Постанова

від 18.03.2024 по справі 916/5007/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5007/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.,

суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Херсонський регіональний онкологічний центр» Херсонської обласної ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023, ухвалене суддею Пінтеліною Т.Г., м. Одеса

у справі № 916/5007/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Херсонський регіональний онкологічний центр» Херсонської обласної ради

про стягнення 176432,12 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі ТОВ ГК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Херсонський регіональний онкологічний центр» Херсонської обласної ради, в якому просило суд стягнути з останнього 176432,12 грн, з яких 129604,62 грн основного боргу, 32312,38 грн пені, 3238,34 грн 3% річних та 11276,78 грн інфляційних втрат.

Позов мотивований несплатою відповідачем заборгованості за поставлений позивачем в період з 17.08.2022 по 31.08.2022 природний газ за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав про неукладеність між сторонами Типового договору постачання природного газу, оскільки на той час постачальником природного газу було Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі ТОВ ГК «Нафтогаз Трейдинг») відповідно до договору постачання природного газу від 09.11.2021 №20-1084/21-БО-Т.

Також відповідач зазначив, що через окупацію міста Херсона та Херсонської області він втратив спроможність здійснювати оплату за постачання природного газу та контролювати обсяги його споживання. Відповідачем 01.08.2022 на адресу ТОВ ГК «Нафтогаз Трейдинг» направлено лист № 01-4/113, а в подальшому між ними укладено додаткову угоду про призупинення постачання природного газу. Після деокупації міста Херсона відповідачем та ТОВ ГК «Нафтогаз Трейдинг» укладено додаткову угоду про відновлення постачання природного газу. Відповідачем 15.09.2022 та 16.09.2022 направлялись позивачу листи з проханням не враховувати спожиті обсяги природного газу з 17.08.2022.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 у справі №916/5007/23 позов ТОВ ГК «Нафтогаз України» задоволено повністю, стягнуто з відповідача на його користь заборгованість у загальному розмірі 176432,12 грн, а також витрати по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд виходив з того, що у зв`язку відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи, об?єми природного газу, спожитого відповідачем з 17.08.2022 по 31.08.2028, автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», відповідно, спожитий природний газ віднесено до об?ємів, поставлених позивачем.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на незаконність рішення суду першої інстанції, зазначаючи, зокрема, що він не звертався до постачальника «останньої надії», не заповнював та не направляв відповідну заяву-приєднання, між ними ні в зазначений період, ні на теперішній час не існує жодних договірних відносин, відповідач не отримував рахунки на оплату, не складав і не підписував акти на підтвердження обсягів споживання.

Скаржник також зазначає, що суд не надав жодної оцінки доводам про те, що через окупацію міста Херсона та Херсонської області він втратив спроможність здійснювати оплату за постачання природного газу та контролювати обсяги його споживання, внаслідок чого він був змушений прийняти заходи щодо припинення постачання природного газу. Для цього керівництвом підприємства 01.08.2022 на адресу ТОВ ГК «Нафтогаз Трейдинг» направлено лист № 01-4/113 про призупинення постачання природного газу з 05.08.2022 і включно до деокупації міста Херсона. 15.08.2022 між відповідачем та ТОВ ГК «Нафтогаз Трейдинг» укладено додаткову угоду про призупинення постачання природного газу.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Разюк Г.П.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/5007/23, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.

18.01.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк до 05.02.2024 для подання відзиву та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

26.01.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що оскільки відповідач є бюджетною установою, спожитий ним в період з 17.08.2022 по 31.08.2022 природний газ автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії», відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується матеріалами цієї справи, а саме: листом Оператора ГТС від 10.03.2023 № ТОВВИХ-23-3201 з інформацією щодо споживача з ЕІС-кодом; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача та інформаційній платформі Оператора ГТС).

07.02.2024 від відповідача надійшла відповідь на відзив у даній справі, в якій зазначено, зокрема, що позивачем взагалі не спростовані доводи відповідача щодо перебування останнього в спірний період на окупованій території.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ ГК «Нафтогаз Трейдинг» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ ГК «Нафтогаз Трейдинг» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Відповідно до п. 1, 2 Розділу VI постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених п. 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236».

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.10.2021, відповідно до п. 2 якої з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021-2022 визначено зобов`язання Акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України», Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторам газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (даті Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем, зокрема, за період з 17.08.2022 по 31.08.2022 були автоматично включені до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ ГК «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» матеріали справи містять надані позивачем: лист Оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом; інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10); відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання виконав, за період з 17.08.2022 по 31.08.2022 поставив відповідачу природний газ в об`ємі 0,842 тис.куб.м. на загальну суму 129604,62 грн, в той час як відповідач, в порушення відповідних умов Типового договору, не здійснив жодного платежу в рахунок погашення заборгованості.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором, позивачем, окрім суми основного боргу у розмірі 129604,62 грн, також нараховано до стягнення з відповідача 32312,38 грн пені, 3238,34 грн 3% річних та 11276,78 грн інфляційних втрат

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у спірний період часу (з 17.08.2022 по 31.08.2022) місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: Україна, 73000, Херсонська область, місто Херсон, селище міського типу Антонівка, шосе В`ячеслава Чорновола, будинок 26 б.

За визначенням ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт окупації Російською Федерацією міста Херсона з березня 2022 по 11.11.2022.

Тобто у період, за який позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу (з 17.08.2022 по 31.08.2022), місцезнаходженням відповідача була тимчасово окупована територія України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації (п. 7 ч. 11 Закону).

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.

На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Враховуючи викладене та приписи ст. 2 Закону колегія суддів зазначає, що його дія розповсюджується на спірні правовідносини у даній справі.

Отже позивач в період з 17.08.2022 по 31.08.2022 не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу.

Враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов`язання їх сплачувати, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, обставини та правовідносини якої є подібними до тих, які розглядаються у даній справі.

З огляду на відсутність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу, у задоволенні позову про нарахування на цю суму пені, 3% річних та інфляційних втрат також слід відмовити.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підстави для часткового скасування судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття в нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Херсонський регіональний онкологічний центр» Херсонської обласної ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 у справі № 916/5007/23 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Комунального некомерційного підприємства «Херсонський регіональний онкологічний центр» Херсонської обласної ради про стягнення 176432,12 грн відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь Комунального некомерційного підприємства «Херсонський регіональний онкологічний центр» Херсонської обласної ради 3220,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Г.П. Разюк