Ухвала

від 14.03.2024 по справі 641/6506/21

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/242/2024 Справа № 641/6506/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Чабанової А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 641/6506/21

позивач: ОСОБА_4

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Сильвер-класс"

про визнання недійсним правочину, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ "Сильвер-класс", в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 22.06.2023 року просить:

- визнати недійсним правочин, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Сильвер-класс", оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу 3182,3183, засвідчений 03.08.2021 року приватним нотаріусом ХМНО Назаровою О.С., в частині передачі ТОВ "Сильвер-класс" у якості вкладу до статутного капіталу 1/2 частину нежитлових приміщень № 1-18 в літ. «Б-1», загальною площею 633,89 кв.м (станція технічного обслуговування автомобілів), які розташовані по АДРЕСА_1 ;

- визнати за нею право власності на 1/2 частину нежитлових приміщень № 1-18 в літ. «Б-1», загальною площею 633,89 кв.м (станція технічного обслуговування автомобілів), які розташовані по АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідачів понесені нею витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 25.09.1993 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який було розірвано 20.12.2011 року. В липні 2021 року під час звернення ОСОБА_4 до державного реєстратора їй стало відомо, що на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 14.04.2016 року по справі № 643/119/16-ц за ОСОБА_2 було визнано право власності на нежитлові приміщення № 1-18 в літ. "Б-1", загальною площею 633,89 кв.м. (станція технічного обслуговування автомобілів), розташовані по АДРЕСА_1 . Як вбачається з вищевказаного рішення, то нежитлові приміщення були придбані ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08.11.2005 року та 27.12.2005 року, тобто під час перебування у шлюбі з позивачем. Таким чином, вказані нежитлові приміщення є спільною сумісною власністю. Позивач запропонувала ОСОБА_2 добровільно поділити з нею зазначені приміщення, але ОСОБА_2 не погодився. Крім того, ОСОБА_2 вніс вказані нежитлові приміщення до статутного фонду ТОВ "Сильвер-класс", яке було створено ним разом з його співмешканкою ОСОБА_5 , в липні 2021 року. Таким чином, акт приймання-передачі нерухомого майна (нежитлових приміщень) до статутного капіталу ТОВ "Сильвер-класс" від 03.08.2021 року було вчинено проти волі одного з співвласників, а саме позивача по справі, яка не уповноважувала ОСОБА_2 на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном та не надавала своєї згоди на його відчуження, в зв`язку з чим позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Судом поставлено на обговорення питання щодо юрисдикційності спору в частині вимог про визнання недійсним правочину, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Сильвер-класс", оформленого актом приймання-передачі нерухомого майна від 03.08.2021 року.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що спір у вказаній частині підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки безпосередньо пов`язаний з реалізацією сімейних прав та поділом майна подружжя.

Представник відповідача ОСОБА_3 вважає, що спір у вказаній частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки стосується формування статутного капіталу ТОВ "Сильвер-класс".

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України, пунктом 4 частини першої якої визначено, що до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Частиною третьою статті 80 Господарського кодексу України встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства (частини перша та друга статті 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Аналізуючи положення пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 03.11.2020 у справі №922/88/20 дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 СК України цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Згідно із частиною першою статті 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Відповідно до частин перших статті 14 та 15 СК України сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що ознакою сімейних прав і обов`язків є їх тісний зв`язок з відповідним носієм, що зумовлює неможливість їх передання (перекладення) іншій особі. Тобто носії таких прав та/або обов`язків можуть врегулювати свої відносини, пов`язані з їх реалізацією та/або виконанням, за домовленістю, зокрема шляхом укладення договору, про який йдеться в статті 9 СК України , однак передати та/або перекласти зазначені права та/або обов`язки на іншу особу їх носії не можуть.

Отже зазначені норми права визначають правочин у сімейних правовідносинах як домовленість, зокрема, між подружжям, батьками та дітьми про врегулювання належних їм сімейних прав та обов`язків, які тісно пов`язані з їх особами та не можуть бути передані та/або перекладені на інших осіб.

У цій справі позивач звернулася до суду з позовом про визнання недійсним акта передачі-приймання нерухомого майна, як правочину, яким сформовано частку ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "Сильвер-класс".

Як вбачається з матеріалів справи, спірним правочином регулюються права та обов`язки між ТОВ "Сильвер-класс" та ОСОБА_2 , однак не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, батьками та дітьми, а тому цей правочин не є правочином у сімейних правовідносинах.

Посилання ОСОБА_4 на невідповідність акта як правочину нормам статей 60, 61, 63 СК України не свідчить про його укладення в сімейних правовідносинах. Норми зазначених статей регулюють відносини реалізації подружжям права спільної сумісної власності, яке передбачене статтями 368- 372 ЦК України. Право власності не належить до сімейних прав, а суб`єктами права власності можуть бути фізичні особи, у тому числі ті, які не перебувають у сімейних правовідносинах, юридичні особи, держава, територіальні громади тощо (наведена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 8.10, 8.11 постанови від 29.06.2021 у справі №916/2813/18).

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року по справі № 909/516/23.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_4 в частині вимог про визнання недійсним правочину, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Сильвер-класс", оформленого актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу 3182,3183, засвідченого 03.08.2021 року приватним нотаріусом ХМНО Назаровою О.С., не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ТОВ "Сильвер-класс" в частині вимог про визнання недійсним правочину, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Сильвер-класс", оформленого актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу 3182,3183, засвідченого 03.08.2021 року приватним нотаріусом ХМНО Назаровою О.С., підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

При цьому, на виконання приписів ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_4 , що позов у вказаній частині підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст. ст. 255, 261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ТОВ "Сильвер-класс" в частині вимог про визнання недійсним правочину, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Сильвер-класс", оформленого актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу 3182,3183, засвідченого 03.08.2021 року приватним нотаріусом ХМНО Назаровою О.С., закрити.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що позов у вказаній частині підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 19.03.2024 року.

Суддя С. О. Ященко