Постанова

від 19.03.2024 по справі 203/5016/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/214/24 Справа № 203/5016/21 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф.М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

за участю секретаря Усик А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про стягнення безпідставно збережених грошових коштів,

-за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року,-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

19.11.2021року доКіровського районногосуду містаДніпропетровська надійшов позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, в якому ставилась вимога про стягнення з відповідача на користь Дніпровської міської ради безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 288 414 грн. 61 коп.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про стягнення безпідставно збережених грошових коштів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 26510514) безпідставно збережені грошові кошти у сумі 288414,61 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч чотириста чотирнадцять гривень) 61 копійку.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

03.07.2023рокувід ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що 18.02.2004 року ОСОБА_2 був наданий дозвіл на виконання будівельних робіт № 23/2004 за адресою: АДРЕСА_2 з терміном дії до 01.05.2004 року.

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 144/16 від 31.03.2004 року було затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0, 0420 га (кадастровий номер 1210100000:06:094:0070) та передано в оренду строком на один рік ОСОБА_2 для будівництва медичного центру по АДРЕСА_2 .

Відповідно до рішення Дніпровської міської ради № 144/16 від 31.03.2004 року ОСОБА_2 був повинен перерахувати у цивільний фонд міської ради кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста у сумі 18600 грн., з першочерговим перерахуванням 30% від загальної суми 5580 грн. до тримання рішення міської ради.

На підставі договору-зобов`язання № 11 від 11.06.2004 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2 , останній взяв на себе зобов`язання щодо виконання робіт по укладенню тротуарної плитки, відновленню освітлення в районі будинку АДРЕСА_2 на загальну суму не менше 18600 грн., що підтверджується листом Управління економіки Дніпропетровської міської ради № 2/502 від 11.06.2004 року.

12.11.2004 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровської міської ради з проханням зарахування пайової участі на розвиток головних споруджень та каналізації на суму 7654, 35 грн. за рахунок передбачених реконструкцією існуючого водопроводу та каналізації, що підтверджується листом вх. № 21/6986 від 12.11.2004 року.

А подальшому ОСОБА_2 був наданий дозвіл на виконання будівельних робіт та підписаний договір оренди земельної ділянки.

Свої зобов`язання ОСОБА_2 щодо пайової участі у розвитку інженерної та соціальної інфраструктури міста виконав частково у сумі 13234, 35 грн. (5580 + 7654, 35) та саме тому Дніпропетровська міська рада уклала договори оренди земельної ділянки від 02.07.2004 року та 21.11.2005 року.

Зазначено, що закінчився строк позовної давності.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Куценко О.М. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник Дніпровської міської ради Ревякіна Н.М. проти апеляційної скарги заперечувала, просила відмовити у її задоволенні.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

Відповідно до договору-зобов`язання №11 від 11.06.2004 року, затвердженого міським головою Куліченком І.І., укладеного між громадянином ОСОБА_2 (замовник) та Управлінням економіки Дніпропетровської міської ради, відповідно до рішень виконкому Дніпропетровської міської ради від 21.05.1998 року №781, від 19.04.1999 року №827 та від 04.08.2003 року №2177, предметом договору є участь замовника в розвитку інженерної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська (участь на паях) у зв`язку з будівництвом будівлі медичного центру по АДРЕСА_2 (об`єкт) (п.1.1 договору-зобов`язання).

В рахунок участі на паях замовник зобов`язується виконати роботи по укладенню тротуарної плитки, відновленню освітлення в районі буд. АДРЕСА_2 на загальну суму не менше 18600,00 грн до введення об`єкта в експлуатацію (п.2.1 договору-зобов`язання).

У разі зміни замовника на нового замовника покладається виконання умов договору, про що складається додатковий договір (п.5.2 договору-зобов`язання).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 10.06.2004 року за вх. №7/285, до п. 3.9 рішення міської ради від 31.03.2004 року №144/16 були внесені зміни, за якими в рахунок пайової участі забудовник зобов`язується виконати роботи по укладенню тротуарної плитки, відновленню освітлення по АДРЕСА_2 , на загальну суму не менше 18600,00 грн до введення об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до висновку Управління економіки ДМР від 11.06.2004 року №2/502, ОСОБА_2 було зобов`язано згідно з договором-зобов`язанням від 11.06.2004 року №11, виконати роботи по укладенню тротуарної плитки, відновленню освітлення в районі буд. АДРЕСА_2 , на загальну суму не менше 18600,00 грн до введення об`єкта в експлуатацію.

За поясненнями сторін ОСОБА_2 як забудовник виконав свій обов`язок за договором-зобов`язанням №11 від 11.06.2004 року в рахунок пайової участі, грошові кошти не перераховувались.

03.08.2016 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець зобов`язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену ціну. Предметом договору є нежитлова будівля (незавершене будівництво) літ. «В-3» 96% ганки літ. в, в1, в2, приямки літ. в, в4, в3, вхід у підвал літ. в5, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , площею 1193,4 кв.м, кадастровий номер: 1210100000:06:094:0070. Вказане нерухоме майно належить продавцю на підставі договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. 21.11.2015 року за реєстраційним номером 11110, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» за реєстраційним №22169845, номер витягу №17783262 від 18.02.2008 року; ціна договору 999774,00 грн.

За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.08.2016 року, 03.08.2016 року державним реєстратором: приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2016 року за ОСОБА_1 була здійснена державна реєстрація приватного права власності на об`єкт нерухомого майна: інше незавершене будівництво літ. В-3 96% за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт від 15.08.2016 року, замовник ОСОБА_1 , була проведена реконструкція нежитлової будівлі під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_4 .

06.09.2016 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради було зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта реконструйованої нежитлової будівлі під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_3 , замовником якої був ОСОБА_1 ; кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією 3000,000 тис. грн, у тому числі витрати на будівельні роботи 2500,000 тис. грн, витрати на обладнання та інвентар 500,000 тис. грн.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29 липня 2011 року №5/14 зі змінами, з урахуванням рішення ДМР від 18.12.2019 року №7/52, внесено зміни до рішення від 21 березня 2007 року «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська» №6/11.

Рішеннями Дніпровської міської ради від 28 грудня 2011 року №6/19 та від 08 червня 2016 року №9/9 внесено зміни та доповнення до Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвиток інфраструктури міста Дніпропетровська. Цим Порядком визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська, який за розрахунком ДМР становить 288414,61 грн. Вказаний розрахунок не спростований відповідачем.

29.12.2018 року ДМР звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним, справа №201/14195/18, в якому просила суд: визнати укладеним договір між ДМР в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету ДМР та ОСОБА_1 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, укладеним на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням ДМР від 21.07.2011 року №5/14.

Постановою Верховного Суду у справі №201/14195/18 від 27.05.2021 року було залишено без задоволення касаційну скаргу ДМР, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.02.2020 року, яким було відмовлено у задоволенні позову, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17.12.2020 року, якою було залишено без змін рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.02.2020 року, залишено без змін.

19.11.2021 року ДМР звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів пайової участі у розмірі 288414,61 грн, що наразі розглядається.

Листом від 09.08.2021 року Управління економічного розвитку та інвестицій, відділ розвитку інфраструктури міста надіслали на адресу відповідача повідомлення з додатком щодо сплати коштів пайової участі на розвиток інфраструктури м. Дніпра у розмірі 288414,61 грн.

Листом від 12.08.2021 року №10/13-296 Департамент економіки, фінансів та міського бюджету ДМР повідомив директора Департаменту правового забезпечення ДМР про необхідність підготувати позов до суду про стягнення з відповідача грошових коштів пайової участі у розмірі 288414,61 грн.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на розвиток інфраструктури м. Дніпра у розмірі 288414,61 грн.

Отже, суд першої інстанції виходив з того, що замовник будівництва відповідач без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, у розмірі 288414,61 грн (744,2 х 169,05 х 1 = 125807,01 грн; 397,7 х 584,1 х 0,7 х 1 = 162607,60 грн; 125807,01 грн + 162607,60 грн = 288414,61 грн, з яких: 169,05 грн норматив розміру пайової участі від одиниці створеної потужності за функціональним призначенням об`єкта; 584,1 грн норматив розміру пайової участі від одиниці створеної потужності за функціональним призначенням об`єкт; 744,2 кв.м загальна площа квартир житлового будинку, яка зазначена в Декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 06.09.2016 року, ДП 142162500020, в п. 15, та складається з площі 558,3 кв.м та 185,9 кв.м; 397,7 кв.м загальна площа нежитлових приміщень житлового об`єкта, яка зазначена в Декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 06.09.2016 року, ДП 142162500020, в п. 15; 1- зональний коефіцієнт; 0,7 поправочний коефіцієнт при визначення величини пайової участі по об`єктах, вбудованих у житлові будинки, крім паркінгів).

Встановивши наведені обставини справи суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Але з такими висновками колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У правовідносинах по цій справі відповідач не набував майно або зберігав майно позивача у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, а отже й не має правової підстави для застосування цієї норми.

У постанові Верховного Суду від 21 травня 2021 року по справі № 201/14195/18, провадження № 61-1717св21 встановлені наступні обставини та зазначено, що:

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 21 березня 2007 року №6/11 «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська» затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29 липня 2011 року №5/14 внесено зміни до рішення від 21 березня 2007 року «Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська» №6/11.

Рішеннями Дніпровської міської ради від 28 грудня 2011 року №6/19 та від 08 червня 2016 року №9/9 внесено зміни та доповнення до Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвиток інфраструктури міста Дніпропетровська.

Цим Порядком визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська.

06 вересня 2016 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради було зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта реконструйованої нежитлової будівлі під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_3 , замовником якої був ОСОБА_1

26 жовтня 2018 року Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради на адресу відповідача було направлено два примірники проекту договору по об`єкту реконструкції по АДРЕСА_3 . Проте, до теперішнього часу договір не укладено, кошти пайової участі не сплачено та зазначений об`єкт експлуатується без укладання договору, що призвело до неотримання міським бюджетом коштів.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов`язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина третя статі 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін (частина дев`ята статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Водночас, з 01 січня 2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими виключено статтю 40 з Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Тобто, з 01 січня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина третя статі 5 ЦК України).

Отже, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов`язків.

Аналогічні висновки щодо застосування статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» при вирішення спору про укладення договору про пайову участь викладено у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі №909/1143/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 904/4442/19, від 13 січня 2020 року у справі № 922/267/20, від 04 лютого 2021 року у справі № 904/2468/19, від 23 березня 2021 року у справі № 904/454/18.

Станом на час розгляду цієї справи судом, відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Дніпропетровська.

Оскільки суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає статті 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 березня 2021 року у справі № 910/6996/19.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладено апеляційний суд вважає за необхідним зазначити, що Відповідно до договору-зобов`язання №11 від 11.06.2004 року, затвердженого міським головою Куліченком І.І., укладеного між громадянином ОСОБА_2 (замовник) та Управлінням економіки Дніпропетровської міської ради, відповідно до рішень виконкому Дніпропетровської міської ради від 21.05.1998 року №781, від 19.04.1999 року №827 та від 04.08.2003 року №2177, предметом договору є участь замовника в розвитку інженерної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська (участь на паях) у зв`язку з будівництвом будівлі медичного центру по АДРЕСА_2 (об`єкт) (п.1.1 договору-зобов`язання).

В рахунок участі на паях замовник зобов`язується виконати роботи по укладенню тротуарної плитки, відновленню освітлення в районі буд. АДРЕСА_2 на загальну суму не менше 18600,00 грн. до введення об`єкта в експлуатацію (п.2.1 договору-зобов`язання).

У разі зміни замовника на нового замовника покладається виконання умов договору, про що складається додатковий договір (п.5.2 договору-зобов`язання).

Зобов`язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та виконати роботи по укладенню тротуарної плитки, відновленню освітлення в районі буд. АДРЕСА_2 на загальну суму не менше 18600,00 грн. взяв на себе ОСОБА_2 , який взяте на себе зобов`язання виконав частково в розмірі 13234, 35 грн.

В подальшому, а саме 03.08.2016 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, тобто на ОСОБА_1 покладається виконання умов договору-зобов`язання №11 від 11.06.2004 року.

А враховуючи той факт, що невиконаними по договору-зобов`язанню №11 від 11.06.2004 року залишається сума 5365, 65 грн. (18600 13234, 35), то саме зазначена сума й підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо строків позовної давності.

Судом першої інстанції зазначено, що право позивача на отримання грошових коштів в рахунок сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури міста є порушеним. При цьому спірні правовідносини між сторонами виникли після реєстрації декларації про готовність об`єкта нерухомості до експлуатації від 06.09.2016 року. Позивач у встановлений законом загальний строк позовної давності звернувся до суду з позовом від 29.12.2018 року до відповідача про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

Проте у 2020 році статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»» було виключено, та судовими рішеннями, зокрема остаточно рішенням ВС від 27.05.2021 року, з цих підстав позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Тому 19.11.2021 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Водночас причини, внаслідок виникнення яких позивач пропустив строк позовної давності з 06.09.2016 року станом на 19.11.2021 року, є поважними, та такий підлягає поновленню. Оскільки виникнення таких причин не пов`язано із недобросовісними діями позивача.

А тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності та відмови у задоволенні позову.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з наведених підстав.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню частко.

Апеляційним судом встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами виникли з приводу не виплати відповідачем на користь позивача певної суми грошей з приводу розвитку інженерної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська.

А тому апеляційний суд не вважає виходом за межі позовних вимог інше правове обґрунтування.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи що позов підлягає задоволенню частково у розмірі 5365, 65 грн., що становить майже 2 % від заявлених позовних вимог (від 288414, 61 грн.), то сплачений судовий збір у розмірі 4326, 22 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача саме у розмірі 2%, що дорівнює 86, 52 грн.

Враховуючи, що відповідачем сплачений судовий збір у розмірі 6489, 30 грн. (т.2 а.с.26), а апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а частині вимог про скасування рішення суду першої інстанції повністю, зазначений судовий збір підлягає стягненню з позивача на корись відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року скасувати.

Позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 26510514) не виконані зобов`язання по договору-зобов`язанню №11 від 11.06.2004 року, предметом якого є участь замовника в розвитку інженерної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська, в розмірі 5365 (п`яти тисяч триста шістдесят п`ять) гривень 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 86 (вісімдесят шість) гривень 52 коп.

Стягнути з Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 26510514) на користь з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6489 (шість тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 30 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 19.03.2024 року.

Судді: