Рішення

від 18.03.2024 по справі 640/20412/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року № 640/20412/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В. розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь-Будпроект-Плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірпінь-Будпроект-Плюс», звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2021 №00307600704 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку у банку (рядок 20.1.2) за грудень 2020 року, на суму 4 298 212,00 грн та про нарахування штрафних санкцій у сумі 1 074 553,00 грн.

29 липня 2021 року Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Кочановій П.В.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 року прийнято справу до свого провадження та вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.01.2024 о 12 год. 00 хв.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість було сформовано по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з контрагентами ТОВ «Рокибуд Сервіс», ТОВ «БГ «Спецмонтаж», ТОВ «Рокибуд», ТОВ «ВІП Контракт», ТОВ «Альтіус-Пром» та ПП «ВСТ». Зазначив, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулися, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. А тому вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та вказав, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суми за господарськими операціями з контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. Таким чином, заявлена в грудні 2020 року сума бюджетного відшкодування є завищеною та безпідставною.

У судовому засіданні 09.01.2024 року оголошено перерву до 06.02.2024 року о 14 год 45 хв.

Протокольною ухвалою від 06.02.2024 року закінчено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2024 року о 15 год 15 хв.

У судовому засіданні 06.02.2024 року оголошено перерву до 20.02.2024 року о 15 год. 00 хв.

У судовому засіданні 20.02.2024 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДПС у м.Києві від 08.02.2021 №1183-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ірпінь-Будпроект-Плюс» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2020 року, за результатами якої складено акт від 17.03.2021 № 21481/26-15-07-04-02-35467438.

У висновках вказаного акту зазначено, що позивачем порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Кодексу, порушення п.5 розділу V Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість №21 затверджений Наказом Міністерства фінансів України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №159/28289, що призвело до завищення ТОВ «Ірпінь-Будпроект-Плюс» суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р.20.2.1) за грудень 2020 року у розмірі 4 576 002,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомленні-рішення від 22.04.2021 № 00307600704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4 298 212 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 074 544 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з вимогами пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 ПК України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст. 44 ПК України).

Згідно п185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналіз наведених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власності господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Рокибуд Сервіс», ТОВ «БГ «Спецмонтаж», ТОВ «Рокибуд», ТОВ «ВІП Контракт», ТОВ «Альтіус-Пром» та ПП «ВСТ».

Зокрема, відповідачем вказано, що фактично спірними контрагентами здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з надання будівельно-монтажних робіт, електромонтажних робіт, оздоблювальних робіт на об`єкті: «Існуючий офісний комплекс з підземним паркінгом по вул. Великій Васильківській, 98 для ТОВ «Ірпінь-будпроект-плюс» і складено первинні документи, всупереч норм частини першої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Так, судом установлено, що 10.12.2019 між позивачем та ТОВ «Рокибуд сервіс» укладено договір №101219/19-ВВ на виконання оздоблювальних робіт на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. В.Васильківська, буд.98.

Відповідно до п.3.1 вказаного договору ціна договору складається з загальної вартості робіт та становить суму у розмірі 3 850 967,42 грн, в тому числі ПДВ - 641 827,90 грн.

На виконання робіт ТОВ «Рокибуд сервіс» на суму 1 296 547,06 грн до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт №1, №2 та №3 від 17.12.2019.

18.12.2019 року Позивачем здійснено платіж на користь ТОВ «Рокибуд Сервіс» у розмірі 1 819 558,52 грн, що підтверджено платіжним дорученням №964 від 18.12.2019.

На ім`я позивача складено податкові накладні від 17.12.2019 № 1, від 17.12.2019 № 2, від 17.12.2019 № 3 та від 18.12.2019 № 4.

На підтвердження дійсності господарських операцій позивачем долучено лист-пояснення ТОВ «Рокибуд Сервис» щодо порядку виконання будівельних робіт та використаних ресурсів за підписом директора.

До вказаного листа долучено копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку № 104, 361, копії форми 1-ДФ за ІV квартал 2019 року та баланс (фінзвіт) за 2019 рік, копію додатку 5 за грудень 2019 року та копію картки по рахунку 631 з ТОВ «Лайф Парадайс», що підтверджує залучення контрагентом підрядника ТОВ «Лайф Парадайс» згідно з договором підряду № 24 від 01.11.2019, наявність матеріально-технічних цінностей, наявність власного персоналу.

29.12.2018 року між позивачем та ТОВ «Будівельна Група «Спецмонтаж» укладено договір підряду №6-12/18-ВВ на виконання комплексу робіт по влаштуванню блискавкозахисту офісного комплексу згідно з технічним завданням на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. В.Васильківська, буд.98.

Відповідно до п.2.1 договору ціна договору складається з загальної вартості робіт та становить суму у розмірі 585 484,68 грн, в тому числі ПДВ - 97 580,78 грн.

На виконання вимоги п.4.1 договору позивачем сплачено авансовий платіж на користь ТОВ «Будівельна Група «Спецмонтаж».

20.01.2019 позивачем та ТОВ «Будівельна Група «Спецмонтаж» укладено договір підряду №2-01/19-ВВ на виконання утеплення фасаду будівлі, згідно з об`ємами робіт, які визначаються при огляді поверхів на об`єкті за аресою: м. Київ, вул. В.Васильківська, буд.98.

Відповідно до п.2.1, п.2.2 Договору вартість робіт визначається на підставі об`ємів робіт та одиничних розцінок, які є невід`ємною частиною даного договору. Остаточний розмір вартості робіт визначається згідно з фактичними обсягами виконаних робіт, відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання вимоги п. 4.1 Договору позивачем було сплачено авансовий платіж на користь ТОВ «Будівельна Група «Спецмонтаж».

Також, 03.06.2019 року між позивачем та ТОВ «Будівельна Група «Спецмонтаж» укладено договір підряду №1-06/19-ВВ на виконання внутрішніх оздоблювальних робіт відповідно до проектної документації на об`єкті за адресою: м.Київ, вул.В.Васильківська, 98.

Відповідно до п.2.1, п.2.2 договору, вартість робіт визначається на підставі об`ємів робіт та одиничних розцінок, які є невід`ємною частиною даного договору. Остаточний розмір вартості робіт визначається згідно з фактичними обсягами виконаних робіт, відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання вимоги п.4.1 договору позивачем було сплачено авансовий платіж на користь ТОВ «Будівельна Група «Спецмонтаж».

На виконання договорів до матеріалів справи долучено акти приймання виконаних будівельних робіт № 5 від 25.11.2019, № 4 від 22.10.2019, № 41 від 19.11.2019, № 40 від 06.11.2019, № 38, № 39 від 18.11.2019, № 42 від 25.11.2019, № 36, № 37 від 04.10.2019, № 31 від 10.09.2019, № 32 від 19.09.2019, № 34 від 23.09.2019, № 35 від 27.09.2019, № 23, № 24 від 06.12.2019, № 27, № 26, № 25 від 12.12.2019, № 28, № 29 від 16.12.2019, № 13 від 04.11.2019, № 10 від 08.11.2019, № 15 від 15.11.2019, № 12, №14 від 18.11.2019, № 19, № 18, № 20 від 19.11.2019, № 22 від 22.11.2019, № 21 від 25.11.2019, № 8, № 7 від 01.10.2019, № 9 від 04.10.2019, № 11 від 11.10.2019, № 4, №6 від 03.09.2019.

На ім`я позивача контрагентом виписано податкові накладні від 03.09.2019 № 223, № 222, № 220, №221, від 09.09.2019 № 224, від 10.09.2019 № 225, від 19.09.2019 № 238, № 239, № 237, від 23.09.2019 № 244, від 27.09.2019 № 249, № 250, № 251, від 01.10.2019 № 255, № 254, від 03.10.2019 № 257, № 258, від 03.10.2019 № 259, №260, №261, від 08.10.2019 № 263, від 11.10.2019 № 270, від 18.10.2019 № 288, від 22.10.2019 № 290, від 25.10.2019 № 300, від 04.11.2019 № 307, № 306, від 06.11.2019 № 310, від 08.11.2019 № 312, від 13.11.2019 № 313, від 15.11.2019 № 320, від 18.11.2019 № 326, № 325, № 324, № 327, від 19.11.2019 № 328, № 330, № 332, №329, № 331, від 21.11.2019 № 335, № 334, від 22.11.2019 № 336, від 25.11.2019 № 337, № 339, № 338, від 26.11.2019 № 341, від 28.11.2019 № 346, № 347, від 06.12.2019 № 352, № 353, від 12.12.2019 № 361, № 360, від 13.12.2019 № 365, від 16.12.2019 № 366, 367.

21.08.2019 року між позивачем та ТОВ «Рокибуд» укладено договір підряду №210819/19-ВВ на виконання оздоблювальних робіт відповідно до проектної документації на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. В.Васильківська, буд.98.

Відповідно до п.3.1 договору та з урахуванням змін згідно з додатковою угодою №1 від М.09.2019, додатковою угодою №2 від 11.10.2019, додатковою угодою №3 від 15.10.2019, додатковою угодою №4 від 05.12.2019 ціна договору складається з загальної вартості робіт та складає суму у розмірі 8 373 956,70 грн, в тому числі ПДВ - 1 395 659,45 грн.

На виконання вимоги п.4.1 договору позивачем було сплачено авансовий платіж на користь ТОВ «Рокибуд».

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи додано акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року № 2, №3, №4, №5, №6, за грудень 2019 року № 7, №8, №9, №10, №11, №12, №13.

На ім`я позивача контрагентом виписано податкові накладні від 28.08.2019 № 9, від 22.10.2019 № 12, від 28.10.2019 № 18, від 13.11.2019 № 1, від 25.11.2019 № 12, №13, №14, №16, №17, від 13.12.2019 № 4, від 16.12.2019 № 6, № 7, №8, №9, №10, №11.

До матеріалів справи позивачем також долучено пояснення директора контрагента ТОВ «Рокибуд», яким підтверджувався факт реальності господарських операцій з позивачем та наявність ресурсів для виконання послуг за договором підряду.

08.06.2018 року між позивачем та ТОВ «ВІП Контракт» укладено договір проектно-монтажних робіт №02/06 на виконання проектування зовнішніх мереж постійного електропостачання 10кВ об`єкта: «Існуючого офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. Великій Васильківській, 98» та виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт згідно погодженої проектної документації.

Відповідно до п.2.2 Договору ціна договору складається з загальної вартості робіт та складає суму у розмірі 9 538 949,21 грн, в тому числі ПДВ - 1 589 824,87 грн.

На виконання вимоги п. 4.1 договору позивачем було сплачено авансовий платіж на користь ТОВ «ВІП Контракт».

19.02.2019 року між позивачем та ТОВ «ВІП Контракт» укладено договір підряду №4-03/19-ВВ на виконання електромонтажних робіт на об`єкті: «Технічне переоснащення внутрішніх інженерних систем та обладнання (переобладнання) приладами обліку енергоносіїв, гарячої і холодної води існуючого офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. В.Васильківська, буд.98.

Відповідно до п.3.1 Договору та з урахуванням змін згідно з додатковою угодою №1 від 02.07.2019, додатковою угодою №2 від 06.12.2019 ціна договору складається з загальної вартості робіт та складає суму у розмірі 6 366 156,00 грн, в тому числі ПДВ - 1 061 026,00 грн.

На виконання вимоги п. 4.1 договору позивачем було сплачено авансовий платіж на користь ТОВ «ВІП Контракт».

На виконання умов договорів позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад, грудень 2019 року, підсумкові відомості ресурсів.

На ім`я позивача контрагентом виписано податкові накладні від 04.04.2019 № 10, від 10.04.2019 № 20, від 29.11.2019 № 7, від 27.12.2019 № 6, від 20.11.2020 № 1, від 27.12.2019 № 5.

27.09.2019 року між позивачем та ТОВ «Альтіус-Пром» укладено договір №2-06/19-ВВ на виконання проектних та будівельно-монтажних робіт з поточного ремонту - фарбування фасаду, в тому числі чолових фасадів з усіма автентичними елементами оздоблення в межах від денної поверхні до верхньої частини вінчаючого карнизу, завершення аттикової стінки та фронтону, які є пам`яткою архітектури місцевого значення, будівлі БЦ «Гранд», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В.Васильківська, буд.98.

Відповідно до п.3.1 договору ціна договору складається з загальної вартості робіт та складає суму у розмірі 1 433 632,35 грн, в тому числі ПДВ - 238 938,72 грн.

На виконання вимоги п.4.1 договору позивачем було сплачено авансовий платіж на користь ТОВ «Альтіус-Пром».

На ім`я позивача контрагентом виписано податкову накладну від 09.10.2019 № 6.

24.04.2019 між позивачем та ПП «ВСТ» укладено договір №5-04/19-ВВ на виконання підсилення поверхонь плит перекриття та залізобетонних балок вуглецевими полотнами на об`єкті: «Реконструкція окремих приміщень громадського будинку (офісного комплексу з підземним паркінгом) на вул. В.Васильківська, 98 в Голосіївському районі м. Києва».

Відповідно до п.3.1 Договору та з урахуванням змін згідно з додатковою угодою №1 від 25.07.2019 ціна договору складається з загальної вартості робіт (в тому числі матеріалів та обладнання, що буде використано виконавцем для належного виконання юбов`язань за договором), та складає суму у розмірі 4 927 130,18 грн, в тому числі ПДВ - 821 188,37 грн.

На виконання вимоги п.4.1 договору позивачем було сплачено авансовий платіж на користь ПП «ВСТ».

Фактичне надання послуг підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 02.01.2020 № 1.

На ім`я позивача контрагентом виписано податкову накладну від 08.05.2019 № 4.

Дослідивши надані первинні документи та враховуючи висновки акту перевірки, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з наведеними контрагентами первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які були надані контролюючому органу під час перевірки та відображені в акті перевірки.

Крім того, наведені докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими, здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Натомість, як вбачається з висновків акту перевірки та обґрунтувань відповідача, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність вказаних господарських операцій на підставі податкової інформації та за результатами аналізу автоматизованих систем щодо не підтвердження походження товарів по ланцюгу постачання.

Поряд з цим, суд зауважує, що контрагенти позивача на момент здійснення господарський операцій були зареєстрованими платниками податків та перебували на податковому обліку. Висновки про нереальність господарських операцій ґрунтуються на не підтвердженні походження придбаних позивачем робіт по ланцюгу постачання, що базуються виключно на аналізі даних ЄРПН та інформаційних автоматизованих систем податкових органів, без дослідження фактичних обставин, без надання належної оцінки поданим позивачем первинним бухгалтерським документам.

Однак, будь-яких зустрічних звірок чи позапланових перевірок контрагентів позивача та контрагентів другого порядку контролюючим органом не проводилось.

Натомість, неналежне формування фінансової та податкової звітності з боку контрагентів позивача другого порядку є підставою для застосування відповідних правових наслідків саме до таких контрагентів та не може свідчити про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкової та бухгалтерської звітності за результатами господарських операцій, реальність яких підтверджена належними доказами, а факт дійсного виконання послуг контрагентами підтверджується відповідними договорами, актами виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи і фактом прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту.

Зокрема, позивачем завершено реконструкцію офісного комплексу з підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. В.Васильківська, буд.98, за наслідком чого складено акт готовності об`єкта до експлуатації від 17.02.2020 року та 25.02.2020 року отримано сертифікат №ІУ163200561297, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, яким засвідчено відповідність закінченого будівництва проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд звертає увагу, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Зазначена позиція була неодноразово висвітлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами.

Будь-яких доказів залучення позивача до схеми незаконного формування податкового кредиту, відповідачем до суду надано не було.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів, зокрема, вироку по кримінальній справі щодо таких контрагентів, в якому досліджувались відповідні господарські операції, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020, який має бути врахований судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Можливі порушення контрагентами, в даному випадку другого порядку, правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог закону щодо формування даних податкової звітності, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 у справі №822/6302/15.

Таким чином, суд вважає, що позивачем в повному обсязі підтверджено реальність господарських взаємовідносин з контрагентами, отримання позивачем відповідних послуг із подальшим їх використанням у власній господарській діяльності у відповідності до умов наведених договорів. Матеріали справи підтверджують рух коштів та матеріальних цінностей, зміну майнового стану сторін укладених правочинів, відповідність господарських операцій вимогам законодавства та наявність ділової мети таких господарських взаємовідносин, а тому висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій є безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, суд вважає, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ірпінь-Будпроект-Плюс» вимог податкового законодавства є безпідставними, а спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Інші доводи скаржника, викладені сторонами, висновків суду першої інстанції не спростовують.

При цьому, суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь-Будпроект-Плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.04.2021 №00307600704 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку у банку (рядок 20.1.2) за грудень 2020 року, на суму 4 298 212,00 грн та про нарахування штрафних санкцій у сумі 1 074 553,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпінь-Будпроект-Плюс» (ЄДРПОУ 35467438) сплачений судовий збір у розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 44096797, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19 м. Київ, 04116).

Повний текст рішення складено та підписано 18 березня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.