Постанова

від 03.07.2024 по справі 915/990/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/990/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Філінюк І.Г., Таран С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024, суддя суду першої інстанції Давченко Т.М., м. Миколаїв, повний текс рішення складено та підписано 18.03.2024

по справі №915/990/23

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ»

про: стягнення заборгованості у сумі 39 791,46 грн,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ», в якому просило суд стягнути з останнього заборгованість за Договором, укладеним шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 № 09420YEZPPAP016, а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу у період квітень 2022 року ? квітень 2023 року у сумі 29722,28 грн, а також 6 774,04 грн - пені; 643,81 грн - 3 % річних; 2 651,33 грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості послуг з розподілу природного газу, у зв`язку з чим виник борг.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» заборгованість в сумі 29 722,28 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 013,00 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було виконано зобов`язання по оплаті послуг з розподілу природного газу за період квітень 2022 по квітень 2023 року на суму 29 722,28 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив, що в силу умов п. 6.6 Типового договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України у суду відсутні правові підстави для тверджень, що граничним строком виконання зобов`язань за вищевказаними актами було 10 число відповідного місяця. А відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині не може бути визнано обґрунтованим.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 по справі №915/990/23.

Доводи апелянта обгрунтовані посиланням на пошкодження газопроводу та технічну неможливість споживання природного газу через обстріл військовослужбовцями збройних сил російської федерації 13.03.2022 приміщень ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ», що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., Миколаївський район, смт. Первомайське, вул. Заводська, 2 та вул. Інженерна, 14, у результаті чого частина приміщень знищена, а частина - пошкоджена, про що внесено відомості до ЄРДР за № 22022150000000300 та №22022150000001803. Відповідні обставини відповідач підтверджує також довідкою Первомайської селищної ради від 07.02.2023. Внаслідок указаних обставин відбулось займання та було по суті знищено газопровід на території належної ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» нерухомості, що фактично унеможливлює отримання послуг з розподілу природного газу відповідачу.

Крім того, відповідач зауважує, що 31.03.2023 змінився керівник та склад учасників ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ», а новому керівнику невідомо про замовлення послуг з розподілу природного газу у період з квітня 2022 по квітень 2023 року, а згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» у вказаний період не здійснював споживання природного газу, оскільки це фактично було технічно неможливо.

Апелянт зазначає, що в період з квітня 2022 по квітень 2023 року не здійснювалась закупівля газу, а з огляду на вищезгадані обставини обстрілів нерухомості ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ», об`єкти Відповідача не були підключені до газорозподільної системи Оператора ГРМ.

Апелянт також посилається на публікації Первомайської селищної військової адміністрації Миколаївського району Миколаївської області на офіційному сайті:

- від 09.02.2023 https://pervomayska.gromada.org.ua/news/1675964291/ про знищення «Засільського цукрового заводу»;

- від 03.01.2023 https://pervomayska.gromada.org.ua/news/1672769575/ про підключення газу в смт. Первомайське по вулицях, до переліку яких не входили вулиці Заводська та Інженерна, на яких знаходяться об`єкти нерухомості Відповідача;

- від 31.03.2023 https://pervomayska.gromada.org.ua/news/1680247270/ про відновлення газопостачання в смт. Первомайське.

Відповідач вважає, що оскільки вищевказана інформація загальнодоступна, опублікована на офіційному сайті Первомайської селищної військової адміністрації, то Позивачу мало б бути достовірно відомо, коли саме та в яких населених пунктах Миколаївської області було відновлено газопостачання після деокупації від збройних формувань російської федерації.

Крім того, на думку апелянта, безпідставне є посилання суду першої інстанції на відсутність у Відповідача сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які можуть звільнити від відповідальності за невиконання своїх обов`язків, оскільки вищезгадані форс-мажорні обставини підтверджують не неможливість Відповідача виконувати свої обов`язки, а неможливість користуватись своїми правами споживача за договором про розподіл, неможливість саме Позивача фактично надавати Відповідачу послуги, і як наслідок відсутність у Відповідача обов`язку оплачувати послуги, які не надавались та не могли надаватись взагалі.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 04 березня 2024 року по справі № 915/990/23 в частині задоволення позову про стягнення 29 722,28 грн, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 по справі №915/990/23.

Позивач зазначає, що послуга з розподілу природного газу це не тільки фізичне переміщення природного газу з метою доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів. Споживачі сплачують саме за замовлену потужність, тому що Оператор ГРМ має забезпечити і підтримувати замовлену потужність у системі, незалежно від того, скільки газу споживається, чи споживається він взагалі. Адже, навіть коли газ не споживається, Оператор ГРМ тримає його в системі під певним тиском, щоб він був доступним споживачам будь-якої миті. Саме на ці роботи і йде плата за розподіл (доставку) газу, рівень якої визначається тарифом на розподіл для кожного Оператора ГРМ.

Позивач вказує, що з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу. А тому, тільки після можливого повідомлення відповідачем про намір фізичного від`єднання від газорозподільної системи та розірвання договору, надання послуги розподілу природного газу буде припинено, а обсяг вивільненої технічної потужності відповідача передано до резерву потужності.

Позивач також вказує, що за відсутності у відповідача сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, необґрунтованими та безпідставними є посилання останнього на наявність обставин непереборної сили, як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Керуючись викладеним вище, позивач просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» відмовити повністю, а рішення Господарського суду Миколаївської області у справі №915/990/23 від 04.03.2024 залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/990/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Таран С.В., Філінюк І.Г. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 по справі №915/990/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/990/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/990/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 по справі №915/990/23 залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду докази сплати судового збору у сумі 3 220,80 грн протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» про усунення недоліків апеляційної скарги. До даної заяви було додано докази сплати судового збору у сумі 3 220,80 грн. Таким чином, недоліки апеляційної скарги було усунуто.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 по справі №915/990/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 по справі №915/990/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.05.2024.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 02.05.2024, якою відкрито апеляційне провадження у справі №915/990/23, була отримана в електронному кабінеті позивачем 03.05.2024, відповідачем 03.05.2024.

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс).

Пунктом 1 глави 1 розділу VI Кодексу передбачено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що такий договір є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3 Договору).

01.01.2016 відповідачем, як споживачем природного газу, підписано заяву-приєднання №09420YEZPPAP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Пунктом 2.1 Договору передбачено його предмет, згідно якого Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п.6.3. Договору).

Пунктом 6.6. Договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 8.2. Договору, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У разі порушення Споживачем, що є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені на заборгованість Споживачів, що є побутовими, здійснюється з 01 травня 2019 року.

Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.

Відповідно до п. 10.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 10.2. Договору встановлено, що під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 10.3. Договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 10.4. Договору, засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 №2762 для позивача на період з 01.01.2022 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,99 грн за 1 м.куб на місяць (без урахування ПДВ).

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.8 Договору).

За період квітень 2022 року квітень 2023 року позивачем відповідачеві були надані послуги з розподілу природного газу на загальну суму 29 772,28 грн, що підтверджується відповідними актами:

- №МКП82008957 від 30.04.2022 на суму 2 435,58 грн;

- №МКП82011372 від 31.05.2022 на суму 2 435,62 грн;

- №МКП82014223 від 30.06.2022 на суму 2 435,58 грн;

- №МКП82017028 від 31.07.2022 на суму 2 435,58 грн;

- №МКП82019674 від 31.08.2022 на суму 2 435,62 грн;

- №МКП82022305 від 30.09.2022 на суму 2 435,60 грн;

- №МКП82024877 від 31.10.2022 на суму 2 435,58 грн;

- №МКП82027572 від 30.11.2022 на суму 2 435,62 грн;

- №МКП82029584 від 31.12.2022 на суму 2 435,58 грн;

- №МКП83001426 від 31.01.2023 на суму 1 290,20 грн;

- №МКП83003392 від 28.02.2023 на суму 1 290,22 грн;

- №МКП83004860 від 31.03.2023 на суму 1 33,89 грн;

- №МКП83008743 від 30.04.2023 на суму 1 33,89 грн.

Дані акти не були підписані відповідачем.

Однак, за даними позивача, які не заперечуються відповідачем, останнім за вказаний період оплата послуг з розподілу природного газу здійснена не була.

З метою погашення зазначеного боргу позивач скерував відповідачу претензію №54003.1-СЛ-7849-0523 від 09.05.2023 з актами звіряння та актами наданих послуг та рахунком на оплату.

У зв`язку з несплатою відповідачем коштів в розмірі 29 772,28 грн за надані позивачем послуги з розподілу природного газу, останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У даному випадку, рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 по справі №915/990/23 оскаржується виключно в частині задоволених позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 29 722,28 грн.

Таким чином, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 по справі №915/990/23 виключно в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 29 722,28 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 по справі №915/990/23 колегією суддів не переглядається.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У даному випадку між сторонами спору виникли правовідносини з надання послуг по розподілу природного газу.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Умовами спірного договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.1 договору).

Умовами договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.8 договору).

Пунктом 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Згідно пункту 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Як зазначалося вище між позивачем та Скаржником було укладено Договір, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Абзац 10 п. 1.4 розділу І Типового договору розподілу природного газу встановлює, послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача.

Отже, послуга з розподілу природного газу це не тільки фізичне переміщення природного газу з метою доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів. Споживачі сплачують саме за замовлену потужність, тому що Оператор ГРМ має забезпечити і підтримувати замовлену потужність у системі, незалежно від того, скільки газу споживається, чи споживається він взагалі.

Адже, навіть коли газ не споживається, Оператор ГРМ тримає його в системі під певним тиском, щоб він був доступним споживачам будь-якої миті. Саме на ці роботи і йде плата за розподіл (доставку) газу, рівень якої визначається тарифом на розподіл для кожного Оператора ГРМ.

Як зазначалося вище, пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРС передбачено, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Підключення до газорозподільної системи/підключення до ГРМ - фізичне з`єднання в точці приєднання (на межі балансової належності) газових мереж суміжного суб`єкта ринку природного газу (зокрема споживача) з газорозподільною системою, здійснене в установленому законодавством порядку, зокрема згідно з цим Кодексом.

Отже з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.

В свою чергу пункт 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ встановлює, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

Припинення споживання природного газу з тих чи інших причин, зокрема шляхом перекриття та пломбування запірних пристроїв споживача внаслідок пошкодження газопроводу, жодним чином не відмінило обов`язку позивача, передбаченого підпунктом 2 пункту 7.1 розділу VII Договору - забезпечити можливість цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання Споживачем вимог цього Договору.

А тому, тільки після можливого повідомлення відповідачем про намір фізичного від`єднання від газорозподільної системи та розірвання договору, надання послуги розподілу природного газу буде припинено, а обсяг вивільненої технічної потужності відповідача передано до резерву потужності.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи 27.09.2022 року справу № 914/3254/21 у відповідній постанові виклав наступну правову позицію: «Припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, тобто в період, коли не відбувалося механічного від`єднання об`єкта споживача від цієї мережі та вилучення такого об`єкта, а заява про остаточне припинення користування природним газом і розірвання договору споживачем не подавалася, не звільняє споживача від договірного зобов`язання оплати вартості послуг з розподілу природного газу за вказаний період, оскільки саме механічне від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи виключає можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.»

Також, у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20 викладено висновок згідно з яким, «встановивши наявність у відповідача обсягів споживання природного газу за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, фізичне підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який не припинено, а також враховуючи те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності не подавалась, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про існування у відповідача обов`язку оплати вартості послуг з розподілу природного газу в порядку передбаченому главою 6 розділу VI Кодексу ГРМ, в редакції постанови N2080 від 07.10.2019».

Таким чином посилання апелянта щодо не використання газу відхиляються судом, оскільки послуга з розподілу природного газу - це не тільки фізичне переміщення природного газу з метою доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів. Споживачі сплачують саме за замовлену потужність, тому що Оператор ГРМ має забезпечити і підтримувати замовлену потужність у системі, незалежно від того, скільки газу споживається, чи споживається він взагалі. Адже навіть коли газ не споживається, Оператор ГРМ тримає його в системі під певним тиском, щоб він був доступним споживачам будь-якої миті. Саме на ці роботи і йде плата за розподіл (доставку) газу, рівень якої визначається тарифом на розподіл для кожного Оператора ГРМ.

У Кодексі газорозподільних систем визначено, що місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ з розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (Абзац третій пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ).

Приписами п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактичне припинення споживання природного газу відповідачем жодним чином не відмінило обов`язку позивача, передбаченого підпунктом 2 пункту 7.1 розділу VІI Договору - забезпечити можливість цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання Споживачем вимог цього Договору. А тому, тільки після повідомлення відповідача про намір фізичного від`єднання від газорозподільної системи та розірвання договору, надання послуги розподілу природного газу може бути припинено, а обсяг вивільненої технічної потужності відповідача передано до резерву потужності.

За такого, відповідні доводи Відповідача про припинення споживання колегія суддів відхиляє.

Крім того, колегія суддів вважає, що публікації Первомайської селищної військової адміністрації Миколаївського району Миколаївської області на офіційному сайті не є належним доказом про наявність чи відсутність у відповідача підключення до газорозподільної системи та можливості отримувати природний газ. Адже з даних публікацій вбачається виключно інформація про відновлення постачання газу за певними адресами у певних населених пунктах, однак жодної інформації щодо підключення чи не підключення саме відповідача дані публікації не містять.

Крім того, ні з повідомлень про внесення відомостей до ЄРДР за № 22022150000000300 та №22022150000001803, ні з довідки Первомайської селищної ради від 07.02.2023 не вбачається, що було пошкоджено саме газопровід, що в свою чергу призвело до технічної неможливості споживання відповідачем природного газу.

Більше того, у витягах з ЄРДР йдеться про «знищення заводу», тоді як в довідці Первомайської селищної ради від 07.02.2023 зазначено про «часткове руйнування», що не дає дійти однозначного висновку про обсяг та характер руйнувань.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Доказів зміни або припинення зобов`язання, яке є предметом цього судового розгляду, у встановленому чинним законодавством порядку Відповідачем не надано.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за надані послуги з розподілу природного газу за спірний період не представив, відповідно доводи позивача не спростував, як і не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Таким чином, відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за послуги з розподілу природного газу в сумі 29722,28 грн, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2).

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.

Відповідно до п. 10.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 10.2. Договору встановлено, що під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 10.3. Договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 10.4. Договору, засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства та умов Договору, підтвердженням існування форс мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

При цьому, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1, на який посилається апелянт, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства та не є тим документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

Однак, Апелянтом не було надано доказів того, що він повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин.

Крім того, відповідач не надав жодних доказів того, що з метою підтвердження наявності обставин непереборної сили він звертався до Торгово-промислової палати.

За правовим висновком п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21 сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, у випадку зазначення такого застереження в договорі.

Таким чином, за відсутності у відповідача сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, необґрунтованими та безпідставними є посилання останнього на наявність обставин непереборної сили, як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 29722,28 грн за період квітень 2022 - квітень 2023 року обґрунтовані, законні, підтвердженні матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 по справі №915/990/23 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 по справі №915/990/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 по справі №915/990/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 по справі №915/990/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанову складено та підписано 03.07.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: С.В. Таран

І.Г. Філінюк