Ухвала

від 18.03.2024 по справі 380/12249/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2024 року

м. Київ

справа № 380/12249/22

адміністративне провадження № К/990/8193/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Львівського окружного адміністративного суду 13.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №380/12249/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОРГОЗІЯ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 01.03.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду 13.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №380/12249/22, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОРГОЗІЯ» відмовити в повному обсязі.

При поданні касаційної скарги скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень та навів підстави, що зумовили пропуск визначеного статтею 329 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуального строку звернення до суду з касаційною скаргою. Зокрема, контролюючий орган послався на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвали про повернення на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України раніше поданої контролюючим органом касаційної скарги заявнику по причині незазначення підстав касаційного оскарження визначених частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

У своїх доводах про поважність причин пропуску строку при поданні касаційної скарги скаржник також зазначив, що приведення касаційної скарги у відповідність до положень статті 330 КАС України та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої касаційної скарги. Також пославшись на рішення Верховного Суду, в яких судом касаційної інстанції вирішувалось питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, скаржник просив урахувати належну реалізацію ним права на касаційне оскарження судових рішень та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалі про повернення раніше поданої ним касаційної скарги та невідкладному зверненні скаржника до суду з метою оскарження спірних у цій справі рішення та постанови у найкоротші строки після такого повернення. Як висновок, керуючись положеннями статті 121 КАС України та цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми Конституції України, норми Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скаржник наполягав на необхідності визнання поважними підстав попуску ним строку на касаційне оскарження з подальшим його поновленням.

Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд ухвалою від 05.03.2024 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим подану контролюючим органом касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику, в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, Суд запропоновував скаржнику, у визначений в цій же ухвалі строк, усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Тобто, залишаючи подану контролюючим органом касаційну скаргу без руху, врахувавши обставини справи, з-поміж іншого, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки, як на переконання Суду, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтування та доводи не є такими, що пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень.

У зв`язку з наявністю у Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 05.03.2024 була направлена останньому в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 05.03.2024) доставлено в електронний кабінет Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 07.03.2024 о 23:34год.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у Львівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України до Верховного Суду подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з доводами про необхідність поновлення контролюючому органу строку на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду 13.03.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №380/12249/22, як такого, що пропущено з поважних причин.

Зокрема, у поданому скаржником клопотанні, останній, мотивуючи необхідність поновлення процесуального строку на касаційне оскарження повторно наголошує, що дотримання ним процесуального строку касаційного оскарження судових рішень при первинному зверненні до суду, наведення обґрунтованих підстав касаційного оскарження, які безпідставно не були прийняті Верховним Судом при зверненні до суду з касаційними скаргами раніше та сплата судового збору є достатніми підставами для поновлення строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущено з об`єктивних та поважних причин. Повторно посилаючись на рішення Верховного Суду, в яких судом касаційної інстанції вирішувалось питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, скаржник просить урахувати належну реалізацію ним права на касаційне оскарження судових рішень та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалах про повернення раніше поданих ним касаційних скарг та систематичному зверненні скаржника до суду з метою оскарження спірних у цій справі судових рішень у найкоротші строки після такого повернення (з урахуванням реалізації суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду з касаційною скаргу до закінчення річного строку передбаченого частиною п`ятою статті 333 КАС України). Як висновок, керуючись положеннями статті 121 КАС України та цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми Конституції України, Рішення Конституційного Суду України, норми Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скаржник просить визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень та не позбавляти його у праві на доступ до правосуддя.

Разом з тим, оцінивши доводи наведені контролюючим органом у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, надісланому на виконання вимог ухвали від 05.03.2024 про залишення касаційної скарги без руху, Верховним Судом встановлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає причини попуску процесуального строку майже аналогічні тим, що були наведені ним при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України не наводить; належних, достовірних та достатніх доказів не надає.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.

Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №380/12249/22 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 20.10.2023. А отже, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку (з урахуванням вихідних днів) був день із датою 20.11.2023.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що термін визначення процесуального строку на оскарження рішення суду обчислюється з моменту виготовлення судового рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі або з моменту вручення особі такого судового рішення, а тому обставини, на які посилається відповідач у поданому на виконання вимог ухвали від 05.03.2024 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, не свідчать про наявність у скаржника безумовного права в будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати своє право на касаційне оскарження судових рішень, та не можуть вважатися належним доказом того, що пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з незалежних від його волі причин.

До того ж, жодних доказів на підтвердження поважності причин, які є об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах передбаченого КАС України строку звернення до суду, відповідачем до суду так і не надано, зокрема, доказів, які б засвідчували факт об`єктивної неможливості контролюючого органу звернутися до Верховного Суду із касаційною скаргою оформленою у відповідності зі статтями 328, 330 КАС України та у межах строку, визначеного статтею 329 цього ж Кодексу.

Судом також встановлено, що Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду 13.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №380/12249/22 три рази.

Кожну з раніше поданих відповідачем касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 23.11.2023, від 26.12.2023 та від 01.02.2024 повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила викладення підстав для касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень, обов`язок зазначення яких визначено частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, послідовно зазначивши про недостатність наведеного скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження унормованого частиною четвертою статті 328 КАС України, роз`яснивши вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328, частинами другою-третьою статті 353 КАС України та вказавши про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої заявнику.

У цій справі звернення з касаційною скаргою є четвертим і саме скаржником не було дотримано вимог статей 328 і 330 КАС України, що стало підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг заявнику, тобто, проявлений саме Головним управлінням ДПС у Львівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення.

До того ж, подаючи касаційну скаргу вчетверте скаржник так і не врахував роз`яснень наданих Верховним Судом в своїх ухвалах; не усунув недоліків раніше поданих касаційних скарг, які стали підставою для їх повернення заявнику. Зміст вчетверте поданої відповідачем касаційної скарги в частині викладення підстав для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій викладено аналогічно раніше поданим.

А тому, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, Верховний Суд в ухвалі від 05.03.2024 про залишення касаційної скарги без руху запропоновував скаржнику усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Разом з тим, вимоги ухвали від 05.03.2024 про залишення касаційної скарги без руху в цій частині скаржником не виконано, а саме уточненої касаційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду 13.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №380/12249/22 з обґрунтуванням підстав касаційного оскарження унормованих частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником до Верховного Суду не подано, що свідчить про неусунення скаржником виявлених судом недоліків у частині викладення підстав для касаційного оскарження, а відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює у подальшому її розгляд.

Відтак, Верховний Суд вважає, що систематичне недотримання скаржником при зверненні до суду з касаційною скаргою, зокрема, положень статей 328, 330 КАС України щодо належного обґрунтування підстав передбачених цим Кодексом для оскарження судових рішень у касаційному порядку, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.

Як зазначалось вище, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

У той же час, суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Посилання скаржника на обставини систематичного звернення до суду та невідкладного подання касаційної скарги у цій справі, зокрема, після її останнього повернення заявнику, недостатні для підтвердження поважності причин пропуску строку, адже скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків, у тому числі, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Вчетверте касаційна скарга до Верховного Суду скаржником подана лише 01.03.2024, тобто зі спливом понад чотирьох місяців з моменту складення повного тексту спірної постанови від 11.10.2023 (повний текст постанови складено судом 20.10.2023) та зі спливом місячного строку з моменту повернення відповідно до ухвали від 01.02.2024 востаннє поданої скаржником касаційної скарги заявнику, що як на переконання Верховного Суду, не є свідченням наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження спірних судових рішень та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд також не приймає до уваги доводи скаржника щодо подання ним чергової касаційної скарги в межах річного строку з дня складання (отримання) повного тексту оскаржуваної постанови, з огляду на те, що частина п`ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації особою права на касаційне оскарження, які встановлені статтею 329 КАС України, а є імперативною нормою процесуального закону, яка встановлює для суб`єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на касаційне оскарження судових рішень.

Покликання скаржника на гарантоване йому міжнародним та національним законодавством право на доступ до правосуддя, у даному випадку Верховний Суд вважає неприйнятним, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Верховний Суд вважає, що у даному випадку пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а повторне (чергове) звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України та з недоліками, які слугувати підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг заявнику, свідчить виключно про намагання скаржника домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.

Отже, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не визнаються Судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Сукупність обставин, на які посилається скаржник у поданому ним клопотанні, є суб`єктивними й пов`язані виключно з неналежною організацією роботи Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України та свідчать про те, що контролюючий орган допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про поновлення строку касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду 13.03.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №380/12249/22.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Львівського окружного адміністративного суду 13.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №380/12249/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОРГОЗІЯ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Васильєва

І.А. Гончарова