Постанова

від 05.03.2024 по справі 916/3632/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3632/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: В.Ю. Мирковіч, Ю.О. Беркович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Валеста»

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2023 (суддя Ю.І.Мостепаненко, м.Одеса, повний текст складено 27.10.2023)

у справі №916/3632/23

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача Приватного підприємства «Валеста»

про виселення та стягнення 100324,42 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

У серпні 2023 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (надалі також Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Валеста», в якій просив:

-виселити Приватне підприємство «Валеста» з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 42,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 22, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

-стягнути з Приватного підприємства «Валеста» неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди в розмірі 100324,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 785 Цивільного кодексу України та мотивовані неповерненням об`єкта оренди після припинення дії договору оренди нежитлового приміщення №834/ц/3 від 13.01.2006 (з додатковими угодами до нього) у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.10.2023 позов задоволено частково. Виселено Приватне підприємство «Валеста» з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 42,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 22, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Стягнуто з Приватного підприємства «Валеста» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 78237,56 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 4777,10 грн. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині виселення відповідача із займаного приміщення, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин щодо припинення договору оренди нежитлового приміщення №834/ц/3 від 13.01.2006 та неповернення відповідачем переданого йому в оренду нежитлового приміщення в розпорядження власника, з огляду на що суд вказав, що порушені права позивача, як орендодавця, на вільне розпорядження об`єктом оренди, а саме: нежитловим приміщенням, загальною площею 42,5кв.м, підвального поверху, за адресою: м.Одеса, вул. Ніжинська, 22, адже з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування відповідачем орендованим майном, у даному випадку, у зв`язку із закінченням строку договору, на який його було укладено, особа, якій воно було передано на підставі договору оренди, володіє ним незаконно.

Стосовно стягнення з відповідача неустойки в розмірі 100324,42 грн місцевий господарський суд зазначив, що розрахунок стягуваної суми неустойки за період з 20.08.2020 по 31.08.2023 здійснено позивачем з безпідставним врахуванням сум ПДВ. Відтак, здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за вказаний період 78237,56 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, Приватне підприємство «Валеста» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2023 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовити у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що будинок №22 по вул.Ніжинській у м.Одесі обслуговується не відділенням №29, як зазначено у оскаржуваному рішенні суду, а відділенням №23, що зумовило неотримання відповідачем поштової кореспонденції від суду та позбавило можливості подати мотивований відзив на позовну заяву і подати зустрічний позов про зобов`язання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради укласти з Приватним підприємством «Валеста» договір оренди на новий строк.

Також в апеляційній скарзі апелянт звернув увагу на акт обстеження від 10.06.2023, яким встановлено, що на час огляду приміщення зачинене, доступу всередину немає. Відповідач зазначив, що 10.06.2023 це субота, тобто неробочий день, через що вказаний акт не міг бути складений у цю дату. Крім того, саме Департамент у своєму листі від 12.04.2014 посилається на пункт 4.6. договору оренди №834/ц/3 від 13.01.2006, відповідно до якого орендар зобов`язаний безперешкодно допускати представника орендодавця у робочий час доби для контролю за виконанням правил користуванням приміщенням та обов`язків за договором.

Крім того, апелянт зазначив, що 11.08.2020 він звертався до Департаменту із листом за вих.№93 від 07.08.2020 (зареєстрований отримувачем за №01-14/2883), в якому просив укласти додатковий договір до договору оренди підвального приміщення за адресою: м.Одеса, вул. Ніжинська, 22, на наступний трирічний термін, у відповідь на який від позивача отримав 2 листи від 03.09.2020 №01-13/3236 та від 17.09.2020 №01-06/377, і в жодному з них навіть не було мови про небажання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради продовжувати надавати в оренду займане підвальне приміщення.

Крім того, відповідач вказав про те, що після 19.08.2020 він продовжував сплачувати орендну плату, однак у зв`язку із повномасшабним вторгненням РФ на територію України Приватне підприємство «Валеста» змусило перервати свою діяльність та тривалий час на прохання мешканців будинку №22 по вул. Ніжинській у м.Одесі використовувати орендоване підвальне приміщення у якості бомбосховища. При цьому відповідач зазначив, що він визнає за собою заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати за період з 01.07.2023 по 31.12.2023.

На підтвердження наведених доводів до апеляційної скарги скаржником долучено до останньої додаткові докази, а саме:

-доказ того, що дата складення акту від 10.06.2023 припадає на суботу;

-копію листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 12.04.2014 №01-13/6885, скерованоого на адресу Приватного підприємства «Валеста», про надання доступу інспектору Департаменту в орендоване приміщення для його обстеження, та копію конверту до нього із зазначенням в адресі Приватного підприємства «Валеста» індексу 65023;

-копію заяви Приватного підприємства «Валеста» від 07.08.2020 за вих. №93 (вх.№01-14/2883 від 11.08.2020) до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про укладення додаткового договору до договору оренди підвального приміщення за адресою: м.Одеса, вул. Ніжинська, 22, на наступний трирічний термін;

-копію листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 03.09.2020 №01-13/3236 у відповідь на звернення Приватного підприємства «Валеста» (вх.№01-14/2883 від 11.08.2020);

-копію листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 17.09.2020 №01-06/377 у відповідь на звернення Приватного підприємства «Валеста» від 07.09.2020 №37-Б-5196;

-копії платіжних доручень: №916 від 29.09.2020 про сплату орендної плати за серпень-вересень 2020 року в сумі 2948,29 грн (у тому числі пені 29,50 грн) за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №933 від 27.10.2020 про сплату орендної плати за жовтень 2020 року в сумі 1515,70 грн за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №948 від 19.11.2020 про сплату орендної плати за листопад 2020 року в сумі 1498,00 грн (в тому числі пені) за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №947 від 22.12.2020 про сплату орендної плати за грудень 2020 року в сумі 1517,15 грн (у тому числі пені) за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №966 від 19.01.2021 про сплату орендної плати за січень 2021 року в сумі 1533,71 грн (у тому числі пені) за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №974 від 16.02.2021 про сплату орендної плати за лютий 2021 року в сумі 1544,53 грн за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №985 від 15.03.2021 про сплату орендної плати за березень 2021 року в сумі 1563,54 грн за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №1000 від 19.04.2021 про сплату орендної плати за квітень 2021 року в сумі 1592,73 грн (у тому числі пені 2,61 грн) за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №1007 від 21.05.2021 про сплату орендної плати за травень 2021 року в сумі 1601,26 грн за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №1014 від 22.06.2021 про сплату орендної плати за червень 2021 року в сумі 1633,96 грн (у тому числі пені 11,88 грн) за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №1024 від 16.07.2021 про сплату орендної плати за липень 2021 року в сумі 1625,32 грн за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №1034 від 19.08.2021 про сплату орендної плати за серпень 2021 року в сумі 1626,94 грн (у тому числі пені) за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №1039 від 21.09.2021 про сплату орендної плати за вересень 2021 року в сумі 1623,68 грн за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №1051 від 29.10.2021 про сплату орендної плати за жовтень 2021 року в сумі 1643,17 грн (у тому числі пені) за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №1061 від 22.11.2021 про сплату орендної плати за листопад 2021 року в сумі 1657,96 грн (у тому числі пені) за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №1083 від 16.12.2021 про сплату орендної плати за грудень 2021 року в сумі 1671,22 грн за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №1089 від 14.01.2022 про сплату орендної плати за січень 2022 року в сумі 1681,25 грн за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №1102 від 11.07.2022 про сплату орендної плати за лютий 2022 року в сумі 1703,10 грн за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №1113 від 29.08.2022 про сплату орендної плати за червень 2022 року в сумі 957,31 грн (50% згідно постанови КМУ №634 від 27.05.2022) за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №1118 від 29.08.2022 про сплату орендної плати за липень 2022 року в сумі 986,98 грн (50% згідно постанови КМУ №634 від 27.05.2022) за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №1117 від 29.08.2022 про сплату орендної плати за серпень 2022 року в сумі 993,89 грн (50% згідно постанови КМУ №634 від 27.05.2022) за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; №1160 від 30.11.2023 про сплату орендної плати з 01.09.2022 по 30.06.2023 (за 10 місяців) в сумі 8500,00 грн (50% згідно постанови КМУ №634 від 27.05.2022) за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; меморіальний ордер від 19.11.2020 про сплату 3,00 грн комісії за виконання платежів в національній валюті;

-копію повідомлення Департаменту комунальної власності (б/н, б/д та без підпису) про необхідність сплати за користування приміщенням у сумі 5241,67 грн;

а також реєстраційні документи щодо Приватного підприємства «Валеста» (копію довідки про взяття на облік платника податків, копію свідоцтва платника єдиного податку, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 11.10.2017 за №1003120479).

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що ухвала Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 про відкриття провадження у цій справі направлялася за адресою місцезнаходження апелянта, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а тому Приватне підприємство «Валеста» не може вважатися неналежним чином повідомленим про розгляд цієї справи в суді.

Крім того, Департамент звернув увагу на те, що в додатках до позовної заяви ним було здійснено описку, оскільки зазначено невірну дату проведення акту обстеження нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 42,6 кв.м, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Ніжинська, 22. Вірною датою обстеження є 20.06.2023.

Також позивач зауважив на тому, що термін дії договору оренди сплинув 19.08.2020, натомість заяву відповідача про продовження договору оренди отримано 11.08.2020, тобто з порушенням встановленого законодавством строку, а також за відсутості звіту про оцінку.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 14.12.2023 за вх.№4129/23.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Як на причину пропуску процесуального строку, скаржник послався на те, що Приватне підприємство «Валеста» не було обізнане про наявність судового провадження щодо нього у справі №916/3632/23, копію оскаржуваного рішення не отримувало.

Також Приватне підприємство «Валеста» зазначило, що про рішення суду йому стало відомо випадково. Так, 27.11.2023 із рахунку Приватного підприємства «Валеста» була в безакцептному порядку списана грошова сума у розмірі 5870,68 грн. У якості підстави стягнення міститься посилання на виконавче провадження ВП №73422379. При встановленні причин стягнення, після неотримання відповіді від Приморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на запит за вих.№130 від 06.12.2023, керівник Приватного підприємства «Валеста» 11.12.2023 на сайті «Судова влада» виявив наявність оскаржуваного рішення.

Крім того, апелянт зазначив про те, що будинок №22 по вул.Ніжинській у м.Одесі обслуговується не відділенням №29, як зазначено у оскаржуваному рішенні суду, а відділенням №23, що зумовило неотримання відповідачем поштової кореспонденції від суду.

На підтвердження зазначених доводів апелянтом долучено до апеляційної скарги докази списання з розрахункового рахунку Приватного підприємства «Валеста» грошової суми у розмірі 5870,68 грн, копію запиту до Приморського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих.№130 від 06.12.2023, а також докази того, що адреса: м.Одеса, вул. Ніжинська, 22, обслуговується Одеським МВЗ №23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Валеста» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2023 у справі №916/3632/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3632/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

26.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Валеста» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2023 у справі №916/3632/23 залишено без руху, оскільки апелянтом при поданні апеляційної скарги не доплачено судовий збір в розмірі 886,35 грн, а також відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

В межах встановленого ухвалою суду від 27.12.2023 строку від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№4129/23/Д3 від 28.12.2023), до якої долучено платіжну інструкцію №0.0.3385980363.1 про сплату судового збору в розмірі 886,35грн, а також надійшла заява (вх.№4129/23/Д2 від 28.12.2023), якою апелянт повідомив, що має зареєстрований електронний кабінет у системі ЄСІТС.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 поновлено Приватному підприємству «Валеста» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2023 у справі №916/3632/23.

Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, апеляційний суд виходив з того, що копія рішення від 27.10.2023 у справі №916/3632/23 направлялася відповідачу 30.10.2023 засобами поштового зв`язку на адресу відповідача: вул. Ніжинська, 22, м.Одеса, 65023, але вказане поштове відправлення було повернуто 01.12.2023 оператором поштового зв`язку із довідкою «за закінченням терміну зберігання». Врахувавши приписи статті 242 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що така причина повернення поштового відправлення, як «за закінченням терміну зберігання», не є доказом отримання скаржником копії оскаржуваного рішення суду, оскільки не свідчить про відмову сторони від одержання поштового відправлення від суду чи про її незнаходження за адресою.

Також ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Встановлено позивачу строк до 12.01.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2023 у справі №916/3632/23.

03.01.2024 від Приватного підприємства «Валеста» надійшла заява за вих.№2 від 02.01.2024 (вх.№4129/23/Д4 від 03.01.2024) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за вих.№01-13/2637 від 23.11.2023 з копією поштового конверту, копії листа Приватного підприємства «Валеста» за вих.№1 від 02.01.2024 з копією фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 02.01.2024 (про направлення рекомендованого листа 6502308474302).

09.01.2024 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4129/23/Д5 від 09.01.2024).

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 15.01.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Приватного підприємства «Валеста» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2023 у справі №916/3632/23 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд справи №916/3632/23 призначено на 05.03.2024 о 12:00год.

Окрім того, враховуючи, що за змістом статті 267 Господарського процесуального кодексу України питання щодо долучення додаткових доказів вирішується з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування або заперечення стосовно цього, апеляційним судом в ухвалі від 15.01.2024 запропоновано позивачу у строк до 26.01.2024 подати свої міркування або заперечення щодо заявленого скаржником клопотання (вх.№4129/23/Д4 від 03.01.2024) про долучення додаткових доказів.

16.01.2024 від Приватного підприємства «Валеста» надійшли додаткові пояснення від 15.01.2024 №6 у зв`язку з поданням відзиву на апеляційну скаргу (вх.№4129/23/Д6 від 16.01.2024), із долученням копії платіжної інструкції №0.0.3414882921.1 від 15.01.2024 про сплату орендної плати за 01.08.2023 по 31.12.2023 (за 5 місяців) в сумі 4250,00 грн (50% згідно постанови КМУ №634 від 27.05.2022) за договором №834/ц/3 від 13.01.2006; копії листа-подяки від мешканців будинку №22 по вул. Ніжинській м.Одеси від 09.01.2024.

17.01.2024 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшла заява (вх.№4129/23/Д7 від 17.01.2024), в якій останній просив відмовити у прийнятті заяви скаржника про долучення додаткових доказів у справі, посилаючись на те, що Приватним підприємством «Валеста» заяву про долучення додаткових доказів подано з пропущенням процесуального строку на їх подання та без наведення обґрунтованої неможливості їх подання разом з апеляційною скаргою.

29.01.2024 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли заперечення на додаткові пояснення від 26.01.2024 №01-13/193 (вх.№4129/23/Д/8 від 29.01.2024).

01.02.2024 від Приватного підприємства «Валеста» надійшли додаткові пояснення від 30.01.2024 №10 (у зв`язку з отриманням заперечень на додаткові пояснення) (вх.№4129/23/Д9 від 01.02.2024), з копіями листів-повідомлень Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради від 22.10.2007 №01-15/1687 та від 04.04.2008 №01-15/453, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 26.09.2011 №01-15/1800, а також копіями витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 01.10.2014 та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 11.10.2017.

22.02.2024 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшла заява (вх.№4149/23/Д10 від 22.02.2024), в якій позивач прохальну частину заперечень від 26.01.2024 №01-13/193 виклав у іншій редакції.

У судовому засіданні, яке відбулось 05.03.2024, було порушено питання стосовно додаткових доказів, долучених скаржником до апеляційної скарги, як на підтвердження викладених у ній доводів.

Представником скаржника у вказаному судовому засіданні заявлено усне клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів, долучених до апеляційної скарги, яке мотивоване неможливістю їх подання до суду першої інстанції у зв`язку з тим, що Приватне підприємство «Валеста» не приймало участі під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Протокольною ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 05.03.2024, на підставі частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції прийнято надані разом із апеляційною скаргою докази до розгляду та долучено їх до матеріалів справи.

Заяву скаржника за вих.№2 від 02.01.2024 (вх.№4129/23/Д4 від 03.01.2024) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, додаткові пояснення скаржника від 15.01.2024 №6 у зв`язку з поданням відзиву на апеляційну скаргу (вх.№4129/23/Д6 від 16.01.2024), із долученими додатковими доказами, додаткові пояснення скаржника від 30.01.2024 №10 (у зв`язку з отриманням заперечень на додаткові пояснення) (вх.№4129/23/Д9 від 01.02.2024), із долученими додатковими доказами, протокольною ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 05.03.2024, залишено без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У відповідності до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - позивача).

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №46/603.

При цьому така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20.

Таким чином, відсутність існування наданих скаржником доказів станом на момент прийняття рішення господарським судом першої інстанції виключає прийняття апеляційним судом доказів, долучених скаржником до заяви за вих.№2 від 02.01.2024 (вх.№4129/23/Д4 від 03.01.2024) та до додаткових пояснень від 15.01.2024 №6 (вх.№4129/23/Д6 від 16.01.2024), у зв`язку з чим колегія суддів не приймає до розгляду в якості доказів копію листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за вих.№01-13/2637 від 23.11.2023 з копією поштового конверту, копію листа Приватного підприємства «Валеста» за вих.№1 від 02.01.2024 з копією фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 02.01.2024 (про направлення рекомендованого листа 6502308474302), копію платіжної інструкції №0.0.3414882921.1 від 15.01.2024; копії листа-подяки від мешканців будинку №22 по вул. Ніжинській м.Одеси від 09.01.2024 але долучає до матеріалів справи.

Окрім того, оскільки додаткові пояснення скаржника від 30.01.2024 №10 (вх.№4129/23/Д9 від 01.02.2024) та заява Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вх.№4149/23/Д10 від 22.02.2024) були надані поза межами строку, встановленого в ухвалі суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі, протокольною ухвалою вказані додаткові пояснення та заява були залишені без розгляду на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, проте не скористався своїм правом участі у ньому.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, правова позиція позивача викладена письмово у відзиві на апеляційну скаргу, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши представників скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

13.01.2006 між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, як орендодавцем, та Приватним підприємством «Валеста», як орендарем, укладено договір оренди нежитлового приміщення №834/ц/3 (надалі договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 42,6 кв.м, підвального поверху, за адресою: м.Одеса, вул.Ніжинська, 22, з метою розміщення офісу.

У пункті 1.2. договору строк його дії визначено з 13.01.2006 до 01.12.2006.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що за орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеному у додатку №1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 460,10грн, без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (пункт 2.4. договору).

Орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду приміщення згідно із пунктом 1.1. цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами (пункт 3.4. договору).

Вказане у пункті 1.1. приміщення орендодавцем передається орендарю виключно для використання під офіс (пункт 4.1. договору).

Відповідно до пункту 4.6. договору орендар безперешкодо допускає представників орендодавця у робочий час доби для контролю за виконанням правил використання приміщення і обов`язків за договором.

Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди (пункт 4.7. договору).

У випадку припинення дії цього договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення (пункт 4.10. договору).

Пунктом 7.7. договору встановлено, що після закінчення строку дії договору, орендар має право на його продовження у разі належного виконання ним умов договору.

Дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю орендаря; переходу права власності на об`єкт оренди за договорами відчуження; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 7.9. договору).

В подальшому, сторонами неодноразово вносились зміни до договору оренди №834/ц/3 від 13.01.2006, а саме:

-додатковим погодженням №1 від 05.04.2007 назву орендодавця змінено на Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради; продовжено строк дії договору оренди до 01.10.2007 та визначено місячну орендну плату за орендоване приміщення в розмірі 524,50 грн без ПДВ (629,40 грн з ПДВ);

-додатковим погодженням №2 від 20.11.2007 строк дії договору продовжено до 20.05.2008;

-додатковим погодженням №3 від 30.10.2008 строк дії договору продовжено до 30.10.2009 та визначено місячну орендну плату за орендоване приміщення в розмірі 1455,33грн без ПДВ (1746,40 грн з ПДВ);

-додатковим погодженням №4 від 02.07.2009 внесено зміни до пункту 1.1. договору в частині зміни профілю використання під розміщення майстерні з ремонту одягу та визначено місячну орендну плату за орендоване приміщення в розмірі 555,24 грн без ПДВ (666,29 грн з ПДВ);

-додатковим погодженням №5 від 12.10.2009 строк дії договору продовжено до 12.10.2011 та визначено місячну орендну плату за орендоване приміщення в розмірі 497,15грн без ПДВ (596,58 грн з ПДВ);

-додатковим погодженням №6 від 11.11.2011 у тексті договору назву орендодавця змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради; внесено зміни до пункту 1.1. договору в частині зменшення площі орендованого приміщення з 42,6 кв.м до 42,5кв.м на підставі технічного паспорту ОМБТІ та РОН від 27.10.2009; строк дії договору продовжено до 11.10.2014; визначено місячну орендну плату за орендоване приміщення в розмірі 487,47 грн без ПДВ (584,96 грн з ПДВ).

-додатковим договором №7 від 11.11.2014 строк дії договору оренди визначено до 14.09.2017; перший абзац пункту 2 підпункту 2.2. договору оренди викладено у новій редакції: « 2.2. За орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з « 11» листопада 2014р., що становить за перший, після підписання цього додаткового договору, місяць та становить 734 (сімсот тридцять чотири) грн. 58 коп. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць»;

-додатковим договором №8 від 19.09.2017 продовжено термін дії цього договору на 2 роки 11 місяців до 19.08.2020; перший абзац пункту 2.2. розділу 2 «Порядок розрахунків» договору оренди викладено у новій редакції: « 2.2. За орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з « 19» вересня 2017р., що становить 1 009,41 грн (одна тисяча дев`ять) гривень та 41 копійка (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць».

Поряд з цим, матеріали справи свідчать про те, що 13.01.2010 Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видане свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення підвалу №803, яким посвідчено, що об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 22, в цілому, дійсно належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності. Об`єкт в цілому складається з приміщень, загальною площею 42,5 кв.м, основною площею 28,3 кв.м, відображених у технічному паспорті від 27.10.2009. Свідоцтво видане на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007 №923. Згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25961503 від 26.04.2010, державну реєстрацію права власності здійснено Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 26.04.2010.

Як вбачається із наданих скаржником доказів, 11.08.2020 Приватне підприємство «Валеста» звернулося до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із заявою від 07.08.2020 за вих. №93 (вх.№01-14/2883 від 11.08.2020) про укладення додаткового договору до договору оренди підвального приміщення за адресою: вул.Ніжинська, 22, на наступний трирічний термін.

У відповідь на вказане звернення Приватного підприємства «Валеста», Департамент листом від 03.09.2020 №01-13/3236 №01-13/6885 повідомив, що 01.02.2020 набув чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна». Порядок передачі в оренду державного та комунального майна був схвалений 03.06.2020, набув чинності 16.06.2020 після публікації на урядовому порталі. На теперішній час залишаються неврегульовані інші нормативно-правові акти, а електронна торгова система запрацює з 01.10.2020. З посиланням на викладене, Департамент зазначив, що після затвердження усіх нормативно-правових документів з цього питання, останній розпочне роботу щодо продовження договору оренди нежитлового підвального приміщення, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Ніжинська, 22.

Крім того, на звернення Приватного підприємства «Валеста» від 07.09.2020 за №37-Б-5196 стосовно отримання дозволу на оренду приміщення, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Ніжинська, 22, Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 17.09.2020 за №01-06/377 повідомив відповідача, що 01.02.2020 набув чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна». Порядок передачі в оренду державного та комунального майна був схвалений 03.06.2020, набув чинності 16.06.2020 після публікації на урядовому порталі. На теперішній час залишаються неврегульовані питання щодо електронної торгової системи, яка запрацює з 01.10.2020.

20.06.2023 комісією у складі співробітників Департаменту та Комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» був складений акт обстеження нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Одеса, вул. Ніжинська, 22, відповідно до якого комісією встановлено, що на момент обстеження орендований об`єкт зачинений, доступ всередину відсутній. До акту додано матеріали фотофіксації.

З огляду на неповернення орендованого приміщення після припинення договору оренди №834/ц/3 від 13.01.2006 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про виселення відповідача із займаного приміщення та стягнення 100324,42 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за період з 20.08.2020 по 31.08.2023.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 Цивільного кодексу України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за договором №834/ц/3 від 13.01.2006 між сторонами виникли орендні правовідносини.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 «Найм (оренда)» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України та статей 283- 291 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

З огляду на те, що спірні правовідносини стосуються оренди комунального майна, то до них підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею майна державної та комунальної власності в оренду та відносини між орендарем та орендодавцем.

На час укладення договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №834/ц/3 від 13.01.2006 діяли положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII.

03.10.2019 було прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ. У розділі «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).

При цьому пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні «Голос України» 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»).

При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша статті 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Колегія суддів зазначає, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України №2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20 та від 09.11.2021 у справі №908/2637/20 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне застосувати дані у висновки при розгляді цієї справи.

Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII, в тому числі й у період після втрати вказаним законом чинності.

Оскільки строк дії договору оренди №834/ц/3 від 13.01.2006 визначено до 19.08.2020, тобто вже після 01.07.2020, до спірних орендних правовідносин сторін у даній справі слід застосовувати положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 передбачено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Договір оренди №834/ц/3 від 13.01.2006 продовжувався не вперше, адже строк його дії продовжувався додатковими погодженнями №1 від 05.04.2007, №2 від 20.11.2007, №3 від 30.10.2008, №5 від 12.10.2009, №6 від 11.11.2011, а також додатковими договорами №7 від 11.11.2014 та №8 від 19.09.2017.

Крім того, Приватне підприємство «Валеста» не відноситься до підприємств, установ, організацій, які мають право на отримання в оренду майна без проведення аукціону відповідно до норм частин першої, другої статті 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX.

Також матеріали справи не містять відомостей про включення Приватного підприємства «Валеста» до переліків підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню, визначених Кабінетом Міністрів України та/або представницьким органом місцевого самоврядування.

Отже, апеляційний господарський суд, проаналізувавши приписи наведеного вище законодавства та фактичні обставини справи, зазначає, що укладений між сторонами договір оренди №834/ц/3 від 13.01.2006 не підпадає під випадки, визначені частиною другою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019, а отже, продовження цього договору має здійснюватися за результатами проведення аукціону.

Згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до частини дев`ятої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень:

про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем;

про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

Частиною другою статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX передбачено, що Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією. Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком передачі майна в оренду.

Порядок передачі в оренду державного та комунального майна затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 (надалі - Порядок передачі в оренду державного та комунального майна).

Пунктом 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Згідно із пунктом 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Відповідно до пункту 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року, крім: положень статей 5, 6, 11, 14, частини восьмої статті 15, частини шостої статті 16 цього Закону (в частині роботи ЕТС), які стосуються внесення (включення) та опублікування інформації в ЕТС, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, в ЕТС, опублікування в ЕТС Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, які вводяться в дію з 1 жовтня 2020 року. Внесення (включення) та опублікування інформації, оприлюднення Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, що передбачені статтями 5, 6, 14, частиною восьмою статті 15, частиною шостою статті 16 цього Закону, здійснюються на офіційних вебсайтах орендодавців, а також у друкованих засобах масової інформації, якщо це передбачено рішенням представницького органу місцевого самоврядування, до моменту введення в дію положень, передбачених цим підпунктом. Подання заяв, у тому числі заяв на оренду, передбачених статтями 6, 11, 14 цього Закону, здійснюється в паперовій або в електронній формі (без використання ЕТС) до моменту введення в дію положень, передбачених цим підпунктом пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень.

Згідно із підпунктом 6 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оренди державного та комунального майна» від 03.06.2020 № 483 до початку роботи електронної торгової системи Порядок у частині внесення (включення) та оприлюднення інформації в електронній торговій системі, надсилання інформації про потенційний об`єкт оренди, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, в електронній торговій системі, оприлюднення в електронній торговій системі Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, що передбачені статтями 5, 6, 11, 14, частиною восьмою статті 15, частиною шостою статті 16 Закону (в частині роботи електронної торгової системи), застосовується у такий спосіб: шляхом оприлюднення на офіційних веб-сайтах орендодавців, а також у друкованих засобах масової інформації, якщо це передбачено рішенням представницького органу місцевого самоврядування або уповноваженого ним органу; шляхом внесення, подання, надсилання в паперовій або в електронній формі (без використання електронної торгової системи).

Таким чином, для продовження договору оренди комунального майна орендар зобов`язаний надати орендодавцю в установлений строк (не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди) відповідну заяву, яка починаючи з 01.10.2020 подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Оцінюючи надану відповідачем заяву про продовження договору оренди №834/ц/3 від 13.01.2006, колегія суддів вказує, що Приватне підприємство «Валеста», подавши таку заяву 11.08.2020 (що підтверджується штампом вхідної кореспонденції позивача №01-14/2883 від 11.08.2020 на вказаній заяві), тобто пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди (19.08.2020), не дотрималося вимог чинного законодавства в частині надання заяви про продовження договору оренди у встановлені нормами чинного законодавством строки (не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди).

За встановлених обставин справи та правового регулювання, колегія суддів вважає, що продовження договору оренди №834/ц/3 від 13.01.2006 за результатами проведення аукціону, як того вимагає чинне законодавство, не відбулося, а отже, вказаний договір припинився на підставі частини першої статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

З матеріалів справи вбачається, що додатковим договором №8 від 19.09.2017 продовжено термін дії цього договору на 2 роки 11 місяців до 19.08.2020.

Прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 927/490/18, від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останнім днем строку дії договору №834/ц/3 від 13.01.2006 є 19.08.2020, а тому починаючи з 20.08.2020 вказаний договір припинив свою дію.

Правові наслідки припинення договору оренди унормовані статтею 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019, відповідно до частини першої якої у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України також передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Так, в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу нежитлового приміщення, загальною площею 42,5 кв.м, підвального поверху, за адресою: м.Одеса, вул. Ніжинська, 22, яке було передано за договором оренди нежитлового приміщення №834/ц/3 від 13.01.2006.

20.06.2023 комісією у складі співробітників Департаменту та Комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» був складений акт обстеження нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Одеса, вул. Ніжинська, 22, відповідно до якого комісією встановлено, що на момент обстеження орендований об`єкт зачинений, доступ всередину відсутній. До акту додано матеріали фотофіксації.

При цьому колегія суддів зазначає, що у оскаржуваному рішенні суд помилково зазначив дату складення акту обстеження 10.06.2023, оскільки правильною є дата 20.06.2023.

З огляду на встановлені факти припинення договору внаслідок закінчення строку, на який його укладено, та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо повернення орендованого майна, суд апеляційної інстанції вважає, що вимога про виселення відповідача є обґрунтованою та такою, що забезпечує поновлення порушеного права позивача, як орендодавця, на вільне розпорядження об`єктом оренди, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві та відповідно до якої якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Цивільного кодексу України).

Тобто, неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії договору, зокрема, у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 Цивільного кодексу України), суд, у разі звернення з позовною заявою про стягнення неустойки, зобов`язаний встановити факт припинення дії договору оренди, а також факт користування/володіння річчю, яка є предметом договору оренди, поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.

Згідно із пунктом 2.2. договору (у редакції додаткового договору №8 від 19.09.2017) за орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату з 19.09.2017 в розмірі 1009,41 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, врахував всі здійснені Приватним підприємством «Валеста» на момент подання позову оплати на загальну суму 32158,32 грн та зарахував їх в рахунок сплати неустойки за період 20.08.2020 по 31.08.2023.

Врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.06.2019 у справі №916/1916/18 та від 28.05.2021 у справі №916/1665/20 щодо нарахування неустойки з урахуванням встановленої у договорі базової ставки орендної плати за місяць, яка підлягала б сплаті, якби договір діяв, та висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №916/1319/19 стосовно того, що неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, встановлена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, безумовно, є штрафною санкцією, яка передбачена статтею 230 Господарського кодексу України, та відповідно до статті 185 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування та нарахування ПДВ, Господарський суд Одеської області дійшов вірного висновку, що розрахунок стягуваної суми неустойки за період з 20.08.2020 по 31.08.2023 здійснено позивачем з безпідставним врахуванням сум ПДВ. Відтак, здійснивши власний розрахунок, суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача за вказаний період 78 237,56грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком Господарського суду Одеської області про задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про виселення Приватного підприємства «Валеста» з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 42,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Ніжинська, 22, та стягнення з відповідача 78237,56 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

Стосовно доводів Приватного підприємства «Валеста» про неотримання ухвали Господарського суду Одеської області від 05.09.2023, у зв`язку з чим відповідачу не було відомо про відкрите судове провадження щодо нього, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження Приватного підприємства «Валеста» є наступна: 65029, Одеська обл., місто Одеса, вул. Ніжинська, буд. 22.

У оскаржуваному судовому рішенні зазначено, що відповідачу Приватному підприємству «Валеста» ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.09.2023 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу: 65029, м. Одеса, вул. Ніжинська, 22, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №426614835369 від 23.08.2023, сформованого судом.

Приватне підприємство «Валеста» в апеляційній скарзі вказує про те, що будинок №22 по вул.Ніжинській у м.Одесі обслуговується не відділенням №29, як зазначено у оскаржуваному рішенні суду, а відділенням №23, що зумовило неотримання відповідачем поштової кореспонденції від суду.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ухвала Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 про відкриття провадження у справі №916/3632/23 та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження направлялася судом першої інстанції на таку адресу: 65023, Одеська обл., місто Одеса, вул. Ніжинська, буд. 22, що вбачається із наявного в матеріалах конверту, в якому надсилалась ухвала суду, а також рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.85, 86).

Таким чином, фактично ухвала суду першої інстанції від 05.09.2023 була надіслана за адресою, яка обслуговується відділенням поштового зв`язку №23, на чому наполягає апелянт, стверджуючи в апеляційній скарзі про те, що якщо на конверті був би вказаний вірний індекс (65023), то лист був би керівництвом Приватного підприємства «Валеста» обов`язково отриманий.

Однак копія ухвали суду від 05.09.2023, що надсилалася Приватному підприємству «Валеста», повернута до суду оператором поштового зв`язку з довідкою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Колегія суддів зазначає, що порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України (зараз і надалі в редакції, чинній на час відправлення Господарським судом Одеської області процесуальних документів у справі), за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно із положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі Правила, зараз і надалі в редакції, чинній на час відправлення Господарським судом Одеської області ухвали від 05.09.2023).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або «Адміністративна послуга» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 99-3, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 99-1 Правил).

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує, що Приватне підприємство «Валеста», подаючи апеляційну скаргу, також вказувало адресу: 65023, м.Одеса, вул.Ніжинська, буд. 22, як таку, що є місцезнаходженням відповідача. Інших адрес власного місцезнаходження відповідач суду не надавав.

Отже, вказане дає підстави вважати, що така адреса відповідача є актуальною, а відтак, саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказані обставини у сукупності свідчать про те, що суд першої інстанції належним чином повідомляв скаржника про розгляд справи, в якій він є відповідачем. Тобто судом першої інстанції вчинялись необхідні та достатні дії для належного повідомлення відповідача про судове провадження щодо нього, а відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що Господарським судом Одеської області порушено норми процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Валеста» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2023 у справі №916/3632/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.03.2024 (у зв`язку із перебуванням судді-учасника колегії С.В. Таран у відпустці).

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран