Рішення

від 13.03.2024 по справі 210/5827/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5827/23

Провадження № 2/210/325/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 березня 2024 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Скотар Р.Є.,

за участі секретаря Діденко Ю.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривого Рогу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейської служби України, Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, заступника директора Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради Красовського Михайла Вікторовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради,-

ВСТАНОВИВ :

До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 23 жовтня 2023 року надійшла вищевказана позовна заява.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що вона здійснювала свою законну підприємницьку діяльність на території комплексу за адресою АДРЕСА_1 .24.10.2018 за її відсутності група невідомих їй осіб з Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради без пред`явлення жодних документів незаконно проникла на територію комплексу за адресою АДРЕСА_1 . Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН 1660/1667/АВ-ВП/П/ТД- ФС від 16.11.2018р.» відносно ОСОБА_1 було незаконно накладено штраф у розмірі 223800 гривень за нібито використання найманої праці без оформлення трудових правовідносин.

14 грудня 2018 року позивач оскаржила вищевказану постанову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Однак, не зважаючи на те, що вищевказана постанова була оскаржена позивачем, не чекаючи результатів оскарження, ДСП ВККМРнаправив її до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області,який на її підставі виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження №58348311 від 12.02.2019р.Цюпостанову позивач отримала 05.03.2019р.

На думку позивача, постанова№ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФСне підлягала виконанню у порядкуЗУ «Провиконавче провадження» оскільки вона неєрішенням суду або рішенням іншогодержавногооргану, а отже і не є виконавчими документам, передбаченим приписами ст.3 ЗУ«Провиконавче провадження».

Крім того, незаконна бездіяльність щодо повернення постанови №ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС без виконання була оскаржена позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

На підставі постанови СВ ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області від 18.04.2019 року було накладено арешт і описано з метою реалізації на всенерухоме майно позивача, в томучислі на нерухоме майно комплексу за адресою АДРЕСА_1 ,яке було придбане неюдля здійснення підприємницької діяльності.

Рішенням від 11.12.2019 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав протиправною і скасував постанову №ОМС- ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року у повному обсязі.

Рішення від 11.12.2019 року пo справі №160/9679/18 набрало чинності лише після його переглядуТретім апеляційним адміністративнимсудом, який залишив його без змін постановою від 08.07.2020 року.

27.08.2020 року СВ ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області виніс постанову від 27.08.2020 року про зняття арешту з коштів рахунку позивача, а постановою про зняття арешту з коштів від 05.10.2020 року знято арешт з усіх рахунків позивача.

Також СВ ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області виніс постанову від 27.08.2020 року про закінчення виконавчого провадження №58348311 на підставі скасування постанови № ОМС- ДН1660/1167/АВ-ВП/П/ТД-ФС.

Проте, не зважаючи на скасування постанови №ОМС-ДН1660/1167/АВ-ВП/ П/ТД-ФС позивачеві не було повернуто грошові кошти у розмірі 137237, 39 гривень, які були стягнуті незаконно на її виконання.

Крім того, 25.02.2021 року позивачем подано заяву до ДСП ВКМРпро негайнеповернення незаконно стягнутих грошових коштів на підставі незаконної постанови №ОМС- ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року. У відповідь позивач отримала лист №17/06/958 від 15.03.2021 року ДСП ВКМР, згідно з яким ДСП ЗКМР відмовився повертати їй незаконно стягнуті кошти на підставі незаконноїпостанови№ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС посилаючись на те, що постанова скасована судом з формальних підстав.

Позивач вважає, що у в`язку з вищевикладеним їй завдана матеріальна шкода у розмірі незаконно стягнутих і не повернутих грошових коштів у сумі 123543,65 гривень, яку вона просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами у розмірі 3 649,90 грн. Всього 127193,55грн.

Крім цього, зазначає, що безпідставними та незаконними діями відповідача їй завдано також моральної шкоди, оскільки її честь і гідність, а також ділову репутацію принизили зухвалою фальсифікацією факту використання найманої праці без укладення трудового договору, що завдає позивачу ще більшого приниження та яку вона оцінює у розмірі 200 000грн.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.68).

Від представника відповідача Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради адвоката Тер-Товмасян Ю.Г. 18 грудня 2023 року подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначає наступне.

Позивач пред`являє свої позовні вимоги до Державної казначейської служби України (Відповідача-1), і при цьому жодних позовних вимог до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради (Відповідач-2) та до заступника директора Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради Красовсього М.В. (далі Відовідач-3) не пред`являє, а отже вказані особи процесуально не є відповідачами по даній справі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Державної казначейської служби України завдану їй матеріальну шкоду у розмірі 127193,55 грн та моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн обґрунтовуються незаконністю постанови №ОМС-ДН1660/1667/АВ/П/ТД-ФС.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області розглянув справу № 214/3273/21 (провадження №2/210/134/22) за аналогічним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради. Зміст позовної вимоги ОСОБА_1 по справі №214/3273/21 є фактично ідентичним змісту позовних вимог по справі №210/5827/23 і відрізняється лише найменуванням Відповідача, рівно як є ідентичними зміст позовних заяв ОСОБА_1 по цим двом цивільним справам.

Справа №214/3273/21 була розглянута Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по суті і 10.05.2023 року постановлено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказане рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 08.08.2023 року. Ухвалою Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.08.2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження по справі №214/3273/21 (провадження 61-12757ск23).

Оскільки зміст позову, позовних вимог та характер спірних правовідносин по справам №214/3273/21 та №210/5827/23 є аналогічними, а обставини, які покладені ОСОБА_3 в основу позовних вимог по справі №210/5827/23 вже були предметом дослідження судами при розгляді справи №214/3273/21, обставини, які були встановлені при розгляді справи №214/3273/21, то є преюдиційними фактами (ч. 4 ст. 82 ЦПК України), а отже не підлягають доведенню при розгляді справи №210/5827/23.

Розпорядженням міського голови від 15.12.2017 №676-к на посаду заступника директора департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради - начальника інспекції з питань праці та зайнятості призначений Красовський Михайло Вікторович. Разом з цим, для виконання покладених законодавством контрольних повноважень, ОСОБА_4 головою Державної служби України з питань праці видане посвідчення інспектора праці.

Отже, Красовський Михайло Вікторович, заступник директора департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради - начальник інспекції з питань праці та зайнятості, є уповноваженою посадовою особою виконавчою органу міської ради, яка має всі законні підстави та повноваження для накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, відповідно до Постанови КМУ від 17.07.2013 №509.

Повернення коштів, помилково сплачених до бюджету, відбувається за чітко визначеною законодавством процедурою, якої позивачка не дотрималась (факти зворотного в позовній заяві відсутні).

Кошти стягнуті з розрахункового рахунку позивачки, які зараховані до місцевого бюджету, підлягають поверненню відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують бюджетний процес, а саме статей 43, 45, 78, 112 Бюджетного кодексу України.

Отже, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів з відповідних бюджетних рахунків, призначених для зарахування надходжень, не належить до компетенції та повноважень департаменту, а є компетенцією Казначейства України.

Враховуючи зазначене, департамент - є неналежним відповідачем в даній судовій справи.

При цьому, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником заяви про помилкове або надмірно зарахованих до бюджету платежів та інших доходів бюджеті.

Відповідач-2 - Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради не є безпосереднім одержувачем коштів, перерахованих позивачкою гр. ОСОБА_1 до місцевого бюджету в рахунок виконання постанови про накладення штрафу від 16.11.2018 № ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС, а оскільки, Відповідач-2 не є розпорядником цих коштів, тому не має відповідної компетенції та повноважень в питаннях прийняття самостійних рішень щодо їх повернення.

Бюджетним законодавством встановлено, що всі кошти стягнуті в рахунок сплати штрафів за порушення законодавства про працю, які були застосовані посадовими особами органів місцевого самоврядування, спрямовуються до відповідного місцевого бюджету.

Питання повернення зазначених коштів не належить до компетенції Відповідача-2, тому і дії або бездіяльність Департаменту не могли по своїй суті спричинити матеріальні та/або моральні збитки позивачці. Більше того, оскільки вона не дотрималась законодавчо встановленої процедури повернення надміру сплачених коштів з бюджету та не звернулась із відповідною вимогою до Казначейської служби України, то це свідчить про бездіяльність самої позивачки в напряму позитивного вирішення порушених у позовній заяві питань.

Враховуючи викладене, просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви до Державної казначейської служби України, Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, заступника директора Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради Красовсього М.В. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі.

Від позивача ОСОБА_1 28 грудня 2023 року надійшла до суду відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначає наступне.

На підставі постанови від 08.08.2023 року по справі №214/3273/21 позовні вимоги у справі №210/5827/23 заявлені до ДКС України, а ДСП ВКМР та заступник директора ДСП ВКМР Красовський М.В. є співвідповідачами, оскільки саме вони приймали протиправні рішення на підставі сфальсифікованих документів.

І матеріальна і моральна шкода завдана виконанням незаконної постанови №ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС, яка скасована судом, а кошти в сумі 123543,65 гривень на момент їх стягнення не мали ознак того, що вони є надмірно або помилково сплачені і повинні повертатися з Порядком №787.

В чинній редакції Порядку №787 з`явилось визначення надміру зарахованих коштів та помилково зарахованих коштів.

Проте стягнуті з ОСОБА_1 примусово на виконання незаконної постанови за своєю правовою природою не можуть вважатись ні надмірною ні помилково перерахованими коштами.

ДСП ВКМР у листі №17/06/958 від 15.03.2021 року відмовився повертати ОСОБА_1 незаконно стягнуті з неї кошти на підставі незаконної постанови , при цьому зазначив, що дані кошти не є помилково або надміру зарахованими до державного та місцевих бюджетів.

Навіть ймовірне повернення коштів згідно з Порядком №787 ніяким чином не спростовує завдання іншої матеріальної і моральної шкоди та не надає законних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки дані збитки завдані саме протиправним позбавленням коштів у розмірі 123543,65 гривень, що є прямим наслідком примусового виконання незаконної постанови №ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

До початку судового засідання, 15.02.2024 року позивачем ОСОБА_1 надано заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначила, що 05.02.2024 Саксаганський відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі повернув їй незаконно стягнуті грошові кошти у розмірі 123243,65 гривень.

Враховуючи викладене, просить суд зменшити розмір позовних вимог по справі та стягнути з Державної казначейської служби України завдану їй матеріальну шкоду у розмірі 3649,90 гривень та моральну шкоду у розмірі 200000,00 гривень. Судові витрати просила покласти на позивача.

Від представника відповідача Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради адвоката Тер-Товмасян Ю.Г. 05 березня 2024 року подано додаткові пояснення по справі, в обґрунтування яких зазначає наступне.

Позивач ОСОБА_1 лише 05.12.2023 року в належному визначеному законодавством порядку звернулась до уповноваженого державного органу з заявою про повернення грошових коштів в розмірі 123243,65 гривень, які були примусово стягнуті на підставі постанови №ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року. Тобто, протягом більше трьох років позивач не зверталась до належного органу з питання повернення вказаних коштів.

Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3649,90 гривень, вказана сума є витратами на сплату судового збору і порядок відшкодування судових витрат чітко визначений процесуальним законодавством.

Враховуючи викладене, просить врахувати дані пояснення під час розгляду справи по суті, та на підставі викладених доводів та заперечень, вказаних у відзиві на позовну заяву, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.

В судове засідання відповідач - Державна Казначейська служба України не з`явилася, про місце і час судового розгляду повідомлена належним чином.

Відповідач Заступник директора Департаменту соціальної політики надав заяву про розгляд справи без його участі, заперечує проти задоволення позову в повному обсязі.

В судовомузасіданні позивач ОСОБА_1 обґрунтувала позовнівимоги,просила судзадовольнити позовта стягнути з Державної казначейської служби України завдану їй матеріальну шкоду у розмірі 3649,90 гривень та моральну шкоду у розмірі 200000,00 гривень.

В судовому засіданні представник відповідача Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради адвокат Тер-Товмасян Ю.Г. підтримала подані нею 05.03.2024 додаткові пояснення по справі, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Суд, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Судом встановлено, щона підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН1660/1167/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року, яка винесена Департаментом соціальної політики виконкому Криворізької міської ради та відповідно до якої накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 223380,00 грн., було відкрито виконавче провадження №58348311 від 12.02.2019 року (а.с.9-11, 26).

Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року у справі №160/3482/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, третя особа - Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі (а.с. 31-35).

18 вересня 2019 року старшим державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Захаренко К.С. винесено постанову на підставі відкритого виконавчого провадження №58348311 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (а.с. 36-37).

Згідно платіжного доручення, з рахунку ОСОБА_1 на рахунок Державної казначейської служби було переведено 137237,39 гривень (а.с.38).

Відповідно до історії по арештованому картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 з 01.10.2019 по 16.10.2019, доступний баланс складає -108749,61 грн., не знижувальний залишок в розмірі 245987,00 грн. (а.с.39).

Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 11.12.2019р. у справі №160/9679/19 позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради № ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року (а.с. 42-45).

На підставі заяви позивача ОСОБА_1 від 20.08.2020 року, 27.08.2020р. державним виконавцем винесено постанови про зняття арешту з коштів та закінчення виконавчого провадження (а.с. 46-47, 48-49, 50).

ОСОБА_1 10.11.2020 року звернулася з заявою про негайне повернення незаконно стягнутих грошових коштів до Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі, який листом від 28.11.2020р. повідомив позивача, що з метою повернення з державного бюджету виконавчого збору у сумі 13693,74 грн., які стягнуті з позивача, як боржника за виконавчим провадженням № 58348311 головним державним виконавцем відділу до управління державної казначейської служби України у місті Кривому Розі 28.11.2020 за вих. №17.13-34/79199 направлено подання на повернення або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету. Після надходження грошових коштів на депозитний рахунок відділу вони негайно будуть перераховані на розрахунковий рахунок який позивачу терміново необхідно надати до відділу з повним переліком всіх банківських реквізитів. Грошові кошти у сумі 123243,65 грн., які перераховані платіжним дорученням № 7984 від 19.11.2019 на рахунковий рахунок стягувача позивач може отримати на підставі виконавчого документа, про поворот виконання рішення. (а.с. 51,52).

Ухвалою Дніпровського окружного адміністративного суду від 18.01.2021р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення у справі №160/9679/18- відмовлено (а.с. 56).

Згідно платіжного доручення № LO2158JJOF від 15.02.2021 року, Саксаганським ВДВС на рахунок ОСОБА_1 повернуто стягнуті кошти в розмірі 13693,74 гривень (а.с.57).

Департаментом соціальної політики надано відповідь позивачу ОСОБА_1 на її заяву від 25.02.2021р. щодо негайного повернення незаконно стягнутих грошових коштів на підставі незаконної постанови №ОМС-ДН 1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року.

Так, з відповіді вбачається, що центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів єДержавна казначейська служба України. Тобто, кошти стягнуті з розрахункового рахунку позивача ОСОБА_1 , які зараховані до місцевого бюджету, підлягають поверненню відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують бюджетний процес, а саме статей 43, 45, 78, 112 Бюджетного кодексу України.Таким чином, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів з відповідних бюджетних рахунків, призначених для зарахування надходжень, не належить до повноважень департаменту (а.с. 58-59).

Згідно дублікатів квитанцій №0.0.1347567650.1 та №0.0.1410659980.1, ОСОБА_1 було переведено на рахунок банку одержувача: Казначейство України судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) в розмірі 768,40 гривень та 2881,50 гривень (а.с.62).

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 10.05.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, треті особи: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державна казначейська служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради відмовлено (а.с.100-106).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.08.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 травня 2023 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, треті особи: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державна казначейська служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, виклавши їх в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с.107-115).

Згідно з виписки від 07.02.2024 року по рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк», 05.02.2024 на рахунок ОСОБА_1 зараховано 123243,65 гривень з Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі (повернення зайво стягнутих коштів) (а.с.159).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст.1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеніст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст.1173,1174цьогоКодексу).

Таким чином, шкода, завдана позивачу незаконними рішеннями та бездіяльністю посадовими особами органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується на підставіст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25 червня 2018р., провадження № 61-496св18, від 11 липня 2018р., провадження № 61-14157св18, від 25 липня 2018р., провадження № 61-2986св18.

Згідно ізст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 55 Конституції Українивизначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною 1 вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно дост. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктами 3 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995р. передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, суд звертає увагу, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня

2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок про те, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частин 1 та 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Так, ОСОБА_1 просить суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, а саме стягнути на її користь судові витрати, які вона понесла при зверненні до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, третя особа Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії у розмірі 3649,90 гривень.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди, оскільки витрати, зокрема, пов`язані з оплатою судового збору є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19), від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19), від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19), від 13 вересня 2023 року у справі № 757/62500/16-ц (провадження № 61-6809св23).

Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до частини третьої цієї статтірозмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З аналізу статей 23, 1174 ЦК України випливає, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, довести наявність яких має саме позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач.

Так, підставою для відшкодування шкоди у даній справі є постанова Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради № ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року, яку рішенням суду визнано незаконною та внаслідок якої позивачу ОСОБА_1 було спричинено душевні страждання, у даному випадку застосовуються визначені статтею 1174 ЦК України загальні підстави цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану посадовою або службовою особою органу державної влади, та положення статті 1167 ЦК України.

Визначаючи розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду суд враховує характер спричиненої шкоди, а саме, що вона спричинена постановою посадової особи органу місцевого самоврядування про накладення адміністративного стягнення; значення справи для сторони, а саме, що відносно позивача було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 223380 гривень, відповідно до даної постанови було відкрито виконавче провадження, накладено арешт на рахунок позивача, проведено стягнення з рахунку позивача у розмірі 137237,39 гривень.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу.

Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18)».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21) зазначено, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, що: «статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні діїпосадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)».

Частинами першою та другоюстатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пункті 3постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди»судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги в частині моральної шкоди зазначає, що обставини пов`язані з винесенням незаконної постанови принизили її честь, гідність та ділову репутацію, було арештовано всі рахунки позивача та стягнуто її власні грошові кошти, внаслідок чого на її рахунку була створена заборгованість у розмірі 108749,61 гривень.

Зазначене завдало їй потужних душевних страждань, оскільки призвело до повної зупинки її успішної підприємницької діяльності, що позбавило можливості отримувати дохід від підприємницької діяльності, який був і є єдиним джерелом коштів.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру порушення прав позивача, глибини фізичних та душевних страждань, позбавлення позивача можливості реалізації своїх здібностей, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Щодо доводів представника відповідача 2 стосовно обставин, які вже були встановлені при розгляді справи №214/3273/21 та є преюдиційними фактами, слід зазначити, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року ОСОБА_1 було відмовлено в позові з мотивів пред`явлення позову до неналежного відповідача та роз`яснено, що позивач не позбавлена права звернутися до суду з позовом до належного відповідача, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушеним.

Крім того, даною постановою апеляційного суду зазначено, що факт скасування Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ДН 1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16 листопада 2018 року, є належною правовою підставою для повернення коштів, які були отримані на підставі вказаної постанови та про те, що предметом даного спору є відшкодування збитків, завданих незаконними діями відповідача, при цьому незаконність дій відповідача встановлена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 pоку пo справі № 160/9679/18, яке, відповідно до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України, є належним доказом неправомірності дій відповідача.

Щодо доводів відповідача 2, що ОСОБА_1 не дотрималась законодавчо встановленої процедури повернення надміру сплачених коштів з бюджету та не звернулась із відповідною вимогою до Казначейської служби України, і це свідчить про бездіяльність самої позивача в напряму позитивного вирішення порушених у позовній заяві питань, суд зазначає, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Суд враховує конкретні обставини справи, наявність душевних страждань позивача, що зумовили порушення, в тому числі, звичного способу життя, необхідність витрачати час і зусилля для захисту своїх прав у суді, доводити неправомірність складання постанови, тривалість вимушених змін, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивач, вимоги розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, та доходить висновку, що розмір шкоди у розмірі 25000 гривень є достатнім для відшкодування завданої моральної шкоди.

При цьому, заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 гривень не обґрунтований позивачем у повній мірі, враховуючи обставини справи, оцінюючи тривалість часу, глибину моральних переживань позивача, їх характер,необхідності докладати зусилля щоб довести незаконність постанови про накладення штрафу.

Відтак, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що розмір компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду має складати 25000 гривень, що буде справедливою сатисфакцією потерпілій особі. Зазначений розмір відшкодування цілком буде відповідати характеру спричиненої шкоди, глибині душевних страждань позивача та наслідкам, які настали для позивача, в результаті постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Враховуючи те, що судом встановлено наявність спричиненої позивачу незаконними діями відповідачів моральної (немайнової) шкоди, однак при визначені її розміру суд виходить з конкретних обставин справи, характеру спричинених їй моральних страждань, які полягали саме у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв`язку із неправомірною постановою про накладення штрафу, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, вона була вимушена витрачати додатковий час та зусилля для захисту своїх прав, а також виходячи з принципів розумності та справедливості, визначає розмір такої шкоди в сумі 25000 гривень, відшкодування яких підлягає за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що витрати по оплаті судового збору позивач просила покласти на неї, суд не вбачає підстав для їх стягнення з відповідачів.

Керуючись ст. ст.4,5, 10,12,13,17-19,76-82, 89, 110,141, 142, 206,258,259,263-266,268, 274,354,355 ЦПК України; ст. 56 Конституції України; ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 13, 15, 16, 1166,1167,1173, 1174, 1176, 1192 ЦК України, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейської служби України, Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, заступника директора Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради Красовського Михайла Вікторовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (ідентифікаційний код 37567646), шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною постановою №ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 18 березня 2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 );

- відповідач: Державна Казначейська служба України, код ЄДРПОУ: 37567646 (01601, м. Київ, вул. Бастіонна 6);

- відповідач: Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, код ЄДРПОУ: 26136777 (50101, м. Кривий Ріг, проспект Металургів 36-Б);

- відповідач: заступник директора Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради Красовський Михайло Вікторович (50101, м. Кривий Ріг, проспект Металургів 36-Б).

Суддя: Р. Є. Скотар