Рішення

від 19.03.2024 по справі 460/27433/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2024 року м. Рівне№460/27433/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" доВолинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" звернулось до суду з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000234/2 від 25.05.2023.

Ухвалою суду від 04.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з позовною заявою, вимоги ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" ґрунтуються на тому, що за наявності усіх необхідних документів позивач звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованих товарів, а саме запасних частин для легкових автомобілів. При визначенні митної вартості товарів декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару сторона позивача вважає протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просила позов задовольнити повністю.

Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на підстави, наведені у спірному рішенні. Вказує, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах неточностей. Відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Вказує, що декларантом подано додаткові документи, але в недостатній кількості. Сторона відповідача вказує, що у повній відповідності з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Ствердила, що митну вартість імпортованих товарів було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача зауважила, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач підтримав обґрунтування заявлених вимог, викладених в позовній заяві, не визнає та відхиляє доводи відповідача, що наведені ним у відзиві.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

10.04.2018 між ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" (Покупець) та компанією Magneti Marelli Aftemarket Poland Sp. z o.o. (Продавець), зареєстрованою у Республіці Польщі, укладено контракт №10/04/2018 ММ/PL (далі - контракт), відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує автомобільні запчастини та діагностичне обладнання. Згідно з пунктом 2.8. контракту, товари надаються в розпорядження покупця на умовах FCA Хелм, Польща (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано в інвойсі.

На виконання умов контракту продавець Marelli Aftemarket Poland Sp. z o.o поставив позивачу партію товару, загальна сума якої склала 98311,41 євро, за інвойсами: №0234000217 від 14.04.2023 на загальну суму 28860,00 євро на умовах FCA Хелм, №0234000219 від 14.04.2023 на загальну суму 457,55 євро на умовах FCA Хелм, №0234000220 від 14.04.2023 на загальну суму 24888,22 євро на умовах FCA Хелм, №0234000221 від 14.04.2023 на загальну суму 8051,62 євро на умовах FCA Хелм, №0234000222 від 14.04.2023 на загальну суму 23882,89 євро на умовах FCA Хелм, №0234000223 від 14.04.2023 на загальну суму 6638,50 євро на умовах FCA Хелм, №0234000224 від 14.04.2023 на загальну суму 4042,63 євро на умовах FCA Хелм, №0234000225 від 14.04.2023 на загальну суму 1490,00 євро на умовах FCA Хелм.

02.05.2023 позивачем здійснено оплату за вказаний товар згідно платіжного документу Swift від 02.05.2023 на суму 115691,41 євро, відповідно до контракту №10/04/2018 ММ/PL від 10.04.2018, INV №№ 0234000 (217), 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225.

INV № 0234000218 не був предметом поставки у межах даних правовідносин.

Згідно з рахунком-фактурою №0079/05/23/FVW/А від 22.05.2023, складські витрати по товару Marelli становлять 399,43 євро.

Відповідно до рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №0059/05/23/FVW від 22.05.2023, витрати на транспортування товару (Хелм-Дорогуськ) становлять 499,29 євро.

22.05.2023 позивачем подано МД №23UA205050036237U1 для митного оформлення товарів - запасних частин для легкових автомобілів (92 товарні позиції) торгівельної марки Magneti Marelli, виробник: Marelli Aftemarket Poland Sp. z o.o.

Митну вартість товарів, заявлено за основним (1) методом визначення митної вартості за ціною договору, про що свідчить інформація, внесена до гр.43 МД. Вартість товарів становить 3920575,97 грн, що складається з вартості товару 98311,41 євро (3885060,47 грн по курсу 39,5179), складських витрат у розмірі 399,43 євро (15784,63 грн по курсу 39,5179) та витрат на транспортування товару у розмірі 499,29 євро (19730,89 грн по курсу 39,5179).

На підтвердження митної вартості, декларант подав такі документи (гр.44 МД): інвойс №0234000217 від 14.04.2023, інвойс №0234000219 від 14.04.2023, інвойс №0234000220 від 14.04.2023, інвойс №0234000221 від 14.04.2023, інвойс №0234000222 від 14.04.2023, інвойс №0234000223 від 14.04.2023, інвойс №0234000224 від 14.04.2023, інвойс №0234000225 від 14.04.2023, автотранспортну накладну (CMR) №1905/2023/MARELL від 19.05.2023, декларацію про походження товару - інвойс №0234000220 від 14.04.2023, декларацію про походження товару - інвойс №0234000221 від 14.04.2023, декларацію про походження товару - інвойс №0234000222 від 14.04.2023, декларацію про походження товару - інвойс №0234000223 від 14.04.2023, декларацію про походження товару - інвойс №0234000224 від 14.04.2023, декларацію про походження товару - інвойс №0234000225 від 14.04.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 -№PL/MF/AR 0091655 від 10.05.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 -№PL/MF/AR 0091656 від 10.05.2023, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №0059/05/23/FVW від 22.05.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення №б/н від 22.05.2023, виписку з бухгалтерської документації №0079/05/23/FVW/А від 22.05.2023, зовнішньоекономічний договір-контракт №10/04/2018 ММ/PL від 10.04.2018, додаткову угоду №1 від 05.10.2018 до контракту №10/04/2018 ММ/PL від 10.04.2018, додаткову угоду №2 від 16.12.2019 доконтракту №10/04/2018 ММ/PL від 10.04.2018, додаткову угоду №3 від 16.03.2021 доконтракту №10/04/2018 ММ/PL від 10.04.2018, договір про надання послуг митного брокера №557 від 25.04.2018, договір (контракт) про перевезення №49 від 18.05.2023.

Відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/032636, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

На письмову вимогу митниці, декларантом надано наступні додаткові документи: прайс-лист від 01.03.2023 б/н, договір оренди нерухомого майна від 01.10.2021 № 5/10-21, видаткові накладні, договори про надання послуг перевезення вантажів, лист від 23.05.2023 №354, банківський платіжний документ, копії митних декларацій країни відправлення.

25.05.2023 Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № UA205050/2023/000234/2.

У графі 33 спірного рішення наведені обставини його прийняття та, зокрема, вказано, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а саме:

"П.2.2 Контракту 10/04/2018 ММ/PI визначено, що оплата вартості товарів здійснюється покупцем відповідно до заявки на кожну партію. Прошу Вас надати заявку на дату партію товарів.

Згідно Контракту 10/04/2018 ММ/PI договір заключено з фірмою Marelli Aftemarket Poland Sp., а відправку здійснює SUKCES SP.Z.O.O.

В CMR №1905/2023/MARELL перевізник YAROSLAVA SAVCHUK, а договір про перевезення заключено №49 з ASSA.

Адреса місця розвантаження, вказана в договорі про перевезення не співпадє з юридичною адресою отримувача.

Згідно з ст.53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів;

транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товарів;

копію митної декларації країни відправлення.

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).

Декларантом було надано: прайс-лист від 01.03.2023 б/н, договір оренди нерухомого майна від 01.10.2021 № 5/10-21, видаткові накладні, договори про надання послуг перевезення вантажів, лист від одержувача від 23.05.2023 №354, банківський платіжний документ, копії митних декларацій країни відправлення.

Інші документи декларант відмовився надати, про що повідомив в заяві від 24.05.2023 №1/1.

П.2 договору перевезення передбачена заявка, в якій вказана вартість перевезення. Заявка декларантом не надана. Банківський платіжний документ виданий на суму 115691,41 євро, а сума інвойсів - 98311,41 євро.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України».

Рівень митної вартості товару № 6 становить 6,67 євро/кг (МД від 06.04.2023 №UA100120/2023/612668).".

Товар оформлено у вільний обіг згідно МД №23UA205050037049U3 від 25.05.2023 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України перебачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

В силу вимог частини шостої цієї ж статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

А за правилами частини сьомої цієї статті, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, то заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України визначає такі методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За правилами частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

В силу вимог частини другої цієї статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові, але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності у нього небезпідставних підозр з приводу достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- або надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як встановлено судом, у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем вказано, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать на користь висновку про необґрунтованість такого рішення відповідача, з огляду на наступне.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що в рахунку на оплату транспортних послуг вказано договір міжнародного перевезення вантажів від 19.06.2020 №19/06/20, який фактично не надано.

Судом встановлено, що мiж ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" (Замовник) та ASSA Sp. z o.о. (Виконавець) укладено договір перевезення вантажів в міжнародному сполученні №19/06/20 від 19.06.2020, за яким останній надає позивачу транспортно-експедиційні послуги. Згідно з п.1.1 договору, цей договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між Виконавпем та Замовником при організації та здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, а також порядок взаємовідносин при розрахунках за ці перевезення. Відповідно до п.2.2 договору, кількість перевезень, відомості про вантаж, терміни та вартість перевезення та інші умови одного безпосереднього перевезення та інші умови одного безпосереднього перевезення в межах цього договору визначаються в заявці.

На виконання умов вказаного договору сторонами було погоджено перевезення вантажу зазначеного в інвойсах №0234000217, №0234000219, №0234000220, №0234000221, №0234000222, №0234000223, №0234000224, №0234000225 від 14.04.2023, про що сторонами фактично складено заявку у формі договору автомобільного транcпортного експедирування №49 від 18.05.2023.

При поданні МД № 23UA205050036237U1 від 22.05.2023 декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме витрат на транспортування товару окрім рахунку-фактури №0059/05/23/PVW від 22.05.2023 про транспортні витрати та довідки ASSA Sp. z о.о. про транспортні витрати Б/Н від 22.05.2023, СМR №1905/2023/MARELL від 19.05.2023, було надано й договір автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023, укладеного із ASSA Sp. z о.о.

Так, відповідно до п.2.3 договору перевезення вантажів в міжнародному сполученні №19/06/20 від 19.06.2020 в заявці, зокрема вказується: дата та точна адреса завантаження; відомості про вантаж; дата, місце доставки вантажу; необхідний для перевезення автомобіль; митниця на кордоні, контактні особи, інші відомості, вартість перевезення по кожному рейсу.

Оскільки, завку на перевсення вантажу за вищевказаними інвойсами сторонами було складено у формі договору автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023, тому відповідний договір, який містить необхідні відомості про перевезення, у тому числі вартість, відомості про вантаж, місце завантаження/розвантаження, траспортні засоби, було надано митному органу, про що декларантом в графі 44 МД за кодом 4301 (договір про перевезення) вказано договір №49 від 18.05.2023.

Отже, оскільки транспортно-експедиційні послуги для позивача надаються ASSA Sp. z о.о. за договором перевезення вантажів в міжнародному сполученні №19/06/20 від 19.06.2020, тому зазначений договір вказано в рахунку на оплату транспортних послуг.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини є безпідставними та необгрунтованими, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи, що підтверджують витрати, понесені декларантом на транспортування товарів, які були включені до митної вартості товарів, що не спростовується відповідачем.

Щодо зазначення відповідачем, що пунктом 2.2 Контракту №10/04/2018 MM/PL визначено, що оплата вартості товарів здійснюється покупцем відповідно до заявки на кожну партію (заявка не надана), слід вказати наступне.

Пункт 2.2 Контракту №10/04/2018 MM/PL від 10.04.2018 передбачає, що кожна партія товару повинна бути передана Покупцю на підставі здійснених замовлень Покупця. Замовлення повинні бути підготовлені у відповідності з поточним списком товарів, наведеними в п.1.2 і вислані продавцю електронною поштою.

Згідно з умовами п.2.6 контракту продавець виставляє рахунок (інвойс) на товар відразу після його упакування. Покупець отримує копію рахунку разом з інформацією та документами, необхідними для транспортування товару.

Умови платежу за контрактом встановлено у п.5.1, відповідно до якого покупець зобов`язаний оплатити кожну поставку на підставі інвойса виставленого продавдем.

Отже, п.2.2 Контракту №10/04/2018 MM/PL не передбачає оплату товару згідно заявки, а вказує на передачу товарів згідно замовлень покупця.

Відповідно до виставлених інвойсів, 02.05.2023 позивачем здійснено оплату за вказаний товар згідно платіжного документу Swift від 02.05.2023.

Таким чином, посилання митного органу на необхідність підтвердження митної вартості товарів заявкою покупця на партію товарів, є безпідставними.

Також, у спірному рішенні відповідачем було зазначено, що згідно контракту №10/04/2018 MM/PL договір заключено з фірмою MARELLI Aftermarket Poland Sp., а відправку здійснює SUKCES SP. z о.о.

Судом встановлено, що згідно з п.2.8. контракту №10/04/2018 MM/PL від 10.04.2018 товари надаються в розпорядження покупця на умовах FCA Хелм, Польща (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано в інвойсі. Продавець зобов`язаний підготувати експортні документи і доставити товар на склад покупця протягом 8 днів від дати зарахування платежу на його рахунок (п.2.9 контракту).

Відповідно до правил Інкотермс 2010 умови поставки FCA «франко-перевізник» (назва місця) означає, що продавець здійснює поставку (доставку) товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі. Поставка вважається здійсненою, якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем. Покупець зобов`язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності до зазначених умов.

На підставі умов контракту та інвойсів продавець виконав свої зобов`язання з поставки товарів, поставивши його на митний склад SUKCES SP. z о.о. (Хелм, Польща).

Між позивачем та компанією SUKCES SP. z о.о. укладено договір складського зберігання №01/08 від 01.08.2022, за яким остання надає позивачу послуги з приймання, зберігання та видачі товарів з митного складу.

В подальшому, товари було видано з митного складу SUKCES SP. z о.о. перевізнику, який доставив їх на митну територію України відповідно до укладеного договору автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023 за CMR №1905/2023/MARELL від 19.05.2023, про що вже зазначалось судом.

У зв`язку із вищенаведеним, оскільки видача (відправлення) товару зі складу здійснювалась SUKCES SP. z о.о., тому, відповідно, відправником товару зазначено SUKCES SP. z о.о (Хелм). Таким чином, SUKCES SP. z о.о. була відправником товарів за договором складського зберігання №01/08 від 01.08.2022, а не за контрактом №10/04/2018 MM/PL від 10.04.2018.

На підтвердження зазначених обставин декларантом було надано митному органу договір складського зберігання №01/08 від 01.08.2022 тa рахунок-фактуру №0079/05/23/FVW/A від 22.05.2023 про вартість складських витрат, що підтверджується матеріалами справи.

Митний орган також вказував, що в CMR №1905/2023/MARELL перевізник YARODLAVA SAVCHUK, а договір про перевезення заключено № 49 з ASSA.

Як вже зазначалось, за договором перевезення вантажів в міжнародному сполученні №19/06/20 від 19.06.2020, ASSA Sp. z о.о. надає позивачу транспортно-експедиційні послуги. За договором автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023 сторонами було погоджено перевезення товарів MARELLI Aftermarket Poland Sp.

Відповідно до ч.1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно з п.3.2.7 договору №19/06/20 від 19.06.2020, виконавець відповідно до умов даного договору та окремої заявки матиме право попросити третю сторону виконати послуги.

За приписами ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

На виконання умов договору перевезення вантажів в міжнародному сполученні №19/06/20 від 19.06.2020 та договору автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023, виконавець, ASSA Sp. z о.о. залучив до здійснення перевезення безпосереднього перевізника - ФОП ОСОБА_1 . На підтвердження зазначених обставин на запит митного органу позивачем було надано договір перевезення вантажів в міжнародному сполученні №2.01.2023 від 02.01.2023 між «ASSA Sp. z o.o» i ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується оскаржуваним рішенням.

Також, щодо зазначення у спірному рішенні відповідача про те, що п.2 договору перевезення передбачена заявка, в якій вказана вартість перевезення, заявка декларантом не надана, суд зазначає таке.

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з п.4.1 договору №19/06/20 від 19.06.2020 вартість окремого перевезення узгоджується сторонами додатково і вказується в заявці. Завку на перевезення вантажу за вищевказаними інвойсами сторонами було складено у формі договору автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023.

Згідно з ч.10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни оцінюваних товарів додаються витрати, понесені покупцем на транспортування таких товарів до місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Таким чином, в даному випадку належними та достатніми документами, в частині складових витрат на транспортування в розумінні п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України є CMR №1905/2023/MARELL від 19.05.2023, договір автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023, рахунок-фактура №0059/05/23/FVW від 22.05.2023 про транспортні витрати, довідка ASSA Sp. z o.o. про транспортні витрати Б/Н від 22.05.2023, які містять повні та достовірні відомості щодо витрат на транспортування, що були надані митному органу. Вказаними документами також підтверджується перевезення товару ТЗ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Тобто, позивачем заявлено повні та точні відомості щодо витрат на транспортування товарів, що підверджується документально належними та необхідними документами.

Щодо покликань відповідача про те, що адреса місця розвантаження, вказана в договорі про перевезення не співпадає з юридичною адресою отримувача, суд зазначає наступне.

Місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" є - Україна, 35500, Рівненська обл., Дубенський р-н, місто Радивилів, вул.І.Франка, будинок 29 б, що підгверджуеться відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до договору автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023 та CMR №1905/2023/MARELL від 19.05.2023 місцем доставки (розвантаження) товарів є: м.Луцьк, вул. Карбишева, 1.

Разом з тим, у листі № 354 від 24.05.2023 позивач надав відповідачу повну інформацію щодо відповідної адреси, за якою розташовані орендовані складські приміщення.

Тобто, фактично товар доставлявся на адресу позивача за місцезнаходженням його складських приміщень у м.Луцьк, вул.Карбишева, 1, що підтверджується договором оренди нерухомого майна №5/10-21 від 01.10.2021, який надано позивачем митному органу.

Разом з тим, окрім зазначення митним органом про те, що адреса вивантаження товару відмінна від юридичної адреси позивача, відповідач не наводить жодних тверджень, яким чином зазначена обставина має вплив на правильність визначення декларантом митної вартості чи її складових.

Відповідно до п.5. ч.10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, понесені покупцем, на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тому, на визначення митної вартості товарів не має впливу конкретне місце доставки на митній території України.

Судом встановлено, що позивачем включені понесені транспортні витрати до місця ввезення на митну територію України у повному обсязі, що підтверджується наданими документами до митного оформлення.

З приводу зазначення відповідачем у спірному рішенні про те, що банківський платіжний документ виданий на суму 115691,41 євро, а сума інвойсів - 98311,41 євро, слід вказати наступне.

Судом встановлено, що таким чином, різниця становить 17380,00 євро. При цьому, як вже зазначалось судом, 02.05.2023 позивачем здійснено оплату за вказаний товар згідно платіжного документу Swift від 02.05.2023 на суму 115691,41 євро - відповідно до контракту №10/04/2018 ММ/PL від 10.04.2018, INV № 0234000 (217), 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225. Однак, інвойс №0234000218 не був предметом даної поставки.

Загальна сума за інвойсами №№ 0234000 (217), 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225 становить 98311,41 євро. За наведеного, слідує, що вказана різниця у 17380,00 євро становить саме відповідно до інвойсу №0234000218, який не був предметом даної поставки.

Отже, вищезазначені відповідачем обставини є безпілставними тa необгрунтованими, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи, передбачені п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, що підтверджують складські витрати та понесені декларантом на транспортування товарів, які були включені до митної вартості товарів, що не спростовується відповідачем.

Суд зазначає, що ст. 53 Митного кодексу України чітко визначено перелік документів, які є обов`язковими до пред`явлення, так і додаткових документів, що визначають складові митної вартості товарів.

Суд зауважує, що документи подані позивачем до митного оформлення не містять розбіжностей в числових значеннях митної вартості товару, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та чітко встановлюють вартість товару у розмірі 98311,41 євро. Також, всі документи узгоджуються між собою, зокрема, й щодо перевезення товару ТЗ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Суд звертає увагу, що зазначені в рішенні про коригування митної вартості зауваження не є розбіжностями і не вливають на числові значення митної вартості, а також не спростовують реальну вартість імпортованого товару.

За наведеного, суд зазначає, що витребування митним органом інших додаткових документів, є необґрунтованим, оскільки в силу частини 3 статті 53 Митного кодексу України, додаткові документи підлягають поданню лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що декларант позивача надав відповідачу усі, передбачені частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Подані позивачем документи до митного оформленні не місять жодних розбіжностей ні про умови поставки, ні про номенклатуру товарів, ні про їхню ціну.

Навпаки усі документи складені належним чином, узгоджуються між собою і відображають усі необхідні показники числових значень митної вартості товарів.

Суд наголошує, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені ст. 53 Митного кодексу України заборонено.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Суд вважає, що дійсною причиною коригування були відомості, які містилися в інформаційних системах про раніше визнану митну вартість аналогічних чи подібних товарів.

Отже, фактично в основу оскаржуваного рішення покладено те, що митниця володіє ціновою інформацією щодо митної вартості товарів, яка грунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях товарів та митне оформлення яких здійснено щодо товару № 6 - 6,67 євро/кг за МД від 06.04.2023 №UA100120/2023/612668.

За наведеного слідує, що митний орган скоригував митну вартість не всієї партії товару (92 позиції), наданої для митного оформлення, а лише ї частини, а саме однієї позиції. При цьому, інша її частина була розмитнена по митній вартості, заявленій позивачем за основним методом - за ціною договору.

Такий підхід свідчить про те, що відповідач фактично скоригував митну вартість на той товар, відносно якого у нього була наявна інформація про розмитнення за вищою ціною.

Суд зазначає, що інформація щодо вартості аналогічних товарів не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в інформаційних системах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем вартості такого товару згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Крім того, на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Так, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише дату та номер МД, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Отже, вищенаведене не являється та не може являтися обґрунтованою правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

В той же час, МД до ціни товару по якій прирівнювалася митна вартість імпортованих позивачем товарів, відповідач суду не надав, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість відповідних тверджень суб`єкта владних повноважень.

За наведеного, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача не відповідає ні вимогам законності, ні вимогам обґрунтованості.

З досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості і похідних від них рішень карток відмов у прийнятті митних декларацій.

Також суд зауважує на тому, що відповідно до частини другої статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57).

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 57 Митного кодексу України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З даного приводу суд зазначає, що відповідачем не доведено неможливість застосування методів визначення митної вартості товару почергово, а лише вказано їх загальні формулювання.

За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А в силу вимог частини другої цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що Волинською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

За наведеного, позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000234/2 від 25.05.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 березня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" (вул. Івана Франка, 29 Б, м. Радивилів, Рівненська обл., Дубенський р-н,35500, ЄДРПОУ/РНОКПП 41160309)

Відповідач - Волинська митниця (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Волинська обл., Ковельський р-н,44350, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958385)

Суддя Н.В. Друзенко