Ухвала

від 05.07.2017 по справі 820/364/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 р.Справа № 820/364/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О. за участю представника позивача - Філь М.О.

представника відповідача - Косовської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2017р. по справі № 820/364/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Склоцентр-Харків"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС України в Харківській області №0001741304, №0001261409, №0002001402, №0002011402 від 01.11.2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2017 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм процесуального та матеріального права, оскільки актом перевірки підтверджено: заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 938472 грн.; завищення суми від'ємного значення на 6000 грн.; перевищення ліміту каси на суму 2751,05 грн.; не своєчасну та не в повному обсязі сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм процесуального та матеріального права, просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в період з 21.09.2016 р. по 23.09.2016 р. Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено виїзну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Склоцентр Харків" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складеено акт № 618/20-40-14-02-07/35352875 від 07.10.2016 року.

Згідно акту перевірки позивачем порушено: п.2.8 Положення №637; п.п.131.1.1 п.134.1 ст.134, п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого: встановлено перевищення ліміту каси в перевіряємому періоді на загальну суму 2751,05 грн.; завищено суму витрат визначених за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року, на загальну суму 413 521 грн., та як наслідок занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 74435 грн.; завищено суму податкового кредиту на загальну суму 112704 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму на загальну суму 938472 грн.; також встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 6000 грн.; несвоєчасність перерахування податку на доходи фізичних осіб за січень, лютий 2016 року під час виплати доходу.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області 01.11.2016 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

№ 0002011402, яким позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 938 472 грн. та застосовано штрафні санкції - 469 236 грн.;

№ 0002001402, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 600 грн.;

№ 0001741304, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4 950 грн. та нараховано пеню 5,73 грн.;

№ 0001261409, яким до позивача за порушення норм регулювання обігу готівки застосовано штрафні санкції у розмірі 5 502,1 грн.;

№ 0001991402, яким позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 74 435 грн. та застосовано штрафні санкції - 16 094,5 грн.;

ТОВ "Склоцентр Харків" подало до Державної фіскальної служби України скаргу на Акт № 618/20-40-14-02-07/35352875 від 07.10.2016 року та на винесені на його підставі зазначені податкові повідомлення - рішення, за результатами розгляду якої Державна фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення - рішення № 0001991402, а податкові повідомлення - рішення № 0001741304, № 0001261409, № 0002001402, № 0002011402 від 01.11.2016 р. - залишила без змін.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями № 0001741304, № 0001261409, № 0002001402, № 0002011402 від 01.11.2016 року, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах податкового законодавства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 938472 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у відповідних податкових періодах, на загальну суму 6 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, податковими повідомленнями-рішеннями: № 0002011402 позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 938 472 грн. та застосовано штрафні санкції - 469 236 грн., а № 0002001402 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 600 грн.

У податковому повідомленні - рішенні № 0002011402 від 01.11.2016 року контролюючий орган, посилаючись на пп. 54.3.2. п.54.3 ст. 54, п.123.1 ст.123, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.4 ст. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 7 п. 4 розділу V "Порядку заповнення та подання звітності з ПДВ" № 966 від 23.09.2014 року із змінами внесеними згідно з Наказом МФУ №13 від 23.01.2015 р, ч. 7 п.4 розділу V "Порядку заповнення та подання звітності з ПДВ" № 21 від 28.01.2016 р., збільшив суму грошового зобов'язання на 938472 грн. та застосував штрафні санкції - 469236 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем ввезено товари на митну територію України.

На підтвердження реальності господарських відносин між контрагентами та правомірної сплати податку на додану вартість ТОВ "СКЛОЦЕНТР ХАРКІВ" надало наступні документи: договір оренди № 3/29-А від 01.04.2009 р. із додатками, лист ПрАТ "ХЗТУ" №844 від 15.12.2014 р. про необхідність звільнити всі надані в оренду приміщення; договір зберігання № 5/045 Х - 14 від 30.12.2014 року; договір зберігання майна № 30/04 - 15Х від 30.04.2015 року; договір зберігання майна № 0206- 15/Х від 02.06.2015 року; договір зберігання майна № 0109 - 15/Х від 01.09.2015 року; договір зберігання майна № Є/010216 від 01.02.2016 року; договір зберігання майна № 41/010216 від 01.02.2016 року; договір зберігання майна № 5/36-16 від 29.04.2016 року; договір зберігання майна № 5/37-16 від 29.04.2016 року; відомості оплати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу та копії актів наданих послуг по використанню під'їзної колії: № 7 від 30.01.2015 року; № 17 від 27.02.2015 року; № 24 від 31.03.2015 року; № 29 від 30.04.2015 року; № 50 від 31.06.2015 року; № 92 від 30.11.2015 року; № 102 від 31.12.2015 року; № 8 від 29.01.2016 року; № 42 від 31.05.2016 року; договір сумісного користування під'їзними шляхами № б/н від 01.01.2012 року; договір № 3/ЕПК про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 01.01.2016 р., що укладено між співвласником колії ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "СКЛОЦЕНТР ХАРКІВ", № 1/ЕПК від 01.01.2015 р. та № 1/ЕПК від 01.01.2014 року; лист № ДС-07-01/751 від 07.11.2016 року зі станції "Основа"; договір про експлуатації під'їзної залізничної колії ФОП Мірошниченко.

Таким чином, внаслідок здійснення даного правочину у ТОВ "СКЛОЦЕНТР ХАРКІВ" виникло право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФСУ у Харківській області вказує на безпідставне врахування у декларації з ПДВ за січень 2015 року залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 867 768 грн.

У декларації за листопад 2014 р. в рядку 12.1 був відображений ПДВ в сумі 57755,42 грн. за електронною ВМД №1371 від 19.11.2014 р. Решта ПДВ за імпортом в сумі 912621,53 грн. - це ПДВ за електронними ВМД за жовтень 2014 р.

У декларації за грудень 2014 р. в рядку 12.1 імпортний ПДВ склав:

- електронні ВМД за жовтень 2014 р. - на загальну суму 84398,09 грн.;

- електронні ВМД за листопад 2014 р. - 842484,90 грн.;

- електронні ВМД за грудень 2014 р. - 180651,74 грн.

Всього в деклараціях за листопад - грудень 2014 р. відображено імпортного ПДВ за електронними ВМД за листопад та грудень 2014 р. - 57755,42 + 842484,90 + 180651,74 = 1080892,06 грн. і за цей період фактично нараховано та сплачено митним органам ПДВ у сумі 2000771,33 грн., Решта ПДВ за електронними ВМД за листопад-грудень 2014 р. в сумі 919879,13 грн. пройшов в уточнених деклараціях в березні 2015 р. та лютому 2016 р. за періоди листопад та грудень 2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "СКЛОЦЕНТ ХАРКІВ " у березні 2015 року були подані уточнюючі декларації з ПДВ:

- за листопад 2014 року, у якій донарахований податковий кредит по ВМД у сумі 106 459 грн., що привело до появи від'ємного значення ПДВ, показника строки 24 у декларації з ПДВ за листопад 2014 року у сумі 27246-106459= -79213 грн., де 27246 - позитивне значення первинної декларації з ПДВ за листопад 2014 року.

- за грудень 2014 року, у якій донарахований податковий кредит по ВМД у сумі 773 284 грн. та по податковим накладним в сумі 4970 грн., що призвело до від'ємного значення показника строки 24 у декларації з ПДВ за грудень 2014 року у сумі 29835-79213-773284-4970 = -827632 грн., де 29835 грн. - позитивне значення первинної декларації з ПДВ за грудень 2014 року.

- уточнюючий розрахунок з ПДВ за січень 2015 року, у який було перенесено від'ємне значення ПДВ у сумі 827 632 грн. зі строки 24 декларації за грудень 2014 року. Від'ємне значення показника строки 24 у декларації з ПДВ за січень 2015 року склало 1019-827632 = - 826613 грн., де 1019 грн. - позитивне значення первинної декларації з ПДВ за січень 2015 року.

У лютому 2016 року були подані уточнюючі розрахунки з ПДВ за грудень 2014 року та за січень 2015 року, у зв'язку з включенням у січні 2015 року податкового кредиту по ВМД № 53514 від 23.12.2014 року. внаслідок чого кредит ПДВ в декларації за грудень 2014 року був збільшений на 40135 грн., а у декларації за січень 2015 року відповідно зменшений на 40135 грн.

Посилання апелянта, що за результатами останньої перевірки ТОВ "СКЛОЦЕНТР ХАРКІВ" не мало від'ємного значення, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки комплексна перевірка відповідно до акту від 19.10.2015 року охоплювала період з 01.01.2013 по 31.12.2014 р., а уточнюючі розрахунки були подані після 31.12.2014 року.

Стосовно податкового повідомлення - рішення № 0002001402 від 01.11.2016 року ТОВ "СКЛОЦЕНТР ХАРКІВ" колегія суддів зазначає, що ст.54 ПКУ визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно матеріалів справи, ТОВ "СКЛОЦЕНТР ХАРКІВ" в податковій декларації з ПДВ за червень 2016 р. зменшено податковий кредит в сумі 6000 грн. за податковими накладними № 21 на суму 19500 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3250 грн. та № 22 на суму 16500 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2750 грн. від 30.06.2016 р., що зареєстровані в Єдиному Реєстрі державним підприємством "Харківський завод транспортного устаткування" по послугам зберігання, які ДП "ХЗТУ" надавало ТОВ "СКЛОЦЕНТР ХАРКІВ".

Відображений правочин, а саме надання послуг зберігання майна підтверджено договорами: № 5/37-16 від 29.04.2016 року; № 5/36-16 від 29.04.2016 року; актом приймання - передачі майна до Договору № 5/37-16 від 30.06.2016 року; актом приймання - передачі майна до Договору № 5/36-16 від 30.06.2016 року; актами надання послуг: № ДП-0000143 на суму 19500 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3250 грн. від 30.06.2016 року № ДП-0000142 на суму 16500 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2750 грн. від 30.06.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем податкові платежі сплачено вчасно, без порушення строків, а надані послуги по зберіганню майна підтверджені відповідними договорами та необхідними первинними документами.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001741304, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4 950 грн. та нараховано пеню 5,73 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, своєчасна сплата та у повному обсязі податку на доходи фізичних осіб ТОВ СКЛОЦЕНТР ХАРКІВ за січень та лютий 2016 року підтверджується копіями банківських виписок за період з 04.03.2016 до 04.03.2016 р. по рахунку № 26003152765200, відкритому у АТ "УкрСиббанк" та по рахунку № 26007620914906, відкритому у ПАТ "Промінвестбанк", за періоди: з 28.01.2016 до 28.01.2016 р. та з 29.01.2016 до 29.01.2016 р.

По рахунку № 26007620914906 податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати за січень 2016 року у розмірі 3960,00 грн. сплачено 28.01.2016 року о 16:04 годині, а виплата заробітної плати була проведена 29.01.2016 року о 15:38 годині.

По рахунку № 26003152765200 податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати за лютий 2016 року у розмірі 3960,00 грн. було сплачено 04.03.2016 року о 09:47 годині., а 04.03.2016 року о 16:12 годині була проведена видача готівкових коштів у розмірі 17710,00 грн. (заробітна плата за лютий 2016 року).

Як вбачається з відомостей нарахування заробітної плати, відомості на виплату коштів № 3 за лютий 2016 року, відомості нарахування коштів №1 за січень 2016 року на карткові рахунки співробітників, виписок по рахунках № 26007620914906 за 28, 29 січня 2016 року та № 260031522765200 з 04.03.2016 року до 04.03.2016 року, ТОВ "СКЛОЦЕНТР ХАРКІВ" сплатило вчасно та в повному обсязі податок з доходів фізичних осіб.

Таким чином посилання апелянта на порушення строків перерахування та не в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб за січень та лютий 2016 року є безпідставними, оскільки спростовуються наведеними вище об'єктивними документальними доказами.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001261409, яким до позивача за порушення норм регулювання обігу готівки застосовано штрафні санкції у розмірі 5 502,1 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки, у відомості на видачу заробітної плати №12 від 07.12.2015 року відсутній підпис директора ОСОБА_4

Однак, як вбачається з матеріалів справи, у відомостях на видачу заробітної плати, в тому числі у відомості на видачу заробітної плати №12 від 07.12.2015 року, є всі необхідні підписи, у тому числі є підписи директора ОСОБА_4

Згідно з пп.2, пп. 10, пп.14 п.6 Положення "Про державну фіскальну службу України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236, норми якого кореспондуються із ст. 20 ПКУ, ДФС для виконання покладених на неї завдань має право отримувати безоплатно від підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань; вимагати під час проведення перевірок виготовлення і надання засвідчених підписом платника податків або його посадовою особою та скріплених печаткою (за її наявності) копій первинних документів, які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДФС, та отримувати їх у платників податків у встановленому Податковим кодексом України порядку; надсилати платникам податків в межах повноважень, передбачених законом, у разі виявлення порушень вимог законодавства письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів, безпосередньо пов'язаних із виявленими порушеннями.

Однак, податковий орган не надав до акту перевірки та до матеріалів справи копію відомості № 12 від 07.12.2015 року, у якій, за твердженням податковго органу, був відсутній підпис директора.

Згідно матеріалів справи, видача заробітної плати по відомості № 12 від 07.12.2015 року за листопад 2015 року була проведена у повному обсязі, залишку готівки у касі не було, що підтверджується відомістю № 12 та копією витягу з касової книги від 11.07.2013 року.

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2017р. по справі № 820/364/17 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 10.07.2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І. Судді (підпис) (підпис) Яковенко М.М. Лях О.П.