Постанова

від 12.03.2024 по справі 916/3666/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3666/16Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Богацької Н.С., Разюк Г.П.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» не з`явився ;

від Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича не з`явився;

від Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслава Вікторовича не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», м. Одеса

на ухвалу Господарського суду Одеської області про залишення скарги без розгляду від 29.12.2023 року, м. Одеса, суддя Демешин О.А., повний текст ухвали складено та підписано 29.12.2023 року

у справі № 916/3666/16

за позовом Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича, Одеська обл., Подільський р-н, с. Довжанка

до відповідача - Державного підприємства "Енергомонтажний поїзд №754", м. Одеса

про стягнення 1 356 619,50 грн

за участю Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслава Вікторовича

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», м. Одеса, на дії приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження у справі №916/3666/16, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги на дії приватного виконавця та ухвали суду першої інстанції.

У грудні 2023 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», м. Одеса надійшла скарга на дії приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування скарги заявник, посилаючись на ст.12, ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», зазначив, що станом на 23 вересня 2023 року стягувач пропустив трирічний строк для відкриття виконавчого провадження по судовому наказу, а тому приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслав Вікторович мав повернути виконавчий документ із пропущенням строку пред`явлення, а не робити відкриття виконавче провадження.

У зв`язку із чим вважає, що дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслава Вікторовича є протиправними, а постанова про відкриття виконавчого провадження №72864905 від 22.09.2023 року є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 року у справі №916/336/2016 (суддя Демешин О.А.) скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» м. Одеса (вх.№2-1933/23 від 28.12.2023 року) на дії приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження по справі №916/3666/16 повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на момент звернення до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслава Вікторовича станом на 29.12.2023 року 10:22 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» м. Одеса не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду скарги боржника від 16.06.2021 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» м. Одеса з ухвалою суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 року у справі №916/3666/16 скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до скарги на дії приватного виконавця положення, які стосуються порядку подачі звичайних клопотань чи заяв, оскільки за своєю природою скарга на дії державного чи приватного виконавця є аналогією позовної заяви.

У зв`язку із чим апелянт вважає, що суд першої інстанції мав би залишити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» м. Одеса без руху із наданням строку на усунення недоліків скарги, в тому числі і тих, які стосуються обов`язку реєстрації електронного кабінету, оскільки відсутність електронного кабінету боржника є невиконанням вимоги ст.6 та п.2 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, а тому даний факт є підставою залишення такої скарги без руху.

Підсумовуючи вищевказане, апелянт вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 року по справі 916/3666/16 про повернення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» м. Одеса без розгляду підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду скарги у суді першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 року про повернення скарги без розгляду у справі №916/3666/16, справу призначено до судового розгляду.

27.02.2024 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника приватного виконавця Крушенівського Р.О., діючого в інтересах ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», м. Одеса, в якому останній просить суд у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 року у справі № 916/3666/16 відмовити, ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 року у справі № 916/3666/16 залишити без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

Зокрема, у відзиві приватного виконавця зазначено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми і змісту письмової заяви (клопотання), встановленим в ст.170 Господарського процесуального кодексу України, а також містити відомості, перелічені в ч.4 ст.74 Закону України « Про виконавче провадження».

Окрім того, звертає увагу, що ч.4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України було доповнено абзацом, який передбачає, що суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстровала його.

У зв`язку із чим вважає, що Господарський суд Одеської області під час винесення ухвали від 29.12.2023 року вірно застосував нововведення, передбачені Законом України №3200-ІХ від 29.06.2023 року та повернув без розгляду скаргу на дії приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження по справі №916/36666/16.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судове засідання представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду. Від позивача та Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Херсон будь-яких клопотань чи заяв з процесуальних питань не надходило.

12.03.2023 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крушенівського Р.О. надійшла заява про розгляд справи №916/3666/16 без його участі, яку прийнято та задоволено судом апеляційної інстанції.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представників всіх учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 року про залишення скарги без розгляду у справі №916/3666/16 є такою, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

У грудні 2023 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», м. Одеса надійшла скарга на дії приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування скарги заявник, посилаючись на ст.12, ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», зазначив, що станом на 23 вересня 2023 року стягувач пропустив трирічний строк для відкриття виконавчого провадження по судовому наказу, а тому приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслав Вікторович, мав повернути виконавчий документ із пропущенням строку пред`явлення, а не відкривати виконавче провадження.

У зв`язку із чим, вважає, що дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслава Вікторовича є протиправними, а постанова про відкриття виконавчого провадження №72864905 від 22.09.2023 року є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 року у справі №916/336/2016 (суддя Демешин О.А.) скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» м. Одеса (вх.№2-1933/23 від 28.12.2023 року) на дії приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження по справі №916/3666/16 повернуто скаржнику без розгляду, з чим не погодився скаржник, що і стало підставою для звернення до апеляційного суду з відповідною апеляційною скаргою.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є наявність або відсутність підстав для повернення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» м. Одеса на дії приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження без розгляду Господарським судом Одеської області у справі №916/3666/16.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі та не погодився з позицію суду першої інстанції щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129 - 1 Конституції України).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних і приватних виконавців.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 зазначеного вище Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Разом з цим, оскарження рішень, дій або бездіяльності державного або у визначених законом випадках приватного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення передбачено нормами як Закону України "Про виконавче провадження", так і нормами Господарського процесуального кодексу України, якими унормовано порядок судового контролю за виконанням судових рішень.

З урахуванням зазначеного, ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до ст. 339-341 Господарського процесуального кодексу України, оскільки застосовується до більш широкого кола відносин, а саме: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів Державної виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 920/149/18 та постанові Верховного Суду від 05.08.2019 року у справі № 918/1164/15.

Зокрема, ст. 339 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

29.06.2023 прийнято Закон України №3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі - Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3200-IX, зміни, що вносяться до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом №3200-IX чинності.

04.11.2023 року набрав чинності Закон України від 19.10.2023 №3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи" (далі - Закон №3424-IX).

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України (у редакції вказаного Закону №3200-IX) передбачені права та обов`язки учасників справи, зокрема ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частинами п`ятою та шостою згаданої норми встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону №3200-IX та Закону № 3424-IX) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи) реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені Господарського процесуального кодексу України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац 2 частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, відповідно до частини восьмої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 29.06.2023 №3200-IX) реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Тобто, скаржник, як юридична особа згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку.

За приписами п.2 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції Закону № 3200-ІХ) позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Згідно ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Відповідно до ч.2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 частини першої вказаної норми будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до частини другої згаданої норми письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Відповідно до частини четвертої статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Як вбачається з матеріалів господарської справи, суд першої інстанції повернув без розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ»" на дії приватного виконавця в зв`язку порушенням скаржником ч.1 ст.170 Господарського кодексу України, оскільки останній на момент подання скарги не мав зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Особі має бути забезпечено можливість реалізувати зазначені права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя та таке право не може бути обмежене.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VI Господарського процесуального кодексу України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який розглянув справу, як суд першої інстанції зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Як вже було зазначено вище, відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями Господарського процесуального кодексу України та містити відомості, зазначені у ч.4 ст.74 Закону "Про виконавче провадження".

В порушення вказаних вище вимог процесуального законодавства суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вимоги ст.170 Господарського процесуального кодексу України пар.2 "Заяви з процесуальних питань" гл.1 "Письмові заяви учасників справи" розд. ІІІ "Позовне провадження" не регулюють порядок подання скарг, звернення з якими відбувається відповідно до розд.VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", бо норми статті 170 Господарського процесуального кодексу України застосовуються тільки д заяв, клопотань учасників справи з процесуальних питань при її розгляді судом.

Звернення ж до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом на стадії виконання судового рішення, тому до скарги, яка подається відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України, застосовуються загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань (ст.169 Господарського процесуального кодексу України).

Це обумовлено тим, що розд.VI Господарського процесуального кодексу України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі щодо рішень, дій чи бездіяльності виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, спочатку залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не одразу її повернення без розгляду.

Практика Верховного Суду з цього питання є усталеною. Подібні правові висновки щодо застосування положень ст.183 Цивільного процесуального кодексу України, які є тотожними тим, що містяться у ст.170 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №569/13154/20, від 17.02.2021 у справі №569/13160/20, від 10.03.2021 у справі №766/17333/20-ц, від 21.04.2021 у справі №569/12949/20, від 21.04.2021 у справі №713/1972/20, від 14.07.2021 у справі №303/4390/20, від 28.07.2021 у справі №509/4648/14-ц, від 15.09.2021 у справі №761/16863/14-ц, від 27.10.2021 у справі №523/20035/20-ц, від 27.10.2021 у справі №713/1971/20, 04.05.2022 у справі №711/12038/14-ц, 23.11.2022 у справі №201/4132/19. Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі від 27.09.2023 року у справі №910/18480/20.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував до скарги на дії приватного виконавця положення, які стосуються порядку подачі процесуальних клопотань чи заяв, оскільки за своєю природою скарга на дії державного виконавця чи приватного виконавця не є процесуальною заявою, до якої застосовуються норми ст.170 Господарського процесуального кодексу України, і до неї повинні застосовуватися загальні норми, що регулюють питання можливості відкриття позовного провадження, з огляду на що ухвала Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 року про повернення заяви без розгляду у справі №916/3666/16 постановлена з порушенням вимог процесуального закону та потребує скасування.

За вимогами ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 року про повернення скарги без розгляду у справі №916/3666/16 не відповідає вимогам процесуального законодавства і наявні правові підстави для її скасування, оскільки місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали було невірно застосовано норми процесуального права України.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється.

Керуючись ст. 255, 269, 270, 271, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 року про повернення скарги без розгляду у справі №916/3666/16 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2023 року про повернення скарги без розгляду у справі №916/3666/16 скасувати.

Направити справу №916/3666/16 для розгляду зі стадії прийняття до розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» м. Одеса на дії приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18 березня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Н.С. Богацька

Г.П. Разюк