Ухвала

від 19.03.2024 по справі 910/3243/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

ПРО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

м. Київ

19.03.2024Справа № 910/3243/24

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Мотор Груп», м.Київ

до відповідача Акціонерного товариства «Торговая компания «Альфа», м.Тверь, російська федерація

про стягнення 14 463 466,58 руб., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Мотор Груп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Акціонерного товариства «Торговая компания «Альфа» про стягнення 14 463 466,58 руб.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов`язків за контрактом №25-12/2020/026Р від 25.12.2020 на поставку запасних частин в частині поставки в повному обсязі попередньо оплаченого товару.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Параграфом 3 глави 2 Господарського процесуального кодексу України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України , позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.

Статтею 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у справі є Акціонерне товариство «Торговая компанія Альфа», місцем знаходження якої є: 170008, російська федерація, м.Тверь, вул.Озерна, буд.14, корп. 1.

Питання які виникають щодо правового регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв`язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг(у тому числі і у сфері правового регулювання приватноправових відносин з іноземним елементом) урегульовано Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність". У своїй зовнішньоекономічній діяльності сторони можуть обирати країну і право, яке буде застосовуватися до арбітражного розгляду, а також те, за якою процедурою буде проходити розгляд справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Згідно з положеннями статті 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи. Міждержавні спори, які можуть виникнути в результаті дій України при застосуванні цього Закону, вирішуються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 365 Господарського процесуального кодексу України ).

Разом з тим, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої статтею 11 Господарського процесуального кодексу України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

Згідно з положеннями статті 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Так, питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Згідно зі статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду у цій справі, підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність таких підстав суду стало відомо до відкриття провадження у справі. Суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з`ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до частини першої статті 76 цього Закону суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, а саме: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Статтею 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначені випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України, при цьому статтею 78 вказаного Закону передбачено, що компетенція інших органів України щодо розгляду справ з іноземним елементом визначається законами України з урахуванням статей 75 - 77 цього Закону.

Наведені вище норми Закону України "Про міжнародне приватне право" свідчать про те, що суди, отримавши позовну заяву з вимогою до юридичної особи - нерезидента, повинні перш за все визначити, чи підсудна справа за участю іноземної особи судам України на підставі положень статей 76, 77 цього Закону) та чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, оскільки згідно зі статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до положень частини першої статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Право на передачу спору, який відноситься до юрисдикції господарського суду, за угодою сторін на вирішення суду іншої держави передбачено у статті 23 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 25.12.2020 між Акціонерним товариством «Торговая компанія Альфа» (продавець) та Приватним акціонерним товариством «Торговий дім «Укравтоваз» (покупець) (найменування якого було змінено згідно додаткової угоди №1 від 12.05.2021 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Мотор Групп») було укладено контракт №25-12-2020/026Р на поставку запасних частин, за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити запчастини у кількості, на суму, за цінами та на умовах, визначених даним контрактом.

У розділі 12 контракту контрагентами було визначено порядок розгляду спорів.

Згідно п.12.1 контракту №25-12-2020/026Р від 25.12.2020 для вирішення спорів. Які можуть виникнути при виконанні даного контракту, сторони встановлюються обов`язковий претензійний порядок.

У п.12.4 контракту №25-12-2020/026Р від 25.12.2020 вказано, що за неможливості вирішення вказаних спорів та розбіжностей між сторонами в претензійному порядку, вони підлягають розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті російської федерації. До даного контракту застосовується право російської федерації.

Тобто, умовами укладеного між сторонами контракту не було визначено підсудності справи судам України у разі спору між сторонами, а лише зазначено, що спір вирішується шляхом переговорів.

В контексті наведеного суд звертає увагу заявника на приписи ст..41 Закону України «Про міжнародне притне право», якою визначено, що учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з такими правовими відносинами. Угода про вибір суду укладається у письмовій формі незалежно від місця її укладення. Угода про вибір суду, якою обрано суд України, укладається у письмовій формі відповідно до закону України. Угода про вибір суду не може передбачати зміну виключної підсудності справи з іноземним елементом судам України. Недійсність правочину, складовою частиною якого є угода про вибір суду, не тягне за собою недійсність угоди про вибір суду.

До того ж, судом встановлено, що спір виник з виконання контракту, зобов`язання за яким, на думку позивача, порушені відповідачем. Позовні вимоги стосуються повернення сплачених грошових коштів за непоставлений товар і, у випадку задоволення позовних вимог, зобов`язальною стороною яка повинна здійснити певні дії, а саме - перерахувати (повернути) грошові кошти, є відповідач, який не зареєстрований на території України.

Разом з тим позивач наголошує, що підставою позову є подія, яка мала місце на території України, чим на думку заявника, є вчинення попередньої оплати з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Мотор Груп», що відкритий у Публічному акціонерному товаристві «ПУМБ», юридичною адресою якого є: м.Київ, вул.Андріївська, 4.

Проте, суд з означеними доводами заявника не погоджується, оскільки фактично підставою позову стало неналежне виконання постачальником свого обов`язку з поставки товару. Судом враховано, що місцем вчинення правочину та місцем знаходження постачальника є місто Тверь російської федерації, а отже, подія, яка полягає у бездіяльності зобов`язаної сторони за контрактом, мала місце саме у російській федерації.

Одночасно, судом враховано, що 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.

На теперішній час відсутній чинний міжнародний договір між Україною та російською федерацію щодо визначення територіальної юрисдикції судів з розгляду спорів за зовнішньоекономічними контрактами.

Одночасно, суд вважає обґрунтованими посилання відповідача на приписи ч.5 ст.29 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Наразі, зі змісту п.3.1 контракту вбачається, що запасні частини поставляються автомобільним транспортом на умовах СРТ-Київ, Україна.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що місцем виконання контракту є місто Київ, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розгляду спору Господарським судом міста Києва.

Одночасно, судом враховано, що згідно у п.12.4 контракту №25-12-2020/026Р від 25.12.2020 вказано, що за неможливості вирішення вказаних спорів та розбіжностей між сторонами в претензійному порядку, вони підлягають розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті російської федерації. До даного контракту застосовується право російської федерації.

В контексті наведеного судом враховано, що статтею 8 Закону України «Про міжнародне притне право» визначено порядок встановлення змісту норм права іноземної держави.

Зокрема, згідно ч.1 вказаної статті при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

За приписами ч.ч.2, 3 ст.8 Закону України «Про міжнародне притне право» з метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України (ч.4 ст.8 Закону України).

Отже, з урахуванням наведеного вище, суд вважає за доцільне скористуватись заходами, що визначені ч.ч.2 ,3 ст.8 Закону України «Про міжнародне притне право» з метою встановлення змісту права російської федерації, що застосовується до спірних правовідносин.

Подана позовна заява відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Приймаючи до уваги предмет позову, характер спірних правовідносин, суб`єктний склад та предмет доказування, справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

Керуючись ст. 176, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

3. Призначити підготовче засідання у справі на 17.04.24 о 10:00 год. Викликати для участі у засіданні представників учасників справи.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, зал судових засідань №41 (корпус «В»).

4. Встановити відповідачу строк, який становить п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали (але не пізніше 15.04.2024), для подачі до суду:

- обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство;

- усіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

- доказів направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача та прокурора.

5. Встановити позивачу строк, який становить п`ять днів з дня вручення відзивів на позов, для подачі до суду: відповіді на відзив на позов та доказів направлення останнього на адресу відповідача.

6. Зобов`язати позивача у строк до 15.04.2024 подати суду документи (нотаріально засвідчений переклад на українську мову, експертний висновок), що підтверджують зміст норм права іноземної держави - російської федерації, яким регулюються правовідносини сторін - Цивільний кодекс російської федерації.

7. Звернутись до Міністерства юстиції України з проханням надати офіційний текст Цивільного кодексу російської федерації та інших нормативно-правових документів (у разі наявності) російської федерації, положеннями яких регулюються взаємовідносини між особами за договором поставки, їх офіційне тлумачення, практику застосування, а також доктрину.

8. Усі інші заяви, клопотання, заперечення подати до суду в строк ЗАВЧАСНО до 15.04.2024 з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.

9. Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. ч. 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

10. Запропонувати сторонам надати суду актуальні адреси електронної пошти та номери засобів телефонного зв`язку з метою отримання від суду інформації про розгляд справи та повідомлень про призначення судових засідань.

11. Роз`яснити учасникам справи, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч. ч. 7, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

12. Роз`яснити учасникам справи, що згідно з пунктом 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України З 1 СІЧНЯ 2019 РОКУ представництво юридичної особи в господарському суді першої інстанції (окрім малозначних спорів) здійснюється виключно АДВОКАТОМ, а також через свого керівника (особисто) або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи) (стаття 132-1 Конституції України, частина 3 статті 56, частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України).

13. Рекомендувати учасникам судового процесу взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом". Для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання подати до суду заяву (засобами поштового зв`язку, на електронну пошту суду (підписану, за наявності, електронним підписом) або до скриньки для кореспонденції, встановленої у приміщенні канцелярії суду) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу "Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом" із зазначенням його облікового запису (логіну) у програмі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя В.В. Князьков