Ухвала

від 14.03.2024 по справі 691/1039/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/308/24 Справа № 691/1039/20 Категорія: ч.2 ст.125 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судових засіданьОСОБА_5 за участі: прокурораОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

представник потерпілого - захисник ОСОБА_9

законний представник потерпілого ОСОБА_10

особа щодо якої вирішується

клопотання про застосування

примусових заходів виховного характеру ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_12 на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2023 року про відмову в задоволенні прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_13 та ОСОБА_11 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

в с т а н о в и л а :

До Городищенського районного суду Черкаської області надійшло на розгляд клопотання прокурора про застосування до неповнолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , обвинувачених за ознаками суспільно небезпечного діяння, які мають ознаки кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України примусових заходів виховного характеру.

Згідно ухвали суду першої інстанції, неповнолітні ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 19.02.2020 року близько 12 години 00 хвилин, після завершення змагань, перебуваючи у приміщенні Старосільсього ліцею, що розташований за адресою: вул. Шевченка, 1, с. Старосілля, Черкаського району Черкаської області умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , де ОСОБА_13 долонею правої руки наніс ОСОБА_12 один удар в область лівої частини обличчя та внаслідок отриманого удару, ОСОБА_12 вдарився правою частиною голови об двері роздягальні, а ОСОБА_11 кулаком правої руки, наніс ОСОБА_12 один удар в область лівої частини обличчя, чим спричинили ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді травми: голови зі струсом головного мозку, крововиливом м`яких тканин лобної ділянки справа, які відповідно до висновку судово-медичного експерта від 09.07.2020 року № 02-01/617 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В суді першої інстанції під час розгляду клопотання, прокурор в зв`язку з досягненням осіб, стосовно яких проводився розгляд клопотання про застосування заходів виховного характеру на день розгляду досягли повноліття, а тому просив відмовити в їх застосуванні, а кримінальне провадження закрити.

Ухвалою районного суду визнано, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вчинили суспільно небезпечні діяння, які мають ознаки кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. При цьому відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_12 та ОСОБА_13 примусових заходів виховного характеру, оскільки на день розгляду даного клопотання останні досягли повноліття, а кримінальне провадження закрито.

Не погоджуюсь із ухвалою суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_14 просить змінити ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 22.12.2023, скасувавши закриття кримінального провадження.

Свої вимоги мотивує тим, що в резолютивній частині ухвали не вказані процесуальні підстави відмови в задоволенні клопотання прокурора про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру. Вважає, що суд не вірно застосував статті 49 та 51 КК України по даній справі та помилково провів аналогію їх застосування. Крім того, по даному кримінальному провадженню він був визнаний потерпілим, але позивачем суд його не визнав та не прийняв його позов, зіславшись на право звернення в порядку цивільного судочинства. Також в резолютивній частині ухвали зазначено строк на оскарження протягом семи днів, хоча відповідно до вимог 395 КПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку потерпілого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, особу, щодо якої подано клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, їх захисників, які заперечували про задоволення апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи апеляційної скарги потерпілого з приводу того, що під час судового розгляду було доведено факт вчинення ОСОБА_13 та ОСОБА_11 суспільно небезпечного діяння, однак суд в порушення норм законодавства безпідставно відмовив у задоволенні клопотання, внаслідок чого допустив порушення кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Так, суд першої інстанції встановив, що неповнолітні ОСОБА_15 перебуваючи у віці 14 років та ОСОБА_16 у 15-річному віці, не досягнувши віку, з якого настає кримінальна відповідальність, скоїли суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки ч. 2 ст. 125 КК України.

Однак, суд першої інстанції, правильно прийшов до висновку, що клопотання про застосування до ОСОБА_13 та ОСОБА_11 примусових заходів виховного характеру не підлягає задоволенню у зв`язку із досягненням останніми на час постановлення ухвали повноліття, з чим і погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Вимогами ч. 2 ст.97 КК України визначено, що примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою ст.105 цього Кодексу, суд застосовує до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Зі змісту ст. 105 КК України слідує, що примусові заходи виховного характеру, перелік яких визначений частиною другою цієї статті, можуть бути застосовані лише до неповнолітнього.

Згідно вимог ст.498 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 500КПК України судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.

Виходячи зі змісту статей 97, 105 КК України, статей 498, 501 КПК України, примусовий захід виховного характеру є специфічним заходом, який застосовується лише до неповнолітнього. Тобто примусові заходи виховного характеру, передбачені законом України про кримінальну відповідальність, застосовуються не лише за умови вчинення особою, яка після досягнення 11-річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, а і якщо під час постановлення ухвали щодо застосування таких заходів, особа перебувала у неповнолітньому віці.

Однак, згідно матеріалів кримінального провадження на момент розгляду клопотання судом ОСОБА_16 та ОСОБА_15 досягли повноліття, що в свою чергу виключає можливість застосування до них примусових заходів виховного характеру.

Тому суд першої інстанції, вирішуючи питання про відмову в задоволенні клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, дотримався в повній мірі вимог законодавства як процесуального так і матеріального, на думку колегії судів, прийняв законне та справедливе рішення, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 500 КПК України.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття кримінального провадження.

Підстави закриття кримінального провадження наведені в ч.1 статті 284 КПК України, однак рішення суду про відмову в задоволенні клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру не передбачає закриття кримінального провадження.

За вказаних обставин рішення суду про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_16 та ОСОБА_15 необхідно виключити.

Крім того є слушними доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_12 про те, що дана ухвала підлягає апеляційному оскарженню на протязі 30 днів, а не семи, як це зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч.2 ст.395 КПК України, крім іншого, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана: на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення;

Як свідчить зміст резолютивної частини ухвали районного суду, де строк апеляційного оскарження зазначений - протягом семи днів і згідно звукозапису судового засідання, суддею оголошено також семиденний строк апеляційного оскарження, що в свою чергу є недотриманням положень ст.395 КПК України, однак таке порушення не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в розумінні ст. 412 КПК України, тобто таким порушенням, яке впливає на законність розгляду клопотання по суті та не є підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_12 .

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 404, 405, ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_12 - задовольнити частково.

Виключити з резолютивної частини ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2023 року рішення суду про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_13 та ОСОБА_11 .

Вважати, що ухвала Городищенського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2023 року може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення ухвали.

В решті ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_13 та ОСОБА_11 примусових заходів виховного характеру - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий-суддя -

Судді -