Рішення

від 18.03.2024 по справі 921/58/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/58/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Петрик І.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Юкойл", 09100, вул. І.Пулюя, буд. 48а, м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоргбуд", 46400, вул. Р.Купчинського, буд. 2а, м. Тернопіль

про стягнення 21 464,37 грн

Представники сторін в судове засідання не прибули.

Згідно ч.3 ст. 222 ГПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "СП Юкойл" звернулося в Господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоргбуд" про стягнення 21 464,37 грн, в тому числі: 17 780,90 грн основного боргу за отриманий неоплачений товар, 3313,47 грн пені, 280,60 грн трьох відсотків річних, 89,40 грн інфляційного збільшення боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару за договором поставки №040/86-ОС від 08.03.2023, внаслідок чого виникла заборгованість, стягнення якої, із урахуванням пені, річних та інфляційного збільшення боргу є предметом розгляду у цій справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №921/58/24 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 04 березня 2024 року о 9:30 год. Крім того, вказаною ухвалою запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

12.02.2024 до Господарського суду Тернопільської області від позивача надійшла заява №03/01-04/0032 від 09.02.2024 (вх.№1154 від 12.02.2024) про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 березня 2024 року відкладено судове засідання у справі №921/58/24 на 18 березня 2024 року о 09:30 год, про що учасників справи належним чином повідомлено.

07.03.2024 до Господарського суду Тернопільської області від позивача надійшла заява №03/01-04/0060 від 07.03.2024 (вх.№1951 від 07.03.2024) про розгляд справи без участі представника позивача.

Представники сторін в судове засідання не прибули. Жодних заяв, клопотань, відзиву на позов від відповідача не надходило.

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч.5 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Слід зазначити, що оскільки у відповідача є зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, процесуальні документи у цй справі (ухвали суду від 07.02.2024 про відкриття провадження та від 04.03.2024 про відкладення судового засідання) надсилались судом відповідачу відповідно до положень ч.5 ст.6 ГПК України (довідки про доставку електронних листів долучено до матеріалів справи).

Судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи. При цьому явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Також суд враховує, що відповідно до приписів ч.1 ст.9 ГПК України, статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, отже відповідач мав можливість ознайомитися з їх змістом.

Частиною 1 ст. 178 ГПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.2 ст.178 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути спір у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, що містяться в матеріалах справи.

18 березня 2024 року справу розглянуто по суті.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані докази, господарський суд встановив наступне.

08 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП Юкойл" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецдоргбуд" (Покупець) укладено Договір поставки №040/86-OC, згідно пункту 1.1. якого, на умовах, викладених в цьому Договорі, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити масла, мастила та технічні рідини, іменовані в подальшому "Товар".

Відповідно до пункту 1.2. Договору постачання Товару здійснюється партіями. Постачальник і Покупець погоджують можливість постачання кожної партії Товару, при цьому узгоджується найменування, асортимент, ціна і кількість передбачуваного до поставки Товару.

У разі якщо асортимент передбачуваного до постачання Товару містить більше 3-х (трьох) найменувань, Постачальник має право вимагати надання, а Покупець зобов`язаний надати заявку у письмовій формі (факсограмою, поштовим відправленням електронною поштою). Заявка надається на фірмовому бланку, підписується повноважним представником Покупця і скріплюється печаткою.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що найменування, асортимент, ціна, кількість Товару вказується в видаткових накладних, виданих Постачальником на кожну узгоджену поставлену партію Товару, і завірених підписом повноважного представника Покупця кожній видатковій накладній в обов`язковому порядку вказується номер і дата цього Договору.

На вимогу однієї із сторін, умови щодо найменування, асортименту, ціни і кількості Товару, що поставляється, фіксуються в специфікаціях, належно оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, які є невід`ємною його частиною.

Згідно пункту 2.1. Договору ціна Товару за цим Договором встановлюється в гривнях вказується в рахунку, що пред`являється до оплати Постачальником, на кожну узгоджену поставлену партію Товару, з відображенням її у відповідній видатковій накладній. Ціна Товару включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 2.3. Договору загальна вартість Договору визначається як сумарна вартість Товару, поставка якого здійснена відповідно до умов цього Договору підтверджена видатковими накладними.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що оплата за Товар, поставлений за цим Договором, здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника у порядку і строки, передбачені цим Договором.

Згідно з пунктом 3.2. Договору Покупець здійснює оплату вартості узгодженої партії поставленого Товару, на підставі рахунку, пред`явленого до оплати Постачальником протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії Товару.

Відповідно до пункту 3.4. Договору при здійсненні платежів за цим Договором Покупець у платіжних документах (платіжних дорученнях) зобов`язується вказувати номер та дату Договору, а також номер рахунку, на підставі яких здійснюється платіж.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що Товар за цим Договором постачається на умовах DDP, склад Покупця/вантажоодержувача. Адреса складу Покупця/вантажоодержувача зазначається у відповідній товарно-транспортній накладній.

Згідно з пунктом 4.4. Договору датою поставки вважається дата передачі Товару, зазначена у відповідній видатковій накладній, що видана Постачальником і завірена підписом повноважного представника Покупця.

При недотриманні Покупцем строків оплати, встановлених п.3.2 та п.3.5 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2. Договору).

Пунктом 10.1. Договору визначено, що останній набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками Сторін і діє до 31 грудня 2023 року, або до належного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за цим договором, в залежності від того, яка з цих подій настане раніше. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін письмово не повідомить іншу Сторону про своє бажання припинити Договір, він вважаться продовженим ще на один календарний рік на тих самих умовах. При цьому кількість таких продовжень не обмежується.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного сторонами договору, 07.04.2023 позивач здійснив поставку товару для відповідача за видатковою накладною №010392 від 07.04.2023 на суму 17 780,90 грн (рахунок на оплату товару №012973 від 07.04.2023), який з урахуванням п.3.2 Договору повинен бути оплачений до 21.04.2023.

Як вказує позивач, станом на 29 січня 2024 року відповідачем оплата проведена не була, що призвело до прострочення строку оплати на 192 дні.

31 жовтня 2023 року, на юридичну адресу відповідача рекомендованим листом позивачем направлено претензію №18/23 від 31.10.2023 року про виконання зобов`язання по договору поставки №040/86-ОС від 08.03.2023 року, у якій просив негайно перерахувати суму основного боргу 17780,90 грн, пені 4316,85 грн та суму трьох процентів річних - 282,06 грн.

Проте, згідно з інформацією з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта", претензія не була отримана відповідачем та була повернута за зворотною адресою відправнику.

У зв`язку із вищенаведеними обставинами, позивач звернувся із цим позовом до господарського суду про стягнення заборгованості за отриманий товар та нарахованих сум пені, 3% річних та інфляції.

Оцінивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково, виходячи з наступних міркувань.

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Слід зазначити, що видаткова накладна №010392 від 07.04.2023 на суму 17 780,90 грн, долучена позивачем до матеріалів справи, містить підписи представників сторін, які скріплені відтисками печаток товариств.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, і відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що на певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка, неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось вище, з урахуванням п.3.2 укладеного сторонами Договору №040/86-ОС від 08.03.2023, відповідач зобов`язаний був оплатити отриманий товар протягом 14 календарних днів з моменту поставки такого, тобто до 21.04.2023.

Проте, за твердженнями позивача, відповідач своєчасно не здійснив оплату поставленого йому товару в сумі 17 780,90 грн, у зв`язку з чим станом на 29.01.2024 у останнього виникла заборгованість у вказаній сумі.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частинами 1-3 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За змістом ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про поставку товару відповідачу на загальну суму 17780,90 грн.

Водночас, відповідач відзиву на позов не подав, викладені у позовній заяві обставини у встановленому порядку не спростував. Матеріали справи не містять доказів в підтвердження відсутності на час розгляду справи заявленої до стягнення заборгованості за Договором №040/86-ОС від 08.03.2023.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17780,90 грн заборгованості за поставлений товар підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та не оспорені відповідачем.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із неналежним виконанням договірних умов, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст.625 ЦК України 280,60 грн 3% річних (за період з 22.07.2023 по 29.01.2024) та 89,40 грн інфляційних втрат (за період липень-грудень 2023 року), нарахованих на суму боргу 17780,90 грн.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача 280,60 грн 3% річних та 89,40 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 17780,90 грн, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання також може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі.

Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.

Водночас, згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалось вище, пунктом 7.2. Договору передбачено, що при недотриманні Покупцем строків оплати, встановлених п.3.2 та п.3.5 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, судом з`ясовано, що така нарахована позивачем за період з 22.07.2023 по 19.01.2024 включно, тобто з порушенням визначеного ч.6 ст.232 ГК України шестимісячного строку.

При цьому, такі нарахування здійснено позивачем не з дати, коли зобов`язання мало бути виконане відповідачем згідно з умовами договору (22.04.2023), а з 22.07.2023.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, суд вважає правомірним стягнення з відповідача 1936,90 грн пені за період з 22.07.2023 по 22.10.2023 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у вказаний період.

В частині позовних вимог про стягнення 1376,57 грн пені в позові слід відмовити як необґрунтовано заявленій.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоргбуд" 17 780,90 грн основного боргу за отриманий товар, 280,60 грн трьох відсотків річних, 89,40 грн інфляційного збільшення боргу та 1936,90 грн пені.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2833,81 грн.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 183, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоргбуд", (46400, вул. Р. Купчинського, буд. 2а, м. Тернопіль, ЄДРПОУ 41660470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Юкойл" (09100, вул. І. Пулюя, буд. 48а, м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область, ЄДРПОУ 31852954): 17 780,90 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн 90 коп. основного боргу за отриманий товар, 89 (вісімдесят дев`ять) грн 40 коп. інфляційних втрат; 280 (двісті вісімдесят) грн 60 коп. 3% річних, 1 936 (одна тисяча дев`ятсот тридцять шість) грн 90 коп. пені та 2833 (дві тисячі вісімсот тридцять три) грн 81 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Копію рішення направити сторонам у справі відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19.03.2024.

Суддя Н.В. Охотницька