Постанова

від 06.08.2024 по справі 295/16975/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/16975/23 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 68 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Микитюк О.Ю.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №295/16975/23 за позовом ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат Козлов АндрійІванович,до Територіальноїгромади містаЖитомира вособі Житомирськоїміської ради,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору, Органопіки тапіклування виконавчогокомітету Житомирськоїміської ради,приватний нотаріусЖитомирського міськогонотаріального округуЖитомирської областіСтражник ТетянаОлексіївна,про визнанняфакту спільногопроживання однієюсім`єю чоловіката жінкибез реєстраціїшлюбу,визнання майна спільноюсумісною власністюта визнання прававласності намайно, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Козлова Андрія Івановича, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Полонця С.М.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що з 2011 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 .

Також вказує, що під час спільного проживання вони 7 липня 2015 року придбали житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1 . У вказаному житловому будинку вони разом зі своєю дочкою постійно проживали.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить вказаний житловий будинок та земельна ділянка.

Позивач вказує, що він здійснював організацію та проведення поховання ОСОБА_2

8 вересня 2023 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. заведено спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_2 .

Спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2 є малолітня донька ОСОБА_4 - ОСОБА_5 .

ОСОБА_1 вказує, що у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , окрім нього та доньки, немає.

26 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. відмовлено у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом .

Таким чином, позивач просив встановити факт його спільного проживання разом із ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, в період з 1 березня 2011 року до 11 червня 2023 року.

Також просив визнати спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 0,03 га, призначену для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташовану за вказаною адресою.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що та обставина, що він та ОСОБА_2 були зареєстровані за різними адресами, жодним чином не спростовує факт їхнього спільного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , оскільки чинне законодавство України не покладає на фізичну особу обов`язок проживати саме за зареєстрованим місцем проживання. Фізична особа може мати декілька місць проживання.

Окрім того, вказує, що у актовому записі про народження доньки ОСОБА_3 він записаний батьком дитини. При реєстрації народження дитини її походження зазначене у відповідності до положень статті 126 СК України, шляхом подання біологічним батьком дитини відповідної заяви про визнання ним батьківства.

Суд не надав належної оцінки світлинам, на яких,зокрема, зображені він, ОСОБА_2 та їхня донька ОСОБА_6 .

Вважає, що матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Козлов А.І., підтримали апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 надав суду копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Окрім того, до позовної заяви долучено копію договору купівлі-продажу, укладеного 7 липня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_2 набула у власність житловий будинок АДРЕСА_1 .

Також ОСОБА_2 7 липня 2015 року придбала за договором купівлі-продажу земельну ділянку, площею 0,03 га ( кадастровий номер 18101363000:05:003:0004), яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Місцем реєстрації ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_3 зазначено: АДРЕСА_1 .

Позивач зареєстрований в АДРЕСА_2 . До 5 вересня 2007 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла.

Спадщину після її смерті прийняв ОСОБА_1 , який звернувся до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. із відповідною заявою.

Спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2 є її неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

До позовної заяви долучено договори-замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_2 , укладені між відповідними виконавцями та позивачем.

26 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального окргугу Стражник Т.О. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 з тих підстав, що ним не надано документ, який підтверджує родинні зв`язки між ним та спадкодавицею.

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, існування тривалих стосунків, притаманних подружжю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріали справи не містять доказів здійснення позивачем витрат на придбання спірного житлового будинку та земельної ділянки. Суду також не надано доказів того, що між позивачем та ОСОБА_2 існували тривалі стосунки, притаманні подружжю.

Суд також вірно зазначив, що факти спільного відпочинку позивача та ОСОБА_2 , їх спільна присутність на святкуванні певних урочистих подій, самі по собі, без доведення факту ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, які властиві подружжю, не можуть свідчити про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому, суд вірно зазначив, що долучені до матерілів справи світлини лише підтверджуть факт існування між позивачем та ОСОБА_2 протягом певного часу близьких та романтичних стосунків, проте не вказують на тривале спільне проживання як чоловіка та дружини однією сім`єю протягом вказаного у позові періоду.

Показами допитаних в судовому засіданні свідків також беззаперечно не підтверджена та обставина, що між позивачем та ОСОБА_2 існували сталі подружні стосунки.

Факт народження у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільної дитини не свідчить про те, що вони тривалий час проживали однією сім`єю, мали спільний бюджет, вели спільне господарство та мали права й обов`язки, властиві подружжю.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 -адвоката КозловаАндрія Івановича,залишити беззадоволення,а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2024 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: