підприємстві380 працівників від загального штату порту, в тому числі водіїв автобази Порту(а.с.12-14).

Суд також обґрунтовано взяв до уваги, що управлінням інспекційної діяльності в Одеській області Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці у вересні місяці поточного року на Підприємстві здійснено позачерговий захід державного (нагляду) контролю з питань додержання законодавства про працю.

Під час здійснення вищевказаного позапланового заходу, встановлено невідповідність аналогічного наказу директора порту за №236 від 21.07.2023 «Про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками ДП «МТП «Чорноморськ», встановлено не відповідність зазначеного організаційно-розпорядчого документу діючому нормативно-правовому регламентуванню даного питання (а.с.15-19).

Призупинення дії трудового договору де-юре позбавляє працівників роботи та єдиного джерела існування, тому саме на Державу покладається зобов`язання забезпечити соціальні гарантії не нижче від прожиткового мінімуму встановленого законом для громадян з якими призупинено дію трудового договору, за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.

Зазначені обставини пов`язані з тим, що позбавлення засобів існування шляхом призупинення дії трудового договору на період дії військового стану, безпосередньо негативно впливає на людину, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, права і свободу та їх гарантії, які визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та є змістом і спрямованістю діяльності держави (ст.3 Конституції України).

Тобто, при застосуванні нормативно правового акту локальної дії, що стосується прав і обов`язків працівників, саме на роботодавця покладається обов`язок на доведення працівникам порядку та механізмувідшкодування працівникам грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірний наказ не відповідає вимогам діючого нормативно-правового регламентування та нормам прямої дії, так як в ньому відсутнє доведення працівникам порядку та механізму забезпечення мінімальних соціальних гарантій у вигляді відповідноговідшкодування працівникам грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, під час призупинення дії трудового договору, а тому дійшов висновку про необхідність визнання незаконним наказу директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 236 від 21.07.2023 року та його скасування, в частині призупинення з водієм автотранспортних засобів - автобуса, довжиною до 7,5 м. Бобраковим Р.Є.

Відповідно до змісту ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню, а також у зв`язку з тим з тим, що суд першої інстанції правильно розрахував суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, з урахуванням вимог, передбачених п.5 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за №100 від 08.1995р., суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь позивача ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2023р. по 18.03.2023р. в сумі 9904,54 грн.

Також, з урахуванням, вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України, суд обґрунтовано стягнув з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь позивача ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які апелянт посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного рішення суду та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З оглядуна викладене,колегія суддівдійшла висновкупро законністьі обґрунтованістьоскаржуваного судовогорішення,доводи апеляційноїскарги йогоне спростовують,оскільки рішенняу справіпостановлено увідповідності довимог матеріальногоі процесуальногоправа,у зв`язкуз чимапеляційну скаргуслід залишитибез задоволення,оскаржуване рішеннясуду слідзалишити беззмін.

Керуючись ст.ст.367,368,п.1ч.1ст.374,ст.ст.375,381-384,389-391ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - Марченка Дмитра Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.10.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.М. Вадовська

О.С. Комлева