Постанова

від 14.03.2024 по справі 161/19671/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/19671/23 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/341/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

представника відповідача Кучер Л. В.,

представника третьої особи Неділько Т. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 22 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент освіти Луцької міської ради, про зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом та у заявлених вимогах просив суд зобов`язати Комунальний заклад загальної середньої освіти (далі КЗ ЗСО) «Луцький ліцей № 22 Луцької міської ради» поновити нарахування і виплату середнього заробітку ОСОБА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з моменту припинення таких виплат, а саме з 19 липня 2022 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2024 року провадження у справі закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 22 Луцької міської ради», вважаючи оскаржувану ухвалу суду законною та правильною по суті, просив вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 засобами електронної пошти подав до апеляційного суду заяву у якій просить розглядати справу за його та позивача відсутності.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебувала цивільна справа №161/2745/23 за позовом ОСОБА_1 до КЗ ЗСО «Луцький ліцей № 22 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Департамент освіти Луцької міської ради, про стягнення заробітної плати. Підставою звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом було, зокрема, припинення нарахування йому з 19 липня 2022 року середнього заробітку, незважаючи на те, що за ним, як педагогічним чи науково-педагогічним працівником, на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, зберігався попередній середній заробіток.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 09 червня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 у зазначеній цивільній справі відмовлено.

Водночас як слідує зі змісту вимог заявленого представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у цій справі позову, його предметом є поновлення нарахування і виплати середнього заробітку ОСОБА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з моменту припинення таких виплат, а саме з 19 липня 2022 року.

У постанові Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі №753/9247/23 (провадження № 61-1258св24) викладений наступний правовий висновок.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення змісту п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначила, що «згідно з п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі» (пункти 26, 27).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (ст. 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, сторони, предмет та підстави позову у цивільній справі № 161/2745/23, у якій було ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили, так і у розглядуваній цивільній справі №161/19671/23 є тотожними.

З огляду на вказану обставину, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою.

У своїх доводах апеляційної скарги представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначав, що позовні вимоги у цивільній справі № 161/2745/23 у якій ухвалено рішення суду, яке набрало законної сили, мали майновий характер, оскільки спір стосувався стягнення заробітної плати, тоді як у справі, що переглядається, позовні вимоги є немайнового характеру, оскільки стосуються зобов`язання відповідача поновити нарахування і виплату середнього заробітку ОСОБА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з моменту припинення таких виплат, а саме з 19 липня 2022 року, що свідчить про те, що предмети цих позовів не є тотожними, а тому суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.

Проте, такі доводи є безпідставними, оскільки предмети обох позовів стосуються невиплати заробітної плати (середнього заробітку) позивачу ОСОБА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, починаючи з моменту припинення таких виплат, а саме з 19 липня 2022 року. Рішенням суду, яке набрало законної сили, не встановлено підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати, починаючи з моменту припинення її виплати з 19 липня 2022 року. При цьому заявлені вже у цій справі позовні вимоги про зобов`язання відповідача поновити нарахування і виплату середнього заробітку, а фактично заробітної плати, є тотожними. Тобто тотожними є як предмет, так і підстава зазначених позовів, а саме незаконність, на думку сторони позивача, невиплати позивачу заробітної плати, з приводу чого у цивільній справі №161/2745/23 ухвалено рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2023 року, яке набрало законної сили. Водночас пред`явлення позивачем позову у цій справі із зміненою конструкцією позовних вимог, не змінює суті спору, вирішеного судом раніше.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди представника позивача з висновками суду першої інстанції, є власним тлумаченням норм права та обставин справи, а тому не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: