Рішення

від 22.01.2024 по справі 160/24533/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 рокуСправа №160/24533/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Національні інформаційні системи», в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 15.09.2023 року №3289/5 «Про задоволення скарги» яким анульовано рішення від 22.05.22 №63683538 та тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 строком на 1 (один) місяця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 вересня 2023 року Міністерством юстиції України видано наказ № 3289/5 «Про задоволення скарги», яким задоволено скаргу ОСОБА_2 від 14.04.2023 року. Пунктом 2 Наказу визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 22.05.2022 №63683538, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1. Пунктом 3 Наказу тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 строком на 1 (один) місяць. За змістом наказу Міністерства юстиції України № 3289/5 «Про задоволення скарги» його прийнято на підставі висновку Центральної Комісії Міністерства юстиції України від 23.08.23р. за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 14.04.2023, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2023 за № СК-1576-23, якою встановлено, що позивачем в порушення вимог Земельного кодексу (ст.8) зареєстровано договір суборенди на земельну ділянку скаржника, без її згоди та договором оренди не передбачено надання земельної ділянки в суборенду, також строк дії суборенди перевищує строк дії договору оренди. Позивач зазначає, що в спірному випадку допущене нею порушення було усунуто та права скаржника відновлено (договір суборенди розірвано) ще до прийняття оскаржуваного рішення за скаргою, а тому п.2 Наказу про анулювання рішення є безпідставним, оскільки воно вже було скасовано. В пункті 3 оскарженого Наказу № 3289/5 не зазначено мотивів застосування такої санкції, як блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, позивач вважає, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надав відзив, в якому представник відповідача зазначає, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України є таким, що прийнятий на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Наведені міркування сторони позивача щодо невмотивованості оскаржуваного наказу МЮУ є помилковими. На переконання сторони відповідача, решта міркувань, що викладені у позовній заяві по цій справі не є юридично значимими, оскільки у своїй більшості такі міркування зведені до викладу позивачем інформації про обставини справи та застосування норм права у зручний для неї спосіб. Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові. Оскільки, період тимчасового блокування доступу позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно минув, то оскаржуваний Міністерства юстиції України від 15.05.2023 р. № 1879/5 є актом одноразового застосування та на момент розгляду цієї справи є таким, що вичерпав свою дію фактом його виконання, а відтак за своєю правовою природою оскаржуваний наказ не порушує законних прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких мало бути спрямоване судове рішення, що є також підставою для відмови у задоволенні позову повністю.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній підтримав обґрунтування викладені в позовній заяві, просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Третя особа своїм правом надати до суду пояснення щодо даної позовної заяви не скористалась.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2023р. клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального провадження - задоволено. Призначено справу за позовом Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа Державне підприємство "Національні інформаційні системи", про визнання протиправним та скасування наказу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024р. провадження в адміністративній справі №160/24533/23 за позовом Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Міністерства юстиції України №3289/5 від 15.09.2023 року, яким визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 22.05.2022 №63683538, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, - закрито.

Позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи без її участі, в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.04.2023 року в Міністерстві юстиції України за № СК-1576-23 було зареєстровано скаргу ОСОБА_2 від 14.04.2023 на рішення від 22.05.2022 № 63683538, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222083500:01:062:0496.

23.08.2023 року відбулось засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції з розгляду вищевказаної скарги, за результатами якого було сформовано Висновок від 23.08.2023р.

У вказаному Висновку зазначено, що ОСОБА_2 вважає оскаржуване рішення протиправним та просить його скасувати, оскільки вона є власницею земельної ділянки, яку передала в оренду ТОВ «ПРАВДА» на підставі договору оренди від 01.01.2013, яке у свою чергу передало земельну ділянку в суборенду ТОВ «ВСП ПРОМІНЬ» без згоди на це скаржниці, крім того, договором оренди не передбачено передачу земельної ділянки в суборенду, також строк дії суборенди перевищує строк дії договору оренди.

Колегією було встановлено, що договір оренди, укладений між скаржницею та ТОВ «ПРАВДА» строком до 01.01.2023, не передбачав передачу земельної ділянки в суборенду.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі також - Державний реєстр прав) Колегією було встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 було проведено державну реєстрацію іншого речового права (права суборенди) на земельну ділянку за ТОВ «ВСП ПРОМІНЬ» без письмової згоди скаржниці, строком суборенди до 13.05.2031, до того ж строк дії договору оренди перевищує строк оренди, встановлений основним договором.

Таким чином, Колегією було встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 прийнято оскаржуване рішення на підставі документів, які не могли бути підставою для набуття права.

На переконання Колегії, встановлення факту прийняття приватним нотаріусом ОСОБА_1 неправомірного рішення, з урахуванням його характеру та наслідків, які фактично призвели до порушення прав скаржниці, є підставою для застосування відповідного заходу реагування у вигляді тимчасового блокування приватному нотаріусу ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру прав строком на 1 (один) місяць. Таким чином, Колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Наказом Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №3289/5 від 15.09.2023 року, скаргу ОСОБА_2 від 14.04.2023 задоволено (п.1 Наказу). П.2 Визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 22.05.2022 №63683538, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1. П.3 Тимчасово блокувати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 строком на 1 (один) місяць.

Позивач, зокрема, пов`язує порушення своїх прав з пунктом 3 спірного наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №3289/5 від 15.09.2023 року, яким тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 строком на 1 (один) місяць.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону №1952-IV до повноважень Міністерства юстиції України належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішення, передбачених цим Законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно визначений статтею 37 Закону №1952-IV.

Відповідно до положень ч. 1, 2, 6 ст. 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає:

1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;

3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.

Під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу.

За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Відповідно до ч.1 ч.7 ст.37 Закону №1952-IV, у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:

1) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.

Підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є:

а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини.

Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Одночасно із визнанням прийнятим з порушенням цього Закону та анулюванням рішення державного реєстратора, анулюванням рішення територіального органу Міністерства юстиції України, а також у разі відсутності підстав для їх анулювання Міністерство юстиції України може прийняти одне із рішень, передбачених пунктами 4-6 цієї частини.

4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Згідно ч.10 ст.37 Закону №1952-IV, Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1128 було затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок № 1128).

Пунктом 10 Порядку № 1128 передбачено, що для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Пунктом 13 Порядку № 1128 передбачено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 23.08.2023 р. Центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції було розглянуто скаргу ОСОБА_2 від 14.04.2023, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 25.04.2023 за № СК-1576-23 на рішення від 22.05.2022 № 63683538, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222083500:01:062:0496.

У висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції зазначено, що під час дії воєнного стану та з урахуванням вимог, встановлених пунктом 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, за 15 днів (дата публікації оголошення 07.08.2023) до дня засідання Колегії на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було забезпечено оприлюднення інформації про дату засідання розгляду даної скарги та додатково повідомлено зазначену інформацію скаржниці, приватному нотаріусу ОСОБА_1, ТОВ «ПРАВДА», ТОВ «ВСП ПРОМІНЬ» засобами електронної пошти.

На засіданнях Колегії, які відбулись 24.05.2023, 19.07.2023 було вирішено перенести розгляд скарги з метою належного з`ясування усіх обставин.

Колегією було встановлено, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 прийнято оскаржуване рішення на підставі документів, які не могли бути підставою для набуття права.

Колегія дійшла висновку, що оскільки оскаржуване рішення приватного нотаріуса ОСОБА_1 прийняте з порушенням загальної засади державної реєстрації прав, визначеної пунктом 1 частини першої статті 3 Закону, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, та за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав передбаченої пунктом 4 частини першої статті 24 Закону, то допущені при його прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону, це рішення підлягає анулюванню, а скарга - задоволенню.

Зважаючи на встановлений факт порушення й оцінюючи його ступінь та характер, Міністерство юстиції виходило із того, що застосування до приватного нотаріуса ОСОБА_1 заходів реагування у вигляді тимчасового блокування до Державного реєстру прав, має бути необхідним й достатнім для виправлення і попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав. А тому, з огляду на вказану мету й ґрунтуючись на принципах справедливості та співмірності заходи реагування повинні бути пропорційними характеру встановлених порушень.

Водночас, відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на неї. Згідно ж із статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норм Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Враховуючи те, що державна реєстрація права оренди є гарантією непорушності цього права, то умисне або недбале здійснення державним реєстратором своїх повноважень, що має наслідком порушення прав громадян або прав інших суб`єктів цивільно-правових відносин, беззастережно потребує вжиття відповідних заходів реагування.

На переконання Колегії, встановлення факту прийняття приватним нотаріусом ОСОБА_1 неправомірного рішення, з урахуванням його характеру та наслідків, які фактично призвели до порушення прав скаржниці, є підставою для застосування відповідного заходу реагування у вигляді тимчасового блокування приватному нотаріусу ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру прав строком на 1 (один) місяць. Таким чином, Колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що твердження позивача проте, що в пункті 3 оскаржуваного наказу не зазначено мотивів застосування такої санкції як блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не підтверджені та спростовуються матеріалами справи.

Також, суд зазначає, що у тексті наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №3289/5 від 15.09.2023 року зазначено наступне, а саме: «Підстава: висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 23.08.2023 за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 14.04.2023, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 25.04.2023 за № СК-1576-23».

Щодо доводів позивача з посиланням на те, що допущене нею порушення було усунуто, а права скаржника відновлено (договір суборенди розірвано) ще до прийняття оскаржуваного Наказу, а тому п.2 Наказу про анулювання рішення є безпідставним, то з врахуванням закриття провадження у справі у вказаній частині позовних вимог, згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2023р., суд не надає оцінку вказаним аргументам.

В частині посилань позивача на відсутність негативних наслідків для скаржника, у зв`язку з прийняттям приватним нотаріусом вказаних рішень, то суд зазначає що саме після подачі скарги ОСОБА_2 14.04.2023р., лише 13.07.2023р. до Державного реєстру речових прав внесена інформація про договір щодо розірвання договору 11.07.2023р., видавник ТОВ «ПРАВДА», ТОВ «ВСП ПРОМІНЬ».

Суд зазначає, що позивачка не спростовує вище викладені обставини щодо вчинення порушень у процесі здійснення реєстраційної дії, не вказує які норми чинного законодавства порушені чи недотримані відповідачем призвели до порушення її прав, а фактично не погоджується із блокуванням доступу до Державного реєстру речових право на нерухоме майно.

Крім іншого, суд звертає увагу на те, що оскаржений наказ «Про задоволення скарги» №3289/5 від 15.09.2023 року - є актом індивідуальної дії, оскільки не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи стосовно позивача.

Нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.

Міністерством юстиції України прийнято наказ «Про задоволення скарги» №3289/5 від 15.09.2023 року, яким тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 строком на 1 (один) місяця.

Тобто, дія наказу в частині п.3 закінчилась 15.10.2023 року, та доступ до державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 повинно було бути відновлено вже з 16.10.2023 року.

Таким чином, станом на день прийняття рішення судом у даній справі, п.3 наказу №3289/5 від 15.09.2023 року вичерпав свою дію.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Такий висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій, та рішень, натомість, позивачем не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова