Постанова

від 18.03.2024 по справі 760/34055/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи №760/34055/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2436/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

суддя-доповідач Гуль В.В.,

судді Мельник Я.С., Матвієнко Ю.О.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Радянська наука» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 року справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Радянська наука» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Житлово-будівельний кооператив «Радянська наука» звернулося до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Радянська наука» 47 045 грн. 19 коп. заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, 5 361 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 2 340 грн. 53 коп. трьох відсотків річних та 2 270 грн. 00 коп. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ЖБК «Радянська наука» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 , який самостійно та через укладені договори з виконавцями забезпечення надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт вивезення побутових відходів тощо), а також послуг з централізованого постачання холодної води, централізованого постачання гарячої води, водовідведення та централізованого опалення.

При цьому, ОСОБА_1 є користувачем квартири АДРЕСА_2 , користується всіма житлово-комунальними послугами та послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Разом з тим, незважаючи на своєчасне та у повному обсязі надання позивачем вищенаведених послуг, відповідач не сплачує їх вартість, в результаті чого утворилася заборгованість за період з 01.10.2018 року по 31.10.2021 року у розмірі 47 045 грн. 19 коп.

За вказаних обставин, а також посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у поданому позові не зазначає, на якій саме правовій підставі відповідальність за неналежне виконання зобов`язання щодо сплати боргу за надані послуги має нести саме ОСОБА_1 , а також не зазначено правового статусу відповідача відносно квартири, за якою надаються послуги.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обствавин, що мають значення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції наявних у матеріалах справи доказів, які підтверджують те, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та є користувачем квартири за вказаною адресою.

При цьому, зазначає, що позов про стягнення боргу за надані житлово-комунальні послуги було подано до відповідача як до користувача квартири, а не власника квартири, як про це помилково вказує суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі ЖБК «Радянська наука», який самостійно та через укладені договори з виконавцями забезпечення надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт вивезення побутових відходів тощо), а також послуг з централізованого постачання холодної води, централізованого постачання гарячої води, водовідведення та централізованого опалення.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що ОСОБА_1 , який є користувачем квартири АДРЕСА_2 , користується всіма житлово-комунальними послугами та послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надає кооператив, однак не сплачує їх вартість, в результаті чого утворилася заборгованість за період з 01.10.2018 року по 31.10.2021 року у розмірі 47 045 грн. 19 коп.

Так, пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» До житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальній послуги.

Як передбачено п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідно договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

При цьому, згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2019 року по справі № 210/5796/16-ц, укладення договору про надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача. Відмова споживача від укладення договору суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 ЦУ України, ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги. Відсутність письмово оформленого договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Однак, усупереч вищенаведених положень законодавства, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами того, що відповідач був користувачем наданих житлово-комунальних послуг у заявлений в позові період.

Посилання апелянта на витяг з територіального реєстру м. Києва, наявний у матеріалах справи (а.с. 90), колегія суддів не може вважати належним та допустимим доказом на підтвердження місця реєстрації проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_4 , оскільки з нього не вбачається, чи був зареєстрований відповідач за адресою у період утворення заборгованості, а саме з 01.10.2018 року по 31.10.2019 року.

Надані позивачем копія заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15.07.2019 року та копія виконавчого листа, виданого на виконання вказаного судового рішення, підтверджують факт стягнення на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_2 , 1954 року народження, у той час як позов у даній справі пред'явлено до ОСОБА_1 , 1956 року народження.

Будь-яких інших належних доказів, які б підтверджували, що відповідач є користувачем наданих позивачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_4 , матеріали справи не містять.

При цьому, оскільки позивач, долучаючи до апеляційної скарги Акт про фактичне постійне проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 , тобто новий доказ, який не був досліджений судом першої інстанції, жодним чином не обґрунтував неможливість подання цього доказу до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає дану справу за наявними в ній доказами, що відповідає положенням ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Таким чином, виходячи з вищевстановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено факту користування відповідачем наданими позивачем житлово-комунальними послуг за адресою: АДРЕСА_4 .

Разом з тим, правильно дійшовши висновку про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції вказані обставини не дослідив, не врахував, що позов до відповідача було пред`явлено як до користувача, а не як до власника квартири, у зв'язку з чим помилково відмовив у задоволенні з позову з підстав того, що з наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити належність на праві власності відповідачу вищенаведеного нерухомого майна.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та зміни судового рішення шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Радянська наука» - задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 року - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 квітня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач:

Судді: