Рішення

від 18.03.2024 по справі 910/20123/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2024Справа № 910/20123/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісбуд» (вул. Магнітогорська, буд. 17, офіс. 208, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 36146554)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 131 305, 27 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» (далі за текстом - АТ КБ «Приватбанк», Позивач, Лізингодавець, Банк) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісбуд» (далі за текстом - ТОВ «Мегаполісбуд», Відповідач-1, Лізингоодержувач) та до ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , Відповідач-2, Поручитель) про стягнення за договором фінансового лізингу від 24.09.2019 № KIL0FLOWW3LPR-1 (далі за текстом - Договір лізингу) у вигляді заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу - 12 458, 27 грн та штрафу - 118 847 грн, виконання якого забезпечено укладеним з Відповідачем-2 договором поруки від 24.09.2019 № KIL0FLOWW3LPR-1 (далі за текстом - Договір поруки).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ним належним чином виконано зобов`язання за Договором та передано Відповідачу згідно Акту прийому-передачі майна від 24.05.2021 Предмет лізингу - Infiniti Qx50, модель - МY18 4 WD 2.0 Luxe Proactive, рік 2019.

Однак, в порушення договірних зобов`язань Відповідачем-1 допущено порушення покладених на нього зобов`язань щодо оплати лізингових платежів, що відповідно призвело до існування станом на дату звернення до суду з даним позовом простроченої заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу та нарахованого на підставі пункту 8.8 Договору лізингу штрафу.

У відповіді на відзив Позивач заперечує щодо наявності підстав для зменшення нарахованого штрафу та звертає увагу суду, що відсутність договору страхування є суттєвим порушенням Договору лізингу, оскільки предмет останнього є джерелом підвищеної небезпеки.

2. Стислий виклад позиції Відповідача-1.

Із поданого Відповідачем-1 відзиву вбачається, що останнім заперечуються заявлені вимоги у зв`язку з тим, що станом на липень 2023 Відповідачем повністю сплачено всі лізингові платежі, а неврегульованим залишилися питання нарахованого штрафу.

При цьому Відповідач звертає увагу суду на те, що нарахований Позивачем штраф утворився внаслідок зарахування Позивачем лізингового платежу за 15.02.2023 як часткової оплати штрафу за порушення умов Договору лізингу - за відсутності договору страхування об`єкта лізингу, який стороною не було укладено в силу об`єктивних причин.

На переконання Відповідача-1, діями останнього не заподіяно збитків Позивачу, а нарахований Банком штраф є надмірним і таким, що не виконує свою функцію забезпечення виконання зобов`язань у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 4 000 грн.

У поданих запереченнях на відповідь на відзив Відповідач додатково обґрунтовує наявність підстав для зменшення нарахованого штрафу.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

22.01.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача-1 про залишення позову без розгляду.

30.01.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив Відповідача-1 на позовну заяву.

06.02.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

12.02.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.

14.03.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача-1 про зменшення розміру нарахованого штрафу.

Розглянувши клопотання Відповідача-1 про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості та з огляду на те, що справа № 910/15191/23 містить інший предмет та підставу спору.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

29.09.2019 між Позивачем та Відповідачем-1 укладено Договір лізингу, відповідно до пункту 1.1 якого Банк зобов`язується придбати у власність у ПП «Авто-Актив», а потім передати Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач приймає від Банку в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим Договором строки на умовах фінансового лізингу майно відповідно до Специфікації.

Для здійснення Лізингоодержувачем платежів за цим Договором Банк відкриває рахунок № НОМЕР_2 (пункт 1.5 Договору лізингу).

Згідно пункту 1.2 та 2.1 Договору лізингу вартість майна становить 1 488 470 грн з урахуванням ПДВ та складається з:

- суми авансового платежу 595 388 грн у відповідності до пункту 1.4 цього Договору (сплачується протягом 3 робочих днів з моменту підписання Договору лізингу);

- загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого Лізингоодержувачу Майна згідно з Графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в Додатку № 2.

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлені Додатком № 2 до Договору лізингу.

Згідно пункту 2.3.2 Договору лізингу Лізингоодержувач сплачує Банку на рахунок, відкритий згідно пункту 1.5 Договору, згідно Додатку № 2:

- винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)» 10 % річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном та 360 днів у році на дату сплати чергового лізингового платежу згідно додатку № 2;

- у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, винагорода за користування Майном складає 38 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості Майна, згідно Додатку № 2.

Згідно пункту 2.6 Договору лізингу з метою виконання зобов`язань по погашенню заборгованості Лізингоодержувача перед Банком, Лізингоодержувач доручає Банку списувати кошти зі всіх поточних рахунків Лізингоодержувача та перераховувати на відкритий згідно пункту 1.5 Договору рахунок.

Згідно пункту 2.7 Договору зобов`язання за договором виконуються у наступній послідовності:

- сплата винагороди за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда») згідно пункту 2.3.1 цього Договору;

- винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу при отриманні Майна згідно пункту 2.3.3 цього Договору;

- страхова премія за перший рік дії цього Договору згідно з договором страхування та п. 5.2.1 цього Договору;

- авансовий платіж згідно пункту 1.4 Договору;

- страхова премія за другий рік (інші роки) дії цього Договору згідно з договором страхування та пункту 5.3.1 Договору, в тому числі компенсація здійсненого за рахунок Банку згідно пункту 2.6.1 платежу;

- відшкодування витрат / збитків Банку згідно підпунктів 7.2.14, 7.2.19 Договору;

- погашення неустойки згідно пункту 8.10-8.12 Договору;

- погашення штрафу згідно пункту 8.14 Договору;

- погашення штрафів згідно підпунктів 8.2.-8.3, 8.8.-8.9 цього Договору;

- погашення пені згідно підпунктами 8.1.1., 8.4., 8.7. Договору;

- прострочена винагороди за користування майном;

- винагорода за користування майном згідно з підпунктами 2.3.2, 2.3.2.1, 2.4.1 цього Договору;

- прострочені платежі в частині викупу вартості переданого в Лізинг майна;

- викуп вартості переданого в Лізинг Майна.

Пунктом 8.8 Договору визначено, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань, передбачених підпунктами 5.1, 5.2.1, 5.3.1, 5.4 цього Договору, Лізингоодержувач сплачує Банку штраф у розмірі 10 % від вартості майна, зазначеної в пункті 1.2 цього Договору.

Додатковою угодою № 1 до Договору лізингу сторонами викладено пункт 2.3.2, пункт 2.3.2.1 та Додаток № 2 до Договору лізингу, згідно яз якою винагороду за користування майном встановлено у розмірі 11 % від суми залишку несплаченої вартості Майна, а у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по оплаті лізингових платежів винагорода за користування майном складає розмір 22 % річних від суми залишку несплаченого вчасно частини вартості майна.

Суд зазначає, що Договір лізингу з урахування додаткової угоди підписано сторонами електронно-цифровим підписом згідно додано до позову протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

З матеріалів справи вбачається, що Актом прийому-передачі майна від 30.09.2019, підписаним сторонами електронно-цифровим підписом, за Договором лізингу Позивачем передано Відповідачу - 1 у лізинг майно.

Згідно пункту 7.2.15 Договору лізингу на Лізингоодержувача покладено обов`язок здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки визначені Додатком № 2 до Договору лізингу, не зменшувати суму лізингових платежів та не затримувати їх сплату.

Згідно доводів Позивача, Відповідачем-1 в порушення умов Договору лізингу не здійснено відшкодування вартості майна та винагороди за користування майном згідно встановленого графіку, у зв`язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість.

Станом на дату звернення до суду з позовом, згідно наданої суду банківської виписки за період з 24.09.2019 по 20.11.2023 останній лізинговий платіж Відповідачем -1 здійснено у грудні 2022.

Заявляючи даний позов Позивач зазначає, що Відповідачем-1 не сплачено винагороду за користування предметом лізингу та штраф в розмірі 10 % від вартості майна у відповідності до пункту 8.8 Договору лізингу в розмірі 148 847 грн, який сплачено частково в розмірі 30 000 грн здійсненням 15.02.2023 платежу.

Крім того, судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем-2 укладено Договір поруки, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Банком за виконання ТОВ «Мегаполісбуд» зобов`язань за Договором лізингу, по сплаті: вартості майна за Договором лізингу - 1 488 470 грн, в тому числі авансового платежу Лізингоодержувача - 595 388 грн у строки зазначені Договором лізингу; зі сплатою винагороди за користування майном у розмірі 10 % річних від суми несплаченої вартості Майна.

Поручитель відповідає перед банком за виконання зобов`язань за Договором лізингу у тому ж розмірі, що і Лізингоодержувач, включаючи сплату лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого а лізинг Майна, винагороди за отримане в лізинг Майно, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (пункт 1.2. Договору поруки).

У випадку невиконання Лізингоодержувачем зобов`язань за Договором лізингу, Лізингоодержувач та Поручитель відповідають перед Банком як солідарні Лізингоодержувачі (пункт 1.5. Договору лізингу).

З поданого Відповідачем - 1 до справи відзиву вбачається, що ним не заперечується факт укладення Договору лізингу та Договору поруки та відповідно допущення Лізингоодержувачем прострочення оплати лізингових платежів.

Також визнається заборгованість та розмір нарахованої Позивачем винагороди за користування предметом лізингу.

Відповідач-1 зазначає, що згідно пункту 5.1 Договору лізингу Лізингоодержувач після укладання останнього зобов`язується згідно переліку акредитованих Банком Страхових компаній укласти з акредитованою страховою компанією договір страхування строк на один рік, перебіг якого повинен початися не пізніше дня фактичного отримання Лізингоодержувачем Майна на відповідальне зберігання згідно пункту 9.1 Договору або безпосередньо у Лізинг. Загальний строк дії договору страхування повинен бути не меншим ніж строк дії цього Договору.

Не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії зазначеного Договору страхування Лізингоодержувач зобов`язаний продовжити строк його дії на рік у встановленому законом порядку та надати Банку докази цього та сплати страхової премії на другий рік, в іншому випадку з однією з Акредитованих страхових компаній укласти новий договір страхування з датою початку дії не пізніше дати, наступної за датою закінчення попереднього договору та надати Банку договір страхування та докази сплати страхового платежу. Аналогічним має бути порядок дій Лізингоодержувача зі спливом другого і кожного наступного року дії Договору страхування.

Відповідач-1 зазначає, що на виконання зазначеного ТОВ «Мегаполісбуд» укладено договір страхування № DNHOMA-198R5ЕН від 27.09.2019 з ПрАТ «СК «Уніка» строк на один рік, пунктом 10 якого встановлено, що дія договору продовжується на наступний період страхування за умови внесення наступного страхового платежу в повному обсязі за наступний період.

Згідно доводів Відповідача-1, за рекомендацією керівництва відділення «Приватбанку» (що в свою чергу не підтверджується матеріалах справи) на наступний річний період страховий договір з ПрАТ «СК «Уніка» не було продовжено, а натомість 30.04.2021 укладено договір зі страховою компанією АТ «СК «АРКС», строком дії до 30.04.2022, умовами якого не передбачено автоматичної пролонгації строку дії як це було у попередньому договорі страхування.

Суд зазначає, що договори страхування, на які посилається Відповідач до справи не надано, однак зазначене не заперечується Позивачем, а відтак є встановленими обставинами.

Так, Відповідач-1 вказує, 15.02.2023 після чергового списання коштів з рахунку ТОВ «Мегаполісбуд» у розмірі 30 000 грн з призначенням «Погашення заборгованості за договором лізингу» такі кошти зараховані банком не як оплата поточних лізингових платежів, а як частково оплата штрафу за порушення умов договору, а саме, як було встановлено у спілкуванні з банком - за відсутністю договору страхування об`єкта лізингу, що унеможливило подальшу оплату лізингових платежів у зв`язку з відсутністю потрібних коштів.

Зазначені підстави нарахування штрафу не заперечуються Позивачем.

Відповідач-1 стверджує, що 20.02.2023 ним надіслано лист на адресу Банку з пропозицією повністю скасувати штраф, у відповідь на який 30.03.2023 отримано лист Банку від 23.03.2023 за № 20.1.0.0.0/7-230221/33406 в якому відсутні будь які зауваження по суті вказаного питання.

Судом встановлено, що вказані вище листи відсутні в матеріалах справи, а станом на дату звернення до суду з позовом штраф на підставі пункту 8.8 Договору лізингу залишається Позивачем як такий, що нарахований, а відповідне питання не врегульовано в добровільному порядку.

Відповідачем-1 до відзиву додано лише скріншот переписки, з якого не вбачається встановити її належність до сторін, період її створення та взагалі відношення до даної справи.

Крім того, Відповідач-1 посилається на те, що Позивач листом від 30.03.2023, датований 17.03.2023 повідомив про розірвання договору фінансового лізингу у зв`язку із протермінуванням лізингових платежів з боку ТОВ «Мегаполісбуд» більш ніж на 30 днів, однак внаслідок подальшої домовленості з Банком Відповідачу-1 вдалося відновити лізингові платежів на визначений банком рахунок та погасити тіло заборгованості до липня 2023, однак нарахований банком штраф так і залишився не сплаченим, який Відповідач-1 вважає надмірним та таким, що не виконує свою функцію забезпечення виконання зобов`язань.

Позивачем зазначені обставини не заперечуються.

При цьому суд знову ж таким звертає увагу, що заперечення Відповідача-1 щодо заявленої до стягнення заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу в розмірі 12 458, 27 грн відсутні, а такий платіж визнається стороною.

Відповідач - 1 посилаючись на відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання Позивачу збитків в результаті його дій, а також враховуючи показники фінансового стану підприємства (баланси) щодо збитковості підприємства, що підтверджується балансом (звітом про фінансовий стан) станом на 30.06.2022; звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за перше півріччя 2022; зазначає про наявність підстав для зменшення розміру штрафу до суми 4 000 грн.

Відповідач-1 звертає увагу, що основним видом діяльності його товариства є - будівництво палевих фундаментів, яке є частиною капітального будівництва, яке в свою чергу у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації з 24.02.2022 зупинилося, що відповідно і спричинило відсутність запиту на послуги ТОВ «Мегаполісбуд» та збитковість останнього по результатам 2022 року.

Крім того, Відповідач-1 зазначає про відмінність укладеного Договору лізингу з типовим договором фінансового лізингу порівняно з розміщеним на офіційному веб-сайті Позивача.

У поданій відповіді на відзив Позивач звертає увагу суду на те, що посилання Відповідача-1 на відсутність у договорі страхування, укладеного з АТ «СК «Аркс», автоматичної пролонгації на кожний наступний рік при здійсненні оплати страхового платежу є безпідставними та такими, що взагалі не спростовують доводи Позивача, оскільки страхувальник ознайомився з умовами такого договору та відповідно погодився на його укладання.

Заперечуючи щодо викладених Позивачем доводів у відповіді на відзив, Відповідач-1 вказує, що причиною невиконання пункту договору страхування об`єкту лізингу був матеріальний стан ТОВ «Мегаполісбуд» - відсутність коштів через відсутність господарської діяльності та збитковості товариства станом на 2022 рік.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною 1, 2 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування сертифіката відкритого ключа; засіб електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Згідно з частиною 4 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Із врахування зазначеного та з огляду на встановлені судом обставини, проаналізувавши правовідносини Позивача та Відповідача-1, суд вказує, що між сторонами укладено договір лізингу.

Як вбачається зі змісту статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

Враховуючи межі та обґрунтування заявлених вимог, а також враховуючи заперечення Відповідача наразі дослідженню судом підлягає обставина правомірності нарахування Позивачем штрафу на підставі пункту 8.8 Договору лізингу.

Як встановлено судом вище, згідно пункту 8.8 Договору лізингу у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань, передбаченого зокрема пунктом 5.1 останнього Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості Майна, зазначеної п. 1.2 Договору лізингу.

Суд звертає увагу сторін, що вказана норма є імперативною, оскільки покладає на Лізингоодержувача обов`язок оплати штрафу незалежно від волі Лізингодавця.

Пунктом 5.1 Договору лізингу передбачено обов`язок Відповідача-1 забезпечити страхування об`єкту лізингу шляхом укладання договору страхування з акредитованою страховою компанією, з подальшою подачею відповідних доказів Банку, а тому посилання Відповідача-1 на умови типових договорів, розміщені на сайті Банку наразі є недоцільними, оскільки Договір лізингу внаслідок вільного волевиявлення сторін укладено на умовах, які визначено сторонами в редакції від 24.09.2019, примірник якого надано до справи.

Згідно доводів Позивача, що відповідно визнається Відповідачем-1, останнім допущено порушення вказаного вище пункту, а саме не продовжено, раніше укладений договір страхування з АТ «СК «АРКС» від 30.04.2021 строком до 30.04.2022, оскільки такий договір не містить пункту про автоматичну пролонгацію як це було у попередньому договорі страхування № DNH0MA-198R5EH від 27.09.2019 з ПрАТ «СК «Уніка».

Водночас, Відповідач також зазначає, що не укладання (не продовження) договору страхування з АТ «СК «АРКС» зумовлено відсутністю у товариства коштів з огляду на складний матеріальний стан останнього у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану з 24.02.2022 та зупиненням діяльності контрагентів Відповідача-1, а відтак і відсутності прибутку від господарської діяльності, на підтвердження чого Позивачем надано фінансову звітність станом на червень 2022, згідно якого прибуток товариства склав 0,6 тис.грн.

При цьому суд зазначає, що Відповідачем-1 до справи не надано доказів (наказу) про зупинення діяльності ТОВ «Мегаполісбуд» та відповідно доказів того, що запровадження воєнного стану призвело до неможливості останнього здійснювати розрахунки з Позивачем та належним чином виконувати умови Договору лізингу.

В матеріалах справи також відсутній доказ визнання вказаних вище обставин форс-мажорними та / або ж звернення до Позивача із повідомленням про неможливість виконання пункту 5.1 Договору лізингу в силу незалежних від ТОВ «Мегаполісбуд» обставин згідно порядку, визначеного пунктом 14.3 Договору лізингу та вимог чинного законодавства в частині встановлення форс-мажорних обставин, які є поважною причиною при допущенні неналежного виконання зобов`язання.

Натомість Відповідачем-1 допущено ситуацію при якій джерело підвищеної небезпеки (об`єкт лізингу - транспортний засіб) допущено до експлуатації без страхування відповідальності майнового інтересу Позивача перед третіми особами, що фактично призвело до існування ризику відсутності страхового покриття у разі настання страхового випадку через не укладання саме Відповідачем-1 договору страхування.

Суд звертає увагу сторін на суперечливу позицію Відповідача - 1 щодо підстав поважності відсутності договору страхування з 01.05.2022, оскільки одночасно сторона посилається на відсутність коштів на укладення відповідного правочину та водночас зазначає про відсутність у попередній редакції договору пункту про автоматичну пролонгацію останнього, що на переконання суду є суб`єктивними причинами товариства та такими, що залежали від волі Відповідача-1 з огляду на надані до суду докази.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на викладене вище, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів звернення Відповідача-1 у порядку 14.3 Договору лізингу з повідомленням про неможливість виконання договірного зобов`язання (в частині), а також доказів існування форс-мажорних обставин згідно вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування Позивачем штрафу на підставі пункту 8.8 Договору, який частково погашено Відповідачем-1 в розмірі 30 000 грн. шляхом часткового зарахування Позивачем лізингового платежу, а відтак і відсутності підстав для звільнення Відповідача-1 від відповідальності.

Посилання Відповідача-1 на положення пункту 2.6.1 Договору лізингу наразі є безпідставним в силу відсутності у договорі страхування від 30.04.2021 автоматичної пролонгації (що визнано сторонами) та доручення Лізингоодержувача на перерахування страхового платежу.

Що стосується питання зменшення розміру нарахованого штрафу за клопотанням Відповідача-1 суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

З огляду на наявність прибутку у Відповідача - 1 від господарської діяльності згідно наданих фінансових звітностей, погашення всіх лізингових платежів по Договору лізингу здійснено достроково (до липня 2023), враховуючи, причини неналежного виконання Відповідачем-1 договірного зобов`язання, а також обсяг вчинених Відповідачем-1 дій задля уникнення його порушення, станом на дату ухвалення даного рішення судом не вбачається підстав для зменшення розміру штрафу, оскільки описані Відповідачем обставини не є винятковими, в тому числі з огляду на необхідність дотримання судом інтересів Позивача, який також є суб`єктом господарювання.

При цьому, збиткова діяльність підприємства, про що зазначається Відповідачем-1, не є тим винятковим випадком задля зменшення розміру штрафу оскільки є проявом суб`єктивної поведінки сторони.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Що стосується нарахованої Позивачем заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, суд зазначає, що остання нарахована у відповідності до умов Договору лізингу (пункт 2.3.2), є правомірною та такою, що в повному обсязі визнається Відповідачем - 1.

За статтею 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

У статті 553 ЦК України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та умови Договору поруки, Позивач набув право вимоги також і до Відповідача-2, який несе солідарну відповідальність згідно умов останнього з Відповідачем-1 перед Позивачем за погашення заборгованості за Договором лізингу, що відповідно підтверджує правомірність заявлених вимог Позивача та підстав для задоволення позову.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наданих до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку щодо порушення Відповідачем - 1 умов Договору лізингу, що відповідно свідчить про правомірність заявлених Позивачем вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Судові витрати у вигляді витрат щодо сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» - задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісбуд» (вул. Магнітогорська, буд. 17, офіс. 208, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 36146554), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) винагороду за користування предметом лізингу - 12 458 (дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) грн 27 коп, штраф - 118 847 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн, судовий збір - 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 19.03.2024.

Суддя Антон ПУКАС