Рішення

від 18.03.2024 по справі 640/9514/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року м. Київ №640/9514/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «КИЇВСПЕЦТРАС» (04208, м. Київ, пр-т Правди, буд. 85, код ЄДРПОУ 02772037)

до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві (03083, м. Київ, пр-т Науки, 57)

Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) (03035, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845)

провизнання протиправним та скасування рішень, поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «КИЇВСПЕЦТРАС» до Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві, Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА), в якому просить визнати протиправним та скасувати Постанову №326690 від 25.01.2022 року.

ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що постановою №326690 від 25.01.2022 року Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 17000 грн. Позивач зазначав, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Представник відповідачів скористався своїм правом на надання письмового відзиву до суду, в якому висловив свою позицію щодо вищевказаних позовних вимог, які не визнаються у повному обсязі, наголошено на правомірності дій відповідача та вказано, що штраф застосовано за вчинення порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

18.07.2022 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

22.07.2022 позивачем подано відповідь на відзив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2022 відмовлено у задоволені заяви Приватного акціонерного товариства «КИЇВСПЕЦТРАС» про забезпечення адміністративного позову..

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 05.01.2023 №03-19/1416/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/9514/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

23.12.2021 року посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, проводилась рейдова перевірка на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на адміністративній території міста Києва та Київської області.

Так, інспекторами був перевірний транспортний засіб марки Ford Cargo реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , що належить ПРАТ «КИЇВСПЕЦТРАС».

Водій ОСОБА_1 не надав інспектору протокол перевірки та адаптації до тахографу, передбачений законодавством України про автомобільний транспорт.

У зв`язку з виявленням вищезазначених порушень старшими державними інспекторами було складено Акт №332015 від 23.12.2021, відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 про порушення вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ

Водій зі змістом Акту №332015 від 23.12.2021 був ознайомлений, від підпису відмовився.

13.01.2022 повідомленням від 10.01.2022 № 565/29/24-22, яке було направлено перевізнику рекомендованим листом із штрих-кодовим ідентифікатором № 0308301224782, яким позивача було запрошено прибути на розгляд 25.01.2022.

Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» повідомлення було вручено особисто 17.01.2022.

За результатами розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт В.о. начальником Відділу 25.01.2022 прийнято постанову №326690 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до Товариства за відсутність на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, на підставі абзацу третього частини першої статті 60 цього Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн (а.с.73).

Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, Товариство звернулося до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Отже, з огляду на викладене, Управління під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт перевезення для власних потреб.

Як вбачається з наведеного, визначення особи перевізника не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД. Тобто дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж й для власних потреб зокрема.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Суд акцентує на положення ст.18 Закону №2344-ІІІ якими встановлено, що контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Статтею 34 Закону № 2344-III встановлені вимоги до автомобільного перевізника, останній зобов`язаний: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирі.

Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинен мати водій для здійснення вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, пунктом 1.3 якого визначено, що це Положення поширюється на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до вимог пункту 6.1 цього Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Як вбачається з відомостей свідоцтва серії НОМЕР_2 про реєстрацію ТЗ Ford Cargo, 4142D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПРАТ «КИЇВСПЕЦТРАС», повна маса становить 39000, маса без навантаження 16700 (тобто понад 3,5 тонн), а тому вказаний автомобіль повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом (а.с.76).

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі Інструкція №538), відповідно до пункту 1.4 якої її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Умови використання тахографів передбачені розділом III Інструкції № 385.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з пунктами 3.5, 3.6 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. Для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону №2344-III , обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (або картки водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом) (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв).

Автомобільний перевізник (у тому числі юридична особа, яка здійснює перевезення вантажу за власний кошт), здійснюючи внутрішні перевезення вантажу, зобов`язаний забезпечити наявність у водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, при собі всіх документів, передбачених пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385, зокрема, у даному випадку, наявності при собі у водія транспортного засобу протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010, визначено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом (або копію графіка змінності водіїв), передбачено Інструкцією №385 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

У постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17 вказано, що положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

Отже, контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин. Згідно з визначенням тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування. Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17).

За відсутності документів, зокрема, як у спірному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа до ТЗ, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (для власних потреб) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Аналогічнв правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.02.2020 в справі №820/4624/17.

Як слідує з акта проведення перевірки №332015 від 23.12.2021 у водія Товариства на момент проведення перевірки був відсутній протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу Ford Cargo, 4142D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ПРАТ «КИЇВСПЕЦТРАС».

Суд звертає увагу, що норми статті 48 Закону №2344-ІІІ передбачають обов`язок перевізника та, зокрема, водія пред`являти посадовим особам відповідача, які здійснюють перевірку, документи, на підставі яких здійснюється вантажне перевезення (зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу).

Враховуючи, що водій позивача під час проведення перевірки не мав документів, визначений для водія статтею 48 Закону №2344-ІІІ, а саме протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, то допустив правопорушення, внаслідок якого прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

За відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, що мав би свідчити про його справність та актуальність (неспотвореність) даних не є можливим перевірити дотримання водіями транспортних засобів режиму праці та відпочинку водіїв.

При цьому позивачем не надано суду доказів, що на момент перевірки водій використовував особисту картку водія.

З врахуванням викладеного, суд погоджується з висновками відповідача, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010.

Вказана позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

При цьому суд критично оцінює аргументи позивача, які зводяться до того, що назва органу державного контролю зазначена в акті не відповідає найменуванню органу державного контролю, зазначеного в постанові, зазначаємо наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідних міжрегіональних територіальних органів зазначеної Служби за переліком згідно з додатком. Відповідно Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки було реорганізовано у Відділ державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті та Відділ державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до пункту 3 вищевказаного Розпорядження було встановлено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.

Таким чином, орган державного контролю, який здійснював перевірку транспортного засобу, вірно вказано і в акті, і в постанові.

Стосовно мотивації позивача про не зазначення (не конкретизації) відповідачем формулювання порушення в постанові не відповідає зазначеному в акті то такий недолік не є підставою для скасування правомірного рішення. Тим більше, що зміст порушення був чітко розкритий і описаний в акті перевірки від 11.04.2023 і достеменно відомий позивачу, позаяк той надав свої заперечення.

Поряд з цим суд звертає увагу на те, що саме собою порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Зважаючи на міркування розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, спричинюють настання дефектних наслідків.

Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то вони залежно від характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, але в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Подібний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18.

Так чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2020 р. по справі №823/1199/17.

Разом з тим суд не бере до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 31.10.2023 року у справі №440/17062/21 та зазначає наступне.

Так Верховний Суд розглядаючи касаційну скаргу у вказаній справі зазначив, що на час виникнення спірних правовідносин, діяв Перелік №207, яким було затверджені документи, що повинні бути у водія у разі юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб. Ця ж постанова КМУ №207 забороняла контролюючому органу вимагати від перевізника додатково інші, аніж установлено цим Переліком №207, документи.

36.3. Верховний Суд зазначає, що в ієрархії нормативно-правових актів постанова КМУ має вищу юридичну силу відносно інших підзаконних актів (зокрема інструкції), яка є локальним правовим актом вужчого змісту і лише встановлює певний алгоритм дій у визначеній сфері правовідносин, як Положення №340, приписи якого зобов`язували водія обладнати вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн діючими та повіреними тахографами. Тому, у разі суперечності правових норм постанови КМУ та інструкції/положення, застосуванню підлягають ті норми, що мають вищу юридичну силу, а саме: норми постанови КМУ.

У свою чергу суд досліджуючи спірне питання у дані справі встановив, що Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом від 24.06.2010 №385 Міністерства транспорту та зв`язку України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за №946/18241.

Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджена наказом від 07.06.2010 №340 Міністерства транспорту та зв`язку України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за № 811/18106.

Так Інструкція №385 та Положення №340 прийняті крім інших законів також на виконання Закону України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті» від 6 березня 2008 року №129-VI.

Тобто вищезазначені підзаконні нормативно-правові акти прийняті уповноваженими нормотворчими суб`єктами на основі і на виконання законів та зобов`язань міжнародно-правового характеру, які взяла на себе Україна ратифікуючи зазначену Конвенцію.

У відповідності до ч.1 ст.10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають:

а) передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями;

b) установлюють процедуру оголошення годин, відпрацьованих відповідно до положень пункту 1 статті 9 цієї Конвенції та умов, які їх обґрунтовують.

2. Кожен роботодавець:

а) веде відповідно до зразка, затвердженого компетентними властями чи органами в кожній країні, відомість із зазначеною в ній кількістю годин роботи й відпочинку кожного водія, який працює в нього;

b) надає цю відомість у розпорядження контрольних органів у спосіб, установлений компетентними властями чи органами в кожній країні.

Водночас ч.3 Конвенції встановлено, що традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ВРУ), є частиною національного законодавства України; укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Крім того, Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України) у ч. 3-5 ст.7 визначає, що якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана ВРУ, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Отже, у разі виникнення колізії між нормами міжнародного та національного законодавства (крім Конституції України) перевага має надаватися нормам міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана ВРУ.

У свою чергу, як вбачається з постанови від 19.03.2020 р. по справі №823/1199/17, Верховний Суд дане питання не досліджував та оцінку не надавав.

Водночас у постанові від 20 лютого 2020 р. у справі №813/52/13-а, в якій вирішувався спір про право органу місцевого самоврядування на звернення до суду, Верховний Суд з посиланням, зокрема, на положення ст. 9 Конституції України, ст. 3 КАС України, ст. ст. 15, 19 Закону України «Про міжнародні договори України», наголосив на необхідності врахування судами положень міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана ВРУ

Європейський Суд з прав людини розглядаючи справу «Grzeda v. Poland» (заява №43572/18), у п.348 рішення зауважив, що згідно з Віденською конвенцією про право міжнародних договорів держава не може посилатися на своє національне законодавство, зокрема конституцію, як виправдання недотримання ним міжнародно-правових зобов`язань і недотримання принципу верховенства права

Ураховуючи вищевикладене на переконання суду відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови, з огляду на що суд дійшов висновку, що постанова є обґрунтованою, прийнятою у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку із чим є правомірною.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №326690 від 25.01.2022 року накладеного начальником Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві у сумі 17000,00 грн відносно ПРАТ «КИЇВСПЕЦТРАС», є безпідставними, не ґрунтуються на приписах закону, що регулюють спірні правовідносини, а отже не підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач довів правомірність оскаржуваних дій та постанови, такі дії та рішення вчинені (прийняті) з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

VІ. Судові витрати.

Судові витрати які підлягають стягненню на користь відповідачів відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Жук Р.В.