Рішення

від 11.03.2024 по справі 910/16381/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2024Справа № 910/16381/23Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Ходаківського Василя Олександровича

до Житлово-будівельного кооперативу "Художник-1"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національна Спілка художників України та Київська організація Національної Спілки художників України

про визнання протиправними дій та стягнення 60 000,00 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Ходаківський В.О., Волошин М.К., ордер серія ВК № 1010800;

від відповідача: Браніцький О.М., ордер серія АІ № 1497820;

від третьої особи 1: Нам`як Ю.Ю., ордер серія АО № 1112194;

від третьої особи 2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Ходаківський Василь Олександрович звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Житлово-будівельного кооперативу «Художник-1» про визнання протиправними дій та стягнення 60 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані вчиненням відповідачем позивачу, як користувачу творчої майстерні-студії, якою позивач користується на підставі Договору про користування творчою майстернею-студією членом Спілки художників України від 01.08.2022, укладеним з Київською організацією Національної Спілки художників України, яку останній передав згідно Договору доручення від 26.05.2013, укладеного з Національної Спілкою художників України, перешкод у користуванні ліфтом та прибудинковою територію будинку за адресою: м. Київ, провулок Бастіонний, 9.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

27.10.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національну Спілку художників України та Київську організацію Національної Спілки художників України,

підготовче судове засідання призначено на 04.12.2023.

21.11.2023 представником відповідача подано заяву про вступ у справу як представника та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

23.11.2023 до суду надійшла заява відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, згідно якої відповідач просить продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву на п`ятнадцять днів з моменту ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 01.12.2023.

01.12.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

04.12.2023 представником відповідача подано клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про закриття провадження у справі.

04.12.2023 представником позивача подано уточнену позовну заяву.

04.12.2023 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 04.12.2023 представники сторін з`явились, представники третіх осіб не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 15.01.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

09.01.2024 представником відповідача подано заперечення на клопотання позивача про витрати на професійну правничу допомогу.

10.01.2024 представником відповідача подано клопотання витребування доказів.

У судове засідання 15.01.2024 представник сторін з`явились, представники третіх осіб не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 заяву Фізичної особи-підприємця Ходаківського Василя Олександровича про уточнення позову повернуто заявнику.

Розглянувши у судовому засіданні 15.01.2024 клопотання відповідача про витребування доказів, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів.

Розглянувши клопотання представника відповідача про витребування доказів, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки жодних посилань на обставини, які входять в предмет доказування з урахуванням предмету та підстав позову, які б могла підтвердити або спростувати такий доказ не містить, натомість право особи на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів є непорушним, як і право вибору на звернення до суду як фізичною особою, чи фізичною особою-підприємцем, в зв`язку з чим, суд залишив без задоволення означене клопотання.

В свою чергу, розглянувши у судовому засіданні 15.01.2024 клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, яким визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, заслухавши пояснення представників сторін, судом не встановлено обставин наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Також, розглянувши у судовому засіданні 15.01.2024 заяву відповідача про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 125 Господарського процесуального кодексу України суд може зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

Відповідно до частин 4, 5 статті 125 Господарського процесуального кодексу України як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або

2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п`ятої статті 127 та частини п`ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних обґрунтованих пояснень та доказів, які б підтверджували те, що заявлений Фізичною особою-підприємцем Ходаківським Василем Олександровичем позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов.

Отже, звернення відповідача із заявою про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу на даній стадії судового процесу є передчасним, оскільки право особи на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів є непорушним, відтак суд не вбачає правових підстав для визнання позову таким, що має ознаки завідомо безпідставного.

Крім того, сам факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення судових витрат, оскільки за приписами ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України користування правничою допомогою є правом учасника справи.

При вирішенні питання про забезпечення судових витрат в порядку статті 125 Господарського процесуального кодексу України, суд також враховує відсутність доказів скрутного майнового стану позивача або вчинення ним дій щодо відчуження майна чи інших дій, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови в позові та відповідачем суду таких доказів також не надано.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 19.02.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

15.01.2024 представником третьої особи 1 подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

02.02.2024 представником третьої особи 1 подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

05.02.2024 представником позивача подано заяву про зміну предмету позову.

14.02.2024 представником третьої особи 1 подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19.02.2024 представником відповідача подано заяву про проведення засідання за відсутності представника відповідача.

У судове засідання 19.02.2024 представники позивача та третьої особи з`явились.

Розглянувши у судовому засіданні заяву позивача про зміну предмету позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача про зміну предмету позову не підлягає прийняттю до розгляду, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 46 ГПК України унормовано, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу:

1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Звертаючись до суду із заявою про зміну предмету позову, позивач заявляє вимоги:

- визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження доступу до ліфта шляхом блокування магнітного ключа позивача у багатоквартирному будинку за адресою: провулок Бастіонний, 9, м. Київ;

- визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження доступу до паркування власного автомобіля позивача на прибудинковій території багатоквартирного будинку за адресою: провулок Бастіонний, 9, м. Київ;

- зобов`язання голови правління ЖБК «Художник-1» Вороніна С.А. усунути перешкоди позивачу у користуванні ліфтом у багатоквартирному будинку за адресою: провулок Бастіонний, 9, м. Київ, а саме ліфтом, шляхом зняття будь-яких обмежень та блокування;

- зобов`язання голови правління ЖБК «Художник-1» Вороніна С.А. усунути перешкоди позивачу у користуванні прибудинковою територією за адресою: провулок Бастіонний, 9, м. Київ, а саме паркування власного автомобіля позивача, шляхом зняття будь-яких обмежень та блокування;

- визнання шлагбауму та паркувальних пристроїв для автомобілів на прибудинковій території за адресою: провулок Бастіонний, 9, м. Київ, самочинно встановленими відповідачем;

- зобов`язання голови правління ЖБК «Художник-1» Вороніна С.А. демонтувати систему електронного керування (блокування) ліфта за адресою: провулок Бастіонний, 9, м. Київ, та шлагбаум, та паркувальні пристрої для автомобілів на прибудинковій території за адресою: провулок Бастіонний, 9, м. Київ;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн.

Водночас, ч. 4 ст. 45ГПК України визначає, що відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Натомість, згідно поданої заяви про зміну предмету позову, позивачем заявлено вимоги до голови правління ЖБК «Художник-1» Вороніна С.А., який не є відповідачем у справі.

В той же час, заміна як неналежного відповідача так і залучення співвідповідача здійснюється саме за клопотання позивача.

Таким чином, із поданої заяви вбачається заявлення нових вимог до особи, яка не є стороною у справі, тобто фактично йдеться про подання іншого позову.

В свою чергу, згідно з частиною 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

З приписів ч. 1 ст. 46 ГПК України вбачається, що позивач може подати або заяву про зміну предмету позову, або про зміну підстав позову, одночасна зміну предмета і підстав позову процесуальним кодексом не передбачено.

В свою чергу, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Таким чином, у якості заяви про зміну предмету позову позивачем фактично заявлено новий позов з інших підстав, іншим предметом та до іншої особи.

Відтак, оскільки подана позивачем заява про зміну предмету позову за своєю правовою природою є новою позовною заявою, така заява не може бути прийнята судом до розгляду в межах даної справи.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2024.

23.02.2024 представником третьої особи 2 подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 11.03.2024 позивач, представники позивача, відповідача та третьої особи 1 з`явились, представник третьої особи 2 не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника третьої особи 2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи надав усні пояснення по суті спору.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.03.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників позивача, відповідача та третьої особи 1, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про право власності №П-673 від 28.05.2002 Національна спілка художників України (далі - власник, третя особа 1) є власником художнього салону та художньої майстерні Київського творчо-виробничого об`єднання «Художник» Художнього фонду УРСР (художні майстерні Київської організації Національної спілки художників України) за адресою: м. Київ, провулок Бастіонний, 9.

26 травня 2013 року між Національною спілкою художників України (далі - сторона 1), Київською організацією Національною спілки художників України (далі - сторона 2, третя особа 2) та Підприємством по утриманню житлового фонду НСХУ (далі - сторона 3) укладено Договір доручення (далі - Договір доручення), за умовами якого на виконання рішення секретаріату НСХУ № 9від 12.10.2012 сторона 1 передає нежилі приміщення, які знаходяться на балансі НСХУ в користування стороні 2 і доручає укласти від свого імені з ПАТ «Київенерго» договори на постачання теплової енергії у гарячій воді на потреби опалення переданих нежилих приміщень та з Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр» на обробку платежів від споживачів житлово-комунальних послуг.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 26.04.2015.

Договір вважається продовженим на невизначений термін, якщо до моменту його закінчення сторони не заявили про його припинення у письмовій формі (п. 5.1 та п. 5.2 Договору доручення).

26 травня 2013 року за Актом приймання-передачі об`єктів договору, сторона 1 передала, а сторона 2 прийняла у строкове користування майно та сторона 3 прийняла у строкову експлуатацію майно (об`єкти договору) на строк, що обумовлений цим Договором, зокрема творчі майстерні площею 528,0 км.м. за адресою: м. Київ, провулок Бастіонний, 9.

Відповідно до Статуту Житлово-будівельного кооперативу «Художник-1» (далі - відповідач), затвердженого протоколом № 2 Загальних зборів членів ЖБК «Художник-1» від 15.05.2018, засновниками кооперативу є його члени.

Відповідно до завдань та характеру діяльності ЖБК «Художник-1» є обслуговуючим кооперативом. За напрямом діяльності кооператив є житлово-будівельним.

Кооператив діє виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів кооперативу і за рахунок пасивних доходів та фінансової допомоги від добровільних внесків або дотацій Держави, отриманих і використаних кооперативом відповідно до мети його діяльності.

Місцезнаходженням кооперативу є: 01014, м. Київ, провулок Бастіонний, будинок 9.

Відповідно до п. 2.1 Статуту метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, а також забезпечення:

- належного утримання будинку та прибудинкової території;

- згоди власників квартир та нежитлових приміщень будинку на реалізацію своїх прав на володіння, користування та розпорядження об`єктами будинку, що перебувають у спільній власності членів кооперативу;

- належного утримання мешканцями будинку житлово-комунальних послуг;

- виконання власниками квартир, жилих і нежилих приміщень будинку вимог «Правилу тримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, Житлового кодексу Української РСР, Закону України «Про кооперацію».

Згідно з п. 3.6.2 та п. 6.3.3 Статуту нежитлові приміщення будинку повинні використовуватись за своїм функціональним призначенням.

Члени кооперативу або орендарі квартир, нежитлових приміщень зобов`язані дотримуватись обмежень під час користування житловими або нежитловими приміщеннями, які встановлені цим Статутом, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, Житловим кодексом Української РСР та інших вимог законодавства України.

Пунктом 5.1 Статуту визначено, що членами кооперативу можуть бути власники квартир або нежитлових приміщень фізичні особи, які досягли 16-річного віку, та юридичні особи, які виявили бажання приймати участь у життєдіяльності кооперативу. Якщо об`єкти перебувають у спільній сумісній власності або спільній частковій власності - членами кооперативу можуть бути уповноважені власники, або кожен із власників окремо, визначені їх спільною заявою. Наймачі та орендарі приміщень не можуть бути членами кооперативу.

Якщо частина квартир чи нежитлових приміщень будинку перебувають у комунальній власності, то у цьому випадку відповідні органи управління визначають уповноважену особу, яка буде представляти їх інтереси при створенні та діяльності кооперативу. Письмова копія такого рішення, довіреність з визначеним терміном повноважень цієї особи зберігається у справах кооперативу (п. 5.3 Статуту).

У відповідності до п. 5.4 Статуту членство в кооперативі новий власник набуває з моменту набуття права власності на приміщення за будь-яких передбачених чинним законодавством, подавши до Правління відповідну заяву. Рішення правління чи голови правління кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів.

Згідно з пунктами 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 та 6.1.10 Статуту член кооперативу має право безперешкодно користуватись об`єктом, що перебувають у спільній власності членів кооперативу. Вищезазначене право безпосередньо пов`язане з правом власності на квартиру або нежитлове приміщення; самостійно, без згоди з іншими членами кооперативу, розпоряджатись належним йому на праві власності квартирами або нежитловими приміщеннями; брати участь у прийнятті рішень загальних зборів членів кооперативу, як особисто, так і через свого представника за дорученням та вимагати від статутних органів захисту свої прав та дотримання членами кооперативу правил добросусідства. Здійснення членом кооперативу своїх прав не може порушувати права інших членів кооперативу.

Член кооперативу має інші права, передбачені чинним законодавством та статутом кооперативу. Здійснення прав членами кооперативу не може порушувати права інших членів. Спори щодо здійснення прав членів кооперативу вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку (п. 6.1.9 Статуту).

Пунктом 7.1.3, 7.1.7 Статуту визначено, що кооператив має право організовувати проведення повної або часткової реконструкції житлового будинку та за погодженням з місцевим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування та за рішенням загальних зборів членів кооперативу здійснювати будівництво господарських та інших будівель на прибудинковій території, необхідних для забезпечення утримання будинку або створення додаткових зручностей членами кооперативу.

Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких кварти та нежитлових приміщень (п. 9.10 Статуту).

01 серпня 2022 року між Київською організацією Національної спілки художників України (далі - КОНСХУ) та членом НСХУ Фізичною особою-підприємцем Ходаківським Василем Олександровичем (далі - художник, позивач) укладено Договір про користування творчою майстернею-студією членом Національної спілки художників України (далі - Договір користування), за умовами якого КОНСХУ на підставі Рішення бюро секції, затвердженого Розширеним Секретаріатом КОНСХУ від 20.02.2015 передає, а художник приймає в користування приміщення творчої майстерні-студії, яка призначається виключно для творчої діяльності - створення творів мистецтва, підготовки робіт до виставок, симпозіумів і вдосконалення професійної майстерності членів НСХУ, для проведення наукової роботи в галузі образотворчого мистецтва (далі - майстерня-студія), з наступними характеристиками: адреса майстерні-студії - м. Київ, провулок Бастіонний, 9, оф. 108; площа 31,2 кв.м.

Приміщення майстерні-студії є власністю НСХУ та передано КОНСХУ в управління, у відповідності до пп. 6.7 р. 6 Статуту НСХУ.

Цей Договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, безоплатного користування художником майстернею-студією та вважається укладеним з моменту підписання сторонами тексту Договору (п. 1.2 Договору користування).

Відповідно до п. 2.2 Договору користування художник має право використовувати приміщення майстерні-студії за цільовим призначенням, обумовленим п.п. 1.1 п. 1 Договору та згідно з Положенням про індивідуальну творчу майстерню-студію члена КОНСХУ, а також має право в наданому йому приміщенні творчої майстерні приймати замовників та проводити майстер класи, уроки творчості.

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.08.2022 по 01.08.2025. У разі коли за місяць до закінчення дії цього Договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання Договору або необхідність його перегляду, цей Договір вважається щороку продовженим на наступний рік на тих же умовах (п. 5.1 Договору користування).

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що без рішення загальних зборів ЖБК «Художник-1» встановлено електронну систему керування ліфтами та здійснено перехід на цифрову систему контролю, в зв`язку з чим, використовуючи цю систему, відповідач блокує індивідуальні магнітні ключі (картки, чіпи, брелки) на свій розсуд, що не дає позивачу та деяким членам кооперативу змоги вільно користуватися спільним майно - ліфтом.

Також, позивач зазначає, що в листопаді 2022 року без рішення загальних зборів членів кооперативу та без дозвільних документів органів місцевої влади відповідачем самочинно встановлено шлагбаум на в`їзді до прибудинкової території будинку за адресою: провулок Бастіонний, 9, м. Київ , а також пристроїв блокування паркування автомобілів на незаконно розмічених ділянках двору.

Як зазначає позивач, ФОП Ходаківський В.О. має право вільно користуватися спільним майном - прибудинковою територією (для вільного паркування власних автомобілів) та ліфтом, однак всупереч наведеному, рішення загальних зборів ЖБК «Художник-1» щодо обмежень користування прибудинковою територією (для вільного паркування власних автомобілів) та ліфтом, стосовно позивача, не приймалось та протоколом загальних зборів не оформлювалось, що суперечить Закону України «Про кооперацію» та Статуту ЖБК «Художник-1».

Позивач зазначає, що оскільки прийняття рішення щодо встановлення в будинку електронної системи керування ліфтами і шлагбауму на в`їзді до прибудинкової території будинку за адресою: провулок Бастіонний, 9, м. Київ, а також блокування паркування автомобілів на незаконно розмічених ділянках прибудинкової території, відноситься до компетенції загальних зборів ЖБК «Художник-1», то дії відповідача щодо встановлення електронної системи керування ліфтами, її використання, а тим більше блокування індивідуального магнітного ключа, а також встановлення шлагбауму на в`їзді до прибудинкової території будинку за адресою: провулок Бастіонний, 9, м. Київ, та пристроїв блокування паркування автомобілів на незаконно розмічених ділянках двору, є неправомірними, в зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження доступу позивача до використання спільного майна шляхом блокування індивідуального магнітного ключа ліфта;

- визнання автомобільної стоянки для автомобіля на прибудинковій території за адресою: провулок Бастіонний, 9, м. Київ самочинно збудованою відповідачем;

- зобов`язання відповідача демонтувати систему електронного керування (блокування) ліфта та автомобільну стоянку, та паркувальні пристрої для автомобілів на прибудинковій території за адресою: провулок Бастіонний, 9, м. Київ.

Також, позивач зазначає, що з огляду на вказані події позивач пережив та продовжує переживати сильний емоційний стрес у зв`язку з незаконними, зухвалими, упередженими та протиправними діями відповідача та має додаткові фізичні труднощі пов`язані зі станом здоров`я, не має можливості вести нормальний спосіб життя та праці, в зв`язку з чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач не є членом ЖБК «Художник-1», та не має у власності майна, розташованого у будинку, а отже не наділений процесуальною правосуб`єктністю оскаржувати рішення (дії) уповноважених органів відповідача та зобов`язувати вчиняти будь-які дії щодо майна, яке перебуває у спільній власності членів ЖБК «Художник-1», а отже Фізична особа-підприємець Ходаківський Василь Олександрович є неналежним позивачем - особою, якій не належить право вимоги по пред`явленому в суді позову.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності такої шкоди, перенесених моральних страждань та переживань, а також не подано доказів наявності вини, причинного зв`язку між діями відповідача та шкодою (погіршення стану здоров`я).

Також, відповідач зазначає, що автомобільна стоянка не є нерухомістю, а отже у відповідності до ст.ст. 181, 376 ЦК України не може бути визнана самочинним будівництвом.

Відповідач зазначає, що загальними зборами членів ЖБК «Художник-1», які відбулись 08.05.2021 прийнято рішення про здійснення необхідних дій для посилення заходів загальної безпеки, охорони спільного сумісного майна, зокрема встановлення камер відеоспостереження, системи диспетчеризації і доступу до ліфтів, системи домофонного доступу до під`їздів і місць загального користування. Означене рішення оформлене протоколом №3 та з моменту його прийняття і на дату подання даного відзиву, вказане рішення не було предметом судового спору, а відтак не скасовано у судовому порядку.

Крім того, відповідач зазначає, що власником приміщення, яке згідно з Договором надане у безоплатне користування позивачу є Національна спілка художників України, яка протягом 2022-2023 років завжди мала борг перед відповідачем по сплаті внесків та платежів, що підтверджується відомістю по розрахунками та окрім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 у справі № 910/2295/21 стягнуто з Національної спілки художників України на користь Житлово-будівельного кооперативу "Художник-1" основний борг у сумі 24 308, 97 грн. та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей 2, 6, 9 вказаного вище Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (частина перша статті 7 Закону України «Про кооперацію»).

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Основними обов`язками члена кооперативу є:

додержання статуту кооперативу;

виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу;

виконання своїх зобов`язань перед кооперативом;

сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов`язки його членів.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про кооперацію» загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням загальних зборів членів ЖБК «Художник-1», оформленим протоколом № 3 від 08.05.2021 вирішено здійснити необхідні дії для посилення заходів загальної безпеки, охорони спільного сумісного майна та модернізації і диспетчеризації ліфтів, встановити камери відеоспостереження, систему диспетчеризації і доступу до ліфтів, системи домофонії доступу до під`їздів і місць загального користування.

Стаття 10 Закону України «Про кооперацію» визначає, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Пунктом 5.1 Статуту визначено, що членами кооперативу можуть бути власники квартир або нежитлових приміщень фізичні особи, які досягли 16-річного віку, та юридичні особи, які виявили бажання приймати участь у життєдіяльності кооперативу. Якщо об`єкти перебувають у спільній сумісній власності або спільній частковій власності - членами кооперативу можуть бути уповноважені власники, або кожен із власників окремо, визначені їх спільною заявою. Наймачі та орендарі приміщень не можуть бути членами кооперативу.

Якщо частина квартир чи нежитлових приміщень будинку перебувають у комунальній власності, то у цьому випадку відповідні органи управління визначають уповноважену особу, яка буде представляти їх інтереси при створенні та діяльності кооперативу. Письмова копія такого рішення, довіреність з визначеним терміном повноважень цієї особи зберігається у справах кооперативу (п. 5.3 Статуту).

У відповідності до п. 5.4 Статуту членство в кооперативі новий власник набуває з моменту набуття права власності на приміщення за будь-яких передбачених чинним законодавством, подавши до Правління відповідну заяву. Рішення правління чи голови правління кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів.

Згідно з пунктами 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 та 6.1.10 Статуту член кооперативу має право безперешкодно користуватись об`єктом, що перебувають у спільній власності членів кооперативу. Вищезазначене право безпосередньо пов`язане з правом власності на квартиру або нежитлове приміщення; самостійно, без згоди з іншими членами кооперативу, розпоряджатись належним йому на праві власності квартирами або нежитловими приміщеннями; брати участь у прийнятті рішень загальних зборів членів кооперативу, як особисто, так і через свого представника за дорученням та вимагати від статутних органів захисту свої прав та дотримання членами кооперативу правил добросусідства. Здійснення членом кооперативу своїх прав не може порушувати права інших членів кооперативу.

Член кооперативу має інші права, передбачені чинним законодавством та статутом кооперативу. Здійснення прав членами кооперативу не може порушувати права інших членів. Спори щодо здійснення прав членів кооперативу вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку (п. 6.1.9 Статуту).

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, жодних доказів в підтвердження того, що Фізична особа-підприємець Ходаківський Василь Олександрович є членом Житлово-будівельного кооперативу «Художник-1», або ж має у власності майно за адресою: м. Київ, провулок Бастіонний, 9, матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, власником приміщення, яким користується позивач є Національна спілка художників України.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на видану Національну спілку художників України Довіреність б/н від 24.04.2023, оскільки останньою уповноважено Ходаківського Василя Олександровича діяти від імені та представляти інтереси Національної спілки художників України в різних органах влади у відносинах, що стосуються творчих майстерень третьої особи 1, які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Бастіонний, 9, з ЖБК «Художник-1», що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Бастіонний, 9, без права розпорядження майна та без права передоручення повноважень за цією довіреністю іншим особам, а не Фізичну особу-підприємця Ходаківського Василя Олександровича, та позивачем є саме Фізична особа-підприємець Ходаківського Василя Олександрович, а не Національна спілка художників України, а отже позивач у даній справі не виступає як представник Національної спілки художників України на підставі виданої довіреності.

Отже, наявність як Довіреності б/н від 24.04.2023, так і укладеного Договору користування з третьою особою 2, не змінює власника нежитлового приміщення з третьої особи на позивача - Фізичну особу-підприємця Ходаківського Василя Олександровича та не наділяє останнього як правами власника, так і члена кооперативу.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Стаття 181 ЦК України розмежовує визначення нерухомі та рухомі речі.

Так, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

При цьому, ч. 4 ст. 376 ЦК України визначає, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Однак, жодних доказів на підтвердження того, що позивач є власником земельної ділянки, на якій встановлено шлагбаум, матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, шлагбаум є нерухомим майном, так як вже встановлено судом, позивач не є і членом ЖБК «Художник-1».

При цьому, наявність Листа Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який надано у відповідь Василю Ходаківському, у якому зазначено, що відповідальна особа згідно з Правилами благоустрою міста Києва внесла припис № 2220871 власнику малої архітектурної форми щодо надання проектно-дозвільної документації на розміщення елемента благоустрою - шлагбаума, жодним чином не наділяє позивача правом на звернення з відповідним позовом до суду шляхом підміни відповідного органу.

Згідно з ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

До господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Відтак на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суд звертає увагу на те, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Згідно з положеннями статей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Однак, оскільки позивач - Фізична особа-підприємець Ходаківський Василь Олександрович, не є ані членом ЖБК «Художник-1», ані власником нежитлового приміщення або земельної ділянки за адресою: м. Київ, провулок Бастіонний, 9, заявлені вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження доступу позивача до використання спільного майна шляхом блокування індивідуального магнітного ключа ліфта;

визнання автомобільної стоянки для автомобіля на прибудинковій території за адресою: провулок Бастіонний, 9, м. Київ самочинно збудованою відповідачем та зобов`язання відповідача демонтувати систему електронного керування (блокування) ліфта та автомобільну стоянку, та паркувальні пристрої для автомобілів на прибудинковій території за адресою: провулок Бастіонний, 9, м. Київ, задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 60 000,00 грн. суд звертає увагу на таке.

Як стверджує позивач, ФОП Ходаківський В.О. пережив та продовжує переживати сильний емоційний стрес у зв`язку з незаконними, зухвалими, упередженими та протиправними діями відповідача та має додаткові фізичні труднощі пов`язані зі станом здоров`я, не має можливості вести нормальний спосіб життя та праці, в зв`язку з чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн.

Приписами частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Положеннями частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", зокрема, визначено наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків .

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У той же час, позивачем не доведено, що моральні переживання, яких він зазнав, були зумовлені саме діяльністю відповідача.

З урахуванням викладеного, оскільки судом не встановлено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 60 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено: 19.03.2024.

Суддя О.А. Грєхова