Рішення

від 04.03.2024 по справі 915/990/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

===================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року Справа № 915/990/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Дюдьгер І.М.

представника позивача: Іноземцев Є.

представника відповідача: Оніщук Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/990/23

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (код ЄДРПОУ 05410263, 54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159, e-mail: 05410263@mail.gov.ua)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 34565578; вул. Заводська, 2, смт. Первомайське, Миколаївська обл., 57232)

про: стягнення заборгованості у сумі 39791,46 грн.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (далі ? АТ "ОГС "Миколаївгаз") пред?явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" грошових коштів у загальній сумі 39791,46 грн., із яких: 29722,28 ?- основний борг; 6774,04 грн. ? пеня; 643,81 грн. ? 3 % річних; 2651,33 грн. ? інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" зобов?язань за укладеним з позивачем договором від 01.01.2016 розподілу природного газу, укладеного між сторонами шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання від 01.01.2016 № 09420YEZPPAP016, а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати вартості наданих позивачем у період квітень 2022 року ? квітень 2023 року послуг з розподілу природного газу, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку АТ "ОГС "Миколаївгаз" нараховано пеню, в порядку п. 8.2 договору, а також здійснені нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2022 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/990/23 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.

За такими вимогами ухвалою суду від 27.06.2023 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Від відповідача надійшло клопотання від 20.07.2023 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в якому ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" виклало позицію про те, що враховуючи складність даної справи, обсяг та характер доказів у справі, про які зазначено у відзиві, значення цієї справи для відповідача, зокрема, фактичну неможливість надання послуг з розподілу природного газу, розгляд даної справи має здійснюватися за правилами загального позовного провадження.

Крім того, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" зазначило, що вважає позов у даній справі необґрунтованим та безпідставним. Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити.

.

Ухвалою суду від 25.07.2023 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2023.

Ухвалою від 10.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 14.11.2023.

13.11.2024 позивач подав суду додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 14.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2024.

Відповідач 10.01.2024 подав суду додаткові пояснення у справі.

Через технічні причини судове засідання 22.01.2024, ухвалою від 22.01.2024 суд повідомив сторін про дату наступного судового засідання - 04.03.2024.

У судовому засіданні представники сторін настоювали на своїх позиціях, викладених у заявах по суті справи.

В судовому засіданні 27.02.2027 судом відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій учасників процесу

АТ "ОГС "Миколаївгаз" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ", в якому просило суд стягнути з останнього заборгованість за Договором, укладеним шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 № 09420YEZPPAP016, а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу у період квітень 2022 року ? квітень 2023 року у сумі 29722,28 грн. У зв`язку із простроченням виконання зобов`язання з оплати позивач відповідно приписам ч.2 ст.625 ЦК України здійснив нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції. П

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості послуг з розподілу природного газу, у зв`язку з чим виник борг.

Заперечення відповідача обґрунтовано посиланням на пошкодження газопроводу та технічну неможливість споживання природного газу через обстріл військовослужбовцями збройних сил російської федерації 13.03.2022 приміщень ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ", що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., Миколаївський район, смт. Первомайське, вул. Заводська, 2 та вул. Інженерна, 14, у результаті чого частина приміщень знищена, а частина - пошкоджена, про що внесено відомості до ЄРДР за № 22022150000000300 та №22022150000001803. Відповідні обставини відповідач підтверджує також довідкою Первомайської селищної ради від 07.02.2023. Внаслідок указаних обставин відбулось займання та було по суті знищено газопровід на території належної ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" нерухомості, що фактично унеможливлює отримання послуг з розподілу природного газу відповідачу.

Крім того, відповідач зауважує, що 31.03.2023 змінився керівник та склад учасників ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ", а новому керівнику невідомо про замовлення послуг з розподілу природного газу у період з квітня 2022 по квітень 2023 року, а згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" у вказаний період не здійснював споживання природного газу, оскільки це фактично було технічно неможливо.

При цьому позивач посилається на пункт 3 глави 3 Розділу І Кодексу ГРМ та наполягає, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Відтак, відповідачем в період з квітня 2022 по квітень 2023 року не здійснювалась закупівля газу, а з огляду на вищезгадані обставини обстрілів нерухомості ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ", об`єкти Відповідача не були підключені до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Крім того, на думку відповідача з позовної заяви та доданих до позовної заяви матеріалів неможливо встановити, яким чином Позивачем визначено обсяг наданих послуг з розподілу природного газу.

Також відповідач вважає незаконними та необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 6 774,46 грн., трьох відсотків річних в сумі 643,81 грн. та інфляційних збитків в сумі 2 651,33 грн. У обґрунтування зазначає, що акти надання послуг з розподілу природного газу за квітень 2022 року - квітень 2023 року Відповідачем не підписані, доказів надіслання актів з рахунками щомісячно не надано, а акти на адресу Відповідача надіслані лише 09.05.2023, тому відповідач вважає, що в даній справі відсутня можливість встановити момент прострочення виконання зобов`язань з оплати послуг з розподілу природного газу, які при цьому фактично не надавались і не могли надаватись, і, відповідно, підстав для стягнення штрафних санкцій за прострочення оплати основного боргу немає.

Позивач надав додаткові пояснення щодо предмету спору та заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву. Щодо неможливості споживання природного газу внаслідок пошкодження газопроводу позивач зазначив, що дійсно, відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ. При цьому, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Позивач зауважив, що послуга з розподілу природного газу це не тільки фізичне переміщення природного газу з метою доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів. Споживачі сплачують саме за замовлену потужність, тому що Оператор ГРМ має забезпечити і підтримувати замовлену потужність у системі, незалежно від того, скільки газу споживається, чи споживається він взагалі. Адже навіть коли газ не споживається, Оператор ГРМ тримає його в системі під певним тиском, щоб він був доступним споживачам будь-якої миті. Саме на ці роботи і йде плата за розподіл (доставку) газу, рівень якої визначається тарифом на розподіл для кожного Оператора ГРМ.

З моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.

Позивач наголосив, що відповідачем не було заявлено про розірвання договору, як не повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин.

В свою чергу пункт 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ встановлює, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

Припинення споживання природного газу з тих чи інших причин, зокрема шляхом перекриття та пломбування запірних пристроїв споживача внаслідок пошкодження газопроводу, жодним чином не відмінило обов`язку позивача передбаченого підпунктом 2 пункту 7.1 розділу VІI Договору - забезпечити можливість цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання Споживачем вимог цього Договору.

А тому, тільки після можливого повідомлення відповідачем про намір фізичного від`єднання від газорозподільної системи та розірвання договору, надання послуги розподілу природного газу буде припинено, а обсяг вивільненої технічної потужності відповідача передано до резерву потужності.

Щодо неможливості встановити, яким чином Позивачем визначено обсяг наданих послуг з розподілу природного газу позивач роз`яснив порядок визначення цієї сталої величини з посиланням на Кодекс газорозподільних систем розрахунки. Так, місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Позицію відповідача щодо недотримання позивачем порядку інформування про фактичний обсяг споживання природного газу позивач спростовує підписаним обома сторонами Актом приймання_передачі природного газу від 30.09.2021 року, згідно якого відповідача позивачем було повідомлено у відповідності до вищенаведених вимог Кодексу ГРМ про величину річної замовленої потужності на 2022 рік.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини позивач зазначив, що Отже, виходячи з норм законодавства та умов Договору підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. За відсутності у відповідача сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, необґрунтованими та безпідставними є посилання останнього на наявність обставин непереборної сили, як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань. А тому відсутні підстави для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за .

Відповідач у свою чергу також надав письмові пояснення, у яких доповнив викладені у відзиві доводи посиланням на публікації Первомайської селищної військової адміністрації Миколаївського району Миколаївської області на офіційному сайті

- від 09.02.2023 https://pervomayska.gromada.org.ua/news/1675964291/ про знищення «Засільського цукрового заводу»;

- від 03.01.2023 https://pervomayska.gromada.org.ua/news/1672769575/ про підключення газу в смт. Первомайське по вулицях, до переліку яких не входили вулиці Заводська та Інженерна, на яких знаходяться об`єкти нерухомості Відповідача;

- від 31.03.2023 https://pervomayska.gromada.org.ua/news/1680247270/ про відновлення газопостачання в смт. Первомайське.

За твердженням відповідача, теоретично він міг бути підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ лише 31.03.2023, доказів чого Позивачем не надано, а в період з квітня 2022 по квітень 2023 року Відповідач фізично не міг отримувати послуг з розподілу природного газу.

Відповідач вважає, що оскільки вищевказана інформація загальнодоступна, опублікована на офіційному сайті Первомайської селищної військової адміністрації, то Позивачу мало б бути достовірно відомо, коли саме та в яких населених пунктах Миколаївської області було відновлено газопостачання після деокупації від збройних формувань російської федерації.

Представник позивача у судовому засіданні наголосив, що станом на дату судового засідання відповідачем не повідомлено про розірвання Договору розподілу природного газу у спосіб, визначений цим Договором та Кодексом ГРМ.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив обставину неповідомлення позивача про від`єднання від газорозподільної системи та розірвання договору, чи про настання надзвичайних обставин.

Інших заяв по суті справи суду не надійшло й у судовому засіданні не заявлено.

Суд зазначає, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс).

Пунктом 1 глави 1 розділу VI Кодексу передбачено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що такий договір є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3 Договору).

01.01.2016 відповідачем, як споживачем природного газу, підписано заяву-приєднання №09420YEZPPAP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Пунктом 2.1 Договору передбачено його предмет згідно якого Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п.6.3. Договору).

Пунктом 6.6. Договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 №2762 для позивача на період з 01.01.2022 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,99 грн за 1 м.куб на місяць (без урахування ПДВ).

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.8 Договору).

За період квітень2022-квітень2023 року позивачем відповідачеві були надані послуги з розподілу природного газу на загальну суму 29772,28 грн, що підтверджується відповідними актами

№МКП82008957 від 30.04.2022 на суму 2435,58 грн.

№МКП82011372 від 31.05.2022 на суму 2435,62 грн.

№МКП82014223 від 30.06.2022 на суму 2435,58 грн.

№МКП82017028 від 31.07.2022 на суму 2435,58 грн.

№МКП82019674 від 31.08.2022 на суму 2435,62 грн.

№МКП82022305 від 30.09.2022 на суму 2435,60 грн.

№МКП82024877 від 31.10.2022 на суму 2435,58 грн.

№МКП82027572 від 30.11.2022 на суму 2435,62 грн.

№МКП82029584 від 31.12.2022 на суму 2435,58 грн.

№МКП83001426 від 31.01.2023 на суму 1290,20 грн.

№МКП83003392 від 28.02.2023 на суму 1290,22 грн.

№МКП83004860 від 31.03.2023 на суму 133,89 грн.

№МКП83008743 від 30.04.2023 на суму 133,89 грн.

При цьому, за даними позивача, не спростованими відповідачем, останнім за вказаний період оплата послуг з розподілу природного газу здійснена не була.

З метою погашення зазначеного боргу позивач скерував відповідачу претензію з актами звіряння та актами наданих послуг та рахунком на оплату.

У зв`язку з несплатою відповідачем коштів в розмірі 29772,28 грн за надані позивачем послуги з розподілу природного газу останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідачем зобов`язання з оплати вартості послуг з розподілу природного газу не виконано.

Предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 29722,28 грн, а також пені в сумі 6774,04 грн, 3% річних в сумі 643,81 грн, інфляційних втрат в сумі 2651,33 грн, нарахованих у зв`язку з порушенням зобов`язання щодо своєчасного розрахунку.

Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідачем зобов`язання за Договором не виконано, заборгованість по оплаті послуг з розподілу природного газу за період квітень 2022 по квітень 2023 року не оплачено.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо неотримання кореспонденції позивача за юридичною адресою через знищення приміщень, адже іншої адреси відповідач не повідомив.

Крім цього, посилаючись на те, що позивачем не було надіслано відповідачу розрахунки за надані послуги, відповідач стверджував, що у нього не виникло обов`язку щодо сплати спірних сум. Стосовно указаної обставини Верховним Судом у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10.01.2024 у справі № зазначено, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України".

Щодо тверджень відповідача про неможливість визначення обсягу наданих послуг з розподілу природного газу суд погоджується з доводами позивача, викладеними у додаткових поясненнях, зокрема щодо поінформованості відповідача про фактичний обсяг споживання природного газу і що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. На підтвердження цього позивачем долучено до матеріалів справи Акт приймання - передачі природного газу від 30.09.2021 року, згідно якого відповідача позивачем було повідомлено у відповідності до вищенаведених вимог Кодексу ГРМ про величину річної замовленої потужності на 2022 рік. Указаний акт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Доказів зміни або припинення зобов`язання, яке є предметом цього судового розгляду, у встановленому чинним законодавством порядку Відповідачем не надано.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за послуги з розподілу природного газу закон покладає на споживача (в даному випадку на відповідача у справі).

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним заборгованості за надані позивачем у вказаний період послуги з розподілу природного газу по Договору у розмірі 29772,28 грн.

При цьому, заперечення відповідача, викладені у відзиві щодо не використання газу відхиляються судом, оскільки послуга з розподілу природного газу це не тільки фізичне переміщення природного газу з метою доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів. Споживачі сплачують саме за замовлену потужність, тому що Оператор ГРМ має забезпечити і підтримувати замовлену потужність у системі, незалежно від того, скільки газу споживається, чи споживається він взагалі. Адже навіть коли газ не споживається, Оператор ГРМ тримає його в системі під певним тиском, щоб він був доступним споживачам будь-якої миті. Саме на ці роботи і йде плата за розподіл (доставку) газу, рівень якої визначається тарифом на розподіл для кожного Оператора ГРМ.

У Кодексі газорозподільних систем визначено, що місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ з розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (Абзац третій пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ).

Приписами п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що фактичне припинення споживання природного газу відповідачем жодним чином не відмінило обов`язку позивача передбаченого підпунктом 2 пункту 7.1 розділу VІI Договору - забезпечити можливість цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання Споживачем вимог цього Договору. А тому, тільки після повідомлення відповідача про намір фізичного від`єднання від газорозподільної системи та розірвання договору, надання послуги розподілу природного газу може бути припинено, а обсяг вивільненої технічної потужності відповідача передано до резерву потужності.

За такого, відповідні доводи Відповідача про припинення споживання суд відхиляє.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за надані послуги з розподілу природного газу за спірний період не представив, відповідно доводи позивача не спростував, як і не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за послуги з розподілу природного газу в сумі 29722,28 грн, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2).

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства та умов Договору підтвердженням існування форс мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

При цьому, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 на який посилається апелянт не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства та не є тим документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

Таким чином, за відсутності у відповідача сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, необґрунтованими та безпідставними є посилання останнього на наявність обставин непереборної сили, як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 29722,28 грн за період квітень 2022 - квітень 2023 року обґрунтовані, законні, підтвердженні матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача (згідно наведених у позовній заяві розрахунків):

- 3 % річних на загальну суму 643,81 грн;

- інфляційні збитки на загальну суму 2651,33 грн;

- пеню на загальну суму 6774,04 грн.

Суд зауважує, що за приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Крім того, судом враховано, що за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

На підставі вищенаведених норм та відповідних положень договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача проценти річні, інфляційні втрати та пеню.

Водночас судом враховано, що акти наданих послуг за спірний у даній справі період (з квітня 2022 року по квітень 2023 року) не підписано зі сторони споживача. Суду не подано доказів направлення позивачем відповідачу ані рахунків, ані актів наданих послуг в порядку та строки, передбачені п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, тобто до п`ятого числа місяця, наступного за звітним. Натомість, акти наданих послуг позивачем направлено на адресу відповідача 09.05.2023 (разом з претензією № 54003.1-СЛ-7849-0523 від 09.05.2023).

Факт отримання актів наданих послуг заперечується відповідачем.

За наведених умов суд не може вважати претензію від 09.05.2023 належним доказом отримання відповідачем цих документів, оскільки саме лише рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, за відсутності на ньому відмітки про вручення адресату, а також за відсутності обґрунтованих пояснень позивача щодо перебігу вказаної кореспонденції, не може свідчити про правомірне виконання позивачем наведених вище умов договору.

Отже, в силу умов п. 6.6 Типового договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України у суду відсутні правові підстави для тверджень, що граничним строком виконання зобов`язань за вищевказаними актами було 10 число відповідного місяця. А відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині не може бути визнано обґрунтованим.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Суд зазначає, що за приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2013,00 грн ((29722,28 грн / 39791,46 грн) * 2684,00 грн = 2013,00 грн) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 34539925; вул. Заводська, 2, смт. Первомайське, Миколаївська область, 57232) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (код ЄДРПОУ 05410263; вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003) заборгованість в сумі 29722,28 грн а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2013,00 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Судове рішення складено та підписано судом 18.03.2024.

Суддя Т.М. Давченко