Рішення

від 19.03.2024 по справі 280/10576/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2024 року Справа № 280/10576/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельникової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

Головного управління ДПС у Запорізькій області

Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради,

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач 1), Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (далі - відповідач 2), в якій позивач з урахуванням наданих уточнень (від 21.02.2024 вх. 8540) просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Відповідача 1 та зобов`язати скасувати видані Відповідачем 1 вимогу від 12.02.2020 за №Ф-4997-50У на суму 29 293,44 грн. та вимогу від 18.11.2020 за №Ф-4997-50 на суму 35 588,74 грн.;

-зобов`язати Відповідача 2 скасувати реєстраційну дію від 09.10.2012, номер запису: 21031750000071920 щодо включення відомостей про ФОП з відміткою про те, що свідоцтво вважається недійсним.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що випадково дізнався про існування двох вимог про сплату боргу (недоїмки), а саме від 12.02.2020 за №Ф-4997-50У на суму 29 293,44 грн. та вимоги від 18.11.2020 за №Ф-4997-50 на суму 35 588,74 грн., які сформовано на ім`я батька позивача - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але РНОКПП НОМЕР_2 та дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 у цих вимогах зпананчено позивача- ОСОБА_1 . ОСОБА_2 - батько (РНОКПП НОМЕР_1 ) 06.04.2000 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) був внесений запис про припинення у зв`язку зі смертю. Документи на підтвердження цієї інформації надані. Також є другий запис у ЄДР відносно ОСОБА_2 з РНОКПП НОМЕР_2 , дата реєстрації також 06.04.2000, але зазначено, що свідоцтво про державну реєстрацію недійсне. Документи надані. Крім того, реєстрація як ФОП ОСОБА_2 з РНОКПП НОМЕР_1 та РНОКПП НОМЕР_2 відбулася в один день, 04.06.2000 . На момент такої реєстрації Позивачу, якому належить РНОКПП НОМЕР_2 було лише 14 років. У відомостях з ЄДР не зазначено навіть вид діяльності, але зазначено, що свідоцтво не дійсне. Вваажає, що запис свідоцтво недійне був зроблений коли помітили цю помилку в реєстрі, але вчинити інші дії, наприклад виключити цю інформацію з реєстру, не було технічної можливості. З огляду на все це, Позивач вважає, що вимога від 12.02.2020 за №Ф-4997-50У на суму 29 293,44 грн. та вимога від 18.11.2020 за №Ф-4997-50 на суму 35 588,74 грн. були оформлені помилково, оскільки відомості про недійсність державної реєстрації ФОП ОСОБА_2 з РНОКПП НОМЕР_2 були внесені відповідними органами, але зміни в облікових даних платника податків не були відображені. На звернення позивача скасувати вказні вимоги відповідач 1 відмовив . Позивач вважає такі дії відповідача 1 порушенням своїх прав, оскільки у ЄДР є запис, що свідоцтво ОСОБА_2 з РНОКПП НОМЕР_2 недійсне. Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 25.12.2023 адміністративний позов залишено без руху.

Позивачем усунено недоліки.

Ухвалою судді від 10.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

22.01.2024 відповідач 2 надав до судуд відзив на позов, де зазначив , що віцдповідно до пункту 4 частини першої ст. 1 Закону №755З, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. Відповідно до пункту 2 частини першої ст.25 Закону №755З, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться зокрема на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", серед іншого щодо зобовьязання вчинення реєстраційних дій.

Відповідач 1 позов не визнав, 26.01.2023 надав до суду відзив, в якому зазначає, що з 06.03.2000 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває в контролюючому органі. 10.04.2007 до податкового органу з ЄДР надійшли відомості типу «17 Включення відомостей про фізичну особу-підприємця» щодо включення до ЄДР відомостей про ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань регулюються Законом України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755). Відповідно до ст. 9 розділу ІІІ Закону №755 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться дані, внесені на підставі відповідних заяв про державну реєстрацію, документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій. При цьому ДПС не є суб`єктом державної реєстрації та отримує відомості з ЄДР згідно із Законом №755 для виконання покладених повноважень. Щодо нарахування сум єдиного внеску, згідно відомостей, відображених в інтегрованій картці платник податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) по коду класифікації доходів за період з 2017 року по 4 квартал 2019 року заборгованість складала - 29 293,44 грн.(сума зазначена у вимозі №Ф-4997-50У), а за період з 2017 року по 3 кварал 2020 року заборгованість складала 37 788,74 грн. (сума зазначена у вимозі №Ф-4997-50). Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме від 12.02.2020 за №Ф-4997-50У на суму 29 293,44 грн. та вимоги від 18.11.2020 за №Ф-4997-50 на суму 35 588,74 грн. на ім`я батька ОСОБА_1 (позивача), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але РНОКПП НОМЕР_2 та дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 у цих вимогах ОСОБА_1 .

Вказані вимоги отримані позивачем від ГУ ДПС у Запорізькій області на адвокатській запит.

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 06.04.2000 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис про припинення у зв`язку зі смертю.

Також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є другий запис відносно ОСОБА_2 з РНОКПП НОМЕР_2 . За ним дата реєстрації також 06.04.2000, але зазначено, що свідоцтво про державну реєстрацію недійсне.

17.10.2023 позивач звернувся до Відповідача 1 із заявою у якій просив скасувати спірні недоїмки в позасудовому порядку, обгрунтувавши іх неправомірність їх винесення.

Листом від 22.10.2023 №47070/6/08-01-13-01-05Відповідач 1 повідомив, що не є суб`єктом державної реєстрації та отримує відомості з ЄДР згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Не погодившись із вказанмими діями відповідача 1, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464- VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно статті 2 Закону №2464-VI, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали загальну систему оподаткування.

Згідно ч.1 ст. 50 Цивільного кодексу України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

Згідно ч.1 ст. 34 Цивільного кодексу України, повна цивільна дієздатність повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Відповідно до ч.3 ст. 35 Цивільного кодексу України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Відповідачем 1 не надано до судуд доказів того, що Позивач дійсно виявив бажання був зареєстрованим як фізична особа-підприємець. Навпаки, позивачем була нада

Так судом встановлено, що реєстрація ФОП ОСОБА_2 з РНОКПП НОМЕР_1 та РНОКПП НОМЕР_2 відбулася в один день, 04.06.2000 . На момент такої реєстрації Позивачу 06.04.1987 р.н., якому належить РНОКПП НОМЕР_2 було лише 14 років. Крім того, у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не зазначено вид діяльності. Проте, у вкащаномуц записі зааннчено, що свідоцтво не дійсне.

Тобто, враховуючи вищевикладено, суд приходить до висновку, що вказані відомості РНОКПП позивача були внесені до ЄДР помилково і він не є платником податків та зборів, що передбачені для фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу, суд виходить з такого.

Так, відповідачем 1 до суду не надано жожних доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Щодо підстав нарахування єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) суд зазначає.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами третьою та четвертою статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно частини четвертої статті 8 Закону № 2464-VI, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).

Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

В той же час, згідно частини третьої статті 9 Закону № 2464-IV, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Отже, контролюючий орган мав право нарахувати внесок та сформувати вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платником до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до закону нараховується внесок.

Проте, позивач не подавав звітність, відповідач чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно позивача, не витребовувались у позивача та не надавались відповідачеві бухгалтерські та інші документи.

Вказане вище свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Крім того, недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень позбавило позивача можливість передбачати наслідки, та позбавило, у випадку необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, та як наслідок призвело до покладення на позивача надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску.

Враховучи вищевикладен суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржених вимог про сплату боргу (недоїмки), та вказані обставини вказують на те, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 за №Ф-4997-50У на суму 29 293,44 грн., від 18.11.2020 за №Ф-4997-50 на суму 35 588,74 грн. прийнятих відпловідачем 1 відносно ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , є необґрунтованими, безпідставними та підлягають скасуванню.

За приписамист.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписамист.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:

«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»

«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) ЄСПЛ вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 353/265/17 та від 04 травня 2022 року у справі № 805/5133/18-а.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача 2 скасувати реєстраційну дію від 09.10.2012, номер запису: 21031750000071920 щодо включення відомостей про ФОП з відміткою про те, що свідоцтво вважається недійсним, що є дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача 1.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь суми витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимогст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно дост.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

До матеріалів справи додано копію договору про надання правової допомоги від 06.09.2023 (далі - Договір), укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Олешко і Скрипка», за умовами якого (п. 1.1.) Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених п. 2.1. цього Договору, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити таку допомогу.

Відповідно до п. 4.2., п. 4.3. договору, за результатами надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням складається та вручається Клієнту Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), що підписується представниками сторін, в якому вкачується найменування правової допомоги з посиланням на рахунок. Оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку Клієнтом.

Між сторонами підписаний Акт надання послуг №9 від 31.01.2024 на суму 2000 грн.

Адвокатським обєднанням висталений ОСОБА_1 рахунок на оплату наданих послуг, які клієнтом оплачені у повному обсязі, про що свідчить платіжна інструкція.

У матеріалах справи наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги Позивачу адвоката Берестовенко Д.О.; свідоцтва № 002325 від 20.08.2019 про право на заняття адвокатською діяльністю Берестовенко Д.О.

Надану у цій справі правничу допомогу оцінено у розмірі 20000,00 грн., що на думку суду, є співмірним з обсягом роботи з написання та підготовки позову, характером спірних правовідносин, складністю справи та значенням справи для сторін.

Таким чином суд вважає, що судові витрати заявлені до відшкодування обґрунтовано, вартість послуг правничої допомоги доведена документально, є співмірною з фактично наданими послугами, що підтверджуються належними доказами, та виходячи із принципу співмірності, а також критерію розумності їхнього розміру, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу приходить до висновку, що виитрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню в повному обсязі у сумі 20000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя пр. Соборний буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663), Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69036, м.Запоріжжя, пр. Маяковського, б.20а, код ЄДРПОУ 40302133) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Запорізької області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 за №Ф-4997-50У на суму 29 293,44 грн. та від 18.11.2020 за №Ф-4997-50 на суму 35 588,74 грн.

Збов`язати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради скасувати реєстраційну дію від 09.10.2012, номер запису: 21031750000071920 щодо включення відомостей про ФОП ОСОБА_2 з відміткою про те, що свідоцтво вважається недійсним.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147 гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова