Постанова

від 02.12.2024 по справі 280/10576/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/10576/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року (суддя Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Департамента реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, в якій позивач з урахуванням наданих уточнень (від 21.02.2024 вх. 8540) просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області та зобов`язати скасувати вимогу від 12.02.2020 за №Ф-4997-50У на суму 29 293,44 грн. та вимогу від 18.11.2020 за №Ф-4997-50 на суму 35 588,74 грн.;

зобов`язати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради скасувати реєстраційну дію від 09.10.2012, номер запису: 21031750000071920 щодо включення відомостей про ФОП з відміткою про те, що свідоцтво вважається недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що випадково дізнався про існування двох вимог про сплату боргу (недоїмки), а саме від 12.02.2020 за №Ф-4997-50У на суму 29 293,44 грн. та вимоги від 18.11.2020 за №Ф-4997-50 на суму 35 588,74 грн., які сформовано на ім`я батька позивача - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але РНОКПП НОМЕР_2 та дата народження 06.04.1987 у цих вимогах зпананчено позивача- ОСОБА_1 . ОСОБА_2 - батько (РНОКПП НОМЕР_1 ) 06.04.2000 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та у зв`язку зі смертю 12.02.2010 у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) був внесений запис про припинення у зв`язку зі смертю. Документи на підтвердження цієї інформації надані. Також є другий запис у ЄДР відносно ОСОБА_2 з РНОКПП НОМЕР_2 , дата реєстрації також 06.04.2000, але зазначено, що свідоцтво про державну реєстрацію недійсне. Документи надані. Крім того, реєстрація як ФОП ОСОБА_2 з РНОКПП НОМЕР_1 та РНОКПП НОМЕР_2 відбулася в один день, 04.06.2000. На момент такої реєстрації Позивачу, якому належить РНОКПП НОМЕР_2 було лише 14 років. У відомостях з ЄДР не зазначено навіть вид діяльності, але зазначено, що свідоцтво не дійсне. Вваажає, що запис свідоцтво недійне був зроблений коли помітили цю помилку в реєстрі, але вчинити інші дії, наприклад виключити цю інформацію з реєстру, не було технічної можливості. З огляду на все це, Позивач вважає, що вимога від 12.02.2020 за №Ф-4997-50У на суму 29 293,44 грн. та вимога від 18.11.2020 за №Ф-4997-50 на суму 35 588,74 грн. були оформлені помилково, оскільки відомості про недійсність державної реєстрації ФОП ОСОБА_2 з РНОКПП НОМЕР_2 були внесені відповідними органами, але зміни в облікових даних платника податків не були відображені. На звернення позивача скасувати вказані вимоги відповідач 1 відмовив . Позивач вважає такі дії відповідача 1 порушенням своїх прав, оскільки у ЄДР є запис, що свідоцтво ОСОБА_2 з РНОКПП НОМЕР_2 недійсне. Просив позов задовольнити.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року

адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм права. Скаржник вказує, що у зв`язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску ГУ ДПС у Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 № Ф-4997-50У та направлено на примусове виконання до Дніпровського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Зважаючи на вищевикладене, вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-4997-50У від 12.02.2020 на суму 29 293,44 грн. та № Ф-4997-50 від 18.11.2020 на суму 35 588,74 грн винесені з дотриманням чинного законодавства та скасуванню не підлягають.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме від 12.02.2020 за №Ф-4997-50У на суму 29 293,44 грн. та вимоги від 18.11.2020 за №Ф-4997-50 на суму 35 588,74 грн. на ім`я батька ОСОБА_1 (позивача), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але РНОКПП НОМЕР_2 та дата народження 06.04.1987 у цих вимогах ОСОБА_1 .

Вказані вимоги отримані позивачем від ГУ ДПС у Запорізькій області на адвокатській запит.

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 06.04.2000 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та у зв`язку зі смертю 12.02.2010 у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис про припинення у зв`язку зі смертю.

Також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є другий запис відносно ОСОБА_2 з РНОКПП НОМЕР_2 . За ним дата реєстрації також 06.04.2000, але зазначено, що свідоцтво про державну реєстрацію недійсне.

17.10.2023 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Запорізькій області із заявою у якій просив скасувати спірні недоїмки в позасудовому порядку, обґрунтувавши іх неправомірність їх винесення.

Листом від 22.10.2023 №47070/6/08-01-13-01-05 Головне управління ДПС у Запорізькій області повідомило, що не є суб`єктом державної реєстрації та отримує відомості з ЄДР згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Не погодившись із вказанмими діями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010, № 2464-VI (набув чинності 01.01.2011) (далі - Закон № 2464-VI).

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є також фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною другою статті 5 Закону № 2464-VI встановлено, що взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI Наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 за № 1162 затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок).

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання фіскальним органам відомостей про клас професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (пункт 3 розділу І Порядку).

Взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється фіскальним органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (пункт 4 розділу І Порядку).

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», здійснюється фіскальним органом за їх місцезнаходженням чи місцем проживання на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей фіскальним органом (пункт 1 розділу ІІ Порядку).

У день отримання відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фіскальний орган направляє відомості про юридичних осіб (їх відокремлені підрозділи) та фізичних осіб - підприємців до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Датою взяття на облік як платника єдиного внеску є дата внесення фіскальним органом запису щодо такого платника до реєстру страхувальників (пункт 3 розділу ІІ Порядку).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (пункт 5 розділу ІІ Порядку).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що визначення наявності у особи статусу фізичної особи-підприємця та її взяття на облік як платника єдиного внеску має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.

Відповідно до частини першої статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, процедура державної реєстрації та припинення підприємницької діяльності фізичною особою передбачена Законом України від 15.05.2003 за № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755), який набув чинності 01.07.2004.

Згідно з пунктом четвертим статті 1 Закону № 755 державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Пунктом сьомим цієї ж статті закріплено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Частиною 9 статті 4 Закону України № 755 встановлено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

За таких умов, закріплених законодавством, особою, яка має статус фізичної особи-підприємця, є особа, яка в обов`язковому порядку визнана державою, тобто зареєстрована державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з цим до 01.07.2014 діяло Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012, № 575/5 (надалі - Положення). Зазначене Положення втратило чинність у зв`язку із прийняттям Наказу Міністерства юстиції України від 16.06.2014 за № 935/5.

Зокрема, Положенням було врегульовано порядок утворення, завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Так, комісії створювалися в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр).

Пунктом 3.2 зазначеного Положення було встановлено, що комісія відповідно до покладеного на неї завдання: приймає від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців (далі - уповноважені органи), аналітичну інформацію про невключених суб`єктів; розглядає, аналізує прийняту від уповноважених органів аналітичну інформацію; складає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів; передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів реєстраційним службам головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб-підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру; передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів Державній реєстраційний службі України; виконує інші повноваження, що випливають з покладених на неї завдань.

Відповідно до пункту п`ятого Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за № 575/5 державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зобов`язано забезпечити включення до Єдиного державного реєстру відомостей про невключених суб`єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Буквальний зміст наведених положень нормативно-правового акта дає підстави для висновку, що навіть у разі набуття особою статусу фізичної особи-підприємця до початку функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесення відомостей про таку особу до Єдиного державного реєстру забезпечується державою через відповідні органи. Відтак зазначені відомості, в тому числі про фізичних осіб-підприємців в обов`язковому порядку повинні міститися у такому реєстрі.

1 липня 2010 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 2390-VI (далі - Закон № 2390-VI), який набув чинності 3 березня 2011 року.

Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Пункт 3 цього Розділу у зв`язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за їх рішенням» від 19 травня 2011 року за № 3384-VI (далі - Закон №3384-VI) викладено в наступній редакції:

«Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру.

Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру».

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Отже, наведеними положеннями Закону № 755-IV закріплено, що інформація про всіх юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців незалежно від дати їх реєстрації підлягає внесенню до Єдиного державного реєстру.

ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме від 12.02.2020 за №Ф-4997-50У на суму 29 293,44 грн. та вимоги від 18.11.2020 за №Ф-4997-50 на суму 35 588,74 грн. на ім`я батька ОСОБА_1 (позивача), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але РНОКПП НОМЕР_2 та дата народження 06.04.1987 у цих вимогах ОСОБА_1 .

Також, судом установлено, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 06.04.2000 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та у зв`язку зі смертю 12.02.2010 у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис про припинення у зв`язку зі смертю.

Також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є другий запис відносно ОСОБА_2 з РНОКПП НОМЕР_2 . За ним дата реєстрації також 06.04.2000, але зазначено, що свідоцтво про державну реєстрацію недійсне.

До 03 березня 2012 року позивач мав право перереєструватись як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так як у разі невчинення таких дій свідоцтво про реєстрацію фізичною особою-підприємцем, з 04 березня 2012 року вважається недійсним.

Проте позивач таких дій не вчинив, а отже з 04 березня 2012 року втратив правовий статус фізичної особи-підприємця.

Зазначене свідчить про відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця в період, за який відповідачем нараховано спірну суму боргу (недоїмки) з ЄСВ (за 2017-2020 роки), а отже позивач не є страхувальником у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та не має обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску.

Водночас колегія суддів ураховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 260/81/19, а саме: «Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені Законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності».

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вимог податкового органу з приводу необхідності сплати ОСОБА_1 єдиного соціального внеску у спірний період та, як наслідок, про визнання протиправною та скасування вимог Головного управління ДПС у Запорізької області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 за №Ф-4997-50У на суму 29 293,44 грн. та від 18.11.2020 за №Ф-4997-50 на суму 35 588,74 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, матеріалами справи підтверджено співмірність та фактичність понесення витрат на правничу допомогу, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров