Ухвала

від 19.03.2024 по справі 600/317/23-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 березня 2024 року

м. Київ

справа № 600/317/23-а

адміністративне провадження № К/990/8685/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Жука А.В.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року

у справі №600/317/23-а

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, в якому просив:

- визнати протиправною відмову, викладену у листах Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 19 грудня 2022 року № З-143/123/05/12-2022;

- обов`язати Міністерство внутрішніх справ України зарахувати ОСОБА_1 , до вислуги років (стажу служби) в ОВС (міліції), стаж (період) служби в БОЗ з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років (стажу служби) в ОВС (міліції), час проходження (період) служби, протягом якого він брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації Донецькій ла Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з розрахунку один місяць служби за три місяці;

зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України видати наказ, яким визначити (розрахувати) ОСОБА_1 вислугу років (стаж служби) в ОВС (міліції) станом на дату його звільнення зі служби в ОВС (Міліції) 06 листопада 2016 року, зараховуючи (враховуючи) стаж (період) служби в БОЗ з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби, час проходження (період) служби, протягом якого він брав участь у здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, з розрахунку один місяць служби за три місяці, згідно норм, вимог та розрахунків визначених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 та Положенням про порядок комплектування, матеріально- технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю MBC України, затвердженим Постановою Верховної ради України від 16 грудня 1993 року №-XII.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

05 березня 2024 року до Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі №600/317/23-а.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Скаржник цитує положення статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій, було допущено ряд порушень, а тому прийняті з порушенням як матеріального так і процесуального права.

Проте, скаржник посилаючись на неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права не вказує відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження.

Разом з тим, Верховним Суд встановлено, що скаржник вже звертався з ідентичною касаційною скаргою до суду касаційної інстанції.

Тобто Верховний Суд вже надавав оцінку щодо заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, проте позивачем так і не враховано зауваження, викладених Верховним Судом в ухвалі від 19 лютого 2024 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом, оскільки скаржником подано ідентичну касаційну скаргу, в частині наведення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі №600/317/23-а - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяА.В. Жук