Рішення

від 18.03.2024 по справі 240/33814/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/33814/23

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 із позовом, у в якому просить визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати, та зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити нарахування та виплату її дитині з 29.05.2023 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

В обґрунтування позову вказує, що її дитина перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області, зареєстрована і проживає з дитиною в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, її дитина має статус потерпілого від ЧАЕС. Вважає, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 відновлено право на отримання доплати до пенсії за ст.39 Закону №796-XII, а тому відповідач повинен проводити виплату її дитині щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на радіоактивно забрудненій території.

Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

19.02.2024 на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що з матеріалів пенсійної справи вбачається, що саме ОСОБА_1 , а не її дитина - ОСОБА_2 , перебуває на обліку в пенсійному органі, як отримувач пенсії в разі втрати годувальника на своїх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Дитина позивача - ОСОБА_2 не перебуває на обліку у пенсійному органі, як пенсіонер. Крім того, відповідач вказує, що Закон України від 04.02.2016 №987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є чинним, не визнавався таким, що не відповідає Конституції України, а тому починаючи з 01.01.2016 ст.39 Закону №796-XII діє в редакції Закону №987-VIII, яка не передбачає нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, а встановлює доплати виключно громадянам, які працюють у зоні відчуження. Крім того, відповідач вказує, що дитина позивача немає права на доплату до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, оскільки, діти, які потерпілі від Чорнобильської катастрофи, мають право виключно на пільги та компенсації, визначені Розділом V «Захист дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи» Закону №796-ХІІ.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, та отримує пенсію в разі втрати годувальника на своїх дітей.

Листом відповідач повідомив позивача, що підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру їй не нараховується і не виплачується. Частина 2 статті 39 Закону №796-ХІІ не передбачає та не дає право на нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Вважаючи таку бездіяльність ГУПФУ в Житомирській області протиправною, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Стаття 39 Закону №796-ХІІ, у редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена наступним чином:

1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".

Встановлено, що 28.12.2014 прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

04.02.2016 прийнятий Закон України «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №987-VIII від 04.02.2016, який згідно з Розділом ІІ «Прикінцеві положення» набрав чинності з 01.01.2016 і яким внесена до Закону №796-ХІІ стаття 39 такого змісту: «Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».

Стаття 39 у редакції Закону №987-VIII, яка чинна з 01.01.2016, урегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження.

Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01.01.2015, урегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів.

Сукупність наведених норм дає підстави для висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право на отримання доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а саме у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ст.39 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до положень статті 2 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон України "Про пенсійне забезпечення") пенсія в разі втраті годувальника є одним із видів державних пенсій.

Згідно з частиною 1 статті 37 Стаття 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що на всіх членів сім`ї, які мають право на пенсію (в разі втрати годувальника), призначається одна спільна пенсія.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на всіх членів сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія.

Частиною 4 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (а.с.7), на обліку у Пенсійному фонді України, як пенсіонер не перебуває (а.с.15), посвідчення пенсіонера, який отримує пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_2 не видавалося, пенсію в разі втрати годувальника отримує ОСОБА_1 на ОСОБА_2 та на ОСОБА_3 (а.с.15).

Отже, ОСОБА_2 є дитиною потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи та не є непрацюючим пенсіонером, пенсія ОСОБА_2 не призначена та йому не виплачується, пенсія в разі втрати годувальника призначена та виплачується ОСОБА_1 на її дітей.

Правова позиція щодо наявності у неповнолітньої дитини права на підвищення до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ висловлена Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 19.12.2022 у справі №240/31041/21.

Зокрема, у вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив що, діти, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, мають право виключно на пільги та компенсації, визначені Розділом V "Захист дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи" Закону №796-ХІІ.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону №796-ХІІ дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, яким встановлено інвалідність, пов`язану з Чорнобильською катастрофою, надаються компенсації та пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11 частини 1 цієї статті, а також надаються компенсації та пільги передбачені частиною 3 статті 30 Закону №796-ХІІ.

Згідно з частиною 4 статті 30 Закону №796-ХІІ дітям, які мають підстави для встановлення категорії 2 або 3, до досягнення повноліття, крім компенсацій та пільг, зазначених у частині першій цієї статті, надаються пільги, передбачені пунктами 2, 4 і 5 частини третьої цієї статті.

Частиною 5 статті 30 Закону №796-ХІІ передбачено, що після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням, відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) особам, зазначеним у статті 27 цього Закону, надаються пільги та компенсації відповідно до встановлених статтею 14 цього Закону категорій.

Відповідно до частини 6 статті 30 Закону №796-ХІІ дітям до досягнення повноліття, які до вступу в державні заклади вищої освіти, заклади фахової передвищої освіти, заклади професійної (професійно-технічної) освіти, розташовані за межами зони забруднення, мали підстави для отримання категорії 4, надаються пільги, передбачені пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті та пунктом 4 частини третьої цієї статті, а студентам з числа цих дітей віком до 23 років надаються пільги, передбачені пунктом 6 статті 22 цього Закону.

За результатами аналізу наведених положень суд дійшов висновку, що правових підстав для нарахування дитині позивача доплати у порядку ст.39 Закону №796-ХІІ немає, у зв`язку з чим відмовляє у позові.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін