Рішення

від 27.02.2024 по справі 752/15928/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/15928/22

Провадження № 2/752/887/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

27 лютого 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретарів - Гненик К.П.

представника позивача- Сімаченко А.О.

преставника відповідача- ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом заступника Генералього прокурора Дмитра Вербицького в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи: Обслуговуючий кооператив житлоквй кооператив`от міст», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельним ілянками шляхом визнання договорв недійсними, скасування рішень про держну реєстрацію прв та проведеної на їх підставі державної реєстрації прва, зобов`язання повернути земельні ділянки, суд

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради і просить усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні земельними ділнками на 21 км. Столичного шосе в Голосіївському районі міста Києва, шляхом:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0109 від 24.10.2013 року , укладеного між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0110 від 24.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0111 від 25.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0112 від 29.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2013 року, індексний номер 7176476, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 24.10.2013 року за номером 3046279, припинивши право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,197 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0109;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2013 року, індексний номер 7181735, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 24.10.2013року за номером 3048967, припинивши право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,197 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0110;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.10.2013 року, індексний номер 7199544, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 25.10.2013 року за номером 3056336, припинивши право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,197 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0111;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.10.2013 року, індексний номер 7359260, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 29.10.2013 року за номером 3129069, припинивши право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,197 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0112;

- зобов`язати ОСОБА_3 повернути земельні ділянки площею 0,197 га кожна з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0109, 8000000000:90:371:0110, 8000000000:90:371:0111 і 8000000000:90:371:0112, розташовані на АДРЕСА_1, територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради

Посилається в позові на те, що рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 року № 147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» створено на території о-ва Жуків у м. Києві ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків».

До складу заказника увійшли землі, що перебували в користуванні комунального підприємства «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа», колективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське», а також міські землі, які офіційно не передані у власність чи користування.

При оголошенні заказника його межі в натурі (на місцевості) не встановлювалися, оскільки обов`язкового попереднього розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єктів природно-заповідного фонду законодавство не вимагає.

У такому випадку. Відповідно до листа-роз`яснення Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 17.11.2021року, межі визначаються за матеріалами проєктів створення, що прямо передбачено статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Межі заказника детально описані в науковому обґрунтуванні його створення і відповідають картографічному матеріалу.

У цих межах заказник був занесений до Генерального плану м. Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804.

Згідно з даними Генерального плану столиці площа ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» складає 1 794,6 га.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.08.2022 № 05702-100048, за даними міського земельного кадастру територія о-ва Жуків віднесена до зелених зон.

У Програмі розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 року № 806/3381, вказано про те, що заплавна частина Канівського водосховища від гирла р. Віта до південної межі м. Києва є землями заказника «Острів Жуків» загальною площею 1 794,6 га.

Ландшафтний заказник регіонального значення «Острів Жуків» як об`єкт природно-заповідного фонду юридично створений з 02.12.1999 року (дата прийняття рішення Київської міської ради № 147/649) на підставі наукового обґрунтування, підготовленого науковцями та фахівцями Київського університету ім. Тараса Шевченка і Канівського природного заповідника, та згідно з довідкою від 19.05.2004 державного підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва» відкритого акціонерного товариства «Київпроект» його площа становить 1 794,6 га.

Таким чином, ландшафтний заказник регіонального значення «Острів Жуків» входить в адміністративні межі м. Києва, розташований у південній частині Голосіївського району і включає 1 794,6 га земель на території о-ва Жуків, які перебувають під особливою державною охороною.

Крім того, згадані території, а саме о-в Жуків і прибережну смугу до південної межі міста, віднесено до зони охоронюваного ландшафту.

Відповідно до п. 4.1 рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», о-в Жуків і прибережну смугу до південної межі правого берега міста віднесено до зон охоронюваного ландшафту.

Незважаючи на це, у 2007 році V скликанням Київської міської ради здійснено спробу роздати землі заказника житлово-будівельним кооперативам безоплатно у власність під забудову.

З цією метою Київською міською радою прийнято рішення від 22.08.2007 № 162/1996, яким схвалено схему меж ландшафтного заказника зі співзвучною назвою «Жуків острів» у складі детального плану території о-ва Жуків у розмірі 196 га та доручено Головному управлінню містобудування, архітектури та дизайну міського середовища внести на розгляд Київської міської ради детальний план території о-ва Жуків до 01.10.2007 року.

Це рішення не було погоджене Постійною комісією Київської міської ради з питань екологічної політики та у подальшому не реалізоване.

Згідно з листами Управління водних ресурсів у м. Києва та Київській області від 31.08.2016 № 01-12/830, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10.08.2016 № 3-28-0.17-13163/2-16, Міністерства екології та природних ресурсів України від 09.08.2016 № 5/3-9/7580-16, Кабінету Міністрів України від 09.09.2016 № 14395/0/2-16, Верховної Ради України від 09.08.2016 № 06/07-290 (194022) вказані органи згоди на вилучення (викуп) земельних ділянок зі складу ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» не надавали.

Не дивлячись на це, у 2007 році ОКЖК «Котміст» звернувся до Київської міської ради щодо виділення йому для житлової забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1.

При опрацюванні документації із землеустрою погоджувальні служби вказували на віднесення запланованих до передачі кооперативу ділянок до земель природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення.

Підтвердженням цього є:

-висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 25.07.2007 № 05-08/5330, в якому вказано, що ділянка знаходиться у межах території, оголошеної ландшафтним заказником місцевого значення «Острів Жуків»;

-висновок Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2007 № 5509 про те, що запропонована до виділення кооперативу земля знаходиться у Феофаніє-Пирогівській історичній частині міста, зоні охоронюваного ландшафту, частково на землях природно-заповідного фонду, в історичній місцевості, в лісовому заповіднику, а також в зоні відпочинку - Конча-Заспі;

-висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.07.2007 № 19-7727, згідно з яким територія, запропонована до виділення кооперативу, згідно з Генеральним планом м. Києва є лугами і лугопарками.

Відповідно до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, ландшафний заказникамісцевого значення «Жуків острів» відноситься до території, в межах якої мають бути визначені межі заказника «Жуків острів».

У висновку Київської міської санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2007 № 1298 вказано, що земельні ділянки на АДРЕСА_1 зайняті лугами, захисними зеленими насадженнями, сіножатими і чагарниками.

Таким чином, у погоджувальних висновках зазначено про віднесення запропонованих для виділення ОКЖК «Котміст» земельних ділянок до природо-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів», а у висновку Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2007 № 5509 також вказувалося про їх віднесення до зони охоронюваного ландшафту.

Рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1» передано кооперативу у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду земельні ділянки загальною площею 74,69 га, які фактично розташовані на території о-ва Жуків у м. Києві.

У подальшому ОКЖК «Котміст» оформив правовстановлювальні документи на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га і 0,2402 га та вніс їх до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка».

Надалі ділянку площею 6,0799 га, яка є частиною земельної ділянки площею 34,3740 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0019), ТОВ «Будівельна спілка» за договором дарування від 29.01.2009 року відчужило ОСОБА_4 .

В подальшому ОСОБА_4 здійснив поділ вказаної земельної ділянки на 32 ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0090 - 8000000000:90:371:0120 та отримав нові правовстановлювальні документи на них.

За договорами купівлі-продажу від 24.10.2013 року та 25.10.2013 року три земельні ділянки площею 0,197 га з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0109, 8000000000:90:371:0110 та 8000000000:90:371:0111 ОСОБА_4 відчужив ОСОБА_3 .

Земельну ділянку площею 0,197 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0112 ОСОБА_4 відчужено ОСОБА_5 , який 29.10.2013 року продав її ОСОБА_3 .

Таким чином, на даний час за відповідачем зареєстровано право власності на чотири земельні ділянки, сформовані за рахунок переданих ОКЖК «Котміст» земель, а саме ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0109, 8000000000:90:371:0110, 8000000000:90:371:0111 і 8000000000:90:371:0112 площею 0,197 га кожна.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2016 року в справі № 910/3724/14, яке залишено без змін у відповідній частині постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 року та Вищого господарського суду України від 11.07.2017 року, визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 щодо передачі ОКЖК «Котміст» спірних земельних ділянок та видані цьому кооперативу державні акти на право власності на земельні ділянки, а також визнано відсутнім в ОКЖК «Котміст» і ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні ділянки на АДРЕСА_1 .

У зазначеній справі суди встановили, що ОКЖК «Котміст» набуто у власність та користування земельні ділянки, розташовані в межах об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

Згідно з висновком земельно-технічної експертизи від 09.03.2017 № 713/17-41, проведеної у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001068 щодо начальника Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації ОСОБА_6 , земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019 (за рахунок якої сформовані спірні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0109 - 8000000000:90:371:0112) знаходиться у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

За висновком Інституту географії Національної академії наук України від 06.10.2022 № 01-03/143, земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0109 - 8000000000:90:371:0112, які на цей час зареєстровані на праві власності за ОСОБА_3 , розміщені в південній частині ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», створеного рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649.

Відповідно до вказаного висновку земельні ділянки згідно з геоморфологічною картою м. Києва розташовані у межах низької заплави (заплавної тераси) р. Дніпро.

Обґрунтуючи статус земель природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення, позивач посилається на наступне.

1.Землі природно-заповідного фонду.

Частиною 1 ст. 178 ЦК України передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з обороту.

Зазначає, що законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності.

Відповідно до п. «в» ч.4 ст. 83 ЗК України землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 43 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються, в тому числі, заказники.

Стаття 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлює, що заказники відносяться до природних об`єктів природно-заповідного фонду і залежно від походження, мети та необхідного режиму охорони бувають, зокрема, ландшафтними, а залежно від екологічної, наукової, історико-культурної цінності - загальнодержавного або місцевого значення.

Таким чином, згідно з наведеними положеннями ЗК України, а також нормами статті 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказники належать до природно-заповідного фонду України.

Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав виключний статус.

Відповідно до ст.. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Частиною 3 ст. 7 даного Закону встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, у якому немає забудови.

Розташування земельних ділянок із кадастровими номерами 8000000000:90:371:0109 - 8000000000:90:371:0112, які набула ОСОБА_3 у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», згідно з чинним законодавством свідчить про їх віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цих ділянок у приватній власності з цільовим призначенням «для житлової забудови».

Це твердження узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц, від 11.06.2020 у справі № 359/281/18-ц, від 02.12.2020 у справі № 734/519/15-ц, від 09.12.2020 у справі № 676/190/18, від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16-ц), відповідно до якої земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність і підлягає захисту шляхом пред`явлення негаторного позову про її повернення.

Крім того, цільове призначення спірних земельних ділянок було змінено при їх передачі у власність ОКЖК «Котміст» з метою неправомірного позбавлення територіальної громади м. Києва права власності на землю.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року в справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом.

Спірні земельні ділянки в силу імперативної вказівки законодавця належать до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на них об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

Крім того, у постанові від 07.10.2020 року в справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

За таких обставин вважає, що встановлене спірним земельним ділянкам цільове призначення «для житлової забудови» жодним чином не впливає на їх обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості їх дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

2.Землі історико-культурного призначення.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві`на виконання вимог Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва.

Відповідно до додатка 1 до рішення «Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури м. Києва» о-в Жуків і прибережну смугу до південної межі правого берега міста віднесено до зон охоронюваного ландшафту.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920» підтверджено статус о-ва Жуків і прибережної смуги до південної межі правого берега міста як зони охоронюваного ландшафту.

Додатком 2 до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 і додатком 2 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 у зонах охоронюваного природного ландшафту не дозволяється будь-яке будівництво, що негативно впливає на характер ландшафту.

Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0109 - 8000000000:90:371:0112 належать до зони охоронюваного ландшафту, на них заборонено здійснювати діяльність, яка може негативно впливати на цей природний комплекс, зокрема й проводити містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи.

3.Заплавні землі

Ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків» створювався для збереження унікальної природної заплавної території русла р. Дніпро в адміністративних межах м. Києва.

Відповідно до листа Інституту географії Національної академії наук України від 06.10.2022 № 01-03/143 передані ОКЖК «Котміст» земельні ділянки згідно з геоморфологічною картою Київського геодинамічного полігону належать до низької заплавної тераси цієї річки.

Відповідно до ст. 1 ВК України заплавними землями є прибережні території, що можуть бути затоплені чи підтоплені під час повені (паводку).

У статті 80 ВК України вказано, що заборонено надавати земельні ділянки у заплавах малих річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

У Концепції впорядкування використання та охорони водних ресурсів у заплаві р. Дніпро від гирла р. Десна до гирла р. Стугна, затвердженій наказом Державного комітету по водному господарству від 10.06.2005 № 173, вказано на високу цінність та рідкісне біорізноманіття заплавних територій у районі урочища «Конча-Заспа» та гирловій області р. Віта.

Заплавна територія русла р. Дніпро виконує захисну екологічну функцію, сприяє функціонуванню об`єктів водного фонду, тому за своїм призначенням відноситься до земель, які не можуть бути передані у власність з метою забудови.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0109 - 8000000000:90:371:0112 на даний час зареєстровані на праві власності за відповідачем, проте в силу законодавства вони не можуть перебувати у приватній власності з виникненням приватного володільця,а тому мають бути повернуті у комунальну власність.

Зазначає також, що укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 договори купівлі-продажу земельних ділянок від 24.10.2013, 25.10.2013 та 29.10.2013 року. відповідно до вимог ч.4 ст.83 ЗК України не могли бути предметом такого правочину між приватними особами.

З урахуванням цього вважає, що земельні ділянки на підставі вказаних договорів не вибули з володіння територіальної громади м. Києва і їх зареєстрований власник змінився лише формально.

З точки зору цивільного законодавства договір купівлі-продажу є правочином щодо розпорядження майном, а тому правом на його укладення наділений лише законний власник майна.

Крім того, за змістом 178 ЦК України за такими правочинами право власності на майно набувається та переходить від однієї приватної особи до іншої лише у разі, якщо майно не має передбачених законодавством обмежень в оборотоздатності.

При укладенні договорів відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виступали як власники.

Проте рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2016 року в справі № 910/3724/14 встановлена відсутність у ОКЖК «Котміст» і ТОВ «Будівельна спілка» права на земельні ділянки на АДРЕСА_1.

З урахуванням цього укладені договори підлягають визнанню недійсними.

Державна реєстрація права власності відповідача ОСОБА_3 на земельні ділянки проведена на підставі рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Жук О.В. від 24.10.2013 з індексним номером 7176476 - щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0109, від 24.10.2013 з індексним номером 7181735 - щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0110, від 25.10.2013 з індексним номером 7199544 - щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0111, від 29.10.2013 з індексним номером 7359260 - щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0112.

З урахуванням незаконності укладених договорів купівлі-продажу щодо спірних земельних ділянок, державна реєстрація прва власності на них за відповідачем суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи вказані обставини, важає, що для забезпечення територіальній громаді м. Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати всі правомочності власника щодо спірних земельних ділянок, необхідно усунути перешкоди в користуванні ними шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинивши право власності ОСОБА_3 на ці ділянки.

Зазначає також, що за цими фактами було пред`явлено обвинувачення начальнику Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації ОСОБА_6, кримінальне провадження щодо якого у подальшомузакрито з нереабілітуючих підстав (у зв`язку із закінченням строків давності) ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2019 у справі № 761/25555/17, яка набрала законної сили.

Цією ж ухвалою встановлено, що у 2007 році ОСОБА_6 допустив зловживання службовим становищем в інтересах ОКЖК «Котміст», підписав позитивний висновок про погодження проєкту землеустрою щодо відведення цьому кооперативу земельної ділянки для житлової забудови, не вказавши обмежень і обтяжень, які були викладені у висновках погоджувальних служб, що в подальшому призвело до незаконного переходу до ОКЖК «Котміст» права власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га і 0,2402 га, розташовані на АДРЕСА_1 у межах природно-заповідної зони - ландшафтного заказника «Острів Жуків».

У лютому 2019 року заступник Генерального прокурора звернувся з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОКЖК «Котміст», ТОВ «Будівельна спілка», ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09.10.2020, залишеним у силі постановою Верховного Суду від 22.06.2022 року, відмовлено в задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.

Підстави цих позовів є відмінними.

За своєю природою вказаний позов є негаторним, тобто позовом власника про усунення перешкод у користуванні чи розпорядженні земельними ділянками.

Його правовими підставами визначені стаття 152 ЗК України та стаття 391 ЦК України.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року в справі № 372/1684/14 та від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16 вказано, що відмова в задоволенні віндикаційного позову щодо витребування земельної ділянки не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору.

Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Оскільки правові підстави, з яких заявлені позовні вимоги у цьому позові, повністю відрізняються від правових підстав позову у справі № 752/3089/19, як і предмет спору, беручи до уваги зазначені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, розгляд і вирішення судом справи № 752/3089/19 не є перешкодою для пред`явлення цього позову про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками і зобов`язання їх повернути.

Аналогічно в постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 752/3089/19 наголошено, що прокурор не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 з наведенням інших підстав, зокрема у зв`язку з віднесенням спірних земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду.

Щодо підстав звернення прокурора до суду зазначив наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Київська міська рада, починаючи з 2008 року, була стороною у судових справах, у яких прокуратура оскаржувала рішення від 01.10.2007 № 355/3189 і вказувала на незаконність передачі земельних ділянок на АДРЕСА_1 у приватну власність.

Листом від 13.09.2022 № 12/2-57581вих22 Офіс Генерального прокурора звернувся до Київської міської ради і просив повідомити про вжиті заходи щодо забезпечення усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками.

Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від від 21.09.2022 № 0570202/1-11369 повідомив, що не володіє відомостями про вжиття заходів цивільно-правового характеру з метою повернення земельної ділянки від ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене вище, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований канцелярією суду 09 листопада 2022 року і відповідно до с.33 ЦПК України був визначений склад суду.

Ухвалою від 11 листопада 2022 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Сторонам було направено копію ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачу та третім особам додатково копію позову з додатками.

Відповідачам був наданий строк для надання відзиву, третім особам пояснень на позов.

30 грудня 2022 року представник відповідача подав відзив на позов, яким проти позову заперечує.

Посилається на те, що право власності на земельні ділянки виникло у відповідача на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу.

Право власності відповідача є зареєстрованим у державному реєстрі в порядку, визначеному ст.334 ЦК україни.

Таким чином, з точки зору даної норми закону та п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц, право власності (титули власника) відповідача були визнанні державою та належно підтверджені записом у державному реєстрі.

В свою чергу, вважає, що у матеріалах прави відсутні докази, які б підтверджували реєстрацію права власності органу, в інтересах якого звернувся до суду заступник Генеральна прокуратура, на спірні земельні ділянки чи загалом землі, в межах яких такі розташовані.

Зважаючи на те, що основною ознакою, яка відмежовує віндикаційний та негаторний позов, є наявність або відсутність у особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду, яке в органів державної влади/місцевого самоврядування є відсутнім, з огляду на принцип реєстраційного підтвердження володіння, вважає належним способои захисту заявлення віндикаційного позову.

Щодо посилань у позові на ту обставину, що земельні ділянки є землями природно-заповідного фонду, наділені історико- культурним призначенням та знаходяться у заплаві річки Дніпро, зазначає наступне.

Характеристики земель України за основним цільовим призначенням приведено в ч.1 ст. 19 ЗК України.

З урахуванням цього вважає посилання заступника Генерального прокурора в обґрунтування недійсності правочинів та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 року у справ № 469/1044/17 та Верховного Суду від 09.12.2020 року у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 року у справі № 449/723/21 безпідставними, оскільки дані рішення стосуються земель водного фонду, а не природно-заповідного фонду.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки та огрунтування даної вимоги посиланням на постанову Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі №752/3093/19, зазначив, що вона також не може братися до уваги, оскільки рішення в даній справі було скасовано, справа направлена на новий розгляд, тобто не виршена остаточно.

Крім того, в межах інших зазначених у позові постанов Великої Палати Верховного Суду, відсутній прямий висновок про те, що вимогу про повернення земельної ділянки саме природно-заповідного фонду слід розглядати як негаторну.

З урахваннм приведеного вище вважає, що вимога п. 10 прохальної частини позову є індикаційною, а в частині п.п. 2-9 - окремі позовні вимоги, які не можуть вважатись негаторними за спірних правовідносин.

Щодо підставності та ефективності позовних вимог з посиланням на чисельну практику Верховного Суду, вважає, що за умови заявления позивачем віндикаційної вимоги, викладеної в п. 10 прохальної частини позову, вимоги щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державну реєстрацію права власності з припиненням права власності відповідача на земельні ділянки не можуть вважатись ефективним способом захисту порушеного, на думку позивача, права чи інтересу.

Звернув також увагу на те, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Сторони оспорюваного позивачем правочину, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивачем при зверненні до суду як відповідачі залучені не були.

Вважає також, що позивч пропустив строк для вернення до суду, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду в 17.10.2018 року у справі №362/44/17, в якій зазначено, що на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність.

У межах справи № 752/3089/19 за позовом Заступника генерального прокурора до ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок за участі цих же осіб, Верховний Суд в постанові від 22.06.2022 року вказав, що відповідач набула спірні земельні ділянки у власність 24 жовтня 2013 року та 29 жовтня 2013 року відповідно.

При цьому законність відчуження спірних земельних ділянок перевірялася у судовому порядку у справі № 910/3724/14, з позовом у якій прокурор звернувся 06 березня 2014 року.

Оскільки порушення прав територіальної громади м. Києва було предметом судового розгляду в іншій справі за позовом прокурора, який діяв в інтересах держави, про визнання недійсним рішення бргану місцевого самоврядування та державних актів на право власності на землю, тому позивачу мало бути відомо про порушення його прав відповдачем ще на час звернення до суду.

В цій же постанові Верховного Суду з посланням на висновки Верховного

Суду у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 752/3092/19 та від 23 лютого 2022 року у справі № 752/8859/18 зазначено про пропуск позивачем строку позовної давності у спорах про витребування земельних ділянок від добросовісних набувачів

внаслідок визнання незаконним рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007

року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок ОКЖК «Котміст» для житлової

забудови на АДРЕСА_1».

Таким чином, вважає, що судовими рішеннями у справі № 752/3089/19 було встановлено, що за станом на березень 2014 року позивачу було відомо про набуття відповідачем права власності на земельні ділянки.

Зважаючи на те, що позов у справі був заявлений у листопаді 2022 року,

заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених

вимог позивача.

Вважає також, що заявлення вказаного позову є втручанням у право власності відповідача з наступних підстав.

Відповідач є власником спірних земельних ділянок, які набуті на підставі оплатних договорів купівлі-продажу від третіх осіб.

Її право власності є зареєстрованим у державному реєстрі.

З точки зору ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач, теперішній власник спірних земельних ділянок, набула таке від особи, яка не мала права розпорядження таким, тобто вона в розумінні приписів ЦК України є добросовісним набувачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 3К України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 року № 355/3189 земельні ділянки загальною площею 74,69 га передано ОКЖК «Котміст» у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду, яким отримано відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2402 га для житлової та громадської забудови.

Ці земельні ділянки кооперативом були внесені до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка».

В подальшому земельна ділянка площею 6,0799 га, яка входила до складу земельної ділянки площею 34,3740 га, ТОВ «Будівельна спілка», за договором дарування від 29.01.2009 року була відчужена ОСОБА_4 .

Отриману у власність земельну ділянку ОСОБА_4 поділив на 32

окремі, у які включаються й спірні земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:90:371:0109,8000000000:90:371:0110,8000000000:90:371:0111,8000000000:90:371:0112.

24.10.2013року на підставі договорів купівлі-продажу земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0109, 8000000000:90:371:0110, 8000000000:90:371:0111 були відчужні відповдачу, а земельна ділянка з кадасрвим номером 8000000000:90:371:0112 - ОСОБА_5

29.10.2013 року вказану земельну ділянку ОСОБА_5 продав відповідачу.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 року, залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 року в частині визнання недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 355/3189 про надання земельних ділянок ОКЖК «Котміст», державних актів на право власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га та 0,2402 га, а також визнання відсутнім в Обслуговуючого кооперативу житловий кооператив «Котміст», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка» права власності на відповідні земельні ділянки.

Рішення суду в цій частині набрало законної сили.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року (заява № 44277/98) «Стретч проти Сполученого Королівства» встановлено, що визнання недійсним договору, згідно якого особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

У рішенні Європейського суду з прав людини з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» зазначено що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа - суб`єкт приватного права, не може відповідати за помилки державних органів при укладенні останніми відповідних договорів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при укладанні цих договорів припустилися помилки.

Позивач прагне припинити право власності особи, яка набула таке майно у встановленому законом порядку, тобто у добросовісного набувача.

Вважає, що таке втручання у право власності буде незаконним, оскільки закон не передбачає вилучення майна у добросовісного набувача.

При укладенні договорів купівлі-продажу земельної ділянки законом не встановлена вимога щодо необхідності здійснення покупцем огляду такої, вивчення її супутніх до основних характеристик (площі) тощо.

З урахуваннмя цього вважає доводи позивача про недобросовісність відповідача, як покупця спірних земельних ділянок, припущенням.

Так само на недобросованість відповідача не може вказувати факт того, що рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 355/3189 було визнано протиправним у судовому порядку.

Привівши аналіз чисельних рішень Європейського суду та Верховного Суду, зазначає, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

З урахуванням цього зазначив, що позивачем переслідується мета, досягнення якої в розумінні Конвенції є недопустимою, адже позбавлення законного власника майна такого права свідчитиме про втручання в існуючий правовий лад та вважатиметься порушенням основоположних прав та свобод особи, людини.

З урахуванням цього, просить у позові відмовити.

12 січня 2023 року Офіс Генерального прокурора подав відповідь на відзив, у якому зазначає, що Верховний Суд уже висловився щодо належного способу захисту у справах, які стосуються повернення земель природно-заповідного фонду, вказавши, що такий захист здійснюється шляхом подання негаторного позову.

Так, у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, спір у якій стосувався інших земельних ділянок, переданих ОКЖК «Котміст», вказано, що повернення державі земельної ділянки природо-заповідногофонду необхідно розглядати як негаторний, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Уцій же постанові Верховного Суду, вимоги в якій також стосуються повернення в комунальну власність земель ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», вказано, що заступник Генерального прокурора по суті пред`явив негаторний позов, який можна заявляти впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця земельних ділянок.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 367/4128/16-ц, правовідносини в яких стосуються повернення державі земель природно-заповідного фонду (національного природного парку «Голосіївський»), зазначено, що порушене право має бути захищено шляхом звернення до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки (негаторний позов), а не з позовом про витребування її у власність територіальної громади (віндикаційний позов).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 557/303/21 вказано про те, що землі історико-культурного призначення підлягають захисту шляхом заявления прокурором негаторного позову.

Звернув увагу на те, що розмежування віндикаційного та негаторного позовів Велика Палата Верховного Суду здійснила в постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13 та від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, у подальшому підтвердивши та конкретизувавши свої висновки в постановах від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 та у низці постанов в інших справах.

Кваліфікуючи правовідносини як негаторні, суд фактично розробив і запровадив юридичну конструкцію, засновану на першочерговому визначенні встановленого законом титулу і відповідного йому правового режиму спірної земельної ділянки, з яких визначаються всі подальші її характеристики, у тому числі можливість бути об`єктом цивільного обороту з переходом у приватну власність та ефективні способи поновлення прав законного власника у разі їх порушення.

Звернення з віндикаційним позовом є ефективним способом захисту прав особи, яка втратила усі правомочності щодо майна й повинна довести свій титул законного власника.

Це відповідає і судовій практиці Верховного Суду в чисельних справах, відповідно до якої заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на які поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим.

У такому разі порушене право підлягає захисту шляхом подання позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні цим майном.

Спірні ділянки є землями з особливими правовим титулом і режимом, якими передбачено пріоритет державної та комунальної власності над приватною і неможливість вільного переходу цих земель до / між приватними власниками.

Такі титул та режим, встановлені за прямою вказівкою закону, беззаперечно вказують на неможливість заволодіння цими землями приватними особами.

Тож належним способом захисту у правовідносинах щодо їх повернення законним власникам є звернення із негаторним позовом.

Щодо заперечень представника відповідача в частині відсутності реєстрації земельних ділянок за Територіальною громадою м Києва, зазначив, що спірні земельні ділянки вперше вибули з комунальної власності в 2007 році відвіденням ОКЖК «Котміст» із єдиного масиву земельпівденної частини м. Києва.

Право власності на спірні земельні ділянки на АДРЕСА_1 вперше зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після їх формування як окремих об`єктів цивільних прав у порядку поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0042 за заявою ОСОБА_4 .

При цьому ОСОБА_4 набув згадану ділянку за договором дарування від ТОВ «Будівельна спілка», у якого визнано відсутнім право на земельні ділянки на АДРЕСА_1 рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2016 у справі №910/3724/14 з одночасним скасуванням правовстановлювальних документів.

Це свідчить про те, що перша та наступні реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0109 - 8000000000:90:371:0112 відбулася за незаконним власником.

Більше того, спірні ділянки у зв`язку зі статусом земель природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення узагалі не можуть передаватися у приватну власність, у тому числі бути зареєстрованими на праві власності за приватною особою.

Зазначає, що що право приватної власності на спірні земельні ділянки як такі, що віднесені до земель природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення, не могло виникнути за жодних умов у зв`язку з наявністю відповідних законодавчих заборон, тому належним способом захисту у спірних правовідносинах є негаторний позов.

Стаття 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначає, що землі заказників можуть перебувати у приватній власності, проте ні цей Закон, ні жодна інші норма чинного законодавства не передбачають, що вони можуть передаватися у приватну власність та набуватися приватними власниками.

Враховуючи викладене, Офіс Генерального прокурора наполягає на тому, що заволодіння приватним власником (ОКЖК «Котміст», іншими юридичними і фізичними особами, а потім і відповідачем) землями ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», які на момент його оголошення перебували в комунальній власності, неможливе ні за яких умов, тому права територіальної громади м. Києва щодо користування і розпорядження цими землями підлягають захисту шляхом подання негаторного позову, а державна реєстрація права власності на земельні ділянки за ОСОБА_3 не підтверджує володіння ними.

Провівши аналіз цивільного законодавства, вважає, що строк позовної давності для зеренння до суду не пропущений.

При цьому посилається також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, в якій зазначено, що оскарження незаконного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє.

Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому це рішення можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.

З урахуванням наведеного, оскарження будь-яких рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, на підставі яких відбулася передача у приватну власність обмежених в обороті об`єктів, можливе протягом усього часу тривання відповідного порушення прав законного власника майна, оскільки їх чинність порушує інтерес у юридичній визначеності.

Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення).

Тому це рішення можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.

Щодо дотримання гарантій, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає наступне.

Спірні земельні ділянки належать до земель з особливим правовим статусом (природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення), тому вони не можуть переходити у приватну власність та відчужуватися між приватними власниками, незалежно від добросовісності чи недобросовісності набувачів.

ОСОБА_4 , яким спірні земельні ділянки були відчужені ОСОБА_3 і ОСОБА_7 , отримав їх від ТОВ «Будівельна спілка», незаконність права власності якого на ці землі уже підтверджена рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2016 у справі №910/3724/14, яке у відповідній частині набрало законної сили.

Щодо суміжних земельних ділянок, які також сформовані за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0042 і залишилися у власності ОСОБА_4 , Київським апеляційним судом прийнято постанову від 11.05.2021 року в справі № 752/3090/19, залишену без змін Верховним Судом, про їх повернення в комунальну власність територіальної громади м. Києва.

При цьому порушень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судами не встановлено.

Землі природно-заповідного фонду, до яких належать і землі заказників, землі історико-культурного призначення комунальної форми власності, не могли передаватися у приватну власність згідно з ч.4 ст.83 ЗК України.

Вважає позов обґрунтованим та доведеним.

27.03.2023 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

Повторно зазначив, що відповідач є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок та підтримав приведені в відзиві обставини в обґрунтування заперечень проти позову.

Треті особи своїм правом не скористалися, пояснень на позов не подали.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Питання набуття права власності регулюється Главою 24 ЦК України.

Підстави набуття права власності мають бути не забороненими законом, тобто правомірними.

Статтею 328 ЦК України встановлюються принципові засади набуття права власності:відкритість, а також законність набуття права власності.

Тобто, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 року № 147/649 «Про оголошення природних об`єктів пам`ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» створено на території о-ва Жуків у м. Києві ландшафтний заказник місцевого значення «Острів Жуків».

До складу заказника увійшли землі, що перебували в користуванні комунального підприємства «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа», колективного сільськогосподарського підприємства «Хотівське», а також міські землі, які офіційно не передані у власність чи користування.

Рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 року № 355/3189 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Котміст» для житлової забудови на АДРЕСА_1» кооперативу передано у власність для житлової забудови та у довгострокову оренду земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га і 0,2402 га , а всього загальною площею 74,69 га, які розташовані на території о-ва Жуків у м. Києві.

На підставі вказаного рішення ОКЖК`Котміст» бул видані Державні акти на право власності на земельні ділянки.

У подальшому вказані земельні ділянки ОКЖК «Котміст» були внесені до статутного капіталу ТОВ «Будівельна спілка».

( т.1, а.с. 68 - 89; 104 - 121; т.2, а.с. 70 - 79; 83 - 97 )

Встановлено також, що частина земельної ділянки площею 34,3740 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0019), а саме 6,0799 га., ТОВ «Будівельна спілка» на підставі договору дарування від 29.01.2009 року відчужила ОСОБА_4 .

Після оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_4 здійснив її поділ на 32 ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0042, 8000000000:90:371:0090 - 8000000000:90:371:0120 та оформив право власності на них.

24.10.2013 року та 25.10.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були укладені договори купівлі-продажу, на підставі яких три земельні ділянки площею 0,197 га з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0109, 8000000000:90:371:0110 і 8000000000:90:371:0111 перейшли у власність ОСОБА_3 .

Земельну ділянку площею 0,197 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0112 ОСОБА_4 відчужено ОСОБА_5

29.10.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,197 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0112.

Таким чином, на підставі вказаних угод до відповідача перейшло право власності на чотири земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0109, 8000000000:90:371:0110, 8000000000:90:371:0111 і 8000000000:90:371:0112 площею 0,197 га кожна.

( т.2, а.с. 97 - 141 )

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2016 року в справі № 910/3724/14 визнано недійсними рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 355/3189 щодо передачі ОКЖК «Котміст» спірних земельних ділянок та видані кооперативу Державні акти на право власності на земельні ділянки.

Крім того, визнано відсутнім в ОКЖК «Котміст» і ТОВ «Будівельна спілка» права власності на спірні ділянки на АДРЕСА_1.

В цій частині рішення суду апеляційною та касаційною інстанцією залишено без змін та набрало законної сили.

( т.2, а.с. 142 - 245 )

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ОКЖК «Котміст» набуто у власність та користування земельні ділянки, розташовані в межах об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, належність спірних земельних ділянок до об`єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», доказуванню не підлягає.

Встановлено також, що обставини передачі земельних ділянок ОКЖК"Котміст» рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 року № 355/3189 були предметом досудового розслідування в кримінальному провадженні, в якому було пред`явлено обвинувачення начальнику Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації ОСОБА_6

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.04.2019 року кримінальне провадження щодо нього булозакрито у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до ухвали суду у 2007 році ОСОБА_6 допустив зловживання службовим становищем в інтересах ОКЖК «Котміст», підписав позитивний висновок про погодження проєкту землеустрою щодо відведення кооперативу земельної ділянки для житлової забудови, не вказавши обмежень і обтяжень, які були викладені у висновках погоджувальних служб, що в подальшому призвело до незаконного переходу до ОКЖК «Котміст» права власності на земельні ділянки площами 34,3740 га, 30,5199 га і 0,2402 га, розташовані на АДРЕСА_1 у межах природно-заповідної зони - ландшафтного заказника «Острів Жуків».

( т.3, а.с. 26 - 41 )

Згідно з висновком земельно-технічної експертизи від 09.03.2017 № 713/17-41, проведеної у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:371:0019, за рахунок якої були сформовані спірні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0109 - 8000000000:90:371:0112, знаходиться у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

Висновком Інституту географії Національної академії наук України від 06.10.2022 № 01-03/143 підтверджується, що земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:371:0109 - 8000000000:90:371:0112, зареєстровані на даний час на праві власності за ОСОБА_3 , розміщені в південній частині ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», створеного рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649.

Відповідно до вказаного висновку земельні ділянки згідно з геоморфологічною картою м. Києва розташовані у межах низької заплави (заплавної тераси) р. Дніпро.

( т. 2. а.с. 22 - 27; 246 - 250; т. 3. а.с. 1 - 10 )

Таким чином, і вказані обставини, відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст.9 ЗК України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить:

1) розпорядження землями територіальної громади міста;

2) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

3) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.178 ЦК України ( в редакції на момент укладення оспорюваних угод ), об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Пунктом «в» ч.4 ст. 83 ЗК України визначено, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 43 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За змістом ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються, в тому числі, заказники.

Статтею 61 Закону України « Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 3 Закону України « Про природно-заповідний фонд України» заказники належать до природно-заповідного фонду України.

Відповідно до ст. ст.5 та 7 Закону України « Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти приводно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні та на них будь-яка діяльність забороняється.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 658 ЦК України право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З урахуванням приведеного вище, суд вважає, що спірні земельні ділянки, з точки зору ч.4 ст.83 ЗК України та приведеного аналізу норм законодавства, не могли бути предметом договору купівлі-продажу.

За правилами ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, захисту у судовому порядку підлягає порушене, невизнане або оспорюване право.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.11 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

З урахуванням приведеного вище, суд приходить до висовку, що укладені договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок між відповідачем ОСОБА_3 , як покупцем, з однієї сторони, та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як продавцями, з іншої сторони, вчинені з порушенням вимог закону, а тому підлягають визнанню недійсними.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Порядок державної реєстрації прав та перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, приведено в ч. 2 ст. 18 Закону та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень,затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року.

За змістом ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже, власник, керуючись виключно власними інтересами, здійснює щодо свого майна будь- які дії, які не повинні суперечити вимогам закону і не повинні порушувати прав та інтересів інших осіб та суспільства.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповіно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Разом з тим, частиною 3 даної статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Такі особливості встановлено, зокрема, ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якої записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 31-1 Закону реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно із Законом рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на викладене, рішення суду про визнання недійсним договору саме по собі не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав.

У разі визнання недійсним договору, що стало підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним ЦК України право власності виникає з моменту його реєстрації.

Це відовідає позиції Верховного суду, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 909/968/16 від 11 вересня 2018 року.

З урахуванням цього, суд вважає правильним способом захисту в цій частині є заявлені позивачем вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійсненої на їх підставі державної реєстрації права власності відповідача на спірні земельні ділянки.

Таким чином, підстави для задоволення вимог позивача в частині зобов`язання відповідача повернути спірні земельні ділянки територіальній громаді м.Києва в особі Київської міської ради відсутні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи викладене вище, права Київської міської ради на розпорядження землями територіальної громади міста, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача і в цій частині.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За змістом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто позивач, з урахуванням визначених нормами процесуального законодавства принципів змагальності та диспозитивності, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Позивачем при зверненні до суду надано належні та допустимі докази в обґрунтування пред`явленого позову, а в відповіді на відзив спростовані твердження відповідача щодо законності укладених угод щодо спірних земельних ділянок та реєстраційних дій щодо спірного майна їх учасниками.

Крім того, суд вважає обґрунтованими приведені заперечення в відповіді на відзив Офісу Генерального прокурора в частині дотримання прокурором строків позовної давності для звернення до суду.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин суд також вважає, що порушень прав відповідача, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при зверненні Офісу Генерального прокурора до суду з даним позовом допущен не було .

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням цього з відповідача на користь Офісу Генерального прокурора підлягає стягненню сплачений ним судовий збір при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.3,6, 15, 16, 178, 202, 203, 204, 215, 216, 236, 328, 319, 391, 655, 658 ЦК України, Законом України України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельними ділянками на АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0109 від 24.10.2013, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2013, індексний номер 7176476, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 24.10.2013 за номером 3046279, припинивши право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,197 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0109.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0110 від 24.10.2013, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.10.2013, індексний номер 7181735, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 24.10.2013 за номером 3048967, припинивши право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,197 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0110.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0111 від 25.10.2013, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.10.2013, індексний номер 7199544, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 25.10.2013 за номером 3056336, припинивши право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,197 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0111.

Визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:371:0112 від 29.10.2013, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.10.2013, індексний номер 7359260, та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 29.10.2013 за номером 3129069, припинивши право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,197 га з кадастровим номером 8000000000:90:371:0112.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Офісу Генерального прокурора (адреса: 01001, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) 267 233,40 грн. судового збору.

Позивач: Київська міська рада, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141.

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Обслуговуючий кооператив житловий кооператив «Котміст», адреса: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3-Б, оф. 174, код ЄДРПОУ 35265400.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка», адреса: 02166, вул. Кубанської України, 26, код ЄДРПОУ 35734916.

Третя особа: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 березня 2024 року.

Суддя: К.В.Машкевич