Постанова

від 13.03.2024 по справі 320/2394/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2394/23 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Сіейчес Україна» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.12.2022 №1133/ж10/31-00-04-02-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.12.2022 №1134/ж10/31-00-04-02-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.12.2022 №1135/ж10/31-00-04-02-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.12.2022 №1136/ж10/31-00-04-02-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.12.2022 №1137/ж10/31-00-04-02-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.12.2022 №1138/ж10/31-00-04-02-01.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.12.2022 №1133/ж10/31-00-04-02-01.

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.12.2022 №1134/ж10/31-00-04-02-01.

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.12.2022 №1135/ж10/31-00-04-02-01.

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.12.2022 №1136/ж10/31-00-04-02-01.

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.12.2022 №1137/ж10/31-00-04-02-01.

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.12.2022 №1138/ж10/31-00-04-02-01;

- стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44082145) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сіейчес Україна" (ЄДРПОУ 35704808) витрати на правничу допомогу в розмірі 178 008, 00 гривень та витрати зі сплати судового збору в розмірі 24810 гривень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що стосовно позивача відповідачем було проведено дві позапланових податкових перевірки на підставі п.п. 78.1.8 Подакткового кодексу України :

1) в період з 26.09.2022 року по 15.11.2022 року - документальну перевірку у зв`язку із поданням позивачем декларації з ПДВ за лютий 2022 року,

2) а з 03.10.2022 року по 15.11.2022 року - перевірку у зв`язку із поданням позивачем декларації з ПДВ за березень 2022 року.

За результатами таких перевірок відповідачем було складено Акти перевірок:

1) акт перевірки від 18.11.2022 №1230/Ж5/31-00-04-02-01/35704808 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СІЕЙЧЕС Україна» (код ЄДРПОУ 35704808) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету» (далі - акт перевірки за лютий)

2) акт перевірки від 18.11.2022 №1231/Ж5/31-00-04-02-01/357048082 (далі - акт перевірки за березень).

На підставі висновків зазначених актів перевірок позивач отримав від відповідача податкові повідомлення-рішення:

- від 09.12.2022 №1133/ж10/31-00-04-02-01, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в розмірі 15 532 314 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 7 766 157 грн.;

- від 09.12.2022 №1134/ж10/31-00-04-02-01, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 4 687 491 грн.;

- від 09.12.2022 №1135/ж10/31-00-04-02-01, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 1 681 247 грн.

- від 09.12.2022 №1136/ж10/31-00-04-02-01, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в розмірі 650 779 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 324 389,50 грн.;

- від 09.12.2022 №1137/ж10/31-00-04-02-01, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 4 375 899 грн.;

- від 09.12.2022 №1138/ж10/31-00-04-02-01, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 178 151 грн.

ППР були винесені відповідачем у зв`язку із тим, що в актах перевірок відповідач дійшов наступних висновків:

В акті перевірки за лютий про:

- завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 15 532 314 грн.;

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду на 1 681 247 грн.

В акті перевірки за березень про:

- завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 650 779 грн.;

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду на 178 151 грн.

Висновками акту перевірки за лютий відповідач обґрунтовує неможливість підтвердити походження товарів, послуг, отриманих позивачем від таких контрагентів як:

1) ТОВ «ЯНТАР-21А» (код ЄДРПОУ 42111776);

2) ПП «Альфа-Юг» (код ЄДРПОУ 32094099);

3) ТОВ «ЮНІКОР ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 43161503);

4) ТОВ «ПРОДРЕСУРС І К» (код ЄДРПОУ 37113200);

5) ТОВ «УКРАГРОРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 32227053);

6) ТОВ «Торговий дім «НОВААГРО» (код ЄДРПОУ 39820081);

7) ТОВ «ПРОГРЕС» (код ЄДРПОУ 39002838);

8) ТОВ «АГРАРНИЙ ДІМ «ФАВОРИТ» (код ЄДРПОУ 39547621);

9) ТОВ «АГРОЮНА» (код ЄДРПОУ 39409123).

В свою чергу, висновками акту перевірки за березень відповідач обґрунтовує неможливість підтвердити походження товарів, послуг, отриманих позивачем від таких контрагентів як:

1) ТОВ «ЯНТАР-21А» (код ЄДРПОУ 42111776);

2) ПП «Альфа-Юг» (код ЄДРПОУ 32094099);

3) ТОВ «Торговий дім «НОВААГРО» (код ЄДРПОУ 39820081).

Не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач здійснює господарську діяльність та веде бухгалтерський облік у відповідності до вимог чинного законодавства. Також, суд першої інстанції зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 178 008 грн. підтверджені документально та були фактично понесені позивачем, а тому їх необхідно стягнути на користь позивача.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства. Також, апелянт зазначає, що стягнутий розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

За правилами пунктів 200.7, 200.8, 200.9, 200.10 ПК України Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

За загальним правилом, сума ПДВ підлягає відшкодуванню по узгодженню за результатами камеральної перевірки. Після камеральної перевірки, декларована до відшкодування сума вже відповідає визначенню бюджетного відшкодування: «Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України)».

Додаткові перевірки, як передумова узгодження до відшкодування - лише як виняток - проводяться у випадках, визначених п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якого, контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі, якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Згідно з пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку, на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Отже, перевіркою законності декларування відповідного від`ємного значення ПДВ є перевірка передбачених Податковим кодексом України підстав для декларування (відображення в декларації) при дотриманні норм процесуального права (у розглядуваному випадку - заповнення податкової декларації) відповідного від`ємного значення ПДВ.

Тобто, така перевірка не охоплює з`ясування якихось додаткових обставин поза документами, які згідно із Податковим кодексом України є підставою для декларування відповідного показника.

Таким чином, питання «обґрунтованості» від`ємного значення ПДВ не може бути предметом перевірки за пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України через обмеження вказаним пунктом предмету перевірки виключно питаннями законності декларування.

Так, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року податкова накладна вже є достатньою підставою для визнання відповідного податкового кредиту та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження законності декларування відповідної суми ПДВ.

Разом з тим, представником відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечувалось, що перевірки контролюючим органом проводились щодо дотримання позивачем податкового законодавства при декларуванні за лютий 2022 року та за березень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, що суперечить нормам пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, тобто, перевірку призначено не з підстав, передбачених і дозволених виключно законом, що може бути самостійною підставою для визнання нікчемності перевірки.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, неузгодженість даних декларування ПДВ з даними СЕА ПДВ (зокрема, і зареєстрованих податкових накладних) перевіряється на етапі камеральної перевірки, коли встановлюється підтвердженість декларованого податкового кредиту зареєстрованими податковими накладними - законність декларування.

Отже, обумовлена законом мета для позапланової документальної перевірки за пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у разі підтвердженості декларування кредиту зареєстрованими податковими накладними - відсутня.

Таким чином, твердження податкового органу про те, що перевірка бюджетного відшкодування здійснювалась в межах перевірки декларацій з ПДВ за лютий 2022 року та за березень 2022 року, як перевірка одного з показників відображених в декларації, є безпідставними та необґрунтованими.

Суд першої інстанції правильно урахував, що предметом перевірок не є саме декларації за лютий 2022 року та за березень 2022 року та всі їх показники, а є виключно достовірність декларування від`ємного значення. Для перевірки ж бюджетного відшкодування встановлений окремий порядок. Так, відповідно до пункту 200.10 ПК України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування саме за результатами камеральної перевірки, і тільки у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами позапланової документальної перевірки.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 260/1644/19.

Згідно висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 22 вересня 2020 року, що ухвалена у справі № 520/8836/18, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки незалежно від факту допуску чи недопуску до перевірки. Таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку передусім, а в разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, податковим органом, всупереч вимогам законодавства, під час перевірки, з`ясовувалися додаткові обставини, поза документами, які за ПК України є підставою для декларування відповідного показника.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, відповідачем фактично було здійснено перевірку обґрунтованості нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ та декларування від`ємного значення за лютий 2022 року та за березень 2022 року, що зумовлює протиправність податкових повідомлень-рішень.

При цьому, проаналізувавши доводи та аргументи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 178 008, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат.

Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Згідно з частинами 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У свою чергу, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. При цьому, достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 та від 23.01.2020 у справі № 300/941/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Разом з цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного суду від 10.12.2019 у справі 160/2211/19.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Сіейчес Україна" та АО "КМ Партнери" було укладено договір про надання правової допомоги №2-1/74-2021 від 27 серпня 2021 року.

На підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 178 008,00 грн. позивачем надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії наступних документів:

1. додаткової угоди №1 від 23 лютого 2022 р. до договору про надання правової допомоги №2-1/74-2021 від 27 серпня 2021 року» (далі - «Додаткова угода №1»);

2. додаткової угоди №2 від 20 лютого 2023 р. до договору про надання правової допомоги №2-1/74-2021 від 27 серпня 2021 року» (далі - «Додаткова угода №2»);

Зокрема, у п. 2 Додаткової угоди №1 та Додаткової угоди №2 зазначена індивідуальна погодинна ставка адвоката Кривомаз Ю.В.

3. акту про надання послуг від 09.01.2023 року;

4. рахунку-фактури від 09.01.2023 року №12 на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги у зв`язку із представництвом інтересів позивача під час розгляду справи №320/2394/23;

5. банківської виписки від 22.02.2023 року на підтвердження отримання АО «КМ Партнери» оплати в розмірі 80 088 грн. за надані послуги із супроводу даної справи від позивача.

6. платіжного доручення від 22 лютого 2023 року № 209 на підтвердження сплати позивачем за надані послуги із супроводу даної справи;

7. акту про надання послуг від 24.04.2023 року;

8. рахунку-фактури від 24.04.2023 року № 46 на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги у зв`язку із представництвом інтересів позивача під час розгляду справи № 320/2394/23;

9. банківської виписки від 04.05.2023 року на підтвердження отримання АО «КМ Партнери» оплати в розмірі 82 560 грн за надані послуги із супроводу даної справи від позивача;

10. платіжного доручення від 04 травня 2023 року №574 на підтвердження сплати позивачем за надані послуги із супроводу даної справи;

11. акту про надання послуг від 09.06.2023 року;

12. рахунку-фактури від 09.06.2023 року №61 на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги у зв`язку із представництвом інтересів позивача під час розгляду справи №320/2394/23;

13. банківської виписки від 15.06.2023 року на підтвердження отримання АО «КМ Партнери» оплати у розмірі 13 440 грн. за надані послуги із супроводу даної справи від позивача;

14. платіжного доручення від 15 червня 2023 року №636 на підтвердження сплати позивачем за надані послуги із супроводу даної справи;

15. акту про надання послуг від 09.06.2023 року;

16. рахунку-фактури від 09.06.2023 року №64 на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги у зв`язку із представництвом інтересів позивача під час розгляду справи № 320/2394/23;

17. банківської виписки від 15.06.2023 року на підтвердження отримання АО «КМ Партнери» оплати у розмірі 1 920 грн за надані послуги із супроводу даної справи від позивача;

18. платіжного доручення від 15 червня 2023 року №639 на підтвердження сплати позивачем за надані послуги із супроводу даної справи;

Таким чином, всі послуги з правничої допомоги в розмірі 178 008,00 грн., надані АО «КМ Партнери» та прийняті позивачем за:

1. актом про надання послуг від 09.01.2023 року на суму 80 088,00 грн.,

2. актом про надання послуг від 24.04.2023 року на суму 82 560,00 грн.,

3. актом про надання послуг від 09.06.2023 року на суму 13 440,00 грн.,

4. актом про надання послуг від 09.06.2023 року на суму 1 920,00 грн.

З огляду на зазначене, колегією суддів встановлено, що позивачем надано достатні, належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом даної справи.

Водночас, колегія суддів, проаналізувавши надані документи, враховуючи предмет позову, час, витрачений адвокатом для надання послуг, та обсяг таких, вважає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 178 008, 00 грн. не є співмірними, а тому приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 80 000, 00 грн., що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат.

За наведених обставин у їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу коштів підлягають задоволенню в частині 80 000, 00 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його частково скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Що стосується відшкодування витрат на правову допомогу за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 50 490, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції надано наступні документи:

- копію договору про надання правової допомоги №2-1/74-2021 від 27 серпня 2021 року, укладеного між ТОВ "Сіейчес Україна" та АО "КМ Партнери";

- копію додаткової угоди № 3 від 28 лютого 2024 р. до договору про надання правової допомоги №2-1/74-2021 від 27 серпня 2021 року»;

- копію акту про надання послуг від 27.02.2024 року;

- копію рахунку-фактури від 27.02.2024 року №22 на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги у зв`язку із представництвом інтересів позивача під час розгляду справи № 320/2394/23;

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1406378 від 28.02.2024;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю;

- витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

Отже, в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правничу (правову) допомогу за перегляд справи у суді апеляційної інстанції та наявні документи.

Знову ж таки, на переконання колегії суддів, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю майже 10 годин у розмірі 50 490, 00 грн. є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених позивачем на професійну правничу (правову) допомогу за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000, 00 грн., що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 скасувати в частині стягнення з Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44082145) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сіейчес Україна" (ЄДРПОУ 35704808) витрат на правничу допомогу в розмірі 178 008, 00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким дані вимоги задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44082145) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сіейчес Україна" (ЄДРПОУ 35704808) витрати на правничу допомогу в розмірі 80 000, 00 (вісімдесяти тисяч) гривень.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44082145) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сіейчес Україна" (ЄДРПОУ 35704808) витрати на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000, 00 грн. (тридцяти тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 18.03.2024.