Постанова

від 22.11.2024 по справі 460/27433/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/27433/23 пров. № А/857/9473/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року (суддя Друзенко Н.В., ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/27433/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" до Волинської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" звернулося в суд з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.05.2023 №UA205050/2023/000234/2.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Волинська митниця, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в позові.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 10.04.2018 між ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" (Покупець) та компанією Magneti Marelli Aftemarket Poland Sp. z o.o. (Продавець), зареєстрованою у Республіці Польщі, укладено контракт №10/04/2018 MM/PL (далі - контракт), відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує автомобільні запчастини та діагностичне обладнання. Згідно з пунктом 2.8. контракту, товари надаються в розпорядження покупця на умовах FCA Хелм, Польща (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано в інвойсі.

На виконання умов контракту продавець Marelli Aftemarket Poland Sp. z o.o поставив позивачу партію товару, загальна сума якої склала 98311,41 євро, за інвойсами: №0234000217 від 14.04.2023 на загальну суму 28860,00 євро на умовах ОСОБА_1 , №0234000219 від 14.04.2023 на загальну суму 457,55 євро на умовах ОСОБА_1 , №0234000220 від 14.04.2023 на загальну суму 24888,22 євро на умовах FCA Хелм. №0234000221 від 14.04.2023 на загальну суму 8051,62 євро на умовах ОСОБА_1 , №0234000222 від 14.04.2023 на загальну суму 23882,89 євро на умовах ОСОБА_1 , №0234000223 від 14.04.2023 на загальну суму 6638,50 євро на умовах ОСОБА_1 , №0234000224 від 14.04.2023 на загальну суму 4042,63 євро на умовах FCA Хелм, №0234000225 від 14.04.2023 на загальну суму 1490,00 євро на умовах FCA Хелм.

В подальшому 02.05.2023 позивачем здійснено оплату за вказаний товар згідно платіжного документу Swift від 02.05.2023 на суму 115691,41 євро, відповідно до контракту №10/04/2018 ММ/PL від 10.04.2018, INV №№ 0234000 (217), 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225.

INV № 0234000218 не був предметом поставки у межах даних правовідносин.

Згідно з рахунком-фактурою №0079/05/23/FVW/А від 22.05.2023, складські витрати по товару Marelli становлять 399,43 євро.

Відповідно до рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №0059/05/23/FVW від 22.05.2023, витрати на транспортування товару (Хелм-Дорогуськ) становлять 499,29 євро.

ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" 22.05.2023 позивачем подано МД №23UA205050036237U1 для митного оформлення товарів - запасних частин для легкових автомобілів (92 товарні позиції) торгівельної марки Magneti Marelli, виробник: Marelli Aftemarket Poland Sp. z o.o. Митну вартість товарів, заявлено за основним (1) методом визначення митної вартості за ціною договору, про що свідчить інформація, внесена до гр.43 МД. Вартість товарів становить 3920575,97 грн, що складається з вартості товару 98311,41 євро (3885060,47 грн по курсу 39,5179), складських витрат у розмірі 399,43 євро (15784,63 грн по курсу 39,5179) та витрат на транспортування товару у розмірі 499,29 євро (19730,89 грн по курсу 39,5179).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості, декларант подав такі документи (гр.44 МД): інвойс №0234000217 від 14.04.2023, інвойс №0234000219 від 14.04.2023, інвойс №0234000220 від 14.04.2023, інвойс №0234000221 від 14.04.2023, інвойс №0234000222 від 14.04.2023, інвойс №0234000223 від 14.04.2023, інвойс №0234000224 від 14.04.2023, інвойс №0234000225 від 14.04.2023, автотранспортну накладну (CMR) №1905/2023/MARELL від 19.05.2023, декларацію про походження товару - інвойс №0234000220 від 14.04.2023, декларацію про походження товару - інвойс №0234000221 від 14.04.2023, декларацію про походження товару - інвойс №0234000222 від 14.04.2023, декларацію про походження товару - інвойс №0234000223 від 14.04.2023, декларацію про походження товару - інвойс №0234000224 від 14.04.2023, декларацію про походження товару - інвойс №0234000225 від 14.04.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 -№PL/MF/AR 0091655 від 10.05.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 -№PL/MF/AR 0091656 від 10.05.2023, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №0059/05/23/FVW від 22.05.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення №б/н від 22.05.2023, виписку з бухгалтерської документації №0079/05/23/FVW/А від 22.05.2023, зовнішньоекономічний договір-контракт №10/04/2018 ММ/PL від 10.04.2018, додаткову угоду №1 від 05.10.2018 до контракту №10/04/2018 ММ/PL від 10.04.2018, додаткову угоду №2 від 16.12.2019 до контракту №10/04/2018 ММ/PL від 10.04.2018, додаткову угоду №3 від 16.03.2021 до контракту №10/04/2018 ММ/PL від 10.04.2018, договір про надання послуг митного брокера №557 від 25.04.2018, договір (контракт) про перевезення №49 від 18.05.2023.

Разом з тим, митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/032636, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

З матеріалів справи вбачається, що на письмову вимогу митниці, декларантом надано наступні додаткові документи: прайс-лист від 01.03.2023 б/н, договір оренди нерухомого майна від 01.10.2021 № 5/10-21, видаткові накладні, договори про надання послуг перевезення вантажів, лист від 23.05.2023 №354, банківський платіжний документ, копії митних декларацій країни відправлення.

Разом з тим, Рівненською митницею 25.05.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № UA205050/2023/000234/2. У графі 33 спірного рішення наведені обставини його прийняття та, зокрема, вказано, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а саме: "П.2.2 Контракту 10/04/2018 ММ/PI визначено, що оплата вартості товарів здійснюється покупцем відповідно до заявки на кожну партію. Прошу Вас надати заявку на дату партію товарів. Згідно Контракту 10/04/2018 ММ/PI договір заключено з фірмою Marelli Aftemarket Poland Sp., а відправку здійснює SUKCES SP.Z.O.O. В CMR №1905/2023/MARELL перевізник YAROSLAVA SAVCHUK, а договір про перевезення заключено №49 з ASSA. Адреса місця розвантаження, вказана в договорі про перевезення не співпадає з юридичною адресою отримувача.

Згідно з ст.53-54 МКУ декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товарів; копію митної декларації країни відправлення; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).

Матеріали справи підтверджують, що декларантом було надано: прайс-лист від 01.03.2023 б/н, договір оренди нерухомого майна від 01.10.2021 № 5/10-21, видаткові накладні, договори про надання послуг перевезення вантажів, лист від одержувача від 23.05.2023 №354, банківський платіжний документ, копії митних декларацій країни відправлення. Інші документи декларант відмовився надати, про що повідомив в заяві від 24.05.2023 №1/1.

П.2 договору перевезення передбачена заявка, в якій вказана вартість перевезення. Заявка декларантом не надана. Банківський платіжний документ виданий на суму 115691,41 євро, а сума інвойсів - 98311,41 євро.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Рівень митної вартості товару № 6 становить 6,67 євро/кг (МД від 06.04.2023 №UA100120/2023/612668)".

Товар оформлено у вільний обіг згідно МД №23UA205050037049U3 від 25.05.2023 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 Митного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, звернулося з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Положеннями частин 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частинами 1-3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України перебачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як передбачено частинами 5-7 статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, то заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Слід зазначити, що стаття 57 глави 9 Митного кодексу України визначає такі методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Як передбачено частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Положеннями частини 5 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно частин 1-2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4-5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 9 статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь- якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих. що передбачені у цій статті (частини 10-11 статті 58 Митного кодексу України).

Здійснивши аналіз вищенаведених норм суд першої інстанції вірно вказав, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові, але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності у нього небезпідставних підозр з приводу достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: або надані декларантом документи містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або наявні ознаки підробки.

Відтак, наведені норми зобов`язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд першої інстанції вірно вказав, що не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Слід зазначити, що частиною 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Так, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем вказано, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що в рахунку на оплату транспортних послуг вказано договір міжнародного перевезення вантажів від 19.06.2020 №19/06/20, який фактично не надано.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ "Даліс Аутомотів Груп" (Замовник) та АБ8А 8р. г о.о. (Виконавець) укладено договір перевезення вантажів в міжнародному сполученні №19/06/20 від 19.06.2020, за яким останній надає позивачу транспортно-експедиційні послуги. Згідно з п.1.1 договору, цей договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між Виконавпем та Замовником при організації та здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, а також порядок взаємовідносин при розрахунках за ці перевезення. Відповідно до п.2.2 договору, кількість перевезень, відомості про вантаж, терміни та вартість перевезення та інші умови одного безпосереднього перевезення та інші умови одного безпосереднього перевезення в межах цього договору визначаються в заявці.

Також, на виконання умов вказаного договору сторонами було погоджено перевезення вантажу зазначеного в інвойсах №0234000217, №0234000219, №0234000220, №0234000221, №0234000222, №0234000223, №0234000224, №0234000225 від 14.04.2023, про що сторонами фактично складено заявку у формі договору автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні МД № 23UA205050036237U1 від 22.05.2023 декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме витрат на транспортування товару окрім рахунку-фактури №0059/05/23/PVW від 22.05.2023 про транспортні витрати та довідки ASSA Sp. z о.о. про транспортні витрати Б/Н від 22.05.2023, CMR №1905/2023/MARELL від 19.05.2023, було надано й договір автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023, укладеного із ASSA Sp. z о.о.

Відповідно до п.2.3 договору перевезення вантажів в міжнародному сполученні №19/06/20 від 19.06.2020 в заявці, зокрема вказується: дата та точна адреса завантаження; відомості про вантаж; дата, місце доставки вантажу; необхідний для перевезення автомобіль; митниця на кордоні, контактні особи, інші відомості, вартість перевезення по кожному рейсу.

Оскільки, заявку на перевезення вантажу за вищевказаними інвойсами сторонами було складено у формі договору автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023, тому відповідний договір, який містить необхідні відомості про перевезення, у тому числі вартість, відомості про вантаж, місце завантаження/розвантаження, траспортні засоби, було надано митному органу, про що декларантом в графі 44 МД за кодом 4301 (договір про перевезення) вказано договір №49 від 18.05.2023.

Відтак, оскільки транспортно-експедиційні послуги для позивача надаються ASSA Sp. z о.о. за договором перевезення вантажів в міжнародному сполученні №19/06/20 від 19.06.2020, тому зазначений договір вказано в рахунку на оплату транспортних послуг.

Зважаючи на наведене колегія суддів вважає вірним суду першої інстанції, що зазначені відповідачем обставини є безпідставними та необгрунтованими, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи, що підтверджують витрати, понесені декларантом на транспортування товарів, які були включені до митної вартості товарів, що не спростовується відповідачем.

З приводу посилання митного органу, що пунктом 2.2 Контракту №10/04/2018 MM/PL визначено, що оплата вартості товарів здійснюється покупцем відповідно до заявки на кожну партію (заявка не надана), слід вказати наступне.

Як вбачається з пункту 2.2 Контракту №10/04/2018 ММ/PL від 10.04.2018 такий передбачає, що кожна партія товару повинна бути передана Покупцю на підставі здійснених замовлень Покупця. Замовлення повинні бути підготовлені у відповідності з поточним списком товарів, наведеними в п. 1.2 і вислані продавцю електронною поштою.

Умовами п.2.6 контракту передбачено, що продавець виставляє рахунок (інвойс) на товар відразу після його упакування. Покупець отримує копію рахунку разом з інформацією та документами, необхідними для транспортування товару.

Умови платежу за контрактом встановлено у п.5.1, відповідно до якого покупець зобов`язаний оплатити кожну поставку на підставі інвойса виставленого продавцем.

Відтак суд першої інстанції вірно вказав, що п.2.2 Контракту №10/04/2018 ММ/PL не передбачає оплату товару згідно заявки, а вказує на передачу товарів згідно замовлень покупця.

Відповідно до виставлених інвойсів, 02.05.2023 позивачем здійснено оплату за вказаний товар згідно платіжного документу Swift від 02.05.2023.

Зважаючи на наведене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що посилання митного органу на необхідність підтвердження митної вартості товарів заявкою покупця на партію товарів, є безпідставними.

Окрім цього, у спірному рішенні відповідачем було зазначено, що згідно контракту №10/04/2018 MM/PL договір заключено з фірмою MARELLI Aftermarket Poland Sp., а відправку здійснює SUKCES SP. z о.о.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з п.2.8. контракту №10/04/2018 MM/PL від 10.04.2018 товари надаються в розпорядження покупця на умовах FCA Хелм, Польща (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано в інвойсі. Продавець зобов`язаний підготувати експортні документи і доставити товар на склад покупця протягом 8 днів від дати зарахування платежу на його рахунок (п.2.9 контракту).

Відповідно до правил Інкотермс 2010 умови поставки FCA франко-перевізник (назва місця) означає, що продавець здійснює поставку (доставку) товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі. Поставка вважається здійсненою, якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем. Покупець зобов`язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності до зазначених умов.

На підставі умов контракту та інвойсів продавець виконав свої зобов`язання з поставки товарів, поставивши його на митний склад SUKCES SP. z о.о. (Хелм, Польща).

Так, між позивачем та компанією SUKCES SP. z о.о. укладено договір складського зберігання №01/08 від 01.08.2022, за яким остання надає позивачу послуги з приймання, зберігання та видачі товарів з митного складу.

В подальшому, товари було видано з митного складу SUKCES SP. z о.о. перевізнику, який доставив їх на митну територію України відповідно до укладеного договору автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023 за CMR №1905/2023/MARELL від 19.05.2023, про що вже зазначалось судом.

Відтак, у зв`язку із вищенаведеним, оскільки видача (відправлення) товару зі складу здійснювалась SUKCES SP. z о.о., тому, відповідно, відправником товару зазначено SUKCES SP. z о.о (Хелм). Таким чином, SUKCES SP. z о.о. була відправником товарів за договором складського зберігання №01/08 від 01.08.2022, а не за контрактом №10/04/2018 MM/PL від 10.04.2018.

Матеріали справи підтверджують, що на підтвердження зазначених обставин декларантом було надано митному органу договір складського зберігання №01/08 від 01.08.2022 та рахунок-фактуру №0079/05/23/FVW/A від 22.05.2023 про вартість складських витрат, що підтверджується матеріалами справи.

Окрім цього, митний орган також вказував, що в CMR №1905/2023/MARELL перевізник YARODLAVA SAVCHUK, а договір про перевезення заключено № 49 з ASSA.

Як вже було зазначено, за договором перевезення вантажів в міжнародному сполученні №19/06/20 від 19.06.2020, ASSA Sp. z о.о. надає позивачу транспортно-експедиційні послуги. За договором автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023 сторонами було погоджено перевезення товарів MARELLI Aftermarket Poland Sp.

Положеннями ч.І ст. 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Відповідно до п.3.2.7 договору №19/06/20 від 19.06.2020, виконавець відповідно до умов даного договору та окремої заявки матиме право попросити третю сторону виконати послуги.

Приписами ст. 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Матеріали справи підтверджують, що на виконання умов договору перевезення вантажів в міжнародному сполученні №19/06/20 від 19.06.2020 та договору автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023. виконавець. ASSA Sp. z о.о. залучив до здійснення перевезення безпосереднього перевізника - ФОП ОСОБА_2 . На підтвердження зазначених обставин на запит митного органу позивачем було надано договір перевезення вантажів в міжнародному сполученні №2.01.2023 від 02.01.2023 між ASSA Sp. z о.о і ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується оскаржуваним рішенням.

Щодо зазначення у спірному рішенні відповідача про те, що п.2 договору перевезення передбачена заявка, в якій вказана вартість перевезення, заявка декларантом не надана, слід зазначити таке.

Приписами ст. 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з п.4.1 договору №19/06/20 від 19.06.2020 вартість окремого перевезення узгоджується сторонами додатково і вказується в заявці. Заявку на перевезення вантажу за вищевказаними інвойсами сторонами було складено у формі договору автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023.

Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни оцінюваних товарів додаються витрати, понесені покупцем на транспортування таких товарів до місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в даному випадку належними та достатніми документами, в частині складових витрат на транспортування в розумінні п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України є CMR №1905/2023/MARELL від 19.05.2023, договір автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023, рахунок-фактура№0059/05/23/ЕУ\У від 22.05.2023 про транспортні витрати, довідка ASSA Sp. z о.о. про транспортні витрати Б/Н від 22.05.2023, які містять повні та достовірні відомості щодо витрат на транспортування, що були надані митному органу. Вказаними документами також підтверджується перевезення товару ТЗ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем заявлено повні та точні відомості щодо витрат на транспортування товарів, що підтверджується документально належними та необхідними документами.

Стосовно покликань митного органу на те, що адреса місця розвантаження, вказана в договорі про перевезення не співпадає з юридичною адресою отримувача, слід зазначити наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Даліс Аутомотів Груп" є - Україна, 35500, Рівненська обл., Лубенський р-н, місто Радивилів, вул.І.Франка, будинок 29 б, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до договору автомобільного транспортного експедирування №49 від 18.05.2023 та CMR №1905/2023/MARELL від 19.05.2023 місцем доставки (розвантаження) товарів є: м.Луцьк, вул. Карбишева, 1.

Проте, як вірно сказав суд першої інстанції, у листі № 354 від 24.05.2023 позивач надав відповідачу повну інформацію щодо відповідної адреси, за якою розташовані орендовані складські приміщення. Тобто, фактично товар доставлявся на адресу позивача за місцезнаходженням його складських приміщень у м.Луцьк, вул.Карбишева, 1, що підтверджується договором оренди нерухомого майна №5/10-21 від 01.10.2021, який надано позивачем митному органу.

Проте, окрім зазначення митним органом про те, що адреса вивантаження товару відмінна від юридичної адреси позивача, відповідач не наводить жодних тверджень, яким чином зазначена обставина має вплив на правильність визначення декларантом митної вартості чи її складових.

Положеннями п.5. ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, понесені покупцем, на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відтак, на визначення митної вартості товарів не має впливу конкретне місце доставки на митній території України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем включені понесені транспортні витрати до місця ввезення на митну територію України у повному обсязі, що підтверджується наданими документами до митного оформлення.

Щодо зазначення відповідачем у спірному рішенні про те, що банківський платіжний документ виданий на суму 115691,41 евро, а сума інвойсів - 98311,41 євро, слід вказати наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, таким чином, різниця становить 17380,00 євро. При цьому, як вже зазначалось судом, 02.05.2023 позивачем здійснено оплату за вказаний товар згідно платіжного документу Swift від 02.05.2023 на суму 115691,41 євро - відповідно до контракту №10/04/2018 ММ/PL від 10.04.2018, TNV № 0234000 (217), 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225. Однак, інвойс №0234000218 не був предметом даної поставки.

Матеріали справи підтверджують, що загальна сума за інвойсами №№ 0234000 (217), 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225 становить 98311,41 євро, а відтак за наведеного, слідує, що вказана різниця у 17380,00 євро становить саме відповідно до інвойсу №0234000218, який не був предметом даної поставки.

Зважаючи на наведене вище колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем було надано всі необхідні документи, передбачені п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, що підтверджують складські витрати та понесені декларантом на транспортування товарів, які були включені до митної вартості товарів, що не спростовується відповідачем.

Слід вказати, що ст. 53 Митного кодексу України чітко визначено перелік документів, які є обов`язковими до пред`явлення, так і додаткових документів, що визначають складові митної вартості товарів, а документи подані позивачем до митного оформлення не містять розбіжностей в числових значеннях митної вартості товару, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та чітко встановлюють вартість товару у розмірі 98311,41 євро. Також, всі документи узгоджуються між собою, зокрема, й щодо перевезення товару ТЗ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Разом з тим, зазначені в рішенні про коригування митної вартості зауваження не є розбіжностями і не вливають на числові значення митної вартості, а також не спростовують реальну вартість імпортованого товару.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що витребування митним органом інших додаткових документів, є необгрунтованим, оскільки в силу частини 3 статті 53 Митного кодексу України, додаткові документи підлягають поданню лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що декларант позивача надав відповідачу усі, передбачені частинами 1-2 статті 53 Митного кодексу України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Подані позивачем документи до митного оформленні не місять жодних розбіжностей ні про умови поставки, ні про номенклатуру товарів, ні про їхню ціну.

Разом з тим, вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені ст. 53 Митного кодексу України заборонено.

Як вбачається з матеріалів справи причиною коригування були відомості, які містилися в інформаційних системах про раніше визнану митну вартість аналогічних чи подібних товарів, а відтак фактично в основу оскаржуваного рішення покладено те, що митниця володіє ціновою інформацією щодо митної вартості товарів, яка грунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях товарів та митне оформлення яких здійснено щодо товару № 6 - 6,67 євро/кг за МД від 06.04.2023 №иА100120/2023/612668.

Відтак, за наведеного слідує, що митний орган скоригував митну вартість не всієї партії товару (92 позиції), наданої для митного оформлення, а лише ї частини, а саме однієї позиції. При цьому, інша її частина була розмитнена по митній вартості, заявленій позивачем за основним методом - за ціною договору. Такий підхід свідчить про те, що відповідач фактично скоригував митну вартість на той товар, відносно якого у нього була наявна інформація про розмитнення за вищою ціною.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що інформація щодо вартості аналогічних товарів не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в інформаційних системах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Разом з тим, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем вартості такого товару згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Також, на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обгрунтованості прийнятого рішення.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише дату та номер МД, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вищенаведене не може бути обгрунтованою правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

З досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обгрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості і похідних від них рішень - карток відмов у прийнятті митних декларацій.

Відтак, з огляду на все наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів підлягає скасуванню, а позов вірно задоволений.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №460/27433/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга