Рішення

від 19.03.2024 по справі 295/16975/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/16975/23

Категорія 67

2/295/615/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді - Полонця С.М.,

секретаря с/з - Лукасевич А.Є.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , його представника - адвоката Козлова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Козлова Андрія Івановича до Територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Стражник Тетяна Олексіївна, про визнання факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на нього, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Козлов А.І. звернувся до суду з позовом до Територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім?єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, у період з 01.03.2011 року по 11.06.2023 року включно, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0, 03 га, кадастровий номер 1810136300:05:003:0004, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; про визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на частки житлового будинку АДРЕСА_1 , та частки земельної ділянки, площею 0, 03 га, кадастровий номер 1810136300:05:003:0004, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Представник позивача обґрунтовує позов тим, що з початку 2011 року позивач та ОСОБА_2 почали спільно проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 народила доньку ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації народжень Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис. У вищевказаному свідоцтві про народження в розділі «батько» вказано « ОСОБА_1 », а в розділі «мати» - « ОСОБА_2 », що, на думку представника позивача, свідчить про те, що визначення походження ОСОБА_3 було здійснено у спосіб, передбачений ст. 126 Сімейного кодексу України - шляхом подання позивачем та ОСОБА_2 до органу реєстрації актів цивільного стану заяви про визначення походження дитини, батьки якої не перебувають в шлюбі. Під час спільного проживання ОСОБА_2 та позивач 07.07.2015 року купили житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку - 92, 4 кв. м, житлова площа - 38, 1 кв. м. Придбаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, площею 0, 03 га, кадастровий номер - 1810136300:05:003:0004, яку було придбано одночасно з житловим будинком. Після купівлі вказаного житлового будинку, позивач, ОСОБА_2 та їхня донька - ОСОБА_3 почали постійно проживати у ньому. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла. Організацію та проведення її поховання здійснив позивач. Після смерті ОСОБА_2 , позивач продовжує постійно проживати разом із своєю донькою - ОСОБА_3 у житловому будинку АДРЕСА_1 . У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , відкрилася спадщина, до складу якої, серед іншого, входить нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , та земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:05:003:0004. За життя, ОСОБА_2 заповіту не складала, спадковий договір чи договір довічного утримання не укладала. 08.09.2023 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. було заведено спадкову справу № 151/2023 щодо майна померлої ОСОБА_2 . У відповідності з довідкою приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. від 23.10.2023 року № 1609/02-14, після смерті ОСОБА_2 , прийняла спадщину шляхом постійного проживання разом з померлою та відповідно до ч. 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України, її донька ОСОБА_3 08.09.2023 року позивач подав заяву про прийняття спадщини за № 478. Інших осіб, які подали заяви про прийняття спадщини, немає. 26.10.2023 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. листом за № 1610/01-16 на звернення позивача повідомила, що на день смерті ОСОБА_2 у шлюбі не перебувала і у випадку, якщо ним не буде подано документів, які підтверджують родинні зв`язки з померлою ОСОБА_2 , оформлення спадщини та видача свідоцтва про право на спадщину не може бути вчинено. Таким чином, у позивача виникає необхідність у встановленні юридичного факту, а саме - визнання факту його спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна, придбаного під час спільного проживання однією сім`єю спільною сумісною власністю, та визнання права власності позивача на нього.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 15.12.2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 25.12.2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та просили його задовольнити, а також не заперечували щодо вирішення справи в заочному порядку.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі та клопотання, в якому не визнала позов у повному обсязі.

В судове засідання представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій при вирішенні судового спору покладався на розсуд суду та просив прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Стражник Т.О. в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила.

Допитана у судовому засіданні 27.02.2024 року в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що в 2015 році позивач з ОСОБА_5 та їх дочкою віком три роки переїхали в будинок АДРЕСА_1 , який вони купили та постійно в ньому проживали. В шлюбі вони напевно не перебували, проживали мирно. Перед смертю ОСОБА_6 хворіла раком.

Допитаний у судовому засіданні 27.02.2024 року як свідок ОСОБА_7 пояснив, що познайомився з ОСОБА_1 коли останні купував у нього з дружиною будинок по АДРЕСА_1 . Позивач був присутній під час огляду будинку, домовлення по цінам, він передавав гроші. При цьому була присутня його дружина напевно ОСОБА_6 . У подальшому інколи приїздив до нього по господарських питаннях. При придбанні будинку та земельної ділянки була відстрочка платежу, кошти в основному передавав позивач.

Свідок ОСОБА_9 , допитаний в судовому засіданні 27.02.2024 року, пояснив, що знає позивача більше десяти років, ще до того, як він з ОСОБА_6 стали його сусідами. Позивач з ОСОБА_6 купили будинок №1 чи №3 у 2015 чи 2016 році. З того часу вони там проживали з дитиною. В будинок до них не заходив, був у дворі.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, покази свідків та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Разом з тим, як вбачається з ч. 2 ст. 21 СК України, проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст.70 СК України.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбними договором.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 до 05.09.2007 року - моменту розірвання шлюбу між ними, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_1 , виданого 05.09.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він та ОСОБА_2 з початку 2011 року по 11.06.2023 року проживали спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача та ОСОБА_2 народилася донька - ОСОБА_3 , у свідоцтві про народження якої у графі «місце народження» зазначено «Україна, місто Житомир», у графі «Батько» - « ОСОБА_1 », а у графі «Мати» - « ОСОБА_2 », що підтверджується копією вищевказаного свідоцтва Серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції 15.03.2012 року.

З копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 07.07.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 8639, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_7 передала у власність ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 . Житловий будинок загальною площею - 92, 4 кв. м, житловою площею - 38, 1 кв. м. Житловий будинок, що відчужується, розташований на земельній ділянці, площею - 0, 03 га, кадастровий номер земельної ділянки - 1810136300:05:003:0004, що відчужується за договором купівлі-продажу, посвідченим одночасно з цим договором.

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 40208555 від 07.07.2015 року, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 1810136300:05:003:0004, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею - 0,03 га, та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на вищевказаній земельній ділянці, загальною площею - 92, 4 кв. м, житловою площею - 38, 1 кв. м, належать на праві приватної власності ОСОБА_2 , розмір частки - 1/1.

11.06.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , виданого 12.06.2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

З копій ряду документів, долучених до позовної заяви, зокрема - договору-замовлення від 11.06.2023 року на організацію та проведення поховання, договору-замовлення №1-5318 на організацію та проведення поховання, фіскального чека №0000014246 від 12.06.2023 року на суму 8714,80 грн., договору № 1-2551 від 12.06.2023 року, вбачається, що організацією та проведенням поховання ОСОБА_2 займався позивача ОСОБА_1 .

Згідно копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 73883141 від 08.09.2023 року, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. 08.09.2023 року було зареєстровано спадкову справу у Спадковому реєстрі за номером 71212067, номер у нотаріуса - 151/2023, спадкодавець - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В копії відповіді на запит приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т., наданої 14.09.2023 року Управлінням ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, серед іншого, зазначено, що згідно наявної в управлінні інформації за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано місце проживання, зокрема, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 24.07.2023 року; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 26.08.2015 року (знято з реєстрації, у зв`язку зі смертю). Разом з тим, місце проживання позивача ОСОБА_1 за даною адресою не зареєстровано.

У свою чергу, з копії довідки № 1609/02-14 від 23.10.2023 року, виданої приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. ОСОБА_1 , вбачається, що згідно спадкової справи №151 за 2023 рік, відкритої вказаним вище нотаріусом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , прийняли спадщину, шляхом постійного проживання разом з померлим та відповідно до ст.1268 ч. 4 Цивільного кодексу України, є донька померлої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Також нотаріус повідомила, що було подано заяву про прийняття спадщини за №478 08 вересня 2023 року ОСОБА_1 (родинний зв`язок не встановлено). Інших спадкоємців, які подали заяву про прийняття у спадщину, на даний момент, немає.

В копії відповіді на звернення щодо оформлення спадкових справ №1610/01-16 від 26.10.2023 року, наданої приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. ОСОБА_1 , серед іншого, зазначено, що ОСОБА_1 08 вересня 2023 року було подано заяву про прийняття спадщини за №478 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 . Відповідно до витягу з ДРАЦС, отриманого нотаріусом шляхом безпосереднього доступу ІНФОРМАЦІЯ_8 , померла ОСОБА_2 у шлюбі не перебувала. Якщо ОСОБА_1 не буде подано документи, які підтверджують родинні зв`язки з померлою ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , оформлення спадщини та видача свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 не може бути вчинено.

24.01.2024 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. на запит суду було надано копію спадкової справи №151/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , у якій, серед іншого, містяться згадані вище копія заяви від 08.09.2023 року ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ; копія відповіді на запит нотаріуса, надана 14.09.2023 року Управлінням ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради; копія відповіді на звернення щодо оформлення спадкових справ №1610/01-16 від 26.10.2023 року, надана приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. ОСОБА_1 .

Зокрема, з вказаної вище копії відповіді на запит нотаріуса, наданої 14.09.2023 року Управлінням ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, вбачається, що згідно наявної в управлінні інформації за адресою: АДРЕСА_1 , окрім, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку знято з реєстрації, у зв`язку зі смертю, зареєстровано місце проживання ще двох осіб, прізвища та деякі інші ідентифікуючі дані яких неможливо прочитати, у зв`язку з поганою якістю копії даної відповіді.

Тією ж відповіддю управління інформує, що житловий будинок за вищевказаною адресою належить мешканцям на праві власності і відомості про реєстрацію осіб у приватних будинках внесені в будинкові книги, які зберігаються у мешканців.

Проте з вказаної вище копії спадкової справи не вбачається, щоб будь-хто, окрім позивача, звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 .

Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі №1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з суб`єктом права на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Разом з тим, тривалість спільного проживання чоловіка та жінки, як ознака наявності сім`ї, на законодавчому рівні не визначена. Водночас, строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Зокрема, для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться наступні докази: показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 19.03.2020 року у справі №303/2865/17.

Натомість позивачем та його представником не надано суду жодних доказів здійснення ОСОБА_1 витрат на придбання спірних будинку та земельної ділянки, доказів того, що їх придбано в інтересах сім`ї, а не лише в інтересах померлої ОСОБА_2 та на її особисті кошти, як і не надано інших переконливих доказів, які б свідчили про його спільне проживання з померлою ОСОБА_2 у період з 2011 року по 2023 рік, ведення ними спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявності між ними подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між ними відносин, притаманних подружжю тощо.

Разом з тим, докази, які містяться у матеріалах справи, зокрема - копія паспорта ОСОБА_1 , копія витягу з Реєстру територіальної громади, з якого вбачається адреса його місця проживання та копія відповіді на запит приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., надана 14.09.2023 року Управлінням ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, з якої вбачається адреса зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 , свідчать про те, що місце проживання даних осіб було зареєстровано за різними адресами, більше того - у різних містах України.

Також у матеріалах справи відсутні докази спільного проживання позивача зі своєю малолітньою донькою - ОСОБА_3 , зокрема - у спірному будинку, як і відсутні докази того, на чиєму утриманні та вихованні перебуває ця дитина.

Крім того, у своїй постанові від 15.08.2019 року у справі № 588/350/15 Верховний Суд висловив наступну правову позицію: факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем протягом 2012 - 2014 років коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Суд критично ставиться до копій фотокарток, долучених до матеріалів справи, оскільки на жодній з них відсутня дата фотознімка, не зазначено, хто саме зображений на них. Незрозуміло, яким чином дані копії фотокарток можуть свідчити про період спільного проживання однією сім`єю позивача та ОСОБА_2 саме у 2011-2023 роках, а не просто про спільне перебування останніх на певних святкових подіях чи на відпочинку у короткий проміжок часу.

Зокрема, деякі з вказаних вище копій фотокарток, на яких зображено позивача та ОСОБА_2 , свідчать лише про існування між ними у певний період часу близьких, романтичних стосунків як між чоловіком та жінкою, які не можна ототожнювати із подружніми/шлюбними відносинами.

Така позиція суду узгоджується з позицією, яку висловив Верховний Суд у свої постанові від 23.09.2021 року по справі № 204/6931/20.

Окрім того, як зазначив Верховний Суд у свої постанові від 08.12.2021 року у справі № 531/295/19, ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

У цій же постанові зазначено наступне: для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Показами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 також достеменно не підтверджено факт спільного проживання позивача та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 01.03.2011 року до 11.06.2023 року включно, а також придбання за спільні кошти спірного нерухомого майна. Жоден зі свідків не вказав точних дат перебігу відповідних подій, або їх періоду. При цьому, свідок ОСОБА_9 не зміг назвати вірну адресу будинку, крім того ніколи в ньому не перебував, а лише у дворі. Свідок ОСОБА_7 взагалі інколи відвідував позивача по господарських питаннях.

В судовому засіданні представник позивача визнав, що в матеріалах справи відсутні докази походження грошових доказів на придбання спірного нерухомого майна.

Суд вважає, що народження ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача та ОСОБА_2 дочки ОСОБА_3 , не є доказом пов`язаності їх спільним побутом, наявності у них взаємних прав та обов`язків, існування усталених відносин між ними, що притаманні подружжю, надання взаємної допомоги, а також спільного придбання нерухомого майна, а тому не може бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 01.03.2011 року до 11.06.2023 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

З огляду на вищенаведене та те, що позивачем та його представником не було доведено обставин, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх позовних вимог, а саме спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю саме як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 01.03.2011 року по 11.06.2023 року включно, пов`язаності їх спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків, існування усталених відносин між ними, що притаманні подружжю, надання взаємної допомоги, а також спільного придбання нерухомого майна, а тому позовна заява не підлягає до задоволення у повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 3, 21, 74 СК України, 10, 12, 13, 77, 78, 80, 81, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Козлова Андрія Івановича до Територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Стражник Тетяна Олексіївна, про визнання факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на нього, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 19.03.2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Територіальна громада міста Житомира в особі Житомирської міської ради; місце знаходження: 10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2; код ЄДРПОУ 13576954.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради; місце знаходження: м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2; код ЄДРПОУ 04053625;

Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Стражник Тетяна Олексіївна; місце знаходження: 10014, м. Житомир, майдан Соборний, 7/1.

Суддя: С.М. Полонець