Ухвала

від 18.03.2024 по справі 160/19750/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2024 року

м. Київ

справа №160/19750/22

адміністративне провадження №К/990/7244/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Кравчука В.М., Стеценка С.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №160/19750/22 за позовом Громадської організації "Платформа Громадський Контроль", Громадської організації "Збережи Дніпро" до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, про визнання протиправними та нечинними рішень,-

УСТАНОВИВ:

12.12.2022 Громадська організація "Платформа Громадський Контроль" звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправним та нечинним пункт 1 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра";

- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 "Про затвердження змін до проєкту плану зонування території м. Дніпра" зі змінами та доповненнями.

27.12.2022 Громадська організація "Збережи Дніпро" звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 №84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра" в частині зміни функціонального призначення частини території по вул. Набережна Перемоги вздовж житлових масивів 4-6 навпроти будинків 110-128 у м. Дніпро з території зелених насаджень загального користування на проектну зону громадської забудови;

- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 "Про затвердження змін до проєкту плану зонування території м. Дніпра" зі змінами та доповненнями в частині зміни функціонального призначення частини території по вул. Набережна Перемоги вздовж житлових масивів 4-6 навпроти будинків 110-128 у м. Дніпро з території зелених насаджень загального користування на проектну зону громадської забудови;

- зобов`язати Дніпровську міську раду внести інформацію про території віднесені до екологічної мережі, затвердженої рішенням Дніпропетровської обласної ради від 24.03.2017 №176-8/VII "Про затвердження проєкту формування екологічної мережі Дніпропетровської області" (зі змінами) до Генерального плану м. Дніпра та плану зонування м. Дніпра.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 справи за позовами Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" та Громадської організації "Збережи Дніпро" об`єднано в одне провадження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023, позовні вимоги позивачів задоволено частково:

- визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 "Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану розвитку м. Дніпра";

- визнано протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 20.10.2021 №212/11 "Про затвердження проекту внесення змін до плану зонування території м. Дніпра".

- в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

22.02.2024 Дніпровська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №160/19750/22 з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).

Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві причин пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.

Як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 30.11.2023. Повний текст постанови виготовлено 04.12.2023. При цьому, касаційну скаргу надіслано до суду касаційної інстанції 22.02.2024, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

При вирішенні питання щодо поважності наведених заявником причин пропуску строку касаційного оскарження суд виходить з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктами 6 та 7 частини першої статті 167 КАС України серед загальних вимог до форми та змісту письмового клопотання встановлено, що таке клопотання повинно містити перелік документів та інших доказів (за наявності), що до нього додаються, а також інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку, що при зверненні до суду з письмовим клопотанням щодо вирішення певного питання заявник повинен надати відповідні докази (за наявності), які підтверджують викладені у клопотанні обставини.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження у разі його пропуску з поважних причин, крім визначених законом випадків.

Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві причин пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.

Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

Одночасно з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №160/19750/22, в якому він просить суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк касаційного оскарження, посилаючись на те, що вперше касаційну скаргу ним було подано в межах строку передбаченого КАС України, проте зазначену касаційну скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 19.02.2024.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Однак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки недотримання вимог КАС України при поданні касаційної скарги, що мало наслідком її повернення не свідчить про наявність об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником причин пропуску такого строку поважними.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Окрім того, згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17, від 19.05.2022 у справі №814/152/18, від 27.09.2022 у справі №320/1510/20, від 19.12.2018 у справі №826/37/17, від 25.058.2022 у справі №810/3809/18, від 31.03.2021 у справі №640/21611/19, від 27.02.2023 у справі №600/3900/21-а, від 07.10.2021 у справі №160/17179/20, від 01.02.2022 у справі №160/1936/21, від 23.04.2020 у справі №813/1790/18, від 03.12.2021 у справі №369/7844/17, від 30.08.2022 у справі №810/1044/18, від 21.02.2023 у справі №7737/16-а та від 18.12.2023 у справі №160/7583/22.

Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначає яку саме норму права судами попередніх інстанції застосовано неправильно, не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування цієї ж норми сформовано у зазначених ним постановах, а також не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Окрім того, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування частини сьомої та дев`ятої статті 17 та статті 21 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції на час прийняття спірного рішення) викладених у постановах Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №160/7600/23 та від 30.01.2024 у справі №160/25184/21.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Стосовно, посилання скаржника як на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, на постанову Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №160/7600/23, колегія суддів зазначає, що Судом не встановлено наявність справи з таким унікальним номером у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Щодо посилання скаржника як на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, на постанову Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №160/25184/21, колегія сіддів зазначає, що хоч предметом оскарження у цій справі є ті ж рішення відповідача, однак вони оскаржувалися з інших підстав та окрім цього Верховним Судом не було сформовано остаточних висновків у зв`язку з неповнотою встановлених обставин, що стало підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

Отже, наведені скаржником доводи, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.

З урахуванням наведеного, скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом надання до Верховного Суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів та уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).

Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 160/19750/22 залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

А.І. Рибачук

В.М. Кравчук

С.Г. Стеценко,

Судді Верховного Суду