Постанова

від 19.03.2024 по справі 820/364/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року

м. Київ

справа № 820/364/17

адміністративне провадження № К/9901/41513/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П.. Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 (суддя: Полях Н.А.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 (Судді: Старосуд М.І., Яковенко М.М., Лях О.П.)

у справі № 820/364/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Склоцентр-Харків»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Склоцентр-Харків» (далі - позивач, ТОВ «Склоцентр-Харків») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.11.2016 № 0001741304, № 0001261409, № 0002001402, № 0002011402.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач наголосив на протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки в основу винесених податкових повідомлень - рішень покладено висновки акту перевірки, які є помилковими.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято в порушення вимог податкового законодавства.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції ГУ ДПС у Харківській області звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначивши, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

До суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу, в якій просив таку скаргу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Склоцентр Харків», зареєстроване як юридична особа (код ЄДР: 35352875) та здійснює свою діяльність на підставі статуту, зареєстрованого Виконкомом Харківської міської ради 06.11.2007 за №10029360490.

З 07.11.2007 ТОВ «Склоцентр-Харків» перебуває на обліку як платник податків в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

В період з 21.09.2016 по 23.09.2016 Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Склоцентр Харків» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 07.10.2016 № 618/20-40-14-02-07/35352875, яким встановлено порушення ТОВ «Склоцентр-Харків» вимог: п. 2.8 Положення № 637; п/п. 131.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, внаслідок чого:

встановлено перевищення ліміту каси в перевіряємому періоді на загальну суму 2751,05 грн.;

завищено суму витрат визначених за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, на загальну суму 413521 грн., та як наслідок занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 74435 грн.;

завищено суму податкового кредиту на загальну суму 112704 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму на загальну суму 938472 грн.;

завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 6000 грн.;

не своєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб за січень, лютий 2016 року під час виплати доходу.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області 01.11.2016 прийнято податкові повідомлення - рішення:

№ 0002011402, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 938472 грн. та застосовано штрафні санкції - 469236 грн.;

№ 0002001402, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 600 грн.;

№ 0001741304, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4 950 грн. та нараховано пеню 5,73 грн.;

№ 0001261409, яким до позивача за порушення норм регулювання обігу готівки застосовано штрафні санкції у розмірі 5 502,1 грн.;

№ 0001991402, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 74 435 грн. та застосовано штрафні санкції - 16 094,5 грн.;

Не погодившись із винесеним рішенням, ТОВ «Склоцентр Харків» подало скаргу до Державної фіскальної служби України на акт від 07.10.2016 № 618/20-40-14-02-07/35352875 та винесені на його підставі податкові повідомлення - рішення від 01.11.2016 № 0001741304, № 0001261409, № 0001991402, № 0002001402 та № 0002011402.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення - рішення від 01.11.2016 № 0001991402, а податкові повідомлення - рішення від 01.11.2016 № 0001741304, № 0001261409, № 0002001402 та № 0002011402. - залишила без змін.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п/п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з п/п. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно п/п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктами 198.1-198.3 ст. 184 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Разом з тим, щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 938472 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у відповідних податкових періодах, на загальну суму 6 000 грн., Суд виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підтвердження реальності господарських відносин між контрагентами та правомірної сплати податку на додану вартість ТОВ «Склоцентр-Харків» надало наступні документи: договір оренди № 3/29-А від 01.04.2009 із додатками (том 1 а.с. 160-.166), лист та ПрАТ «Харківський завод транспортного устаткування» № 844 від 15.12.2014 (том 1 а.с. 167), про необхідність звільнити всі надані в оренду приміщення; договір зберігання № 5/045 Х - 14 від 30.12.2014 з додатками (том 1 а.с. 168-179); договір зберігання майна № 30/04 - 15Х від 30.04.2015 з додатками (том 1 а.с. 180- 200); договір зберігання майна № 0206-15/Х від 02.06.2015 з додатками (том 1 а.с. 201-208); договір зберігання майна № 0109 - 15/Х від 01.09.2015 з додатками (том 1 а.с. 209-221) договір зберігання майна № Є/010216 від 01.02.2016 з додатками (том 1 а.с. 222-230); договір зберігання майна № 41/010216 від 01.02.2016 з додатками (том 1 а.с. 231-239); договір зберігання майна № 5/36-16 від 29.04.2016 з додатками (том 1 а.с. 240-247); договір зберігання майна № 5/37-16 від 29.04.2016 з додатками (том 1 а.с. 248-250, том 2 а.с. 1-5) відомості оплати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (том 2 а.с. 7-9, 11-13, 16-18, 20-21, 23-25, 27-28, 30-31, 33-35, 37-39) та копії актів наданих послуг по використанню під`їзної колії: № 7 від 30.01.2015 (том 2 а.с. 6); № 17 від 27.02.2015 (том 2 а.с. 10); № 24 від 31.03.2015 (том 2 а.с. 14); № 29 від 30.04.2015 (том 2 а.с. 19); № 50 від 31.06.2015 (том 2 а.с.22); № 92 від 30.11.2015 (том 2 а.с. 26); № 102 від 31.12.2015 (том 2 а.с. 29); № 8 від 29.01.2016 (том 2 а.с. 32); № 42 від 31.05.2016 (том 2 а.с. 36); договір сумісного користування під`їзними шляхами № б/н від 01.01.2012 (том 2 а.с. 40); договір № 3/ЕПК про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 01.01.2016 (том 2 а.с. 43), що укладено між співвласником колії ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Склоцентр-Харків», № 1/ЕПК від 01.01.2015 (том 2 а.с. 42) та № 1/ЕПК від 01.01.2014 (том 2 а.с. 41); лист № ДС-07-01/751 від 07.11.2016 (том 2 а.с. 44); договір про експлуатації під`їзної залізничної колії ФОП ОСОБА_2 з додатками (том 2 а.с. 45-49).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок здійснення даної господарської операції з та ПрАТ «Харківський завод транспортного устаткування» у ТОВ «Склоцентр-Харків» виникло право на податковий кредит.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на наявність договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2009 № 3/29-а (том 1 а.с. 160-162), укладеного між ТОВ «Склоцентр-Харків» (Орендар) та ПрАТ «Харківський завод транспортного устаткування» (Орендодавець), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове користування нежитлове приміщення загальною площею 1740,80 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 3, то слід звернути увагу податкового органу на лист ПрАТ «Харківський завод транспортного устаткування» № 844 від 15.12.2014 (том 1 а.с. 167) адресований позивачу про необхідність останнім звільнити всі надані в оренду приміщення, а також на акт приймання-передачі від 30.04.2015 (том 1 а.с. 166), яким позивачем повернуто ПрАТ «Харківський завод транспортного устаткування» нежитлові приміщення загальною площею 1740,80 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 3, тоді як договори зберігання майна були укладені позивачем з його контрагентом вже після повернення нежитлових приміщень загальною площею 1740,80 кв.м. орендодавцю.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що також вбачається з акту перевірки (том 1 а.с. 52), податковий орган вказує на безпідставне врахування позивачем у декларації з ПДВ за січень 2015 року залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 867768,00 грн.

В той же час, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у декларації за листопад 2014 року (том 2 а.с. 77-78) в рядку 12.1 було відображено ПДВ в розмірі 970377,00 грн., де 57755,42 грн. - за електронною ВМД № 1371 від 19.11.2014 та решта ПДВ за імпортом в сумі 912621,53 грн. - це ПДВ за електронними ВМД за жовтень 2014 року, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року (том 2, зокрема, зворотній бік а.с. 86).

У декларації за грудень 2014 року (том 2 а.с. 82-83) в рядку 12.1 імпортний ПДВ склало 1107535,00 грн., з яких, відповідно до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (том 2 а.с. 94-98):

- електронні ВМД за жовтень 2014 року - на загальну суму 84398,09 грн.;

- електронні ВМД за листопад 2014 року - 842484,90 грн.;

- електронні ВМД за грудень 2014 року - 180651,74 грн.

Тобто, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, всього в деклараціях за листопад - грудень 2014 року відображено імпортного ПДВ за електронними ВМД за листопад та грудень 2014 року - 57755,42 + 842484,90 + 180651,74 = 1080892,06 грн. і за цей період фактично нараховано та сплачено ПДВ у розмірі 2000771,33 грн. Решта ПДВ за електронними ВМД за листопад-грудень 2014 року в сумі 919879,13 грн. пройшов в уточнених деклараціях в березні 2015 року та лютому 2016 року за періоди листопад та грудень 2014 року.

Судами попередні інстанцій також встановлено, що вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Склоцентр Харків» у березні 2015 року були подані уточнюючі декларації з ПДВ:

- за листопад 2014 року (том 2 а.с. 99-101, у якій донарахований податковий кредит по ВМД у сумі 106459 грн., що привело до появи від`ємного значення ПДВ, показника строки 24 у декларації з ПДВ за листопад 2014 року у сумі 27246-106459 = -79213 грн., де 27246 - позитивне значення первинної декларації з ПДВ за листопад 2014 року.

- за грудень 2014 року (том 2 а.с. 102-104), у якій донарахований податковий кредит по ВМД у сумі 773284 грн. та по податковим накладним в сумі 4970 грн., що призвело до від`ємного значення показника строки 24 у декларації з ПДВ за грудень 2014 року у сумі 29835-79213-773284-4970 = - 827632 грн., де 29835 грн. - позитивне значення первинної декларації з ПДВ за грудень 2014 року.

- уточнюючий розрахунок з ПДВ за січень 2015 року (том 2 а.с. 107-109), у який було перенесено від`ємне значення ПДВ у сумі 827632 грн. зі строки 24 декларації за грудень 2014 року. Від`ємне значення показника строки 24 у декларації з ПДВ за січень 2015 року склало 1019-827632 = - 826613 грн., де 1019 грн. - позитивне значення первинної декларації з ПДВ за січень 2015 року.

У лютому 2016 року були подані уточнюючі розрахунки з ПДВ за грудень 2014 року (том 2 а.с. 111-113) та за січень 2015 року (том 2 а.с. 107-109), у зв`язку з включенням у січні 2015 року податкового кредиту по ВМД № 53514 від 23.12.2014. внаслідок чого кредит ПДВ в декларації за грудень 2014 року був збільшений на 40135 грн., а у декларації за січень 2015 року відповідно зменшений на 40135 грн.

При цьому, суди обґрунтовано відхилили доводи податкового органу відносно того, що за результатами останньої перевірки ТОВ «Склоцентр Харків» не мало від`ємного значення, оскільки комплексна перевірка відповідно до акту від 19.10.2015 охоплювала період з 01.01.2013 по 31.12.2014, тоді як уточнюючі розрахунки були подані після 31.12.2014.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Склоцентр Харків» в податковій декларації з ПДВ за червень 2016 року (том 2 а.с. 115-116) зменшено податковий кредит в сумі 6000 грн. за податковими накладними № 21 на суму 19500 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3250 грн. та № 22 на суму 16500 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2750 грн. від 30.06.2016, що зареєстровані в ЄРПН підприємством «Харківський завод транспортного устаткування» по послугам зберігання, які ДП «Харківський завод транспортного устаткування» надавало ТОВ «Склоцентр Харків».

Враховуючи викладене, Суд зазначає про правомірність відображення позивачем у декларації з ПДВ за січень 2015 року залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 867768,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001741304, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4 950 грн. та нараховано пеню 5,73 грн., то суди зазначили, шо своєчасна сплата та у повному обсязі податку на доходи фізичних осіб ТОВ «Склоцентр Харків» за січень та лютий 2016 року підтверджується копіями банківських виписок за період з 04.03.2016 до 04.03.2016 по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у АТ «УкрСиббанк» та по рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у ПАТ «Промінвестбанк», за періоди: з 28.01.2016 до 28.01.2016 та з 29.01.2016 до 29.01.2016.

Згідно з п. 176.2 ст. 176 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином, податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду.

Разом з тим, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, по рахунку № 26007620914906 (том 1 а.с. 99) податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати за січень 2016 року у розмірі 3960,00 грн. сплачено ТОВ «Склоцентр Харків» 28.01.2016 о 16:04 год., а виплата заробітної плати була проведена 29.01.2016 о 15:38 год., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період з 29.01.2016 по 29.01.2016 (том 1 а.с. 100).

Тоді як по рахунку № 26003152765200 (том 1 а.с. 101) податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати за лютий 2016 року у розмірі 3960,00 грн. було сплачено ТОВ «Склоцентр Харків» 04.03.2016 о 09:47 год., а 04.03.2016 о 16:12 год. була проведена видача готівкових коштів у розмірі 17710,00 грн. (заробітна плата за лютий 2016 року).

Відтак, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ТОВ «Склоцентр Харків» сплатило вчасно та у повному обсязі податок з доходів фізичних осіб, що підтверджується відомостями нарахування заробітної плати, відомостями на виплату коштів № 3 за лютий 2016 року (том 1 а.с. 103, 105), відомостями нарахування коштів № 1 за січень 2016 року (том 1 а.с. 102, 104) на карткові рахунки співробітників, виписками по рахунках № НОМЕР_2 за 28, 29 січня 2016 року та № 260031522765200 з 04.03.2016 до 04.03.2016,

Щодо порушення, передбаченого п. 2.8 глави 2 Постанови «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України» № 637 від 15.12.2004 та прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.11.2016 № 0001261409, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій (штрафу) пені - 5502,1 грн. на підставі п/п. 54.3.3. п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 і п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95-ВР, то Суд зазначає, що як зазначено в акті перевірки, підставою для застосування таких штрафних санкцій слугувало те, що у відомостях на видачу заробітної плати №12 від 07.12.2015 відсутній підпис отримувача коштів - директора ТОВ «Склоцентр Харків».

Разом з тим, п. 2.8 глави 2 Постанови «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» № 637 від 15.12.2004 (далі - постанова № 637) визначено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Тоді як відповідно до п. 3.5 глави 2 Постанови № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

В той же час, згідно матеріалів справи, видача заробітної плати по відомості № 12 від 07.12.2015 за листопад 2015 року була проведена у повному обсязі, залишку готівки у касі не було, що підтверджується відомістю № 12 від 07.12.2015 (том 1 а.с. 106) та копією витягу з касової книги від 11.07.2013 (том 1 а.с. 107-109).

При цьому, у графі «підпис про одержання» містяться всі підписи осіб, які одержали кошти, у тому числі підпис ОСОБА_3 .

При цьому, колегія судів вважає слушними зауваження судів попередніх інстанцій відносно того, що податковий орган не надав до акту перевірки та до матеріалів справи копії відомості № 12 від 07.12.2015, з якої можливо б було встановити, що така відомість не підписана директором ТОВ «Склоцентр Харків», як особою яка одержала кошти.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність зазначених вище податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 у справі № 820/364/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк