Ухвала
від 14.05.2024 по справі 203/5016/21
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 травня 2024 року

м. Київ

справа № 203/5016/21

провадження № 61-5886 ск 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ситнік О. М., розглянувши касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про стягнення безпідставно збережених грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2021 року Дніпровська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь 288 414,61 грн.

2. Кіровський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 07 червня 2023 року позов задовольнив.

3. Дніпровський апеляційний суд постановою від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2023 року скасував. Позовні вимоги Дніпровської міської ради задовольнив частково, стягнув з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради не виконані зобов`язання по договору-зобов`язанню № 11 від 11 червня 2004 року, предметом якого є участь замовника в розвитку інженерної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська в розмірі 5 365,65 грн.

4. У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити без змін рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2023 року.

5. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

7. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

8. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

9. Ціна позову в цій справі становить 288 414,61 грн, що станом на 01 січня 2024 року не перевищувало двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн). Тобто судове рішення у справі № 203/5016/21 не підлягає касаційному перегляду в силу вимог закону.

10. Касаційна скарга містить посилання на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відповідно до якого судові рішення у малозначних справах, підлягають касаційному оскарженню у випадку, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

11. Так скаржник, обґрунтовуючи те, що справа має для нього виняткове значення вказує на те, що, надходження в вигляді пайової участі є значними, вони є одним з важливих джерел формування фінансових ресурсів місцевого самоврядування, зокрема спеціального фонду місцевих бюджетів, а тому перегляд справи № 203/5016/21 в касаційному порядку становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для учасника справи.

12. Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що вони обґрунтовуються лише неправильним на думку скаржника застосуванням судами норм права, наведена скаржником обставина не дає достатніх підстав для висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки один лише фінансовий критерій не може бути визначальним для виняткового значення справи, а іншим скаржник свої доводи належним чином не обґрунтував та не долучив жодних доказів на їх підтвердження.

13. Твердження скаржника стосовно того, що він вважає справу не малозначною, а посилання на ціну позову менше ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з позовною заявою це не додержання принципу домірності, спростовуються нормами процесуального закону.

14. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

15. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

16. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

17. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

18. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

19. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

20. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

21. Вказане також узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), яким, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Так, у вказаному рішенні серед іншого, зазначено, що внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.Конституційний Суд України вважає, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (пункти 7.8-7.10).

22. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

23. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

24. Враховуючи наведене, оскільки Дніпровська міська рада подала касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

25. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

26. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2024 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді /підпис/ В. В. Пророк

Є. В. Петров

О. М. Ситнік

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення14.05.2024
Оприлюднено20.05.2024
Номер документу119099710
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них

Судовий реєстр по справі —203/5016/21

Ухвала від 12.09.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коротун Вадим Михайлович

Ухвала від 20.08.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Ухвала від 20.08.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Ухвала від 20.06.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Ухвала від 17.06.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Пророк Віктор Васильович

Ухвала від 14.05.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Пророк Віктор Васильович

Постанова від 19.03.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Постанова від 19.03.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Ухвала від 27.02.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

Ухвала від 27.02.2024

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Гапонов А. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні