Постанова

від 18.03.2024 по справі 914/3162/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р. Справа №914/3162/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.,

Суддів:Кравчук Н.М.,

Скрипчук О.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, м. Хмельницький

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2023 (повний текст рішення підписано 22.12.2023, суддя Манюк П.Т.)

у справі №914/3162/23

за позовом: Національної академії Державної прикордонної служби України ім.Б. Хмельницького, м. Хмельницький

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Альтаір, м. Жовква

про стягнення 59 904, 00 грн.

У порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Альтаір про стягнення 59 904, 00 грн, з яких: 57 600, 00 грн штрафу та 2 304, 00 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі своєчасної заміни поставленої раніше неякісної продукції на продукцію належної якості за договором №267-23 від 01.06.2023, згідно з яким постачальник зобов`язувався у 2023 році поставити квасолю консервовану у кількості 5 000 кг на загальну суму 288 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.12.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю у позивача порушеного права з огляду на те, що поставка товару за договором здійснена в межах строків виконання зобов`язань. Позивачем належними доказами не доведено порушень договору відповідачем щодо якості поставленого товару, а також строків виконання зобов`язань, за що може наступати господарська відповідальність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, аргументи учасників справи та процесуальні питання.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Національна академія Державної прикордонної служби України ім.Б. Хмельницького оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у нього порушеного права та стягнення з відповідача суми штрафу та пені, з огляду на те, що сторони погодили умови укладеного договору, підписавши його. А внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного договору, у позивача виникло право на стягнення штрафних санкцій, передбачених п.п.6.3.2, 6.3.3 договору. Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано положення ст.231 ГК України.

Відтак, скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2023 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, зазначив, що у рішенні суду першої інстанції вірно встановлено факт поставки товару в межах строків, які передбачені п.10.2 укладеного між сторонами договору. Матеріалами справи не встановлено порушень договору відповідачем щодо якості поставленого товару, а також строків виконання зобов`язання, за що може наступати господарська відповідальність. Тому, господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідач просить суд залишити рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2023 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відводів суддям в порядку ст.ст.35 - 37 ГПК України на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Як встановлено судами, 01.06.2023 між сторонами у справі був укладений договір №267-23 про закупівлю продовольства (далі по тексту договір).

У п.1.1 договору зазначено, що постачальник зобов`язується у 2023 році поставити товар, а замовник прийняти і оплатити товар, а саме: квасолю консервовану у кількості 5 000,00кг загальною вартістю 288 000,00 грн з ПДВ.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що продукція замовником приймається згідно з заявкою замовника (в усній або письмовій формі) партіями на складі від постачальника у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт. Тара, упаковка, маркування та пакування товару повинні відповідати вимогам чинного законодавства України, встановленим стандартам та/або технічним умовам. Тара та упаковка (сітки, мішки) товару під час транспортування до місця поставки повинна бути цілісною і непошкодженою.

Відвантаження та отримання продукції проводиться з підписанням прибутково-видаткових документів (накладних тощо) (п.2.4 договору).

Пунктом 2.6 договору передбачено, що при поставці товару замовник проводить обов`язкову перевірку окремих показників якості та безпечності товару, що постачається постачальником. Обов`язкова перевірка включає в себе перевірку безпечності та окремих показників якості за зовнішнім виглядом, органолептичними показниками, відповідність маркування (етикетування, пакування тощо) товару, що приймається, відповідно до умов договору, вимог ст.44 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів та інших нормативно-правових документів.

При перевірці товару та у разі виявлення представниками замовника порушень вимог щодо якості та безпечності, або маркування, або тари, або упаковки, встановлених вимогами нормативних документів (ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ) товар повертається постачальнику у повному обсязі, відомості про такі порушення зазначаються у акті огляду та повернення товару. Відповідний акт складається у двох примірниках, які підписуються представниками замовника, що здійснювати перевірку, та представником постачальника.

За змістом п.3.1 договору, якість товару, що передається постачальником повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів на цей вид товару та технічному завданню. Разом з товаром постачальник в обов`язковому порядку повинен передати замовнику документи на кожну відвантажену партію, що підтверджують безпечність та якість товару, у тому числі забезпечують їх простежуваність, відповідно до Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів, а саме: декларація виробника (якісне посвідчення) та експертний висновок (протокол досліджень), завірені постачальником, відповідно до вимог чинного законодавства у відповідності до наказу Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015, строк придатності товару повинен відповідати строку визначеному у ГОСТ та/або ДСТУ та/або ТУ У на цей вид товару і становити не менше 80% від терміну зберігання даного виду товару з дня поставки його на склад замовника.

У п.10.2 договору сторони погодили термін поставки товару, а саме до 30.06.2023.

06.06.2023 відповідач поставив квасолю консервовану у кількості 5 000,00 кг загальною вартістю 288 000, 00 грн.

Представники позивача відмовились приймати поставлений відповідачем товар через виявлені недоліки, які полягали у наступному:

- за результатами первинного зовнішнього огляду етикетки з маркуванням присутні, банки брудні, наявні плями, кришки з продукцією при закручуванні докручуються;

- за результатами зовнішнього огляду та проведення органолептичної оцінки відкритої продукції виявлено такі недоліки квасолі консервованої натуральної: за зовнішнім виглядом зерна квасолі варені, наявна велика кількість розварених, деформованих зерен, наявні зерна з плямами, ознаками гниття, чорною серцевиною, якість заливки заливка мутна, жовтуватого кольору.

Вказані вище обставини підтверджуються Актом огляду та повернення продовольства №2 від 07.06.2023, який підписано представниками Національної академії ДПСУ, а також представником відповідача - водієм Миколайським В.І., який діяв на підставі окремого доручення.

Зважаючи на це, товар, що поставлявся позивачу, було повернуто відповідачу у повному обсязі.

Положенням п.6.3.1 договору передбачено, що при передачі товару з порушенням вимог щодо якості харчових продуктів, маркування та етикетування, тари та упаковки, а також такого, що не відповідає вимогам, встановленим у нормативних документах та нормативно-технічній документації (ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ та п.3.1 договору), постачальник зобов`язаний замінити такі харчові продукти за свій рахунок протягом трьох календарних діб.

19.06.2023 відповідач поставив квасолю консервовану (на заміну попередньо поставленої неякісної продукції) у погодженому сторонами обсязі загальною вартістю 288 000,00 грн, яка була прийнята позивачем. Вказане підтверджується накладною №5414 від 19.06.2023, актом приймання передачі запасів.

Претензій щодо якості квасолі, поставленої 19.06.2023, позивач не має.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (п.п.1, 4 ч.2 ст.11 ЦК України).

Статтею174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки продукції.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч.1 ст.673 ЦК України).

У процесі виконання умов договору, 06.06.2023 відповідач поставив квасолю консервовану у кількості 5 000,00кг загальною вартістю 288 000, 00грн., яка була повернута на підставі п.2.6.1 та п.6.3.1 укладеного договору.

За змістом ст.678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця, зокрема, заміни товару.

У пп.6.3.2, 6.3.3 договору сторони погодили, що при порушенні умов договору щодо якості (комплектності) товару, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості неякісних (некомплектних) товарів та замовник має право на розірвання договору в односторонньому порядку із вказаних підстав. При порушенні умов договору щодо строку поставки товару згідно із заявкою, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості харчових продуктів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Згідно п.10.2 договору сторони погодили термін поставки товару, а саме до 30.06.2023.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст.531 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що відповідач своєчасно виконав свій обов`язок, а саме 19.06.2023 вдруге поставив позивачу квасолю консервовану у кількості 5 000,00кг загальною вартістю 288 000,00 грн (згідно накладної №5414 та Актом приймання передачі запасів від 19.06.2023). До поставленої продукції позивач зауважень чи претензій не має.

За змістом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №918/1222/21, зазначено, що вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.03.2023 у справі №509/5080/18).

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що відповідач виконав зобов`язання, передбачені договором поставки. Замінив продукцію неналежної якості та своєчасно, у повному обсязі поставив замовлену продукцію належної якості, яка була прийнята позивачем у строк, передбачений умовами укладеного договору до 30.06.2023. Відтак, у позивача відсутні підстави для застосування штрафу за поставку продукції неналежної якості та пені, яка передбачена за порушення строків поставки товару.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача порушеного права (інтересу) чи це право (інтерес) порушено відповідачем. За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судами під час розгляду справи, господарський суд Львівської області дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, а також те, що на території України запроваджено воєнний стан, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду рішення суду судом апеляційної інстанції, у зв`язку з чим колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст.129 ГПК України залишає витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст.ст.8, 126, 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, м. Хмельницький залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2023 у справі №914/3162/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст.ст.287-289 ГПК України.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддіКравчук Н.М.

Скрипчук О.С.