Постанова

від 07.03.2024 по справі 916/3040/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3040/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Аленін О.Ю., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників сторін у справі:

Від ТОВ «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» - адвокат Подоба І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023, суддя суду першої інстанції Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 22.12.2023

по справі №916/3040/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ»

до відповідача Фізичної особи-підприємця Зуєва Олександра Вікторовича

про визнання договорів оренди приміщення дійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Зуєва Олександра Вікторовича, в якому просить Господарський суд Одеської області:

- визнати дійсним договір оренди приміщення №2 від 01 грудня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» (код ЄДРПОУ 39527060) та Фізичною особою-підприємцем Зуєвим Олександром Вікторовичем;

- визнати дійсним договір оренди приміщення №1 від 02 січня 2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» та Фізичною особою-підприємцем Зуєвим Олександром Вікторовичем.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на те, що позивач та відповідач домовилися щодо усіх істотних умов договорів оренди приміщення №2 від 01 грудня 2018 та №1 від 02 січня 2022, що підтверджується письмовими доказами, відбулося повне або часткове виконання договору, однак відповідач відмовився здійснити нотаріальне посвідчення договорів оренди приміщення №1 та №2.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» у задоволенні позову до Фізичної особи-підприємця Зуєва Олександра Вікторовича про визнання договорів оренди приміщення дійсними у справі №916/3040/23.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено суду обставин ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору оренди приміщення №2 від 01.12.2018 та договору оренди приміщення №1 від 02.01.2022 та обставин втрати можливості з будь-яких причин їх посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Суд також зазначив, що сам позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач відмовився від нотаріального посвідчення договору, посилаючись на небажання нести додаткові витрати на нотаріальне посвідчення. Водночас саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення, не може бути підставою для застосування вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 по справі №916/3040/23.

Апелянт зазначає, що Позивач та Відповідач домовилися щодо усіх істотних умов договорів оренди приміщення, що підтверджується письмовими доказами, відбулося повне або часткове виконання договору, однак Відповідач ухилився від їх нотаріального посвідчення. На підтвердження факту виконання договорів оренди Позивачем були надані до суду копії первинних документів - договорів, актів виконаних робіт, банківських виписок тощо, які свідчать про фактичне виконання договорів оренди.

Позивач вказує, що Відповідачем було виявлено саме пасивне небажання нотаріально посвідчити вищенаведені договори оренди. Це підтверджується тим, що по факту договори не були нотаріально посвідчені, хоча Позивач (орендар) заявляв про таке бажання орендодавцю. В даному випадку, незрозумілим є те, яким саме доказом має бути підтверджено пасивне небажання Відповідача вчинити цю дію, оскільки, на нашу думку, пасивне небажання є бездіяльністю по своїй суті та формі виявлення.

Апелянт також зазначає, що при розгляді справи та винесенні рішення судом не враховано те, що Відповідач знаходиться на тимчасово окупованій території, тому не міг взяти участь у розгляді справи та підтвердити, шо він дійсно ухилився від нотаріального посвідчення договорів оренди. Судом не було враховано, що частина документів Позивача залишилась на тимчасово окупованій території та не була вивезена під час евакуації, а також те, що під час перетину лінії зіткнення, з метою власної безпеки, посадовими особами позивача було видалено багато електронних документів з електронних засобів (комп`ютерів, телефонів) у вигляді переписки з контрагентами, які б могли слугувати доказами.

На думку позивача, суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання щодо порушеного права позивача і вирішив спір без урахування всіх обставин справи, зокрема без дослідження зібраних у справі доказів про фактичне виконання договорів оренди у відповідності з вимогами ч.2 статті 220 ЦКУ, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18 грудня 2023 року у справі № 916/3040/23 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

04.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» надійшли пояснення по справі.

У даних поясненнях позивач зазначив, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 300/6664/23 підтверджено факт виконання договорів оренди приміщення №2 від 01.12.2018 та №1 від 02.01.2022, які є предметом спору у справі №916/3040/23, що є підставою для визнання договорів дійсними.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3040/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Таран С.В., Аленін О.Ю., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.01.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 по справі №916/3040/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3040/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3040/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 по справі №916/3040/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 26.02.2024; призначено справу №916/3040/23 до розгляду на 07 березня 2024 року о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

07.03.2024 у судовому засіданні прийняла участь представниця ТОВ «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» - адвокат Подоба І.В.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Єдиною відомою адресою Фізичної особи-підприємця Зуєва Олександра Вікторовича є АДРЕСА_1 .

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі Перелік).

Відповідно до Переліку, тимчасово окупованими територіями є, зокрема, Каховська міська територіальна громада Каховського району Херсонської області, яка є окупованою з 24.02.2022. Тобто з 24.02.2022 відповідач знаходиться на окупованій території.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

01.02.2024 на офіційному веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду на веб-порталі «Судова влада України» розміщено оголошення наступного змісту: «Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 по справі №916/3040/23. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 26.02.2024. Призначено справу №916/3040/23 до розгляду на 07 березня 2024 року о 12:00. Засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх.»

Таким чином, починаючи з 01.02.2024 відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 07.03.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 по справі №916/3040/23, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 по справі №916/3040/23 по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

01.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» (Орендар) та Фізичною особою-підприємцем Зуєвим Олександром Вікторовичем (Орендодавець) укладено договір №2 оренди приміщення, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у платне строкове (тимчасове) користування (оренду) частину приміщення, що визначене в цьому договорі, діла «Приміщення», та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Приміщення знаходиться в будівлі, розташованій за адресою: м. Каховка, вул. Соборності, (Леніна), 35 (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.5. договору приміщення належить Орендодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія та номер 29124353, виданого Реєстраційною службою Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області та зареєстрованого за Орендодавцем, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 29130575 від 06.11.14, що виданий Реєстраційною службою Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 493859565104.

У п. 4.1., 4.2. договору зазначено, що приміщення передається в оренду строком до « 31» грудня 2021 року включно. При достроковому розірванні (припиненні) даного Договору вказаний у цьому пункті Договору строк оренди відповідно зменшується. Після спливу строку оренди приміщення сторони мають право продовжити шляхом укладання договору про внесення змін до договору.

Згідно з п.5.1. договору оренди орендна плата одного квадратного метра Приміщення, що орендується, розмір місячної орендної плати, з урахуванням індексації, та порядок сплати і нарахування Орендної плати зазначені в Додатку №1 до даного Договору.

01.01.2019 між сторонами підписаний Акт приймання-передачі приміщення (в оренду), згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв частину приміщення, що розташоване за адресою м. Каховка, вул. Соборності, (Леніна), 35, площею 203 кв.м.

Додатковою угодою від 08.01.2019 до договору оренди приміщення №2 від 01.12.208 внесені зміни в частині банківських реквізитів Орендодавця та Орендаря.

З 31.01.2019 по 31.12.2021 між сторонами підписані акти надання послуг згідно договору оренди №2 від 01.12.2018.

Наявні у справи виписки по рахунку за період з 01.01.2019 по 31.12.2021 свідчать про оплату орендної плати Орендарем за договором оренди №2 від 01.12.2018.

02.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» (Орендар) та Фізичною особою-підприємцем Зуєв Олександром Вікторовичем (Орендодавець) укладено договір №1 оренди приміщення, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у платне строкове (тимчасове) користування (оренду) частину приміщення, що визначене в цьому договорі, діла «Приміщення», та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Приміщення знаходиться в будівлі, розташованій за адресою: м. Каховка, вул. Соборності, (Леніна), 35 (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.5. договору Приміщення належить Орендодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія та номер 29124353, виданого Реєстраційною службою Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області та зареєстрованого за орендодавцем, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 29130575 від 06.11.14, що виданий Реєстраційною службою Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 493859565104.

Згідно з умовами п. 4.1., 4.2. договору оренди строк оренди Приміщення за даним Договором становить три роки до 31.12.2024. Обчислення строку оренди починається з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Приміщення. При достроковому розірванні (припиненні) даного Договору вказаний у цьому пункти договору строк оренди відповідно зменшується. Після спливу строку оренди Приміщення Сторони мають право його продовжити шляхом укладання договору про внесення змін до даного договору.

Згідно з п.5.1. договору оренди орендна плата одного квадратного метра приміщення, що орендується, становить (сімдесят дві) грн., за один місяць оренди (з урахуванням індексації).

02.01.2022 між сторонами підписаний Акт приймання-передачі приміщення (в оренду), згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв частину приміщення, що розташоване за адресою м. Каховка, вул. Соборності, (Леніна), 35, площею 853 кв.м.

14.01.2022 Орендарем здійснено оплату орендної плати в сумі 61935,97 грн. та 31.01.2022 між сторонами підписаний акт надання послуг №1, згідно з яким Виконавцем були надані послуги згідно договору №1 від 02.01.2022: оренда приміщення за січень 2022 вартістю 61935,97 грн.

01.10.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди приміщення №1 від 02.01.2022, якою внесені зміни до п.5.2.: Розмір щомісячної орендної плати становить фіксовану суму в розмірі 8 860 грн. Даний Додаток вступає в силу з 01.10.2022 та являється невід`ємною частиною Договору оренди приміщення №1 від 02.01.2022, до повного виконання договірних зобов`язань.

01.12.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору оренди приміщення №1 від 02.01.2022, якою внесені зміни до п.5.2.: Розмір щомісячної орендної плати становить фіксовану суму в розмірі 6000 грн. Даний Додаток вступає в силу з 01.12.2022 та являється невід`ємною частиною Договору оренди приміщення №1 від 02.01.2022, до повного виконання договірних зобов`язань.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 283 ГПК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ГПК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Як було встановлено вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Зуєв Олександром Вікторовичем було укладено договір оренди приміщення №2 від 01.12.2018 та договір оренди приміщення №1 02.01.2022.

Зі змісту Акту приймання-передачі приміщення (в оренду) від 01.01.2019 до договору оренди приміщення №2 від 01.02.2018 та Акту приймання-передачі приміщення (в оренду) від 02.01.2022 до договору оренди приміщення №1 від 02.01.2022 вбачається факт передачі відповідачу частин приміщення за договорами оренди приміщення №2 від 01.12.2018 та №1 від 02.01.2022.

Відповідно до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений на строк більше п`яти років.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 4.1., 4.2. договору №2 оренди приміщення від 01.12.2018 приміщення передається в оренду строком до « 31» грудня 2021 року включно. При достроковому розірванні (припиненні) даного Договору вказаний у цьому пункті Договору строк оренди відповідно зменшується. Після спливу строку оренди приміщення сторони мають право продовжити шляхом укладання договору про внесення змін до договору.

Таким чином, договір №2 оренди приміщення від 01.12.2018 було укладено на строк у три роки, тому на підставі вимог ст. 793 ЦК України такий договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується самим позивачем договір №2 оренди приміщення від 01.12.2018 не був нотаріально посвідченим.

Згідно з умовами п. 4.1., 4.2. договору №1 оренди приміщення від 02.01.2022 строк оренди Приміщення за даним Договором становить три роки до 31.12.2024. Обчислення строку оренди починається з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Приміщення. При достроковому розірванні (припиненні) даного Договору вказаний у цьому пункти договору строк оренди відповідно зменшується. Після спливу строку оренди Приміщення Сторони мають право його продовжити шляхом укладання договору про внесення змін до даного договору.

Таким чином, договір №1 оренди приміщення від 02.01.2022 було укладено на строк у три роки, тому на підставі вимог ст. 793 ЦК України такий договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується самим позивачем договір №1 оренди приміщення від 02.01.2022 не був нотаріально посвідченим.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з частиною другою статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.08.2021 у справі № 199/3784/19, однією з умов застосування частини другої статті 220 Цивільного кодексу України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 Цивільного кодексу України.

Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям: - належності, - допустимості, - достовірності, - достатності, що визначені статтями 76-79 ГПК України.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку, позивач стверджує, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору оренди приміщення №2 від 01.12.2018 та договору оренди приміщення №1 від 02.01.2022.

В той же час апелянт не надає жодних доказів таких обставин, зокрема, відсутні докази того, що позивач ініціював процедуру нотаріального посвідчення таких договорів в момент їх укладення чи після цього. Апелянт не надав жодних доказів звернення до відповідача з вимогою про нотаріальне посвідчення таких договорів.

Крім того, як було встановлено вище, позивач та відповідач укладали додаткові угоди до вказаних вище договорів:

- 08.01.2019 було укладено додаткову угоду до договору оренди приміщення №2 від 01.12.2018;

- 01.10.2022 укладено додаткову угоду №1 до договору оренди приміщення №1 від 02.01.2022;

- 01.12.2022 укладено додаткову угоду №2 до договору оренди приміщення №1 від 02.01.2022.

В той же час, сторони спірних договорів, ні позивач, ні відповідач не вживали дії щодо нотаріального посвідчення даних договорів.

Тобто, від самого початку, коли у сторін з`явився намір укладати вказані договори оренди, вони не виявили бажання укладати такі договори в нотаріальній формі. Намір з боку позивача укладати нотаріальні договори оренди спростовується його фактичними діями, направленими на укладення та виконання договорів оренди строком три роки у простій письмовій формі. Доказів протилежного позивач до суду не надав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено суду обставин ухилення саме відповідача від нотаріального посвідчення договору оренди приміщення №2 від 01.12.2018 та договору оренди приміщення №1 від 02.01.2022 та обставин втрати можливості з будь-яких причин їх посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Позивач у позовній заяві посилався на те, що відповідач відмовився від нотаріального посвідчення договору у зв`язку з небажанням нести додаткові витрати на нотаріальне посвідчення. Водночас саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення, не може бути підставою для застосування вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові КЦС від 04.03.2019 у справі №665/2266/16-ц.

Крім того, такі посилання позивача не підтверджуються жодними доказами та ґрунтуються виключно на його припущеннях як зацікавленої сторони.

Посилання позивача на фактичне виконання умов договору оренди приміщення №2 від 01.12.2018 та договору оренди приміщення №1 від 02.01.2022 не приймається колегією суддів до уваги, адже самого факту фактичного виконання умов договору не достатньо для застосування до спірних відносин ч. 2 ст. 220 ЦК України. Як було встановлено вище, для цього необхідно встановити ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення договору, яка має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання дійсними договору оренди приміщення №2 від 01.12.2018 та договору оренди приміщення №1 02.01.2022, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення відповідних договорів оренди приміщення, а також з огляду на те, що у даному випадку саме позивачем повинні бути доведені обставини ухилення відповідача від нотаріального посвідчення цих договорів оренди приміщення.

Посилання апелянта на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 300/6664/23 також не приймається колегією суддів до уваги, адже даним рішенням було надано оцінку обставинам щодо виконання договорів оренди приміщення №2 від 01.12.2018 року та №1 від 02.01.2022 року, однак, як було зазначено вище сам факт виконання таких договорів не є підставою для визнання їх дійсними за відсутності доказів ухиленням відповідача від їх нотаріального посвідчення.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 по справі №916/3040/23, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 по справі №916/3040/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНДРА РАГЗ ТКАЦЬКЕ АТЕЛЬЄ» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 по справі №916/3040/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 по справі №916/3040/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та відписано 19.03.2024 у зв`язку з перебуванням судді зі складу колегії суддів Таран С.В. у відпустці у період з 11.03.2024 по 18.03.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

С.В. Таран